Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. Б. Самоусвідомлення 153

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

Б. Самоусвідомлення 153


 


нієї крайності — самототожного самоусвідомлення — до другої: випадкової, плутаної і плутальної свідомос­ті. Проте сама свідомість неспроможна поєднати ці дві думки: одного разу вона визнає свою свободу як піднесеність над усією плутаниною і всією випадко­вістю буття, а другого разу визнає, що відкотилась до несуттевості і блукає там. Вона спричиняє зникнен­ня несуттєвого змісту у своєму мисленні, але саме че­рез це є усвідомленням чогось несуттєвого; вона про­голошує абсолютне зникнення, але це проголошення існує, і через те ця свідомість — проголошене зник­нення; вона проголошує нікчемність бачення, слуху і т. д., але сама бачить, чує й т. ін.; вона заявляє про нікчемність суттєвих моральних принципів, водно­час роблячи " їх рушіями своєї поведінки. її дії і її сло­ва завжди суперечать одні одним, крім того, вона са­ма має подвійне суперечливе усвідомлення незмінно­сті й тотожності і цілковитої випадковості й нетото­жності з собою. А л е вона тримає цю суперечність на відстані від себе і ставиться до неї так само, як у своєму чисто негативному русі взагалі. Якщо їй указа­ти на тотожність, вона вказує на нетотожність, а коли вказують на цю нетотожність, про яку вона щойно говорила, починає вказувати на тотожність; її балачки, фактично, — це сварки впертих хлопчаків, один з яких каже А, тоді як другий каже Б, і знову Б, коли другий каже А, і які, суперечачи самі собі, мають утіху суперечити одне одному.

У скептицизмі свідомість насправді пізнає себе в досвіді як свідомість, що сама собі суперечить, і з цього досвіду випливає нова форма свідомості, що об'єднує ті дві думки, які скептицизм тримав нарізно. Бездумність скептицизму щодо себе має зникнути, бо тепер це і справді свідомість, що має в собі ті обидві модальності. Таким чином, ця нова форма є для себе подвійним усвідомленням себе як, з одного боку, са-мовизвольної, незмінної й самототожної, а з друго­го — як такої, що абсолютно заплутує й перекручує себе; отже, усвідомленням цієї своєї суперечності. У стоїцизмі самоусвідомлення — це проста самосвобо-да, а в скептицизмі воно реалізується, заперечує ін-


ший аспект — визначеного існування, — але при цьо­му подвоюється і стає дуалістичним. Таким чином, подвоєння, раніше поділене між двома індивідами — паном і рабом, — зосереджується в одному. Отже, ми маємо тепер подвоєння самоусвідомлення в ньому самому, що є суттєвим в уявленні про дух, але ще не маємо єдності цього подвоєння, і тому нещаслива свідомість — це усвідомлення себе як подвійної, са-мосуперечливої сутності.

Отже, ця нещаслива, роздвоєна в собі свідомість повинна, оскільки ця суперечність її сутності є в її очах однією свідомістю, завжди мати в одній свідомо­сті ще й другу, а отже, щоразу має бути миттю вигна­на з кожної свідомості, коли тій здається, ніби вона здобула перемогу і спокій єдності. Проте її справжнє повернення до себе, або її примирення з собою, ре­презентуватиме уявлення про дух, що став живим і почав існувати, оскільки вона вже знає, що як одна неподільна свідомість вона є подвійною свідомістю-, свідомість — це не споглядання одного самоусвідом­лення в другому, бо вона сама є обома, а єдність "їх обох — це її сутність, але для себе вона ще не є ні цією сутністю, ні тією єдністю.

Оскільки свідомість — передусім тільки безпосеред­ня єдність обох свідомостей, хоча для неї вони не однакові, а протиставлені, то одну з них, а саме: про­сту та незмінну, вона вважає за сутність, а другу — розмаїту та мінливу — за несуттєву. Обидві є для неї сутностями, що чужі одна одній, а вона сама, будучи усвідомленням цієї суперечності, стає на бік мінливої свідомості і є несуттєвою для себе, проте як усвідом­лення незмінності, або простої сутності, вона водно­час мусить прагнути звільнитися від несуттєвого, тоб­то від самої себе. Бо хоча, для себе, звичайно, вона тільки мінлива, а незмінна свідомість є в її очах чимсь чужим, сама вона є простою, а отже, незмін­ною свідомістю, яку вона, отже, усвідомлює як свою сутність, але таким способом, що сама для себе вона не є цією сутністю. Тому позиція, якої вона надає обом, не може бути їхньою взаємною байдужістю,


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 141 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)