Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. Б. Самоусвідомлення

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

Б. Самоусвідомлення



 


або, коли висловитись точніше, бо містить у собі ми­слення, чи безкінечність, де їхня незалежність, що спирається на відмінності між ними, є для нього зни-кущою. Відмінності, що в чистому мисленні про себе є тільки абстракцією відмінностей, стають тут усіма відмінностями, а кожне відмінне буття стає відмінніс­тю самоусвідомлення.

Цим ми визначили діяльність скептицизму зага­лом, а також його модальність. Скептицизм засвідчує діалектичний рух, що є чуттєвою вірогідністю, сприй­няттям і тямою, а також несуттєвість того, що вважа­ють за визначене як у відносинах панування і рабст­ва, так і в самому абстрактному мисленні. Ці відноси­ни водночас містять у собі певну визначену модаль­ність, у якій наявні навіть моральні закони як запо­віді панування, проте в абстрактному мисленні ви­значення — це наукові поняття, в яких поширюється позбавлене змісту мислення, пов'язуючи, фактично, тільки зовнішнім способом уявлення з незалежним від нього буттям і вважаючи за чинні тільки визначе­ні поняття, дарма що вони теж — чисті абстракції.

Діалектика як негативний рух, яким вона є безпо­середньо, постає перед свідомістю спершу як те, на чию ласку вона віддана і що існує не через саму свідомість. Натомість як скептицизм цей рух — мо­мент самоусвідомлення, з яким нічого не стається, бо істина та реальність цього самоусвідомлення зни­кають, а воно навіть не знає як і, впевнене у своїй свободі, само спричиняє зникнення того іншого, що видає себе за реальне. Отже, самоусвідомлення спри­чиняє зникнення не тільки об'єктивного як такого, а й своїх відносин з ним, у яких воно виявляється як об'єктивне, а також свого сприйняття і зміцнення того, над чим нависає небезпека бути втраченим, тобто софістики і своєї самовизначеної та самоут-вердженої істини; з допомогою цього самоусвідомле-ного заперечення самоусвідомлення створює для се­бе самого вірогідність своєї свободи, породжує досвід цієї свободи і, таким чином, підносить її до істини. А те, що зникає, — це визначене, або відмінність, що, байдуже, хоч яким способом і звідки вона походить,


утверджується як непохитна й незмінна. Відмінність не має в собі нічого тривалого і повинна зникнути для мислення, бо бути відмінним якраз і означає не бути в собі самому, а мати свою сутність тільки в іншому; проте мислення — це розуміння [Einsicht] природи відмінного, негативна сутність у її простій формі.

Отже, скептичне самоусвідомлення дізнається в зміні того всього, що хотіло б твердо стояти перед ним, про свою власну свободу як свободу, яку воно саме дало й підтримало; воно є для себе тією атарак­сією мислення, що мислить себе, незмінною та іс­тинною самовірогідністю. Ця вірогідність не вини­кає як результат чогось чужого, що обвалює в собі свій розмаїтий розвиток, як результат, що лишив би позаду процес свого становлення, бо радше сама свідомість — це абсолютний діалектичний неспокій, суміш чуттєвих і мисленнєвих уявлень, відмінності між якими зникають і тотожність яких теж — адже й сама ця тотожність є визначеністю супроти нето­тожності — знову розпадається. Але тут ця свідо­мість, фактично, замість бути самототожною, є не чим іншим, як цілковито випадковою плутаниною, виром постійно створюваного неладу. Такою вона є для самої себе: адже вона сама підтримує й породжує цю рухливу плутанину. Саме таким чином вона зреш­тою визнає, що є цілком випадковою, одиничною свідомістю, — свідомістю, що емпірична, спрямована на те, що не має для неї жодної реальності, кориться тому, що не є для неї сутністю, чинить і реалізує те, що для неї не має істини. Але, хоч і вважаючи себе, таким чином, за одиничне, випадкове і, фактично, тваринне, втрачене самоусвідомлення, вона, всупе­реч цьому, знову робить себе універсально самото­тожною: адже свідомість — це негативність усякої одиничності і всякої відмінності. З цієї самототожно-сті, чи, радше, в собі самій, вона знову повертається в ту випадковість і плутанину, бо саме ця рухлива нега­тивність має справу тільки з одиничним і перейма­ється випадковим. Отже, така свідомість — це ще й неусвідомлена балаканина, безладні переходи від од-


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 135 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)