Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. їі Самоусвідомлення 133

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

їі Самоусвідомлення 133


 


мототожності має солідну постать простору. Проте відмінності в цьому простому загальному середови­щі існують як відмінності, бо негативна природа цієї загальної плинності полягає в тому, що вона є скасу­ванням тих відмінностей; проте ця плинність не мо­же скасувати відмінності, якщо вони не мають існу­вання. Саме ця плинність як самототожна незалеж­ність є існуванням, або субстанцією, тих відміннос­тей, і вони в цій субстанції — різні члени і для-себе-сутні частини. Буття вже не має значення абстрак­ції буття, а 'їхня чиста сутність не має значення аб­стракції загальності; їхнє буття — це саме та проста плинна субстанція чистого руху в самому собі. Проте відмінність цих членів між собою полягає як відмін­ність загалом не в якій іншій визначеності, як у ви­значеності моментів безкінечності або самого чисто­го руху.

Незалежні члени існують для себе, але це буття-для-себе — не меншою мірою 'їхнє безпосереднє відо­браження в єдності, бо ця єдність є роздвоєнням на самостійні форми. Єдність роздвоєна, бо є абсолют­но негативною, або безкінечною єдністю, а оскільки вона є існуванням, то й відмінність має незалежність тільки в ній. Ця незалежність форми виявляється як щось визначене, як щось для іншого, бо форма роз­двоєна, і саме цією мірою скасування роздвоєності відбувається через іншого. Але це скасування полягає і у формі, бо саме ця плинність є субстанцією незалеж­них форм; проте ця субстанція безкінечна, і тому фо­рма в самому своєму існуванні є роздвоєнням, або скасуванням свого буття-для-себе.

Коли розрізняти наявні тут моменти докладніше, ми побачимо, що як перший момент ми маємо існу­вання незалежних форм, або пригнічення того, чим є в собі диференціація, тобто форми не мають буття в собі і не мають існування. Але другий момент — це підпорядкування цього існування безкінечності від­мінності. Б першому моменті є форма, що існує, три­ває; як для-себе-сутня, або безкінечна у своїй визна­ченості субстанція вона протиставлена загальній суб­станції, спростовує плинність і неперервність, яку во-


па має з нею, і утверджується не як розчинена в цьо­му загальному, а радше як така, що зберігається за-ндяки відокремленню від цієї своєї неорганічної при­роди та споживанню її. Саме внаслідок цього життя в игальному плинному середовищі, спокійний розпад форм стає рухом цих форм, або життям як процесом. Проста загальна плинність — це в-собі, а відмінність форм — інше. Але через цю відмінність і сама плин­ність стає іншим, бо тепер вона існує для цієї відмін­ності, що є в собі й для себе, а отже, безкінечним ру­хом, що поглинув те загальне середовище, — стає життям як жива. Через те ця інверсія знову стає пере-«ірнутістю в собі самій; те, що було поглинуте, — це сутність; індивідуальність, що зберігається коштом за­гальності й дає собі почуття своєї єдності з собою, саме цим і скасовує свою протилежність з іншим, завдяки якій вона існує для себе; єдність із собою, якої вона надає собі, якраз і є плинністю відміннос­тей, або загальним розпадом. І навпаки, скасування індивідуального існування — це водночас і його ви­робництво. Адже, оскільки сутність індивідуальної форми (тобто загальне життя) і для-себе-сутнє в со­бі — проста субстанція, ця сутність, утверджуючи в собі своє інше, скасовує ту свою простоту, або свою сутність, тобто роздвоюється, і саме це роздвоєння недиференційованої плинності є утвердженням інди-відуальності. Отже, проста субстанція життя — це роздвоєння її самої на форми і водночас розпад тих наявних відмінностей, а розпад самого роздвоєння — це ще й саме роздвоєння, або членування. Таким чи­ном, обидва аспекти всього руху, що були диферен­ційовані, — утвердження індивідуальних форм, які не сшажають одна одній, в загальному середовищі неза­лежності і процес життя — збігаються між собою; процес життя — це не тільки скасування форм, а й формування; формування — це не тільки членування форм, а й скасування "їх. Сам плинний елемент — це тільки абстракція сутності, або ж є реальним тільки нк форма, а те, що він членується, — це знову-таки роздвоєння членованого, або розпад його. Цей увесь кругообіг і становить життя; це ані те, що спершу бу-


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 107 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)