власність. Саме протиставляти, а не навпаки. Тут же маємо спро-
бу ототожнити промислову власність з інтелектуальною власні-
стю. Вище було показано, що інтелектуальна власність об'єднує в
собі як результати творчої діяльності, що охороняються авторсь-
(**90) Див.: Цивільний кодекс Української РСР. Офіційний текст із змінами і до-
повненнями на 1 квітня 1988 р, Київ, 1988.
-38-
ким правом, так і результати, що охороняються патентним пра-
вом. Таке тлумачення поняття інтелектуальної власності визнано
в усьому світі, визнано воно і в Україні. Проте, інколи трапляють-
ся прикрі чи то помилки, чи усвідомлені перекручення.
Чим керувалися автори проекту Закону <Про охорону прав на
винаходи і корисні моделі>, визначаючи Відомство як комітет по
інтелектуальній власності, - важко сказати. Але нам здається, що
це не помилка, оскільки таке тлумачення поняття інтелектуальної
власності міститься і в деяких інших статтях цього та інших за-
конів про промислову власність. Так, п. 2 ст. 4 цього Закону та
відповідні статті інших законів про промислову власність визна-
чають, що іноземні та інші особи, що проживають чи мають пос-
тійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Відом-
ством реалізують свої права через представників у справах інте-
лектуальної власності, зареєстрованих в Держпатенті.
Навряд чи можна визнати, що патентний повірений і пред-
ставник у справах інтелектуальної власності - це одна і та ж осо-
ба. Мало знайдеться сміливців, які б взялися вести як патентні,
так і авторські справи. Уже той факт, що в Тимчасовому поло-
женні про патентних повірених(*91) вони називаються саме патент-
ними повіреними, свідчить про неадекватність цих понять.
Назва патентного Відомства України також не адекватна ре-
альному стану речей. Поняттям <інтелектуальна власність> охоп-
люються результати творчої діяльності, котрі захищаються авторсь-
ким правом, і до Держпатенту України ніякого відношення не
мають. Але, навіть, якщо припустити, що Державне агенство з
авторських прав і суміжних прав України є підпорядкованим Дер-
жавному комітету України з питань інтелектуальної власності, то
в такому разі це не Держпатент України.
Друге питання, що виникає у зв'язку з проблемою становлен-
ня законодавства про інтелектуальну власність України, це місце
цього законодавства в проекті нового Цивільного кодексу Украї-
ни. З цього приводу висловлюються різні погляди. Цікаву думку
висловив проф. О. А. Пушкін. Він пише, що право інтелектуаль-
ної власності - це речове право і це не повинно викликати ніяко-
го сумніву. Воно характеризується тими ж рисами абсолютності і
виключності. І тому, здавалось би, логічно розділ <Право інтелек-
туальної власності> помістити зразу за розділом <Право власності
та інші речові права>. Проте, не можна не враховувати, що здійснен-
ня права інтелектуальної власності пов'язано з виконанням дещо
специфічних договорів, видачею ліцензій і встановленням на їх
основі таких же специфічних зобов'язань. Тому даний розділ не-
(**91) Див.: Інновація, 1993, № 2. Це Положення постановою Кабінету Міністрів
України від 10 серпня 1994 р. № 545 було замінено на Положення про пред-
ставників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) - Інно-
вація, 1995, № 1-2.
-39-
обхідно помістити після традиційного розділу <Зобов'язальне пра-
во>(*92). Н. М. Мироненко також вважає, що інститут права приват-
ної власності заслуговує на визнання в якості окремого, самостійно-
го цивільно-правового інституту, але про місце цього інституту в
проекті кодексу вона своєї думки не висловила. Поряд з цим вона
висловила ряд цікавих і обгрунтованих думок з приводу визнання
права інтелектуальної власності лише за творцем цієї власності.
Обгрунтованим видається її твердження, що суб'єкту права інте-
лектуальної власності належать ті ж самі правомочності - право
на володіння, на користування і розпорядження, що звичайному
власнику. Але не можна погодитися з твердженням Н. М. Миро-
ненко, що суб'єкту права інтелектуальної власності належить пра-
во на недоторканість. Таке категоричне твердження не відповідає
реальному стану речей. Право на недоторканість мають лише ав-
тори творів науки, літератури і мистецтва(*93). Що стосується резуль-
татів технічної творчості, то їх автори такого права не мають.
Тому є слушною думкою В. Ф. Чигиря про те, що було б неро-
зумним заборонити використання науково-технічних досягнень в
якості вихідної бази для створення нового технічного рішення. На
думку В. Ф. Чигиря, право інтелектуальної власності має містити-
ся після розділу <Зобов'язальне право>. Проте, не можна погоди-
тися з його твердженням, що результати інтелектуальної діяль-
ності не можуть бути об'єктами права власності(*94).
Викладені та інші зауваження щодо місця, поняття і змісту
права інтелектуальної власності, безумовно, мають важливе тео-
ретичне і практичне значення. Деякі з них будуть враховані, інші
не будуть, але головне не цьому. Головне в тому, що процес ста-
новлення власного законодавства України про інтелектуальну
власність, як тепер кажуть, пішов. Нам здається, зупинити його
вже ніхто не спроможний. Отже, це законодавство буде.
(**92) Див.: Пушкин А.А. Проблеми совершенствования правового регулирования
имущественных и личных неимущественных отношений, соответствующих
отраслей законодательства и учебных дисциплин. - Проблемы развития граж-
данского законодательства и методология преподавания гражданских право-
вых дисциплин. Материалы научно-практического семинара 29-30 января
1993 г. с. 15.
(**93) Див.: Мироненко Н.М. Щодо питання про інтелектуальну власність. Тези
доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції <Про-
блеми підготовки нового Цивільного кодексу України>. (20-21 травня 1993
року). Київ, 1993, с. 58-62.
(**94) Див.: Чигирь В.Ф. Право собственности и другие вечные права в проекте
Гражданского кодекса - Там же, с. 67-70.
-40-
5. Роль і значеиня інтелектуальної власності для України
Можна було б цей параграф назвати й інакше, проте і в назві
варто підкреслити неоціниму роль інтелектуальної власності в дер-
жавотворенні України. Ця теза не потребує особливо переконли-
вих доказів, бо кожному зрозуміло, що без незалежної інтелекту-
-40-
альної власності будь-яка держава не може забезпечити собі неза-
лежність політичну, економічну і будь-яку іншу. Інтелектуальний
рівень будь-якото суспільства визначає його цивілізованість і су-
веренність. Чим багатша країна інтелектом, тим багатша вона усім.
Ця аксіома підтверджується багатим всесвітнім досвідом. Скільки
б ми не проголошували що ми найпрацьовитіші, найталановитіші
і ще багато інших <най...>, від цього нічого не зміниться, поки ми
не навчимося передусім зберігати свій національний інтелект. І не
тільки зберігати. Для того, щоб його зберігати, спочатку треба його
мати. Отже, треба його вирощувати, плекати, розвивати, зберігати
і розумно використовувати.
Інтелектуальна діяльність - це передусім творча діяльність,
рівень якої зумовлює науково-технічний і духовний розвиток того
чи іншого суспільства. Від рівня творчої діяльності залежить доб-
робут суспільства. Цей постулат ніде в світі не піддається сумніву,
навпаки, його скрізь намагаються неухильно дотримуватися. Там,
де цій справі надають належної уваги, там...не будемо говорити,
що там. Там просто краще живуть люди. І якщо в державі піклу-
ються справді про народ, його інтереси, то там не розвалюють
науку.
Є така відома істина: наука ще жодної держави не розорила.
Наукова діяльність - це виший рівень творчості, і чим більше
людей беруть участь в такій діяльності, тим багатша ця держава.
Ця істина не потребує доказів. Про це свідчить світова практика.
Ми не маємо наміру давати повний аналіз науково-технічного рівня
країн світу. Це не входить з завдання даного дослідження, яке має
своєю метою дати більш-менш повний аналіз власного законодав-
ства про інтелектуальну власність. Але деякі приклади із світової
практики будуть наведені.
Головний редактор газети <Голос України> мав розмову з Над-
звичайним і Повноважним Послом Федеративної Республіки
Німеччина в Україні паном Александером Арно. Бесіда стосува-
лась багатьох аспектів нашого життя, проте, ми торкнемося тих
питань, які нас цікавлять. Так от, пан Посол наголосив на тому,
що тільки демократичний устрій - гарантія нормальних відносин
у країні, підкресливши при цьому, що демократія - це дуже важ-
ка, складна система, сповнена внутрішніх суперечностей, але це
найдостойніша система для держави і найнадійніша гарантія для
громадян. У нас же проголошується повернення до командно-ад-
міністративної системи управління економікою.
Досягнутий Німеччиною рівень виробництва, добробуту тощо
пан Посол пояснив не тільки працьовитістю і дисципліною німців,
а й головним чином високим рівнем науки. <Звідси і виробництво
на високому рівні. Німеччина вже в 1948 року змогла вийти на
світовий ринок з конкурентоспроможними товарами. Це дуже важ-
ливо. Так, багато заводів і фабрик було у нас зруйновано. Як і у
вас. Та в основному зберігся технічний персонал, рівень кадрів.
Нові ідеї вмить, по суті, втілювалися у виробництво. Весь свій
-41-
інтелектуальний, технічний, духовний потенціал спрямовували на
налагодження сучасної економіки, на світову продукцію(*95) (підкрес-
лено автором -О. П.). Пан Посол відзначив також, що Німеччи-
на весь час думала не тільки про те, як виробити, але й як прода-
ти, як експортувати свою продукцію. Всі інші думки були зорієн-
товані на зовнішню торгівлю. Конкурувати, то в глобальному
масштабі. Такої орієнтації належною мірою поки що немає в Ук-
раїні.
Ще один приклад. На Кіровоградщині організували День
відкритого поля, коли демонструвалися окремі селекційні досяг-
нення і деяка сільгосптехніка. Шкода, не наші досягнення, - за-
рубіжні. Французька насіннєва фірма <Рустіка Семанс> демонст-
рувала свої гібриди, а компанія <Ельф Санофі> хвалилася своєю
технікою. Слід відразу підкреслити - хвалитися було чим. Фран-
цузькі гібриди соняшника дають можливість збирати врожай на 4-
6, а то й на 8 центнерів олійного насіння з гектара більше. Ком-
байн <Домінатор> з одного гектара зібрав 40 центнерів ячменю.
Наш комбайн <Нива> також з одного гектара того ж самого поля
зібрав лише 32 центнери ячменю. Обидві ділянки були поруч. В
агрофірмі імені Кірова Донецької області голандський комбайн
<Джондир> на площі 300 га намолотив з кожного зібраного гекта-
ра на 8-10 центнерів більше, ніж комбайн <Дон> або <Нива>(*97). Тому
не можна не погодитися з думкою кореспондента який пише: <Со-
ромно і боляче. За наших селекціонерів... за наших конструкторів і
машинобудівників, не здатних створити сільськогосподарську тех-
ніку, яка могла б конкурувати з технікою зарубіжних фірм>(*98). Тому
й не дивно, що Україна, яка має найкращі чорноземи у світі, ви-
рощує зерна на душу населення 746 кг, а США - 1250, Угорщина
- 1240, Франція - 1024 кг. Тому Україна експортує зерна на 25
млн. доларів США, а імпортує на 84 млн. дол. США. Україна імпор-
тує зерно навіть із Швеції і Швейцарії(*99).
Ось наша найпередовіша у світі наука. Зате Україна споживає
природного газу найбільше у світі. Тут ми попереду планети усієї.
Петро Яцик - відомий бізнесмен і щедрий меценат з Канади
- каже: <Всі народи ставлять науку та її носіїв на вищий суспіль-
ний щабель. Мусить бути на те причина. І вона полягає в тому, що
кожний народ посідає те місце в світі, на якому стоїть його наука.
І чим вищий цей рівень, тим більше пошани, тим більше економ-
ічних успіхів має народ>(*100).
(**95) Уроки історії і уроки сьогодні. Голос України, 1995, 5 травня.
(**96) Грузін. В. Краще раз побачити. Сільські вісті, 1994, 9 серпня.
(**97) Манько В. Не тісне шефство, а тісне партнерство. Голос України, 1995, 16
травня.
(**98) Див.: Грузін В. Краще раз побачити. Сільські вісті, 1994, 9 серпня.
(**99) Наталка Прудка, Сафулін Ю. Жито, пшениця і всяка пашниця. Київ, 1994,
25 червня.
(**100) Яцик Петро. Я допомагав і допомагаю науці. Голос України, 1995, 17 червня.
-42-
В Сінгапурі, Кореї, Тайвані, Малайзії та деяких інших вважа-
ють за основне джерело багатства працю, особливо працю у взає-
модії з використанням досягнень науки та нових технологій у про-
мисловості та сільському господарстві(*101).
За даними ООН найкращі досягнення в економіці за останній
рік має Китай. Швидких темпів економічного розвитку і приро-
сту досягли країни, які послідовно поділяють перших 15 місць за
цими показниками: Китай, В'єтнам, Сінгапур, Таїланд, Малайзія,
Південна Корея, Індонезія, Тайвань, Папуа-Новая Гвінея, М'ян-
ма, Шри-Ланка, Туніс, Уганда, Індія і Філіпіни(*102).
Валовий національний продукт в Південній Кореї в розрахун-
ку на душу населення на початку шестидесятих років обчислював-
ся десятками доларів на рік. Як кажуть не густо. Рівень самих
бідних країн. Сьогодні цей показник перевищив 4 тисячі доларів
- рівень міцної середньо розвинутої країни. І знову ж таки за
рахунок науково-технічних досягнень. Свого часу ми дуже хвали-
лися новою і справді прогресивною технологією - безперервним
розливом сталі. Держкомстат Російської Федерації повідомляє, що
за останні чотири місяці поточного року частка безперервного
розливу сталі зросла з 30 відсотків в січні-квітні минулого року до
35 відсотків цього року. Видається, що в Україні стан цих справ не
кращий. В Південні Кореї це прогресивний спосіб використовуєть-
ся на усіх сталеплавильних підприємствах - усі 100 відсотків(*103).
Відомо, що духовний і науково-технічний рівень того чи іншого
суспільства формується з трьох складових - освіти, культури (у
самому широкому значенні цього слова) і науки. В тій самій
Південні Кореї із 100 випускників середньої школи до вузів всту-
пають 80. В Україні із 100 випускників середньої школи до вузів
вступають лише 22. Правда, останнім часом ця цифра зросла на 5
осіб за рахунок комерційних навчальних закладів(*104), але підкрес-
лимо, не за рахунок якості.
Хіба можна налагодити належну якість середньої освіти, коли
вчителі змушені страйкувати, бо не можуть заробити собі на хліб,
а зароблене не можуть одержати. Ще в липні минулого року в
газеті <Голос України> було опубліковано інтерв'ю з Головою
Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної осві-
ти, в якому він стверджував, що без освіти немає еліти, з чим не
погодиться важко(*105). Проте, за минулий рік майже нічого не зроб-
лено в цьому напрямку.
19-21 жовтня цього року у Львові має відбутися Міжнародна
наукова конференція <Національна еліта та Інтелектуальний по-
тенціал України>. Один із й організаторів академік Папської ака-
(**101) Див.: Урчукін В. Держави 2000 року. Голос України, 1995, 13 липня.
(**102 Див.: Китай опередил весь мир. Киевские ведомости, 1995, 13 июля.
(**103) Див.: Лацис Отто. Хорошее дело <Банкротство>. Известия, 1995, 27 июня.
(**104) Див.: Гондюл В.П. Период романтизма в альма-матер миновал. Рыночная
площадь, 1994, 22 июля.
(**105) Див.; Баранович Л. Без освіти нема еліти. Голос України, 1994, 8 липня.
-43-
демії соціальних наук (Ватикан) Степан Вовканич пише: <Украіна
як незалежна держава не сформувала власної еліти усталеним шля-
хом вибору - починаючи від обдарованої дитини чи студента, до
керівника-новатора і патріота...Плекання національної еліти у
розвинених країнах починається уже в сім'ї, триває у традиційних
елітарних садочках, школах семінаріях та університетах>(*106).
З шановним академіком можна погодитися в тому, що обда-
рованих дітей, школярів треба виявляти чим раніше, тим краще і
особливо опікуватися ними. Але нам здається несприйнятливою
думка про те, що таких дітей слід виховувати тільки в елітарних
садочках, школах тощо. Піти таким шляхом означає перекрити
дорогу іншим непересічним особистостям, які не мають змоги
навчатися в таких елітних закладах. Нам відомо, хто має мож-
ливість навчатися в них. Відомий нам Петро Яцик ні в яких еліт-
них навчальних закладах не навчався, але досяг високих вершин у
своїй діяльності.
Що така конференція буде проведена - то не погано. Питан-
ня національної еліти варто обговорювати і розв'язувати в кращий
спосіб. Проте, не можна погодитися з твердженням, що Україна
не має своєї національної еліти. Може українська національна
еліта не відповідає вимогам шановного академіка, але вона була і є.
І зараз доцільніше було б ставити питання не стільки про вирощу-
вання національної еліти з пелюшок, скільки про збереження її
від тієї руїни, в яку вона попала. Немає сумніву в тому, що на
конференції про це буде йти мова. Але ж хіба Україна не має
прославлених вчених, талановитих професорів і дослідників, літе-
раторів і скульпторів та інших митців. Має Україна і кмітливих
господарників, економістів та інших прикладних фахівців. Але ж
їх у нас просто крадуть, розтягують по всьому світу. Мова має йти
передусім, як уберегти уже наявну національну еліту. Спостері-
гається інтенсивне, добре організоване, а, по суті, піратське виве-
зення умів та інтелектуальної власності. Закордонні фірми вільно
знаходять та на пільгових - за мірками нашого злиденного існу-
вання - умовах наймають на постійну роботу за кордоном про-
відних українських фахівців(*107). Останнім часом здебільшого виво-
зять в України не креслення і дискети, а живих <носіїв> інфор-
мації, у яких зацікавлені за кордоном(*108).
За останні три роки кількість працівників НАН України змен-
шилась на третину. І йдуть переважно науковці віком до 40 років.
Заробітна плата в Академії в 5-10 разів менша за заробітки у при-
ватному секторі. Між тим розрахунки показують, що на відрод-
ження науково-технічного потенціалу України хоча б до рівня 1985
(**106) Див.: Вовканич Степан. Рушійна сила обраних. Голос України, 1995, 20 ве-
ресня.
(**107) Див.: Оніпко О. та ін. <Інтелект України> - шанс для держави. Голос Украї-
ни, 1994, 22 березня.
(**108) Див.: Сафонова Л. Все на спродаж. Голос України, 1994, 20 липня.
-44-
року будуть уже потрібні кілька десятиліть і неймовірні величезні
кошти. Але становище науки в Україні не дуже хвилює тих, хто за
цей стан несе відповідальність. Руйнація фундаментальної науки
відлунням озоветься в системі освіти, спричиняючи й там справді
катастрофічні наслідки(*109).
Як влучно відзначив гуморист-сатирик <Вчені вночі, якщо не
сплять, то мріють про посаду прибиральниці в офісі сучасного
підприємця аби мати пристойну їжу, бо це ж генератор винахід-
ництва. Письменники вдень вивчають життя - піднімають фер-
мерство, а вночі працюють машиністками своїх творів і опусів
графоманів, аби мати гроші на обмивку своїх повістей, коли вони
будуть опубліковані в журналах за гонорар, який менший вартості
найдешевшої півлітри. Інженери вночі підробляють на розванта-
женні, аби їх не приватизували рекетири>(*110).
Отже, з усією гостротою постає питання про збереження влас-
ної національної еліти від її остаточного знищення, чим буде на-
несена непоправна шкода Україні. І тут не треба прикриватися
псевдотеоретично-науковими висновками шановного академіка,
що Україна не має своєї національної еліти і їй, отже, немає чого
втрачати. Це дуже небезпечний і шкідливий висновок. Шкода, що
газета, яка нібито виступає заступницею інтересів України, надає
місце подібним виступам на своїх шпальтах.
Між тим, Україні є що зберігати. Україна мала і має потужний
науково-технічний і духовний потенціал. Досить нагадати тільки
окремі фрагменти із історії науки, техніки і мистецтва України,
історії, якої ще ніхто не написав. А вона була б вельми цікавою.
Нагадаємо, що в Україні народилося 6 (шість) Нобелівських лау-
реатів. На жаль, вони не стали громадянами України, але народи-
ла їх українська земля (серед них Ілля Мечніков, Ігор Тамм, Сай-
мон Кузнець). Могли б стати лауреатами премії імені видатного
шведа Іван Франко, Улас Самчук, Т. Осьмачка, П. Тичина, М.
Бажан, В. Стус, О. Гончар(*111). Видатному вченому Івану Павловичу
Пулюю належить пальма першості у відкритті променів, незаслу-
жено названих іменем Рентгена. Саме Рентгену І. П. Пулюй роз-
повів про встановлене ним явище, яке той відхилив на тій підставі,
що такого бути не може. Проте, саме за ці промені в 1901 році
одержав першу у світі Нобелівську премію. І. П. Пулюй поскар-
жився молодому тоді доктору теоретичної фізики Альберту Ейнш-
тейну. Але в того було своє розуміння порядності вченого. Мов-
ляв, за Рентгеном - уся європейська культура, а чи потрібний
пріоритет ученому, котрий афішує свою приналежність до народу,
що немає державності? Хіба йому не все одно, кому віддати свої
(**109) Див.: Семиноженко В., Бар'яхтар В. Наука: бути чи не бути? - Голос Украї-
ни, 1995, 30 серпня.
(**110) Марко Твань. Гуляє еліта. Вечірній Київ, 1994, 2 липня.
(**111) Див.: Гайчурський В. В Україні народилися шість Нобелівських лауреатів.
Голос України, 1995, 22 липня.
-45-
знання? Навіщо культивувати <обмежений місцевий патріотизм>
(дослівний вислів Ейнштейна)(*112).
Саме в Україні було створено перший в колишньому СРСР
прискорювач заряджених часток, здійснено першу штучну ядерну
реакцію, отримано <важку> воду, побудовано першу в континен-
тальній Європі електронно-обчислювальну машину(*113).
Наука України має здобутки світового значення в галузі мате-
матики, теоретичної фізики, фізіології, клітинної та молекулярної
біології, електрохімії, розробки препаратів медичного призначен-
ня та полімерних матеріалів, ракето- і літакобудування, вироб-
ництва програмного забезпечення, в сфері оборонних досліджень(*114).
Україна має незаперечні досягнення у розробці і виробництві ком-
п'ютерів. Ідеї українських вчених щодо цього були <успішно> при-
душені 4 десятиліття тому компартійними наглядачами за наукою(*115).
Виступаючи на загальних зборах Національної академії наук
України, Президент України сказав про успіхи, яких досягли ук-
раїнські вчені останнім часом: запропоновано схеми ракетних дви-
гунів, засновані на принципово нових способах газифікації та ви-
користання твердого палива, розроблено простий і ефективний
спосіб утилізації рідкого ракетного палива - гептилу, розроблено
нові лікарські препарати та ін. Президент України, зокрема, ска-
зав: <Наша вітчизна має своїх пророків, і нічого їх шукати в дале-
кому чи близькому зарубіжжі>(*116).
Надзвичайно цікаві і перспективні розробки препаратів Іва-
нова О. П. <Біофонд> і <Пропес>(*117). Медичний препарат <Ербісол>
- це рівень XXІ століття(*118). В Дніпропетровську вчені фізики знай-
шли ефективний спосіб приборкати норовливе рентгенівське про-
міння. За їх відкриття Російська академія наук (зверніть увагу -
не українська) вручила їм дипломи. На основі цього відкриття вже
одержано 28 патентів і авторських свідоцтв. Тільки тепер в Києві
почали застосовувати безопераційний метод дроблення каменів в
нирках, винайдений у Києві ще в 1959 р.(*119).
(**112) Див.: Околітенко Н. Той, що подарував відкриття. Вечірній Київ, 1995, 18
липня.
(**113) Див.: Патон Б. Є. Про стан науки та її роль в економічному розвитку Украї-
ни. Доповідь на сесії в Верховній Раді України. Голос України, 1994, 7 лип-
ня.
(**114) Див.: Павловський М.А. Для виходу з кризи маємо все. Голос України, 1994,
7 червня.
(**115) Див.: Левицький М. Український персональний комп'ютер став реальністю.
Вечірній Київ, 1995, 30 червня.
(**116) Див.: Абліцов В. Наша Вітчизна має своїх пророків. Голос України, 1995, 18
квітня.
(**117) Див. Соколовская Я. Иванов против вечной болезни. Известия, 1995, 18
березня.
(**118) Див.: Писаренко С. Війна з баобабами. - Голос України, 1994, 1 жовтня.
(**119) Див.: Зінов'єв Р., Волошина О. Київські відомості, 1994, 9 червня.
-46-
Безперечні успіхи має українська наука в ракето- і літакобу-
дуванні. Літаком XXІ століття назвали АН-70(*120). Надзвичайно ціка-
вими є ідеї щодо космічних апаратів(*121). Доцент кафедри кіберне-
тики Національного університету ім. Тараса Шевченка Лужних В.
М. та його колеги працюють над розробкою високих технологій,
зосереджених у космічній індустрії України. Досягнення, відкрит-
тя, рівних яких досі немає у світі. Здійснення, приміром, телеко-
мунікаційного глобального космічного зв'язку з використанням
низьковисотних космічних апаратів дало б можливість усьому
людству скористатися з новітніх послуг різних видів зв'язку. Та-
кий уже добре відомий проект <Аріадна>. Він увібрав в себе ряд
науково-технічних і технологічних програм з виведенням на орбі-
ти висотою до 1,5 тисячі кілометрів космічних апаратів нового
типу. Зазначений проект набагато дешевший віл подібного амери-
канського <Іридіум> чи французького <Глобалстар>. Україна має
уже такі технології у цій сфері, про які іншим лишається тільки
мріяти. Найближчим часом передбачається презентація низькоор-
бітальної системи глобального супутникового зв'язку <Аріадна> в
Брюсселі, Токіо, Пекіні, Нью-Делі, Джакарті та інших містах Євро-
пи і країн азіатсько-тихоокеанського регіону. Здійснення цього
проекту саме по собі заявило про Україну як про високотехнічну
державу(*122).
Перспективні розробки технологій виплавки такого рідкісно-
го металу, як титан. Для його виробництва Україна має і сировин-
ну базу, і напрацьований науково-виробничій потенціал(*123).
Значний інтерес і проблему складають газові турбіни і агрега-
ти для перекачування газу і вироблення електроенергії. Україна в
особі Сумського АТНВП ім. Фрунзе (нагнітачі і газоперекачувальні
агрегати, блокові електростанції), запорізьких МКБ <Прогрес> і
підприємства <Мотор Січ> (авіаційні двигуни і агрегати на їх базі),
Харківського <Турбоатома> (газові турбіни великої потужності)
миколаєвських НВП <Машпроект> і ВО <Зоря> (корабельні і ста-
ціонарні газові турбіни та агрегати на їх базі) має могутній науко-
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |