Соціально-політичні. Економічні проблеми тісно перепліталися з найважливішими питаннями політики, такими, як ставлення до радянської
влади.
Небажання терпіти продрозверстку призвело до створення повстанських осередків в Середньому Поволжі, на Дону, Кубані. У Туркестані активізувалися басмачі. У лютому - березні 1921 р. західносибірських повстанці створили збройні формування в декілька тисяч чоловік. 1 березня 1921 спалахнув заколот в Кронштадті, в ході якого висувалися політичні гасла (Влада Радам, а не партіям!, Поради без більшовиків!). Пройшли страйки і демонстрації робітників. З критикою надзвичайних заходів в економіці виступали представники партій помірних соціалістів, які підтримували з кінця 1918 р. боротьбу більшовиків з білими і інтервентами.
У результаті радянський режим зіткнувся з серйозною внутрішньополітичною кризою. Виникла реальна загроза влади більшовиків. В умовах відсутності світової революції тільки угода з селянством могло врятувати становище. Питання про зміну економічного курсу - заміну продрозверстки натуральним податком - опинився в центрі партійних дискусій.
5) застосування статті 17 ГУАМ
1) мережа як організаційна форма
Мережа – визначальна інформаційна форма в інформаційну епоху.
Мережа, як організаційна структура – це система взаємозалежних вузлів. Ця система може бути організована ієрархічно, але при цьому вона не має центра. Відносини між вузлами асиметричні, всі вузли необхідні для функціонування мережі для циркуляції грошей, інформації, технологій, товарів, чи послуг у всій мережі. Той вузол, який знаходиться в мережі – обов’язково збільшує свої прибутки.
Мережа – це тип організації, що забезпечує невпинну адаптацію і максимальну гнучкість, що необхідно для глобальної взаємозв’язаної економіки. Вона забезпечує це за допомогою економічних заходів, що змінюються і технологій, які постійно обновлюються, а також значною кількістю стратегій.
Міцність мереж в їх гнучкості, децентрованості, варіативній геометрії, що дозволяє пристосовуватися до нових задач і не руйнувати при цьому основних організаційних правил, і не змінювати орієнтири. Мережа, яка ґрунтується на нових інформаційних і комунікаційних технологіях є водночас і центрованою і децентрованою, вона може забезпечувати координацію, при цьому не маючі центра.
Концентрація капіталу супроводжується децентралізацією організацій. Великі багатонаціональні корпорації функціонують як децентралізовані мережі. Крім того, мережі можуть убути такими, які пов’язують корпорацію з дочірніми малими і середніми компаніями. Або мережі, які ситуативно, у зв’язку із спеціальними цілями і задачами поєднують у великі корпорації в особливих просторово-часових межах.
Всі мережі розвиваються завдяки постійній перебудові. Ця перебудова іноді призводить до радикальної зміни структури, складу і цілей. Корпорації часто забувають про людський фактор, який не здатний швидко орієнтуватися, переходити з одного стану в інший.
2) державне регулювання будівництва =5.4.
3) правове регулювання земельних ресурсів
4) особливі умови угод СОТ
Основні вимоги угод СОТ.
Головною метою СОТ є створення ліберальної і відкритої торгівельної системи, згідно з якою підприємства країн-членів можуть конкурувати між собою, за умов чесної конкуренції та не дискримінації. Ця багатостороння угода ґрунтується на:
Дотриманні відкритої та ліберальної торгівельної політики, дозволі країнам захищати власне виробництво від іноземної конкуренції за умов забезпечення застосування тарифів
Передбаченні зменшення та скасування тарифів та інших бар’єрів торгівлі шляхом зменшення багатосторонніх перемовин, зменшені тарифи вносяться до розкладу поступок кожної країни. Ставки, наведені в них є зв’язаними ставками. Країни зобов’язані не підвищувати тарифи за межу зв’язаних ставок.
Вимозі від країн здійснювати торгівельні операції, уникаючи дискримінації країн, з яких імпортується, або до яких експортуються товари. Це правило базується на принципі режиму найбільшого сприяння.
Зобов'язання стосується також:
будь-яких зборів щодо імпорту/експорту;
методиці застосування тарифів, чи інших зборів;
правил та формальностей,
пов’язаних з операціями імпорту/експорту;
внутрішніх податків та зборів на імпортні товари та законів, постанов і вимог, що випливають з попередніх вимог;
застосування кількісних обмежень.
Правило національного режиму доповнює режим найбільшого сприяння і вимагає, щоб імпортний товар, який перетинає кордон після сплати мита та інших зборів повинен отримувати режим не менш сприятливий відносно режиму, який отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняним виробником. Крім того, країна не може після сплати мита на кордоні накладати на імпортні товари внутрішні податки за ставками вищими, ніж ті, що застосовуються до поріднених вітчизняних товарів. Аналогічне правило, що регулює продаж та закупівлю товарів на вітчизняному ринку не може застосовуватися суворіше по відношенню до імпортних товарів.
Таким чином принцип не дискримінації досягається на двох рівнях:
1) між країнами-членами СОТ через режим найбільшого сприяння;
2) між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку через національний торгівельний режим.
Положення щодо режиму найбільшого сприяння є пріоритетним в основних угодах СОТ, таких як ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.
5) концепція реформування сфери жкг: переспективи
В Європі розроблено три моделі реорганізації комунальних відносин:
Англійська – повна приватизація об’єктів життєзабезпечення;
Німецька – підприємства галузі стають акціонерними, де основний пакет, при цьому належить муніципалітету;
Французька – поєднання муніципальної власності на об’єкти житлово-комунального господарства та управління ними з боку приватного бізнесу на умовах довгострокових договорів оренди та супутніх інвестиційних угод.
Англійська. Реформування продовжувалось 15 років. Англія дуже довго йшла до реформування галузі. Було вжито багато жорстких заходів, зокрема у 1997 р. було відключено водопостачання побутових споживачів, після чого було введено заборону на відключення водопостачання побутових споживачів, а також включено заборгованість споживачів до вартості тарифу. Переведено на об’єднано сотень муніципальних водоканалів до власності 10 регіональних державних компаній і потім з наступною їх приватизацією. При цьому були списані абсолютно усі борги – як фізичним, так і юридичним особам. На відміну від Англії, в більшості європейських країн комунальну структуру не передано до приватної власності, вона залишається муніципальною і управляється приватними операторами.
Постанова «Про списання боргів для державних підприємств»
Постанова КМ Про списання боргів
Французька. Комунальна сфера підпорядковується комуні. Комуна є основою соціальної сфери. Комуна крім питань будівництва, містобудування вирішує низку інших проблем, а саме питання організації водопостачання, каналізації, вивезення сміття, технічного обслуговування, освітлення вулиць, роботу міського транспорту, забезпечення громадського порядку, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог. Комуни управляються муніципальною владою, яка обирається кожні 6 років загальним голосуванням і рада обирає мера. Мер наділений державними повноваженнями і діє від імені держави, наприклад видаються певні дозволи на певну діяльність. Роботи продаються муніципалітету і він несе соціальну відповідальність перед громадянами. Комунальна служба переважно муніципальною і популярна форма договору концесії, відповідно до якого підприємство комунальної сфери передається в експлуатацію приватній фірмі. У Франції крім державних газових мереж, існують приватні газові компанії, які забезпечують громадян газом. Приватні компанії працюють за контрактом з муніципалітетом. Існує багато типів контрактів в цій сфері, які передбачають відповідальність цих фірм за ремонт і за будівництво нових об’єктів. Замовлення відбуваються за тендерами. Уряд встановлює стандарти на те, чим мають забезпечуватися житлові будинки. Існують будівельно-експлуатаційні фірми різного рівня, але є тенденція у Франції до постійного укрупнення фірм. Є різні форми управління багатоквартирним житлом, є
муніципальні компанії та приватні. Власники будинків укладають договори з муніципалітетом на доставку води, газу та інших послуг. Існує як централізоване теплопостачання, так і децентралізоване.
У Франції важливу роль відіграє кооперативне будівництво. Італія – 20%, Данія, Фінляндія – 15%.
Німецька. Східна Німеччина. Реформування почалося з 1990 р. і орієнтовано воно було на досягнення кількісних результатів і пріоритет надавався на масове будівництво житла. Належного ремонту не було. Більшість квартир перебувало у власності держави, або муніципалітету, деякі квартири перебували у власності товариств (товариства працівників з будівництва житла, як радянські кооперативи). Оплата поділялася за видом послуг (фіксована). Надавалися державні субсидії: 1) населенню, що мешкало в державному житловому фонді отримувало прямі субсидії (адресні); 2) товариства працівників з будівництва житла отримували субсидії через комунальні підприємства; 3) власникам приватних будинків субсидії не надавалися. Першим заходом для полегшення сфери стала відмова щодо надання субсидії через комунальну сферу (відмова від другого пункту, залишилося лише адресне субсидіювання), надавалися кредити, які використовувалися для модернізації сфери, реорганізація житлового фонду, житлові кооперативі перетворювалися у союзні особи, які були самостійними. Відбулося підвищення відповідальності житлових підприємств за несплату комунальних послуг. Сфера була передана у приватні руки, земля була передана до власності підприємств, були створені міські та комунальні компанії, створені ринкові умови для роботи комунальних компаній Міські комунальні компанії надають додаткові послуги (управління документацією та інше). Муніципалітети залучали інвесторів і продавати акції. Населення отримало конкуренцію.
4)передумови *нової політики*
Економічні. Потреба у зміні внутрішньополітичного курсу Радянської держави після закінчення громадянської війни була викликана кризою, який набув тотального характеру, торкнувшись область економічних, політичних і соціальних відносин. Державна політика розподілу не виконала завдання забезпечення міського населення продовольством. Політика воєнного комунізму надала розвитку економіки односторонній характер і стала гальмом розширеного відтворення. Потрібно було відновлення зруйнованого війною і військовим комунізмом господарства.
Соціально-політичні. Економічні проблеми тісно перепліталися з найважливішими питаннями політики, такими, як ставлення до радянської влади.
Небажання терпіти продрозверстку призвело до створення повстанських осередків в Середньому Поволжі, на Дону, Кубані. У Туркестані активізувалися басмачі. У лютому - березні 1921 р. західносибірських повстанці створили збройні формування в декілька тисяч чоловік. 1 березня 1921 спалахнув заколот в Кронштадті, в ході якого висувалися політичні гасла (Влада Радам, а не партіям!, Поради без більшовиків!). Пройшли страйки і демонстрації робітників. З критикою надзвичайних заходів в економіці виступали представники партій помірних соціалістів, які підтримували з кінця 1918 р. боротьбу більшовиків з білими і інтервентами.
У результаті радянський режим зіткнувся з серйозною внутрішньополітичною кризою. Виникла реальна загроза влади більшовиків. В умовах відсутності світової революції тільки угода з селянством могло врятувати становище. Питання про зміну економічного курсу - заміну продрозверстки натуральним податком - опинився в центрі партійних дискусій.
5) застосування статті 17 ГУАМ
1) мережа як організаційна форма
Мережа – визначальна інформаційна форма в інформаційну епоху.
Мережа, як організаційна структура – це система взаємозалежних вузлів. Ця система може бути організована ієрархічно, але при цьому вона не має центра. Відносини між вузлами асиметричні, всі вузли необхідні для функціонування мережі для циркуляції грошей, інформації, технологій, товарів, чи послуг у всій мережі. Той вузол, який знаходиться в мережі – обов’язково збільшує свої прибутки.
Мережа – це тип організації, що забезпечує невпинну адаптацію і максимальну гнучкість, що необхідно для глобальної взаємозв’язаної економіки. Вона забезпечує це за допомогою економічних заходів, що змінюються і технологій, які постійно обновлюються, а також значною кількістю стратегій.
Міцність мереж в їх гнучкості, децентрованості, варіативній геометрії, що дозволяє пристосовуватися до нових задач і не руйнувати при цьому основних організаційних правил, і не змінювати орієнтири. Мережа, яка ґрунтується на нових інформаційних і комунікаційних технологіях є водночас і центрованою і децентрованою, вона може забезпечувати координацію, при цьому не маючі центра.
Концентрація капіталу супроводжується децентралізацією організацій. Великі багатонаціональні корпорації функціонують як децентралізовані мережі. Крім того, мережі можуть убути такими, які пов’язують корпорацію з дочірніми малими і середніми компаніями. Або мережі, які ситуативно, у зв’язку із спеціальними цілями і задачами поєднують у великі корпорації в особливих просторово-часових межах.
Всі мережі розвиваються завдяки постійній перебудові. Ця перебудова іноді призводить до радикальної зміни структури, складу і цілей. Корпорації часто забувають про людський фактор, який не здатний швидко орієнтуватися, переходити з одного стану в інший.
2) державне регулювання будівництва =5.4.
3) правове регулювання земельних ресурсів
4) особливі умови угод СОТ
Основні вимоги угод СОТ.
Головною метою СОТ є створення ліберальної і відкритої торгівельної системи, згідно з якою підприємства країн-членів можуть конкурувати між собою, за умов чесної конкуренції та не дискримінації. Ця багатостороння угода ґрунтується на:
Дотриманні відкритої та ліберальної торгівельної політики, дозволі країнам захищати власне виробництво від
іноземної конкуренції за умов забезпечення застосування тарифів
Передбаченні зменшення та скасування тарифів та інших бар’єрів торгівлі шляхом зменшення багатосторонніх перемовин, зменшені тарифи вносяться до розкладу поступок кожної країни. Ставки, наведені в них є зв’язаними ставками. Країни зобов’язані не підвищувати тарифи за межу зв’язаних ставок.
Вимозі від країн здійснювати торгівельні операції, уникаючи дискримінації країн, з яких імпортується, або до яких експортуються товари. Це правило базується на принципі режиму найбільшого сприяння.
Зобов'язання стосується також:
будь-яких зборів щодо імпорту/експорту;
методиці застосування тарифів, чи інших зборів;
правил та формальностей, пов’язаних з операціями імпорту/експорту;
внутрішніх податків та зборів на імпортні товари та законів, постанов і вимог, що випливають з попередніх вимог;
застосування кількісних обмежень.
Правило національного режиму доповнює режим найбільшого сприяння і вимагає, щоб імпортний товар, який перетинає кордон після сплати мита та інших зборів повинен отримувати режим не менш сприятливий відносно режиму, який отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняним виробником. Крім того, країна не може після сплати мита на кордоні накладати на імпортні товари внутрішні податки за ставками вищими, ніж ті, що застосовуються до поріднених вітчизняних товарів. Аналогічне правило, що регулює продаж та закупівлю товарів на вітчизняному ринку не може застосовуватися суворіше по відношенню до імпортних товарів.
Таким чином принцип не дискримінації досягається на двох рівнях:
1) між країнами-членами СОТ через режим найбільшого сприяння;
2) між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку через національний торгівельний режим.
Положення щодо режиму найбільшого сприяння є пріоритетним в основних угодах СОТ, таких як ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.
5) концепція реформування сфери жкг: переспективи
В Європі розроблено три моделі реорганізації комунальних відносин:
Англійська – повна приватизація об’єктів життєзабезпечення;
Німецька – підприємства галузі стають акціонерними, де основний пакет, при цьому належить муніципалітету;
Французька – поєднання муніципальної власності на об’єкти житлово-комунального господарства та управління ними з боку приватного бізнесу на умовах довгострокових договорів оренди та супутніх інвестиційних угод.
Англійська. Реформування продовжувалось 15 років. Англія дуже довго йшла до реформування галузі. Було вжито багато жорстких заходів, зокрема у 1997 р. було відключено водопостачання побутових споживачів, після чого було введено заборону на відключення водопостачання побутових споживачів, а також включено заборгованість споживачів до вартості тарифу. Переведено на об’єднано сотень муніципальних водоканалів до власності 10 регіональних державних компаній і потім з наступною їх приватизацією. При цьому були списані абсолютно усі борги – як фізичним, так і юридичним особам. На відміну від Англії, в більшості європейських країн комунальну структуру не передано до приватної власності, вона залишається муніципальною і управляється приватними операторами.
Постанова «Про списання боргів для державних підприємств»
Постанова КМ Про списання боргів
Французька. Комунальна сфера підпорядковується комуні. Комуна є основою соціальної сфери. Комуна крім питань будівництва, містобудування вирішує низку інших проблем, а саме питання організації водопостачання, каналізації, вивезення сміття, технічного обслуговування, освітлення вулиць, роботу міського транспорту, забезпечення громадського порядку, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог. Комуни управляються муніципальною владою, яка обирається кожні 6 років загальним голосуванням і рада обирає мера. Мер наділений державними повноваженнями і діє від імені держави, наприклад видаються певні дозволи на певну діяльність. Роботи продаються муніципалітету і він несе соціальну відповідальність перед громадянами. Комунальна служба переважно муніципальною і популярна форма
договору концесії, відповідно до якого підприємство комунальної сфери передається в експлуатацію приватній фірмі. У Франції крім державних газових мереж, існують приватні газові компанії, які забезпечують громадян газом. Приватні компанії працюють за контрактом з муніципалітетом. Існує багато типів контрактів в цій сфері, які передбачають відповідальність цих фірм за ремонт і за будівництво нових об’єктів. Замовлення відбуваються за тендерами. Уряд встановлює стандарти на те, чим мають забезпечуватися житлові будинки. Існують будівельно-експлуатаційні фірми різного рівня, але є тенденція у Франції до постійного укрупнення фірм. Є різні форми управління багатоквартирним житлом, є муніципальні компанії та приватні. Власники будинків укладають договори з муніципалітетом на доставку води, газу та інших послуг. Існує як централізоване теплопостачання, так і децентралізоване.
У Франції важливу роль відіграє кооперативне будівництво. Італія – 20%, Данія, Фінляндія – 15%.
Німецька. Східна Німеччина. Реформування почалося з 1990 р. і орієнтовано воно було на досягнення кількісних результатів і пріоритет надавався на масове будівництво житла. Належного ремонту не було. Більшість квартир перебувало у власності держави, або муніципалітету, деякі квартири перебували у власності товариств (товариства працівників з будівництва житла, як радянські кооперативи). Оплата поділялася за видом послуг (фіксована). Надавалися державні субсидії: 1) населенню, що мешкало в державному житловому фонді отримувало прямі субсидії (адресні); 2) товариства працівників з будівництва житла отримували субсидії через комунальні підприємства; 3) власникам приватних будинків субсидії не надавалися. Першим заходом для полегшення сфери стала відмова щодо надання субсидії через комунальну сферу (відмова від другого пункту, залишилося лише адресне субсидіювання), надавалися кредити, які використовувалися для модернізації сфери, реорганізація житлового фонду, житлові кооперативі перетворювалися у союзні особи, які були самостійними. Відбулося підвищення відповідальності житлових підприємств за несплату комунальних послуг. Сфера була передана у приватні руки, земля була передана до власності підприємств, були створені міські та комунальні компанії, створені ринкові умови для роботи комунальних компаній Міські комунальні компанії надають додаткові послуги (управління документацією та інше). Муніципалітети залучали інвесторів і продавати акції. Населення отримало конкуренцію.
Білет №7
1.Предумови переходу до нової економіки
Економічні. Потреба у зміні внутрішньополітичного курсу Радянської держави після закінчення громадянської війни була викликана кризою, який набув тотального характеру, торкнувшись область економічних, політичних і соціальних відносин. Соціально-політичні. Економічні проблеми тісно перепліталися з найважливішими питаннями політики, такими, як ставлення до радянської влади. У З критикою надзвичайних заходів в економіці виступали представники партій помірних соціалістів, які підтримували з кінця 1918 р. боротьбу більшовиків з білими і інтервентами.
2.Виконавчі та законодавчі органи інтеграції Угорщини
Польща. Головним завданням законодавчої влади — Сейму й Сенату — у процесі адаптації є схвалення законів, які мають на меті адаптацію польського права до європейського права. З 1997 р. в обох палатах парламенту працювали комісії, які займалися інтеграцією Польщі з Європейським Союзом: у Сеймі це були Комісія зовнішніх справ і Комісія європейської інтеграції, а в Сенаті — Комісія зовнішніх справ і європейської інтеграції. Законотворча функція парламенту, однак, також певним чином обмежена: проекти законів з адаптації готує уряд, який також приймає рішення про подання проектів до Європейської комісії. Парламентарі, однак, зберігають право впливу на форму затверджуваних ними законів — можуть подавати до них поправки, але на складніших умовах, ніж при звичайному законодавчому порядку (поправку до проекту з адаптації можуть подати щонайменше 3 депутати на етапі роботи в комісії і щонайменше 5 депутатів на етапі пленарної роботи). Вони можуть також скористатися правом законодавчої ініціативи і пропонувати проекти законів у сфері, охопленій європейським правом. Парламентарі також самі приймають рішення щодо складу Європейської комісії, графіку роботи над проектом з адаптації, а також потреби використати знання експертів чи спеціальної комісії Сейму та Сенату. Для них не обов’язкова думка бюро вивчення і експертизи канцелярії Сейму і Комітету європейської інтеграції з приводу відповідності проекту до права Європейського Союзу — вони можуть зігнорувати негативну рецензію і, якщо президент не накладе вето, форсувати ухвалення закону, що не відповідає положенням європейського права. Через обов’язок уряду додавати до проекту закону проекти виконавчих актів (на жаль, цей обов’язок не завжди виконується) парламент зберігає за собою також право контролю над принципами застосування ухвалених ним законів з адаптації. Представництво польських парламентарів бере участь у роботі над проектом Конституційного трактату, спільно створюючи майбутній фундамент європейського права, а також спостерігає за роботою Європейського парламенту і бере участь у дебатах Парламентарного комітету асоціації. Іншою функцією парламенту, важливою з точки зору адаптації права, є контроль за урядом, який складає періодичні звіти про перебіг переговорів і виконання Національної програми підготовки до членства, а також зобов’язаний відповідати на депутатські запити. В разі негативної оцінки роботи уряду Сейм може висловити конструктивний вотум недовіри.
3. Адаптація Польського законодавства до ЄС
Адаптація національного права до права Європейського Союзу має два основні аспекти: формальний, який полягає у включенні євросоюзних приписів у приписи внутрішнього права, і практичний, який охоплює також створення процедур і «клімату» для впровадження і застосування євросоюзного права у Польщі. 1)Переклад актів європейського права на польську мову 2)Перевірка відповідності проектів правових актів до європейського права 3)Порядок роботи над законами, що спрямовані на адаптацію польського права до європейського права Підготовка законів з адаптації — обов’язок уряду. 1)Проект перед відправленням до парламенту підлягає рецензуванню в Комітеті європейської інтеграції, 2) Потім проект подається до Сейму, де на пропозицію уряду підлягає розглядові у спеціальному порядку, 3) Європейська комісія Сейму складає графік
23:52:27
роботи над проектом, який насправді має тільки характер інструкції 4) Ухвалений Сеймом і Сенатом проект передається президентові
4.Риси технопарків США
особливості американської моделі технопарків полягають у наступному:
– наявність одного або кількох університетів з серйозним науково-технічним потенціалом;
– розвиненість комунікацій: наземний і повітряний транспорт, надійний дротовий та бездротовий зв’язок, необмежений доступ в Інтернет;
– наявність науково-дослідної та виробничої інфраструктури: приміщення для лабораторій і дослідних виробництв, зручні офіси для науково-технічного персоналу;
– наявність житлової інфраструктури: готелі всіх рівнів цін, житло в оренду і для придбання у власність, медичне обслуговування, розвинена торговельна мережа і мережа громадського харчування;
– відсутність класової і конфесійної ворожнечі, сприятлива суспільна атмосфера;
– налагоджений тісний зв’язок технопарків з університетами і державними дослідницькими центрами з різними варіантами взаємовідносин (рис. 1) [2].
5.Нормативне забезпечення та органи транспорту
Управління транспортом і комунікаціями регулюється законами, кодексами, статутами, положеннями про окремі види транспорту і зв’язку. Правовий статус залізничного транспорту визначається Законом України “Про залізничний транспорт”, а також Статутом залізниць України,— Кодексом торговельного мореплавства України, річкового – Водним кодексом України, авіаційного — Повітряним кодексом України, автомобільного — Законом України “Про дорожній рух” про автомоб транс, Конвенція про автотранс, а також Статутом автомобільного транспорту України, трубопровідного — Законом України “Про трубопровідний транспорт”. Господарська діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом підлягає ліцензуванню, згідно Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про транспорт" та Законом України „Про трубопровідний транспорт”.. Авіа здійснює управління цивільною авіацією є Відповідно до стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та на виконання вимог Повітряного кодексу. Зміст управління у сфері комунікацій полягає в організації ефективного функціонування всіх засобів зв'язку, роботи підвідомчих систем, у встановленні відповідних правил експлуатації цих систем, в забезпеченні безпеки та охорони об'єктів зв'язку та в регулюванні правил поведінки користувачів послуг зв'язку. Вказані відносини регулюються на основі Закону України "Про телекомунікації", Закону України "Про поштовий зв’язок".
7.
Державна політика, паливно-енерг комплекс
25. Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у паливно-енергетичній сфері
ПЕК: Європейська енергетична хартія, Кіотський протокол, Договір про заснування Енергетичного Співтовариства
Електроенергетика: НПА Про електроенергетику, Про теплопостачанняПро енергозбереження, Про альтернативні джерела енергії Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж, Національна комісія регулювання електроенергетики України
Нафтогазова НПА: Про нафту і газ, Про трубопровідний транспорт, Про альтернативні види палива, Про засади функціонування ринку природного газу» Державна служба геології та надр України, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України
Вугільна НПА: Гірничий закон України, «Про газ (метан) вугільних родовищ, КМУ Про затвердження Програми «Українське вугілля, КМУ Про удосконалення господарського механізму реалізації вугільної продукції в Україні»
Ядерна НПА: Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку, Про поводження з радіоактивними відходами, Про державні цільові програми, Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату Державна інспекція ядерного регулювання (координ, стандарт,
26. Система органів, що здійснюють державне управління у паливно-енергетичній
сфері
Органи: ВРУ, ПУ, Кабінет Міністрів України,Органи місцевого самоврядування, МНС АМКУ, Державна інспекція України з питань праці,Міністерство енергетики і вугільної промисловості, Національна Коммісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики (пр. монополії,лі ценз), Державне Агенство з енерго-ефективності та енергозбереження(збільш нетрадиц), Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж, Національна комісія регулювання електроенергетики України Державна служба геології та надр України, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України Державна інспекція ядерного регулювання (координ, стандарт, дослідж),
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 17 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |