Серія “Вища освіта в Україні” С. О. Маслова, О. А. Опалов
Фінансовий
РИНОК
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Третє видання, виправлене
єуфТмб БІБЛІОТЕКА
Київ «Каравела» 2004
Рецензенти:
М. I. Савлук,
доктор економічних наук, професор, директор Української фінансово-банківської школи при КНВУ;
А. В. Базилюк,
доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів національної академії управління.
М31 Маслова С. О., Опалов О. А.
Фінансовий ринок: Навч. посіб. 3-є вид., виправлене. — К.: Каравела, 2004. — 344 с.
ISBN 966-8019-00-8
У навчальному посібнику автори розглядають комплекс проблем, пов’язаних зі становленням та функціонуванням фінансового ринку в нових умовах господарювання.
Значну увагу приділено розкриттю суті взаємозв’язків між суб’єктами ринку, механізму функціонування фінансових інструментів, формуванню фінансових ресурсів, обгрунтуванню необхідності державного регулювання фінансового ринку, питанням ціноутворення на різного роду фінансові інструменти, вимірювання й страхування фінансових ризиків, формуванню портфеля цінних паперів та розкриттю видів і методів розрахунку фондових індексів. Посібник містить словник основних термінів із курсу “Фінансовий ринок”.
Матеріал посібника розрахований на студентів, аспірантів економічних спеціальностей при вивченні ними фінансових дисциплін, спеціалістів грошового, кредитного та фондового ринків, а також для широкого кола читачів.
ББК 65.262 я7
© С.О. Маслова, O.A. Опалов, 2004 © Видавництво “Каравела”, 2004
Зміст
Передмова........................................................................................... 5
ТЕМА 1. Роль фінансового ринку в економіці
1.1. Поняття фінансового ринку та його структура.................... 7
1.2. Суб’єкти фінансового ринку............................................ 14
1.3. Характеристика об’єктів фінансового ринку..................... 19
ТЕМА 2. Фінансова політика держави та фінансовий механізм
2.1. Поняття і типи фінансової політики................................. 26
2.2. Характеристика сучасної фінансової політики України.... 31
2.3. Фінансовий механізм....................................................... 34
2.4. Управління фінансами в умовах ринкової економіки....... 36
ТЕМА 3. Грошовий ринок
3.1. Структура і суть грошового ринку.
Об’єкти й суб’єкти 50
3.2. Характеристика облікового ринку та його особливості..... 57
3.3. Характеристика міжбанківського ринку.
Операції на міжбанківському ринку 62
ТЕМА 4. Валютний ринок
4.1. Поняття і структура валютного ринку............................... 69
4.2. Валютні операції.............................................................. 74
4.3. Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку. Особливості валютного регулювання і курсової політики Національного банку України............. 77
ТЕМА 5. Ринок капіталів
5.1. Структура ринку капіталів............................................... 91
5.2. Суть і функції кредиту..................................................... 93
5.3. Банки — основні учасники ринку капіталів..................... 96
ТЕМА 6. Цінні папери як головний інструмент фінансового ринку
6.1. Місце ринку цінних паперів на фінансовому ринку....... 105
6.2. Цінні папери, їх види та характеристика........................ 112
6.3. Функції і роль цінних паперів в економіці..................... 121
ТЕМА 7. Економіко-правова природа цінних паперів в Україні
7.1. Характеристика акцій і законодавче підгрунтя
емісії акції........................................................................... 128
7.2. Характеристика видів і типів облігацій та їх роль
в економіці........................................................................... 138
7.3. Вексель. Проблеми вексельного обігу в Україні.............. 148
7.4. Приватизаційні цінні папери................................................ 155
7.5. Банківські цінні папери.............................................................. 160
7.6. Характеристика похідних фінансових інструментів............... 168
ТЕМА 8. Ринок цінних паперів як складова фінансового ринку
8.1. Цілі та завдання первинного ринку....................................... 190
8.2. Емісія і форми розміщення цінних паперів на первинному ринку 192
8.3. Особливості вторинного ринку............................................. 198
8.4. Характеристика учасників ринку цінних паперів. Особливості в Україні 203
ТЕМА 9. Формування портфеля цінних паперів
9.1. Портфелі цінних паперів, їх типи......................................... 211
9.2. Механізм формування портфеля цінних паперів.................... 214
9.3. Методи управління портфелем цінних паперів...................... 222
ТЕМА 10. Ціноутворення на фінансовому ринку
10.1. Завдання і принципи ціноутворення на фінансовому ринку 227
10.2. Види та функції цін 230
10.3. Методи ціноутворення. Специфіка ціноутворення на фінансовому ринку 232
10.4. Особливості ціноутворення на різні фінансові інструменти 236
ТЕМА 11. Вартість інструментів фінансового ринку
11.1. Майбутня та поточна вартість фінансових інструментів.. 244
11.2. Вартість капіталу.................................................................. 249
11.3. Практичне застосування концепції вартості грошей в часі. 254 ТЕМА 12. Оцінка ризику на фінансовому ринку
12.1. Поняття та класифікація фінансових ризиків 259
12.2. Методи оцінки ризику на фінансовому ринку 264
12.3. Методи управління фінансовими ризиками 268
ТЕМА 13. Фондові індекси та їх роль в економіці
13.1. Поняття індексів і методи їх визначення 278
13.2. Види індексів та їх місце на фінансовому ринку 284
13.3. Характеристика основних світових фондових індексів... 286
13.4. Особливості і роль українських фондових індексів 293
Словник термінів із курсу «Фінансовий ринок»............................................ 304
Використана та рекомендована література...................................................... 340
ПЕРЕДМОВА
Історія розвитку фінансового ринку налічує майже п’ятсот років. Накопичений за цей час досвід роботи на грошовому, кредитному та фондовому ринках використовується при створенні різних інструментів і організації інститутів, що функціонують на фінансовому ринку.
В Україні ринок тільки-но народжується. Минулий дореволюційний досвід втрачено безповоротно, а світова наука і практика більше ніж за 80 років пішли далеко вперед.
Ось чому вивчення дисципліни “Фінансовий ринок ” особливо актуальне в умовах нинішніх економічних перетворень, коли державі надзвичайно потрібні кваліфіковані спеціалісти з бухгалтерського обліку й аудиту, менеджменту, які повинні вміти оцінювати всі можливі варіанти інвестицій, приймати правильні управлінські рішення в умовах швидкої зміни ринкової кон ’юнктури.
Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні у студентів комплексного розуміння системи взаємозв ’язків на фінансовому ринку. Предметом навчальної дисципліни є фінансовий ринок, що виступає як економічний простір, де формуються і функціонують відносини купівлі-продажу фінансових інструментів, що знаходять свій вияв, насамперед, у цінних паперах.
Основними завданнями курсу є:
1) визначення місця фінансового ринку у фінансовій системі;
2) розкриття взаємозв’язків між інвестиціями та заощадженнями через механізм руху фінансових потоків в економіці;
3) обґрунтування необхідності функціонування фінансових інструментів як засобів взаємодії учасників ринку та розкриття особливостей обігу різних видів цінних паперів;
4) обгрунтування необхідності державного регулювання фінансового ринку з урахуванням специфіки економічного й соціального розвитку України;
5) визначення суті інфраструктури фінансового ринку та особливостей діяльності професійних учасників, фондових бірж, посередників в Україні.
Навчальний посібник містить тринадцять тем, які дають змогу уявити фінансовий ринок як складову частину фінансових відносин, зрозуміти послідовність розвитку основних категорій фінансового ринку. У ньому наводяться характеристики основних інструментів фінансового ринку, враховуються особливості їх функціонування в Україні.
У посібнику досліджується діяльність суб’єктів фінансового ринку і роль держави в регулюванні та здійсненні контролю у цій сфері економічних відносин.
Автори намагаються в кожному розділі висвітлити проблеми становлення фінансового ринку в Україні, проаналізувати вплив основних чинників та окреслити шляхи вирішення цих проблем з урахуванням міжнародного досвіду, розкрити напрями інтернаціоналізації й глобалізації світового фінансового ринку, а також можливості участі України в інтеграційних процесах.
У кінці посібника наведено також словник найважливіших термінів із фінансового ринку.
Автори та видавці вдячні кандидату економічних наук, доценту К. В. Павлюк за цінні поради щодо покращення змісту навчального посібника.
Автори також висловлюють щиру подяку С. В. Габруку за допомогу в укладанні посібника.
Особлива подяка доктору економічних наук, професору М. Т. Пашуші.
Автори сподіваються, що матеріали навчального посібника стануть у нагоді студентам для кращого оволодіння економічними та фінансовими дисциплінами, а також будуть корисними для тих, хто цікавиться проблемами формування й розвитку ринкових відносин у фінансовій сфері.
В
У© | ТЕМА 1 |
| І |
| РОЛЬ ФІНАНСОВОГО |
| РИНКУ В ЕКОНОМІЦІ |
О План викладу матеріалу теми
1. Поняття фінансового ринку та його структура.
2. Суб’єкти фінансового ринку.
3. Характеристика об’єктів фінансового ринку.
ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ | |
/ Фінансовий ринок | / Міжнародний фінансовий ринок |
/ Грошовий ринок | / Фінансові інструменти |
/ Ринок капіталів | / Гроші |
/ Кредитний ринок | / Цінні папери |
/ Валютний ринок | / Інвестор |
/ Ринок цінних паперів | / Позичальник |
/ Євроринок | / Фінансовий інститут |
1.1. Поняття фінансового ринку та його структура
Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси повинні здійснюватись на фінансових ринках.
Фінансовий ринок - це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.
На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Гроші — не тільки головна мета підприємництва, а й найважливіший засіб для досягнення цієї мети. При цьому необхідно вирішити питання про джерела капіталу та шляхи його вкладання. Тому всі суб’єкти господарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують від цього додатковий прибуток. Таким чином, на фінансовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб’єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності.
Окрім того, фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві. Реалізація цих функцій здійснюється в тому числі й через ринок цінних паперів, який значно розширює та полегшує шлях усім суб’єктам економіки до отримання необхідних їм коштів.
Фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсів має таку структуру (рис. 1.1).
|
Рис. 1.1. Структура фінансового ринку |
Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих ринків:
кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;
валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют.
Ринок цінних паперів об’єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов’язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів.
За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють: ринок готівкових коштів;
короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі); ринок валюти;
>- ринок цінних паперів;
ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.
З точки зору термінів дії фінансових інструментів фінансовий ринок розглядають як сукупність грошового ринку і ринку капіталів.
Грошовий ринок - це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій, валюти. На грошовому ринку обертаються надійні короткострокові інструменти. їхній рух зумовлений різницею у рівнях прибутку та ризику.
Ринок капіталів - це:
>• частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал;
>• специфічна сфера відносин, об’єктом яких є наданий у позику грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього;
>- сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгострокового фінансування й операції з цінними паперами (акціями, облігаціями).
Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (середньо- та довгострокових) і ринок середньострокових та довгострокових банківських кредитів.
Ринок капіталів — найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкладень повинна, з урахуванням відповідного ризику, як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів.
Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загальногосподарських процесів нагромадження та інвестування як за обсягом, так і структурно.
Із точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає:
>- боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів суб’єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. Основними фінансовими інструментами на цих ринках є облігації, закладні та векселі;
ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвестори мають можливість об’єднати гроші, вкласти їх у певний проект, а прибутки розподіляти пропорційно до вкладених коштів.
Виділяють також національний і міжнародний фінансові ринки. На міжнародному ринку процеси купівлі-продажу товарів фінансового ринку регламентуються законами і нормативними актами з міжнародної торгівлі. Відповідальність за дотримання цих правил несе держава, суб’єкти якої виходять на світовий ринок.
Фінансовий ринок можна поділити на первинний і вторинний. Первинний ринок виникає при емісії цінних паперів, і на ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку ці ресурси перерозподіляються, тобто на вторинному ринку вони опиняються після того, як були вже продані на первинному.
У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого гатунку і виконуються операції професійними учасниками. Фондова біржа виступає як торговельне, професійне, нормативне, технологічне ядро ринку цінних паперів та фінансового ринку. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними паперами позафондової торгівлі. У цьому разі об’єктом купівлі- продажу стають цінні папери, які з будь-яких причин не котируються на біржі.
За будь-якого трактування структури фінансового ринку, головною метою є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами економіки. Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.
Наведемо коротку характеристику окремих сегментів фінансового ринку.
Кредитний ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де об’єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.
Цей ринок виконує такі функції:
об’єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень населення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і утворення великих грошових фондів;
>» трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;
надання позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бюджету, фінансування різного роду соціальних програм.
Таким чином, кредитний ринок дає змогу здійснювати нагромадження, рух, розподіл та перерозподіл позикового капіталу між сферами економіки. Кредитний ринок треба розглядати як синтез ринків різних платіжних засобів. Він поділяється на ринок грошових ресурсів і ринок боргових зобов’язань.
Валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідносини між продавцями та покупцями валют.
Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний оборот, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн.
Попит на іноземну валюту зумовлений залежністю національної економіки від імпорту й конвертованістю цієї валюти, тобто гарантованою можливістю грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти. Чим нижчий рівень конвертованості національної валюти, тим умотивованіше валютний ринок підлягає державному регулюванню (зокрема, встановленню фіксованого курсу національної валюти щодо інших валют). Основою проведення валютних операцій на валютних ринках є міжнародна торгівля і пов’язані з нею послуги, а також міжнародний рух капіталу та кредитів.
Валютний ринок виконує такі функції:
-# своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;
-ї регулювання валютних курсів;
•+ диверсифікацію валютних резервів;
•+ страхування валютних ризиків;
отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют;
•+ проведення валютної політики, що ґрунтується на державному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства.
В основі функціонування валютного ринку лежить валютний курс — співвідношення, за яким виконується обмін однієї
валюти на іншу, тобто ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошових одиницях іншої країни. Курси іноземних валют встановлюються шляхом їх котирування відповідно до чинних законодавчих норм та наявної практики.
Валютний ринок України — це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод із купівлі-продажу іноземних валют. Суб’єктами валютного ринку є продавці валюти, покупці та посередники.
У їхній ролі можуть виступати:
У комерційні банки — великі транснаціональні, середні і малі банки, для яких характерною є тенденція до зосередження операцій на великих біржах;
/ небанківські фінансові установи — фонди хеджування (в основному спекулятивні фонди) та пенсійні фонди. Ці установи безпосередньо на ринку не виступають, а користуються посередництвом банків. їхня роль зростає, тобто їхні угоди досягають великих розмірів, і вони не підпадають під правила з точки зору обережності як банківські установи;
У підприємства та приватні особи.
Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та набору валют ринки поділяються на міжнародні, регіональні й національні.
Міжнародний ринок - сукупність операцій з валютами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження валюти. Сукупність операцій з валютами, які виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною їх походження, здійснюється на євроринку.
На регіональних та національних ринках банки проводять операції з обмеженою кількістю вільно конвертованої валюти.
Валютний ринок може бути розглянутий як механізм встановлення правових та економічних відносин між покупцями і продавцями валют. Торгівля іноземною валютою на території України здійснюється через уповноважені банки на міжбанківсь- кому валютному ринку України. Важливим напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в
Україні є його лібералізація та децентралізація. Поки що валютний ринок за багатьма позиціями монополізований Українською міжбанківською валютною біржею (УМВБ), яка проводить такі операції: організовує торги й укладає угоди з купівлі та продажу іноземної валюти з членами УМВБ; організовує та проводить розрахунки в іноземній валюті і в гривнях за укладеними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют щодо гривні за угодами на УМВБ. Право участі в торгах УМВБ мають тільки засновники, Національний банк України та установи, що прийняті в члени УМВБ.
Купівля-продаж іноземної валюти розглядається також як вид банківської діяльності. НБУ видає комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для здійснення таких операцій.
При проведенні міжнародних розрахунків у першу чергу повинні враховуватися ціна валюти та спосіб її визначення, валюта платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, умови розрахунків (готівковий платіж або кредит), форми розрахунків, кошти платежу (векселі, чеки тощо).
Ринок цінних паперів охоплює досить широку сукупність суспільних відносин, які виникають і існують щодо цінних паперів, включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання.
1.2. Суб’єкти фінансового ринку
Фінансовий ринок являє собою специфічну сферу економічних відносин, яка створюється лише учасниками операцій купівлі-продажу фінансових інструментів в умовах певної інфраструктури, яка постійно змінюється.
Регулювання фінансового ринку виконує такі функції:
»- виявлення стратегічних напрямків розвитку фінансового ринку та ролі його учасників;
»• створення сприятливих умов для розвитку фінансового ринку в межах діючого в країні законодавства;
>- встановлення відповідальності сторін та недопущення порушень умов функціонування фінансового ринку.
Регулювання фінансового ринку включає правове, нормативне та інформаційне забезпечення. В країнах із ринковою економікою норми фінансового ринку створювались протягом десятиріч. Процеси глобалізації та інтернаціоналізації у сфері міжнародних відносин зумовили необхідність розробки та впровадження єдиних стандартів, процедур, умов розрахунків на фінансовому ринку. Найважливішими є рекомендації Групи ЗО — Міжнародної організації незалежних експертів; міжнародні норми банківського регулювання та нагляду; міжнародні нормативи Женевської та Гаазької конвенцій по лізингу та факторингу.
В Україні регулювання фінансового ринку здійснюється Конституцією України. Цей основний закон нашої держави виявляє права та обов’язки законодавчої, виконавчої та судової влади у сфері функціонування фінансового ринку.
Законами України встановлені основи функціонування грошового, кредитного ринків, а також фінансового ринку в цілому; порядок випуску та обігу фінансових інструментів, у тому числі державних; порядок утворення та погашення внутрішнього та зовнішнього боргу та ін.
На відносини між учасниками фінансового ринку та ефективність його функціонування впливають нормативно-правові акти виконавчої влади, тобто міністерств, відомств, НБУ, державних комісій. Ці органи щорічно в межах своєї компетенції видають накази, рішення, постанови, інструкції щодо ведення корпоративної діяльності, реєстрації цінних паперів, організації депозитарної діяльності, регулювання процесів інвестування та відповідних сегментів фінансового ринку. Для ефективного проведення операцій на фінансовому ринку відносини між суб’єктами оформлюються відповідними угодами.
В Україні регулювання фінансового ринку повинно бути направлене на:
/ захист прав інвесторів, як індивідуальних, так і інституціо- нальних;
/ чітку визначеність обов’язків емітентів та інших учасників із метою повного та достовірного розкриття інформації, ефективного виконання фінансових операцій;
У подальший розвиток інституту саморегулювання;
/ подальше впровадження та ефективне використання системи єдиних стандартів, процедур та умов розрахунків;
У формування повноцінної системи моніторингу, особливо на ринку цінних паперів;
У подальший розвиток нормативно-правової бази.
Слід зауважити, що грошовий ринок недостатньо відображений у законодавчій базі, тому особливу увагу необхідно приділити обліковому та міжбанківському ринкам. Ринок капіталів традиційно є високорегульованим та потребує створення умов для підвищення ліквідності фінансових інструментів та кредитної системи; ефективності контролю з боку держави за фінансовим ринком.
У ролі суб’єктів фінансового ринку з правової точки зору виступають індивідуальні, інституціональні учасники та органи державного регулювання.
Індивідуальні учасники — це фізичні особи, які мають певні права та зобов’язання на фінансовому ринку згідно чинного законодавства. В цій ролі можуть виступати громадяни даної держави, особи без громадянства та іноземні громадяни.
Інституціональні учасники — це юридичні особи, які не є органами державного регулювання. До них належать підприємства, організації, товариства, компанії, фонди тощо. Ці учасники мають відокремлене майно, характеризуються організаційною єдністю, мають змогу виступати від свого імені, наділені певними правами та обов’язками, мають розрахункові рахунки в банку та інше.
Особливе місце займають на фінансовому ринку органи державного регулювання. В цій ролі виступають органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державні органи, які не належать до вищеназваних органів.
Закони регулюють ринок та встановлюють над ним контроль. Обов’язковими для виконання учасниками фінансового ринку є нормативно-правові акти виконавчої влади, які видаються з метою регулювання окремих сегментів фінансового ринку, захисту прав учасників ринку.
Слід мати на увазі, що суперечки, пов’язані з невиконанням зобов’язань за угодами між учасниками операцій на фінансовому ринку, вирішуються в господарському суді.
В залежності від функцій, які виконують суб’єкти ринку, їх поділяють на основні та інфраструктурні.
Основні учасники своїми діями створюють ринок, підтримують рух фінансових інструментів та забезпечують безперервність і постійність взаємодії на ньому.
Інфраструктурні учасники фінансового ринку повинні допомагати та прискорювати взаємодії між основними суб’єктами, сприяти підвищенню ефективності та якості проведення операцій, тобто забезпечувати удосконалення окремих сегментів та фінансового ринку в цілому.
Головними суб’єктами фінансового ринку є домашні господарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава.
Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди) заощадження домашніх господарств, фірм і підприємств надходять до інших суб’єктів господарювання і дають їм змогу задовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності.
Держава, надаючи кредит і отримуючи позики, відіграє вирішальну роль на фінансовому ринку. Свій вплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами, валютним курсом.
Дата добавления: 2015-09-30; просмотров: 37 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
