[1165] Луганская правда.—1990.— 8 лип.; Наша Газета.— 1992.— 4 листоп.
[1166] в. М. Нікольський — член комісії, що займається систематизацією усіх випадків репресій в Сталінській (тепер Донецькій) області.
[1167] Гонтар О. В., Смотрич Ж. О. Сталінські репресії на Одещині // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства.— С. 303.
[1168] Нікольський. Велика чистка.— С. 29.
[1169] Цю думку я чув від багатьох мешканців Донбасу. Один з моїх співрозмовників (інтерв’ю № 4), 1913 р. народився на Донбасі, розкур- кулений 1929 p., вважав, що певною мірою Донбас врятувала наявність в ньому багатьох колишніх куркулів. Він сам утік із заслання на Донбасі і зміг влаштуватись на роботу.
[1170] Див.: Kuromiya. Stalin’s Tenor in the Donbas. Питання українців (національної більшості в Україні) дуже складне. (Див.: Hiroaki Kuromiya. Ukraine and Russia in the 1930s. (Harvard Ukrainian Studies, 18:3/4 (груд. 1994)). Взагалі їх більше піддавали репресіям, ніж росіян. Однак в Сталінській області вони становили 34,4 % репресованих, тоді як їх було 59,4 % від загальної кількості населення. Див.: Нікольський. Українці Донеччини, репресовані в 1937—1938 pp.— С. 39.
[1171] У моїй невеличкій базі даних серед 371 імені значиться лише 4 жінки. Про подібний висновок (1053 арештованих жінок, з яких 61 розстріляно), отриманий з набагато більшої бази даних (близько 40 000), див.: Нікольський В. М. Жінки, репресовані на Донеччині у 1937—1938 pp.: загальна характеристика жертв І І Материалы научной конференции «Богдан Хмельницкий: жизнь, деятельность, история и современность». 14—15 декабря 1995 г.— Донецьк, 1995.— С. 24.
[1172] Лист Володимира Богдана до автора (від 15 груд. 1993).
[1173] Це пояснення я чув кілька разів у приватних розмовах і в Росії, і в Україні. Також див.: Report to Congress, p. 300. Свідчення одного українця про терор у Києві: «Мушу ствердити, хоч я не антисеміт, я є проти того, що дехто жидів не любить і є проти жидів — я мав гарних приятелів жидів у Києві — але, на превеликий жаль, у 37-му, 38-му роках переважно в НКВД слідчими були жиди-комуністи, й як їм попадався українець, який заговорив українською мовою, то він уже петлюрівець. Він нічого спільного не мав з Петлюрою і то, але, як говорив українською мовою, то він уже петлюрівець, і страшно мучили й розстрілювали наших людей, тих, що українською мовою говорили. Пізніше, вже в 39-му році, пізніше, як знищили укранюькуцш&іігенцію жидівськими руками, тоді жидів почали нищити, ßcix тих слідчих постріляли, понищили». \
[1174] Див.: Kuromuiya. Stalinist Terror in the Donbas.
[1175] Школъсъкий В. Українці Донеччини, репресовані в 1937— 1938 pp.— С. 40; Обвинители и обвиняемые // Возвращение имени и чести. Очерки, воспоминания, информационные и справочные материалы.— Луганськ, 1995.— С. 284. Також див.: Лихолобова 3. Найбільша чистка в Донбасі. З архівів ВУЧК — ГПУ-НКВД-КГБ.— 1995.— №№ 1—2.—С. 184.
[1176] Див.: Kuromuiya. Stalin’s Terror in the Donbas, про Донецьк і: «Прапор перемоги».— Луганськ.— 28 лют. і 14 жовт. 1990. Також: Комсомольское знамя.— К.— 1990.— 30 січ., 29 трав., 14 верес, про Луганськ, де знайдено ще декілька тисяч трупів.
[1177] ГАРФ, ф. 7523, оп. 23, спр. 56, арк. 91—92. Коли діти приходили до школи й помічали, що когось немає, вони зразу робили висновок, що його чи її батька арештовано. Путь Октября.— Тельманово.— 24 лют. 1993.
[1178] Московские новости.— 1988.— № 32. (Запис розмови зі Сталіним, Молотовим і Ждановим 25 лют. 1947 р. Ейзенштейна й Черкасова, який грав роль царя Івана Грозного в Ейзенштейновому фільмі. Курсив в оригіналі.) Такер подав докладний аналіз Івана Грозного і Сталіна у своїй праці: Tucker. Stalin in Power, pp. 276—282, 482—486.
[1179] Чуев Ф. Так говорил Каганович. Исповедь сталинского апостола.—М., 1992,—С. 90.
[1180] Усі, кого я інтерв’ював у Донбасі, крім одній' колишньої комсомолки, підтвердили таку зміну. Ця комсомолка також сказала, що не знала про терор 1936—1938 рр. Вона додала, що люди просто зникали, що не було чимось незвичайним для Донбасу, де людність перебувала в постійному русі. (Інтерв’ю № 3).
[1181] Adam В. Ціат. Stalin: The Man and His Era.— New York, 1973. P. 532. Також: Isüqc Deutscher. Stalin: A Political Biography.— Oxford University Press, 1949. P 452—453. Про ставлення Сталіна до Мацуоки див.: Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Ф. Чуева.— М., 1991,—С. 29—30.
[1182] Див.: Нильсен П. Милюков и Сталин. О политической эволюции Милюкова в эмиграции (1918—1943).— Oslo, 1983. Мілюков вірив звинуваченням на московських судових процесах.
[1183] Mark von Hagen. Soviet Soldiers and Officers on the Eve of the German Invasion: Towards a Description of Social Phychology and Political Attitudes. Soviet Union/ Union Soviétique, 18:1—3 (1991). P. 98—99.
[1184] РГВА, ф. 25 900, оп. 6, спр. 19, арк. 216.
[1185] Сувениров О. С. Воинская дисциплина: уроки истории. «Приказ отменять» не будем // Военно-исторический журнал.— 1989.— № 4.— С. 32—39.
[1186] 30-е годы. Взгляд из сегодня.— М., 1990.— С. 26.
111 Ванников Б. JI. Из записок наркома // Новая и новейшая история.— 1988.— № 1.— C. 88.; також: Записки наркома // Знамя.— 1988,— № 2,—C. 148—149.
[1188] Див.: Хлевнюк О. 26 июня 1940 года...— C. 88.
[1189] Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Чуева.— М., 1991,—С. 36—37.
[1190] Bohdan V. Avoiding Extinction: Children of the Kulak.— New York, 1992. P. 38.
[1191] Там само.— С. 41—42.
[1192] ДАДО, ф. 424п, оп. 1, спр. 172, арк. 3—4.
[1193] РГАЭ, ф. 8225, on. 1, спр. 83, арк. 7—11.
[1194] Там само, ф. 8225, on. 1, спр. 805, арк. З—40; спр. 153, арк. 12—18.
[1195] Wolfgang Leonhard. Child of the Revolution, tr. С. M. Woodhouse. London, 1957. P. 93—94.
[1196] 30-е годы.— С. 36.
[1197] ДАДО, ф. 326п, on. 1, спр. 1763, арк. 1—2.
[1198] РГАЭ, ф. 8225, on. 1, спр. 150, арк. 4.
[1199] Хлевнюк О. Принудительный труд в экономике СССР. 1921— 1941 годы // Свободная мысль.— 1992.— № 13.— С. 81.; ГУЛАГ в годы Великой Отечественной войны // Военно-исторический журнал.— 1991.— № 6.— С. 17. Докладний аналіз «криміналізації робітничих порушень» див. у вид.: Peter H. Solomon Ir. Soviet Criminal Justice under Stalin.— Cambridge University Press, 1996.— Ch. 9.
[1200] Donald Filtzer. Soviet Workers and Stalinist Industrialization: The Formation of Modem Soviet Production Relations, 1928—1941.— Ar- rnonk, N. Y„ 1986.
[1201] Социалистический Донбасс.— Літо—осінь 1940 року.— ГАРФ, ф. 8225, on. 1, спр. 150, арк. 6—7.
[1202] ДАЛО, ф. 179n, оп. 4в, спр. 4501, арк. 4.
[1203] Див.: Hiroaki Kuromiya. Edinonachalie and the Soviet Industrial Manager, 1928—1937 // Soviet Studies, 36:2 (April 1984).
[1204] ЦХСД, ф. 6, on. 6, cnp. 592, арк. 34.
[1205] Див., напр.: ДАДО, ф. 326п, on. 1, спр. 1765, арк. 17.
[1206] РГАЗ, ф. 8225, on. 1, спр. 700, арк. 16.
[1207] ЦХСД, ф. 6, оп. 6, спр. 593, арк. 1—6.
[1208] Див. часті повідомлення в газеті «Социалистический Донбасе», напр.: 26 жовт., 1 листоп., З груд. 1939 р.
[1209] Сповідь старого вчителя // Донеччина.— 26 листоп. 1992.
[1210] Jan Т. Gross. Revolution from Abroad: The Soviet Conquest of Poland’s Western Ukraine and Western Belorussia. Princeton University Press, 1988. P. 192. Крім добровільних, було багато й примусових вивезень на схід. Близько 10 % населення Західної України й Західної Білорусії у 1939—1941 pp. репресовано з політичних причин; більшість репресованих примусово депортовано на схід (Казахстан чи ще й далі). Ця хвиля репресій зачепила всі національності. (Див.: Парсадано- ва В. С. Депортация населения из Западной Украины и Западной Белоруссии в 1939—1941 гт. // Новая и новейшая история.— 1989.— № 2.— С. 44. Також: Шаповал Ю. І. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні.— K., 1990.— С. 128). Серед них було 15 000 польських офіцерів та урядовців; декілька тисяч були інтерновані в Старобільську в Північному Донбасі. їх усіх разом страчено навесні 1940 року. Ще масовіші розстріли сталися в Катані неподалік Смоленська. Див.: Катынская драма. Козельск, Старобельск, Осташков: судьба интернированных польских военнослужащих.— М., 1991. Розчарування в радянському житті було таким, що навіть «великі маси євреїв», які втекли в радянську зону від німців, згодом повернулися на колишню польську територію, окуповану відверто антисемітськими німецькими силами. Див.: Gross. Revolution from Abroad. P. 206—207.
[1211] ДАЛО, ф. Р-179, оп. З, спр. 48, арк. 2, 8.
[1212] Кузнецов И. И. Генералы 1940 года // Военно-исторический журнал.— 1988.— № 10.— С. 31—32. Також: Скрытая правда войны: 1941 год. Неизвестные документы.— М., 1992.— С. 343—345 (тут подано прізвища репресованих).
[1213] Див. архівний документ, цитований у вид.: Родина.—1993.— № 4.— С. 78. Про випадки переховування в Донбасі див.: ДАЛО, ф. 3747, оп. З, спр. 608-п.
[1214] Gross. Revolution from Abroad. P. 179—181.
[1215] Omer Bortov. The Eastern Front, 1941—45: German Troops and the Barbarisation of Warfare.— London, 1985. Про німецьку окупацію взагалі див. найдетальнішу працю: Alexander Dallin. German Rule in Russia, 1941—1945: A Study of Occupation Policies. 2od ed.— Boulder, Colo., 1981.
[1216] Про докладний звіт щодо цієї події див.: Anatoli A. Kuznetzov. Babi Yar: A document in the form of a Novel, tr. David Floyd. New York, 1970. Щодо недавніх документів див.: Бабин яр // Український історичний журнал.— 1991.— № 9, 12.
[1217] Див.: John A. Armstrong. Ukrainian Nationalism. 3rd ed.— Englewood, Colo., 1990. Про стосунки між Україною й Німеччиною під час війни див.: Косих В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні.— Париж, 1993.
[1218] Известия ЦК КПСС.— № 6.— 1990.— С. 211 (повідомлення від 28 черв. 1941 року). Протягом десяти днів після початку війни 240 000 чоловік (8 % населення Сталінської області) були забрані на фронт. Із них 42 000 чоловік були комуністами, а 97 000 — комсомольцями. Див.: Сільська Донеччина.— 7 черв. 1991.
[1219] ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 17, арк. 11—15.
[1220] Земсков В. Н. ГУ ЛАГ (историко-социологический аспект) // Социологические исследования.— 1991.— № 6.— С. 25. Було повідомлення, що антирадянська діяльність в ГУЛАГу стала «особливо активною» з перших днів війни. Керівництво таборів активно вербувало інформаторів серед ув’язнених. Були викриті сотні «повстанських» груп. Див.: ГУ ЛАГ в годы войны // Исторический архив.— 1994.— № 3.— С. 74—78. А також: Edwin Bacon. The Gulag at War: Stalin’s Forced Labour System in the Light of the Archives.— London, 1994. P. 155—156. Конкретні випадки див. у вид.: Resistance in the Gulag: Memoirs, Letters, Documents.— Moscow, 1992. P. 72—76, 84—87.
[1221] ГУ ЛАГ в годы Великой Отечественной войны.— С. 22.
[1222] Там само.— С. 64—65.
[1223] Кнушевский П. Н. Государственный Комитет Обороны: методы мобилизации трудовых рессурсов // Вопросы истории.—1994.— № 2,—С. 55.
[1224] Erich von Manstein. Lost Victories, ed. and tr. Anthony Powell, with a foreword by В. H. Liddel Hart.— London, 1958. P. 399, 412.
[1225] Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні.— Edmonton, Canada, 1985.— C. 327—328.
[1226] ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 195, арк. 10—12.
[1227] Там само, арк. 6—8.
[1228] Сайдак Т. Донецький кряж. Спогад про підпільників // Українські вісті (Neu Ulm, Germany), 15 серп. 1954.— C. 3.
[1229] Див.: Смятение осени сорок первого года. Документы о волнениях ивановских текстильщиков // Исторический архив.—1994.— № 2.— С. 111—136. Бордюгов Г. А. Великая Отечественная: люди, идеи, решения. Очерки истории советского государства.— М., 1991.— С. 259 — 262.
[1230] Рапорт Сталіну від 4 жовт. 1941 року // Известия ЦК КПСС.— 1990,—№ 12,—С. 208—209.
[1231] Источник.— 1994.— № 5.— С. 108—109.
[1232] Кравченко Г. А у хаті — смерть та голод... // Новости и события (Донецьк).—1993.— № 21 (лип.).— С. 4. Обидва пияки були сусідами Кравченка.
[1233] Вечерний Донецк.— 1 верес. 1989.
[1234] Див., напр.: ДАЛО, ф. П-179, оп. 1, спр. 250, арк. 24; спр. 247,248.
[1235] ДАДО, ф. 326n, on. 1, спр. 1897, арк. 2—3.
[1236] Там само, арк. 5, 9, 13, 14—15.
[1237] Див., напр.: Коваль М., Кондратенко Ю. Кому війна, а кому... // Вітчизна,— 1996 — № 1—3.—С. 112—113.
[1238] Див.: Куманёв Г. А. Советская экономика и эвакуация 1941 года // Soviet Union, №№ 1—3. 1991. P. 170. Також див.: Комсомолец Донбасса.— 6 трав. 1990.
711 Донецкий вестник.— 22 січ., 12 лют., 14 черв. 1942.
[1240] Bohdan. Avoiding Extinction. P. 48. Ще одна розповідь очевидця: Louis Ernst. Inside a Soviet Industry II Fortune (Chicago), October 1949. P. 177.
[1241] Див. історію Тижненка (його було заарештовано, розстріляно зі всіма, однак він вижив, зімітувавши смерть) // Донецкий вестник.— 23 листоп. 1941. Також: Луганская правда—8 лип. 1990.
[1242] Вечерний Донецк.— 2 берез., 15 верес. 1990. Також див.: Донецкий вестник.— 22 серп. 1942.
[1243] Vodopyan Andrty. Crime in Staline // The Black Deeds of the Kremlin: A White Book, vol. 1. The Book of Testimonies. Toronto, 1953. P. 121.
7* Звенья.—T. 1.—М., 1991.—С. 44.
[1245] АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 430зв.
[1246] Донецкий вестник.— 15 листоп. 1941, 22 січ. 1942. Деякі з них могли бути звичайними кримінальниками з західних областей, де вони повтікали із в’язниць при безладі евакуації. Див.: Курицин В. А/. Права и свободы граждан в годы Великой Отечественной войны // Советское государство и право.— 1987.— № 5.— С. 129.
[1247] Майстренко. Історія мого покоління.— C. 332.
[1248] Там само.— C. 331. В одному селі неподалік Новоайдару, на півночі Ворошиловградщини, влада перед втечею наказала розстріляти політично підозрілих. Одного колгоспника застрелили. ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 58, арк. 8.
[1249] Донецкий вестник.—15 листоп. 1941. В 1940 році населення Сталіно було 507 000 (Донецк. Историко-краеведческий очерк.— Донецьк, 1981.— С. 198).
[1250] Див.: ЦАМО, ф. 359, оп. 6015; оп. 13, арк. 86 (Красноармійськ).
[1251] Інтерв’ю № 1.
[1252] ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 685, арк. 9—11, 18—20.
[1253] Там само, спр. 3939, арк. 62—63 (Сталіно).
[1254] Там само, оп. 22, спр. 24, арк. 1.
[1255] Там само, оп. 23, спр. 160, арк. 11. Про діяльність НКВС за лінією фронту також див.: John A. Armstrong, ed. Soviet Partisasns in World War II. University of Wisconsin Press, 1964. P. 78—80.
[1256] Див.: Майстренко. Історія мого покоління.— С. 328, 334.
[1257] ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 335, арк. 43; ДАЛО, ф. Р-179, оп. З, спр. 185, арк. 9.
[1258] ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 689, арк. 34.
[1259] Там само, спр. 59, арк. 48.
[1260] У Слов’янську євреї вважали, що їх не чіпатимуть, бо вони не комуністи. Одного дня усіх євреїв стратили. Один українець, дружина якого була єврейкою, вирішив, що зможе її врятувати, бо сам не єврей. Німці вбили їх обох (Майстренко. Історія мого покоління.— С. 330—331).
[1261] Bohdan W. Avoiding Extinction. P. 47.
[1262] Про участь неевреїв в голокості в Україні див.: Philip Friedman. Ukrainian-Jewish Relations during the Nazi Occupation // YIVO Annual of Jewish Social Science.— New York, 12 (1958—1959); Коваль M. Нацистський геноцид щодо євреїв та українське населення (1941—1944 pp.) // Український історичний журнал.— 1992.— № 2. Немає жодних вірогідних свідчень, що якась одна конкретна група, наприклад, українці, брала активнішу участь в голокості, ніж інша. Зафіксовано багато випадків, коли українці, ризикуючи життям, рятували євреїв. Про такий випадок у Донбасі див.: Сусленський Я. Справжні герої. Про участь громадян України у рятуванні євреїв від фашистського геноциду.— К., 1993.—С. 129—130.
[1263] YIVO Archives. Reports on the Activity of the Einsatzgruppen in the USSR, 001833, а також: Арад I. Уничтожение евреев СССР в годы немецкой оккупации (1941—1944). Сборник документов и материалов.— Ерусалим, 1992.— С. 16.
[1264] Ilya Ehrenburg and Vasily Grossman, eds. The Black Book: The Ruthless Murder of Jews by German-Fascist Invaders throughout the Temporarily-Occupied Regions of the Soviet Union and in the Death Camps of Poland during the War of 1941—1945, tr. John Glad and James S. Levine. New York, 1981. P. 14—75. Повнішу версію щоденника опубліковано у вид.: Неизвестная чёрная книга.— Иерусалим, Москва,
1993. — С. 211—222.
[1265] Ehrenburg and Grossman. The Black Book. P. 76.
[1266] Неизвестная чёрная книга.— С. 164.
[1267] ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 511, арк. 59.
[1268] Там само, арк. 54; оп. 23, спр. 3839, арк. 77.
[1269] Там само, оп. 23, спр. 3839, арк. 75.
[1270] Ernst Klee, Willi Dressen, Volker Riess. “The Good Old Days”: The Holocaust as Seen by Its Perpetrators and Bystanders, tr. Deborah Bumstone. New York, 1991. P. 72—73.
ЮЗ ЦДАГО, ф. 1, on. 23, cnp. 3839, арк. 75.
[1272] Див. лист єврея, який уник масового вбивства: Ehrenburg І., Grossman W. The Black Book. P. 550—552.
[1273] АУСБУЛО, № 26 518, т. 1, арк. 156, т. З, арк. 269.
[1274] ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 336, арк. 1, 4.
[1275] ДАЛО, ф. Р-693, оп. 5, спр. 1, арк. 1, 158.
[1276] Советские евреи пишут Илье Эренбургу. 1943—1966.— Еруса- лим, 1993.—С. 123—124.
[1277] Українська PCP у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 pp.—Т. 1.—K., 1967.—С. 363.
[1278] Див., напр.: ЦАМО, ф. 359, on. 6015, спр. 15, арк. 39—41.
[1279] Див., напр.: ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 87, арк. 84.
ИЗ Ясенов Е. Послевоенное Стапино: Водка дешевле хлеба // Город (Донецьк).— 1993.— № 43, 11 листоп.
[1281] ЦАМО, ф. 359, оп. 6015, спр. 3, арк. 101, 91. ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 538 (без нумерації сторінок) (повідомлення за листопад
1941 р.).
[1282] ЦДАГО, ф. 1, оп. 70, спр. 11, арк. 20 (повідомлення за червень
1942 р. з Ворошиловграда).
[1283] Див., напр.: Донецкий вестник (Сталіно) й Нове життя (Ворошиловград) за 1942 рік. Також див.: Ulrich Herbert. Fremdarbeiter. Politik und Praxis des “Ausländer-Einsatzes” in der Kriegswirtschaft des Dritten Reiches.— Berlin und Bonn, 1985. S. 158—159.
[1284] Див.: Lewis H. Siegelbaum, Daniel J. Walkawitz. Workers of the Donbas Speak: Survival and Identity in the New Ukraine, 1989—1992.— State University of New York Press, 1995. P. 46.
48 Dallin. German Rule in Russia. P. 430. Також див.: Андрианов В. Память со знаком OST. Судьба «восточных рабочих» в их собственных свидетельствах, письмах и документах.— М., 1993.— С. 28—29, 45.
49 Herbert. Fremdarbeiter. S. 158.
[1287] Полян П. Осты — жертвы двух диктатур // Родина.— 1994.— № 2.—С. 52.
[1288] ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 1477, арк. 1; спр. 1478, арк. 7.
[1289] Земсков В. И. К вопросу о репатриации советских граждан в 1944—1945 годы // История СССР.—1990.—№ 4.—С. 26.
[1290] Цифри подаються різні, але див.: Шевьяков А. Гитлеровский геноцид на территориях СССР // Социологические исследования.— 1991.— № 12. Жертвы среди мирного населения в годы Отечественной войны // Там само.— 1992.— № 11.
[1291] Із них майже 1 мільйон проживали на території, що належала Радянському Союзу до 1939 року. В Західній Україні з 870 000 євреїв лише 17 000 (2 %) пережило війну. Див.: Lucjan Dobroszycki, Jeffrey S. Gurock, eds. The Holocaust in the Soviet Union: Studies and Sources on the Destruction of the Jews in the Nazi-Occupied Territories of the USSR, 1941—1945.— Armonk, N. Y., 1993. P. 3 (Zvi Gitelman), 212 (Sergei Maskudov); Aharon Weiss. Jewish-Ukrainian Relations in Western Ukraine during the Holocaust // Peter J. Potichnyj, Howard Aster, eds. Ukrai- nian-Jewish Relations in Historical Perspective.— Edmonton, Canada,
1990. P. 409.
[1292] Шевьяков. А. Жертвы среди мирного населения в годы Отечественной войны.— С. 10. Список на с. 9 подає цифру 19 373.
126 ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 511, арк. 53, 66; оп. 23, спр. 3839, арк. 74. Дані про Сталінську область чомусь не ввійшли до праці ІІІев’якова.
122 РЦХІДНІ, ф. 17, оп. 88, спр. 1005, арк. 48.
[1295] Шевьяков. Жертвы среди мирного населения в годы Отечественной войны.— C. 6.
*29 Найкритичніший аналіз подано у вид.: Michael Ellman, S. Мак- sudov. Soviet Deaths in the Great Patriotic War: A Note // Europe-Asia Studies, 46:4 (1994). Із шістнадцяти східноукраїнських областей Сталінська та Ворошиловградська за період із січня 1941 р. до липня 1946 р. зазнали найбільших пропорційних втрат серед населення: 25 % та 23 % відповідно. Див.: Перковський А. Л., Пирожков С. I. Демографічні втрати народонаселення Української PCP у 40-х pp. // Український історичний журнал.—1990.— № 2.—С. 17.
[1297] Стахів Є. Національно-політичне життя Донбасу в 1941— 1943 pp. (На основі особистих спостережень) // Сучасна Україна (Мюнхен).— 12 серп. 1952. (Автор працював на Донбасі під час німецької окупації). Про міграцію також див.: Павлюк Є. Боротьба українського народу на східноукраїнських землях. 1941—1944 (спомини очевидця й учасника) // Календар провидіння стоваришення україн- ців-католиків в Америці на звичайний рік 1947.— Philadelphia, 1947.— С. 51; Шанковський Л. Похідні групи ОУН.— Мюнхен, 1958.— С. 43, 164—-65. Про тих, хто приєднався до масової міграції, див.: Майстрен- ко. Історія мого покоління.— С. 335—339, а також: Mace, Heretz. Oral History Project. 2:1154.
[1298] Bohdan W. Avoiding Extinction. P. 65.
[1299] Див., напр.: Mace, Heretz. Oral History Project. 1:48—49. Також див.: Bohdan W. Avoiding Extinction. P. 68.
[1300] Harvey Fireside. Icon and Swastika: the Russian Orthodox Church under Nazi and Soviet Control.— Harvard University Press, 1971. P. 153—154.
[1301] ЦДАГО, ф. 1, оп. 22, спр. 87, арк. 104. Див. також: Стахів Євген. Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 pp. // Сучасна Україна.—1956.— 23 верес.
[1302] Див.: Yuri Slezkinc. The USSR as Communal Appartment, or How a Socialist state Promoted Ethnic Particularism // Slavic. Review. 53:2 (Summer 1994).
[1303] Див.: John A. Armstrong. Collaborationism in World War II: The Integral Nationalist Variant in Eastern Europe // Journal of Modem History. 40:3 (September 1968).
[1304] Див.: В. F. Sabrin. Alliance for Murder: The Nazi-Ukrainian Nationalist Partnership in Genocide. New York, 1991. Цей твір — палке та упереджене засудження. Про діалог між українськими та єврейськими істориками див.: Potichnyj, Aster. Ukrainian-Jewish Relations. Sec. V; Michael Berenbaum, ed. A Mosaic of Victims: Non-Jews Persecuted and Murdered be the Nazis.— New York University Press, 1990. Chs. 10—13.
[1305] Див.: Armstrong. Ukrainian Nationalism; а також: Косик. Україна і Німеччина.
[1306] Сайдак. Донецький кряж. Також див. рапорт ОУН у: ЦДАВО, ф. 3833, on. 1, спр. 113, арк. 4.
[1307] Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 pp. // Сучасна Україна.— 23 верес. 1956.
[1308] Стахів. І в Краснодоні діяло націоналістичне підпілля // Україна молода (Київ).— 21 серп. 1992.
[1309] Стахів. Українське революційне підпілля в Донбасі в pp. 1941—1943.
[1310] ЦДАВО, ф. 3833, on. 1, спр. 113, арк. 4; Armstrong. Ukrainian Nationalism. P. 109.
[1311] Armstrong. Ukrainian Nationalism. P. 171.
[1312] ЦАМО, ф. 359, оп. 6015, спр. 13, арк. 92.
[1313] ЦЦАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 46—47, 56—61. Також: Armstrong. Ukrainian Nationalism. P. 182—183, де подано десь таку саму думку про місцевих українських керівників загалом. Однак Євген Стахів вважає, що на Донбасі, як і по всій країні, ОУН підтримували в основному молодь та робітники. Див. його ж: Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 pp.
[1314] Armstrong. Ukrainian Nationalism. P. 162.
[1315] ЦЦАГО, ф. 1, on. 23, спр. 3883, арк. 34—49. А також: Павлюк Є. Донбас в боротьбі з німцями // Літопис політв’язня (Мюнхен).— 1947.—№ 1—2.—С. 47—48.
[1316] ЦДАВО, ф. 3833, on. 1, спр. 113, арк. 1.
[1317] Там само, спр. 453, арк. 16.
[1318] ЦЦАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 90, арк. 57—58.
[1319] Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 рр. (12 серп. 1956).
[1320] Стахів. І в Краснодоні діяло націоналістичне підпілля.
[1321] Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 рр.— 26 серп. 1956.
[1322] ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 1 (повідомлення ОУН з Донбасу).
[1323] АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 1, арк. 274—275 (свідчення І. П. Свечинського).
[1324] Там салю, т. 2, арк. 364—368.
[1325] Там само. Також див.: арк. 29.
[1326] ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 1—21, 54 (рапорти за весну—літо 1943 р.).
[1327] Стахів. Якби Олега Кошового не стратили німці — стратили б більшовики // Вечірній Київ.— 6 берез. 1993.
[1328] ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. З, 20.
[1329] Там само, арк. 54; Павток. Боротьба українського народу.— С. 53. Також: Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 рр. Ще див.: Еволюція українського націоналізму — від тоталітаризму до демократії: Думки про ОУН (бандерівців) // Українська Повстанська Армія і національно-визвольна боротьба в Україні у
1940— 1945 рр. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції.— Київ,— 1992,— 25—26 серп.—С. 80—81.
[1330] Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 рр.
(9 верес. 1956 р.). Див. також: Стецько Я. С. ЗО черв. 1941. Проголошення відновлення державності України.— Торонто, 1967.— С. 107.
1711 Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941—1943 pp. (26 серп. 1956, 23 верес. 1956).
171 Стахів. Крізь тюрми, підпілля і кордони.— С. 133—134, 308.
[1333] Коваль М. В., Медведок П. В. Фольксдойче в Україні (1941— 1944 pp.) // Український історичний журнал.—1992.— № 5.— С. 15.
[1334] Meir Buchseiler. Volksdeutsche in der Ukraine am Vorabend und Beginn des Zweiten Weltkriegs — ein fall doppelter Loyalität? Stuttgart, 1984. S. 337-41.
174 ДАЛО, ф. 3437, on. З, спр. 19-р, 1191-р. та ін.
Г75 История российских немцев в документах (1763—1992 гг.).— М.—1993. C. 160—161. Коваль, Медведок. Фольксдойче... 3емкое В. Н. Спецпоселенцы (по документации НКВД—МВД СССР) // Социологические исследования.—1990.— № 11.— С. 8.
[1337] Dallin. German Rule in Russia. P. 290. Також: Коваль, Медведок. Фольксдойче... Ці два джерела подають цифру 44 000 в Сталінській області, але вона, певне, охоплює й багатьох тих, хто видавав себе за фольксдойче. Існувала думка, що бургомістр Краматорська В. В. Шопен, інженер, на сумлінні якого багато арештів, був чистим німцем. (Павлюк. Боротьба українського народу.— С. 53). В «Краматорській правді» 20 черв. 1964 р. зазначено, що справжнє прізвище Шопена— Шопін, він українець і тоді (1964 р.) начебто жив у Канаді. Яка з версій правдива, невідомо.
[1338] Dallin. German Rule in Russia, p. 290. Також: Коваль, Медведок. Фольксдойче...— C. 17.
[1339] Buchsweiler. Volksdeutsche in der Ukraine. S. 364—83. Про конкретні випадки в Червоноармійську на Донбасі див.: ЦАМО, ф. 359, оп. 6015, д. 13, л. 39.
[1340] Dallin. German Rule in Russia. P. 292. Також: Коваль, Медведок. Фольксдойче...— C. 27.
[1341] Див.: АУСБУЛО, № 10 339, т. 1. Гундорівська, на північ від Краснодону, була відомою козацькою станицею, з якої, серед інших, походив генерал білої армії П. М. Краснов. Краснов та ще один генерал, А. Г. Шкуро, повернулися сюди 1942 р. Див.: Шкуро А. Записки белого партизана.— М., 1991.— С. 6—7. Також див.: История рабочих Донбасса.— Т. 2.— K., 1981.— C. 46. Як активних колабораціоністів, обох генералів вивезли до Радянського Союзу й повісили 1947 р.
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |