Свобода і терор у Донбасі 29 страница

1917— 1918; Class and Nationality in the Russian Révolution (Princeton University Press, 1972), p. 346.

^[333] Leopold H.Haimson. The Problem of Social Identities in Early Twentieth Century Russia: Observations on the Commentaries by Alfred Rieber and William Rosenberg // Slavic Review, 47:2 (осінь 1988), p. 516.

^[334] Балабанов М. Конфликты в Донбассе в 1917 году // Материа­лы по изучению истории профессионального движения на Украине. Сб. 1. Профессиональное движение в 1917 году.—[Харків], [1928].— С. 65—66.

^[335] Див.: ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. З, арк. 28, і скарги керівників, наведені у вид.: Меллер, Панкратова. Рабочее движение.— С. 123. Див. також: Горнозаводское дело.— 1917.— № 13—14 (15 квіт.).—

С. 15 605; Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. Збірник документів і матеріалів, березень 1917—березень 1921 рр,—Київ, 1957.—С. 140—141.

^[336] Меллер, Панкратова. Рабочее движение.— С. 126.

[337] Див.: Борьба за власть Советов на Дону, 1917—1920 гг. Сбор­ник документов.— Ростов-на-Дону, 1957.— С. 78—79.

[338] Балабанов. Конфликты в Донбассе.— С. 52—54. Це далеко не повні дані про «більш менш-великі конфлікти», які зрештою були ви­рішені.

^[339] Там само.— С. 60—61.

^[340] ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 32, арк. 2.

^[341] Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Украї­ні.—С. 135—136.

[342] Горнозаводское дело.— 1917.—№ 24—25 (24 черв.).— С. 15 938. Цей виступ міг бути антисемітським, тому що Коган, напевно, був єв­реєм.

[343] ГАРФ, ф. 393, оп. З, д. 150, л. 1—2.

^[344] Див., напр.: ГАРФ, ф. 1255, on. 1, д. 31, л. 48—50 (Макіївка).

^[345] The Life of a Chemist: Memoirs of Vladimir N. Ipatieff (Stanford University Press, 1946), p. 257.

[346] Горнозаводское дело.— 1917.— № 36—37 (25 листоп.).— С. 16 342—16 343, та: ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. З, арк. 28—28 зв.

^[347] ДАДО, ф. 305, оп. 1, спр. 6, арк. 38. У червні, коли постало пи­тання, що робити з колишніми поліцаями та жандармами, промисловці Донбассу підтримали пропозицію відправити їх на шахти. Див.: Оси­пов Е. Горнорабочие и горнопромышленники в 1917 году // Материалы по истории профессионального движения в России. Сборник 4.— Мос­ква, 1925,—С. 402.

^[348] Народное хозяйство.— 1919.— № 5.— С. 76.

[349] Горнозаводское дело.— 1917.—№ 26—27 (12 черв.).— С. 16 012, 16 045. Справді, робітники самі захоплювали деякі шахти й керували ними. Про випадок у Ханженковому (Ханжонковому), біля Макіївки, див. у вид.: Фролов А. Октябрь в Ханжонкове // Пролетарская револю­ция на Дону. Сборник второй.— Ростов, 1922.— С. 68.

[350] Див., напр.: Горнозаводское дело.—1917.—№ 22—23 (12 черв.).— С. 15 861, та: № 34—35 (15 листоп.).—С. 16 309.

^[351] Див., напр.: ДАДО, ф. 306, on. 1, спр. 41, арк. 4—11.

^[352] Меллер, Панкратова. Рабочее движение.— C. 228. Див. також: Манжосов. Представницькі організації.— С. 82.

^[353] Див.: William G. Rosenberg, Diane P. Koenker. The Limits of For­mal Protest: Worker Activism and Social Polarization in Petrograd and Moscow, March to October, 1917 // American Historical Review, 92:2 (кві­тень 1987), p. 319.

^[354] Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Украї­ні,— С. 156.

^[355] Див.: Котельников К. Г., Меллер В. Л. (ред.). Крестьянское дви­жение в 1917 году.— Москва, Ленинград, 1927, де описані й Катерино­славська і Донська губернії.

[356] Див., напр.: Wildman. The End of the Russian Imperial Army.

[357] Див.: André Lirondelle. Bourgeois et ‘Bourjoui’ // Le Monde Slave (Paris), 2:8—9 (лют.— берез. 1918 p.).

^[358] Чудове обговорення такого розуміння слова «буржуй» 1917 ро­ку див. у вид.: Колоницкий В. И. Антибуржуазная пропаганда и «анти- буржуйское» сознание // Анатомия революции, 1917 год в России: мас­сы, партии, власть.— Санкт-Петербург, 1994.— С. 194. Про історичне походження образливого звертання жид до євреїв Росії див. у вид.: John D.Klier. Zhid: Bibliography of a Russian Epithet // Slavonic and East European Review, 60:1 (січ. 1982 p.).

[359] Колоницкий. Антибуржуазная пропаганда.— C. 201. Це тлума­чення терміна, здається, значною мірою охопило старе значення. Див.: Louise Mc.Reynolds. The News under Russia’s Old Regime: The Develop­ment of a Mass-Circulation Press (Princeton University Press, 1991), p. 110, 270; Lirondelle. Bourgeois et Bouijoui.

[360] Lars Т. Lih. Bread and Authority in Russia, 1914—1921 (University of California Press, 1990), p. 242.

^[361] Чудове обговорення цього питання див. у вид.: Солопов А. Н. Кого считали кулаком в 20-е годы. (К истории предпосылок перегибов в деревне) // Вопросы истории КПСС.— 1990.— № 10.

^[362] Hasegawa. Crime, Police, and Mob Justice.— P. 260.

⁸³ Лисецкий А. М. Большевики во главе стачечной борьбы пролета­риев Донбасса в период подготовки октябрьского штурма (сен­тябрь— октябрь 1917 г.) // Сборник научных работ кафедр истории КПСС вузов г. Харькова, т. 3.— Харків, 1960.— С. 70.

^[364] Куранов Г. Советы на Артемовщине между февралем и октяб­рем 1917 года // Летопись революции.— 1927.— № 5—6, С. 187. Коли спершу спиртне вилили в річку, жителі Бахмута збіглися до води, щоб урятувати горілку, що плавала на поверхні.

^[365] Большевистские организации Украйни: организацнонно-пар- тийная деятельность (февр. 1917—июль 1918). Сборник документов и материалов.— Киев, 1990.— С. 445.

^[366] Diane P.Koenker and William G.Rosenberg. Strikes and Revolution in Russia, 1917 (Princeton University Press, 1989), розд. 7. Див. також: Koenker, Rosenberg. Perceptions and Reality of Labour Protest, March to October 1917 // Edith Rogovin Frankel, Jonathan Frankel, Baruch Knei-Paz // Revolution in Russia: Reassessment of 1917 Cambridge Uni­versity Press, 1992.

^[367] Медне Е. Октябрьская революция в Донбассе ІІ Летопись рево­люции.— 1922.— № 1.— С. 49.

^[368] Казимирчук П. Революционное движение в Горловско-Щерби- новском районе Донбасса (Воспоминания) // Летопись революции.— 1923.— № 3.— С. 45,47. Див. також: Куранов. Советы.— С. 179; Нико­лаенко И. Луганск. История одной организации компартии // Октябрьс­кая революция.— С. 632.

[369] Казимирчук. Революционное движение.— С. 51, 53, 55; Шестой съезд РСДРП /большевиков/ Август 1917 года. Протоколы.— Москва,

1958. — С. 92, 362. Див. також протоколи партзборів у Юзівці, де обго­ворено ці антибільшовицькі дії: Большевистские организации Украи­ны.— С. 175, 215, 216, 242. Трохи прихильніший погляд на шахтарів Донбасу див. у вид.: Вишняков И. В борьбе за диктатуру пролетариата в Донбассе (1916—1918 гг.) ІІ Літопис революції.— 1928.— № 2.— С. 225.

[370] Сто сорок бесед с Молотовым. Из дневника Ф Чуева.— Москва,

1991. —С. 352.

[371] Див.: Зайцев. Как мы творили Октябрь.— С. 136—137, та: Ок­тябрь в Юзовке //Октябрьская революция.— С. 622.

[372] Казимирчук. Революционное движение.— С. 63—64; Донецкий пролетарий.— Луганск, 1917.— 16 (3) авг.— С. 2.

^[373] Див., напр.: Донецкий пролетарий.— Харків, 1917.— 9 (22) груд.— С. 3.

[374] Казимирчук. Революционное движение.— С. 55.

[375] Медне. Октябрьская революция.— С. 50.

^[376] Borodin. One man in his time, p. 16.

[377] Léon Trotsky. The History of the Russian Révolution, tr. Max East­man (London, 1977), pp. 792—793. Однак заклик начальства до патріо­тизму не завжди спрацьовував. Улітку 1917 року директор Донецько- Грушівського вугільного родовища заікликав шахтарів працювати ста­ранніше, щоб підтримати воєнні зусилля країни («щоб вони не закін­чилися пануванням німецького імператора»). Але шахтарі відповіли: «Дайте і нам сказати. Ви знаєте військовополонених [німців]. Хоча во­ни й жили під кайзером, але не дурніші за нас, вони розумні». ДАДО, ф. 306, on. 1, спр. З, 29 зв.

[378] Пучков-Безродный. Октябрь в Донбасе. (Из записок красногвар­дейца) // Каторга и ссылка.—1932.— № 11—12.— С. 192—193.

[379] Там само,—С. 193—194.

[380] Беспечный. Нестор Махно.

[381] Шестой съезд РСДРП (большевиков).— С. '92.

[382] Афонін Ю. В. Монополістична буржуазія Донбасу у 1917 р. // Український історичний журнал.— 1990.— № 9.— С. 51.

[383] Див., напр.: Куранов. Советы.— С. 184—185. Большевистские организации Украины.— С. 428; та: Горнорабочий.—1927.— № 41.— С. 35.

[384] Див.: Alexander Rabinowitch...

[385] Донецкие пролетарии.— Луганск.— 1917.— 22 (9) авг. Див. та­кож: Терещенко Ю. 1. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції.— Київ, 1974.— С. 108—109.

^[386] Зайцев. Как мы творили Октябрь.— С. 137. В Єнакієвому біль­шовики здобули 27,2 % (чи 11 місць з 42), есери 38,9 %, меншовики, бунд та Український соціалістичний блок 19 % голосів. (Терещенко. Політична боротьба.— С. 110).

1®* Гончаренко Н. Октябрь в Донбассе.— Луганськ, 1961.— С. 163—166. Більшість більшовицьких делегатів були представниками металістів з заводу Гартмана.

11° Зайцев. Как мы творили Октябрь.— С. 136—137.

^[389] Про швидкий спад популярності меншовиків див. у вид.: Хамре- цький Ю. М. Більшовики та їхні політичні противники на Україні в 1917 р.: співвідношення сил // Український історичний журнал.— 1987.—№ 11.— С. 66—67.

[390] Див., напр.: Гапоненко JI. С. Рабочий класс России в 1917 го­ду.— Москва, 1970.— С. 451. Найкраще дослідження продовольчої кризи загалом див. у вид.: Lih. Bread and Authority in Russia.

^[391] Рыбалко И. К. Рабочий класс Украины на выборах во Всерос­сийское и Всеукраинское учредительные собрания // История СССР.— 1965.—№ 1.—С. 119—120.

^[392] Донецкий пролетарий. Харків.—1917.—18 листоп. (1 груд.). Див. також: ГАРФ, ф. 7952, оп. 6, спр. 13, арк. 3; Steven L.Guihier. The Popular Base of Ukrainian Nationalism in 1917 // Slavic Review, 38:1 (1979), p. 44.

U7 Див.: Клич народа. Юзівка.— 1917.— 5 листоп.— С. 4.

[394] Горнозаводское дело.—1917.—№34—35 (15 листоп.).— С. 16279. Вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів у січні 1918 року були ще менш популярними: у голосуванні взяла участь лише третина від тих, хто брав участь у Всеросійських виборах. (ЦДАВО, ф. 1146, оп. 1, спр. 2, арк. 24, 199; Рыбалко. Рабочий класс Украины.— C. 121—124. Див. також: Зайцев Ф. І. Жовтень на Стапінщині.— Харків, 1933.— С. 42. Результати були на користь більшовиків. «У найважливіших міс­тах і районах Донецько-Криворізького басейну» більшовики набрали 38,5 % голосів, українські есери, Селянська спілка та інші українські групи 31,6 %, російські есери 9,9 %, меншовики 2,2 %. (В Юзівці біль­шовики здобули лише 18,3 %). На вугільному родовищі Микитівки в голосуванні взяли участь лише 585 з 3101 виборців. (Рыбалко. Рабочий класс Украины.— С. 124). Загальний хаос і громадянська війна, що вже почалася на Донбасі, негативно вплинули на виборчу активність.

[395] ГАРФ, ф. 12 515, оп. 1, спр. 31, арк. 49.

^[396] Меллер, Панкратова. Рабочее движение.— С. 248, і: 5-лет- ний обзор деятельности Союза горнорабочих в Донецком бассейне (1920—1925 гг.) и краткий очерк рабочего и профессионального дви­жения горняков Донецкого бассейна до 1920 года.— Артемівськ, 1925.—С. 25.

^[397] Див.: Донецкий пролетарий. Харків.— 1917.— 9 (22) груд. По­беда Великой Октябрьской социалистической революции и установле­ние Советской власти на Украине, окт.—дек. 1917 г., т. 2.— Киев, 1957.— С. 285. У лютому в Юзівській раді більшовики й далі мали ли­ше 65 місць зі 143, чи 45 %. Див.: Тригуб 77. М. Про кількість, партій­ний та соціальний склад Рад України в грудні 1917—квітні 1918 рр. // Український історичний журнал.— 1972.— № 1.— С. 113. У квітні во­ни ще на мали повноважень чи реальної влади. Див.: протокол більшо­вицької організації Юзівки від 13 квітня 1918 р. у вид.: Більшовицькі організації України.— С. 622.

[398] Див.: Гончаренко Н. Г. В битвах за Октябрь (март 1917—март 1918 гг.).—Донецьк, 1974.—C. 144—150, 155—157.

[399] Меллер, Панкратова. Рабочее движение.— С. 142—143. Стан справ у Юзівці, наприклад, характеризували як «багатовладдя» (много­началие): Літопис революції.— 1928.— № 3.— С. 371.

[400] Казимирчук. Революционное движение.— C. 125.

[401] Клич народа.— 1917.— 8 ноября.

[402] Донецкий пролетарий. Харків.—1917.— 9 (22) груд.

[403] Див.: Протоколы 1-го делегатского областного съезда професси­онального союза горнорабочих Донецкого, Криворожского и Соляного бассейнов, 25 марта—1 апреля 1918.— Харків, 1918.— С. 22.

[404] Борьба за власть Советов Донбасса Сборник документов и ма­териалов.— Сталіно, 1957.— С. 313 (Горловсько-Щербинівська партій­на конференція у лютому 1918 р.).

[405] Див.: Holquist. A Russian Vendee; Peter Kenez. Civil War in South Russia, 1918: The First Year of the Volonteer Army (University of Califor­nia Press, 1971), and Civil War in South Russia, 1919=1920: The Defeat of the Whites (University of California Press, 1977).

[406] ГАРФ, ф. 5459, on. 1, д. 1, л. 62.

[407] Sheila Fitzpatrick New Perspective on the Civil War II Diane P.Koenker, William G. Rosenberg, Ronald Grigor Suny. Party, State, and Society in the Russian Civil War: Explorations in Social Histoiy (Indiana University Press, 1989), p. 15. Див. також: Fitzpatrick. The Bolsheviks’ Dilemma: Class, Culture and Politics in the Early Soviet Years II Slavic Re­view. 47:4 (зима 1988), p. 600.

^[408] Diane P. Koenker. Urbanization and Deurbanization in the Russian Revolution and Civil War // Koenker, Rosenberg, Suny, Party. State, and Society in the Russian Civil War, p. 99.

^[409] ДАДО, ф. 305, on. 1, cnp. 6, арк. 29—29зв.

^[410] Горнозаводское дело.— 1917.— № 40—42.— С. 16 427.

[411] Меллер, Панкратова. Рабочее движение.— С. 229—235. Див. також: Борьба за власть Советов Донбасса.— С. 143; Волобуев П. В. Пролетариат и буржуазия России в 1917 году.— Москва, 1964.— С. 248, 256—261.

[412] ДАДО, ф. 305, on. 1, спр. 6, арк. 47.

[413] ГАРФ, ф. 1255, on. 1, д. 56, лл. 136—138; РЦХІДНІ, ф. 71, оп. 33, д. 241, л. 5.

[414] Вишняков. В борьбе за диктатуру.— С. 228, 230—231, та: 5-лет- ний обзор.— С. 38—39. Див. також: Харечко Т. Борьба за Октябрь в Донбассе. Организация бюро ревкомов и Центроштаба в Донбассе // Летопись революции.— 1927.— № 5—6.— С. 141—142.

[415] Холмская Е. Из истории борьбы в Донбассе в октябрьские дни // Летопись революции.— 1922.— № 1.— С. 55—56.

[416] Gregory P. Tschebotarioff Russia, My Native Land (New York, 1964), p. 147—149.

[417] Донецкий пролетарий. Харків.—1917.— 13 (26) груд.

[418] Николаенко И. Гражданская война в Луганске // Літопис рево­люції.—1928.—№ 1,—С. 202.

^[419] Див.: Ковалев П. В. Состояние Донецкого бассейна в октяб­ре— январе месяцах 1917/18 г.— [Москва?], [1918].— С. 3.

^[420] ВМА, ящик III, справа 5. (Акт расследования по делам о злодея­ниях большевиков...); James Е. Mace, Leonid Heretz, eds. Oral History Project of the Commission on the Ukrainian Famine, 3 томи (Washington

D. C., 1990), 2:1156.

І⁴? ВМА, ящик III, справа 9 (Сообщение о гонениях большеви­ков...) Інші випадки див. у вид.: Валентинов А. А. Черная книга (Paris, 1925).— С. 38. Про звірства більшовиків на Дону див. також Иванов Г. Дон под большевиками весной 1918 года и восстание станиц на Дону // Донская летопись.— Белград, 1924.— № 3.— С. 126.

[422] ДАДО, ф. 306, on. 1, спр. 32, арк. Ззв. Див. також: Терехов. Так началась борьба.— С. 84.

[423] Ковалев. Состояние Донецкого бассейна.— С. 3; Казимирчук П. Революционное движение.— 1923.— № 3.— С. 65; 1923.— № 4.— С. 126.

[424] Горнозаводское дело.— 1918.— № 5—6.— С. 16 535.

[425] Tchebotaroff. Russia, pp. 179, 208, 250—251. Такі селянські заго­ни на півночі та півдні називали «зеленими». Про найвідоміших зеле­них (рух Антонова) див. у вид.: Oliver Radkey. The Unknown Civil War in Soviet Russia: A Study of the Green Movement in the Tambov Regioa 1920—1921 (Hoover Institution Press, 1976).

^[426] Найкраще це описане у вид.: Holquist. A Russian Vendee.

[427] William G. Rosenberg. Liberals in the Russian Revolution: The Constitutional Democratic Party, 1917—1921 (Princeton University Press, 1974), p. 308, 311; Kenez. Civil War in South Russia, 1918, p. 74. Див. та­кож: Richard Pipes. Struve: Liberal on the Right, 1905—1944 (Harvard University Press, 1980), p. 246—267. Див. також: Anna Prosyk Russian Nationalism and Ukraine: The Nationality Police of the Volunteer Army during the Civil War (Edmonton, Canada, 1995), p. 39.

[428] Манжосов. Представницькі організації.— C. 83.

[429] Див., напр.: Тимошенко С. (металознавець, який пізніше емігру­вав і став професором Стенфордського університету). Воспомина- ния.— Париж, 1963.— С. 170—183.

^[430] Про українську революцію див. у вид.: Христюк Павло. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917—1920 pp., 4 то­ми.— Відень, 1921—1922); John S.Reshetar Jr. The Ukrainian Revolu­tion, 1917—1920: A Study in Nationalism (Princeton University Press, 1952); Taras Hunczak. ed. The Ukraine, 1917—1921: A Study in Revolu­tion (Harvard University Press, 1977); Richard Pipes. The Formation of the Soviet Union: Communism and Nationalism, 1917—1923 (Harvard Univer­sity Press, 1954).

^[431] Боги Евгения. Год борьбы. Борьба за власть на Украине с апреля 1917 г. до немецкой оккупации.— Москва, Ленинград, 1925.— С. 108, та: К материалам о Донецко-Криворожской республике // Літопис ре­волюції.— 1928.— № 3. Про складні стосунки Донбасу з Україною див. у вид.: Скрипник Микола. Донбас і Україна І І Скрипник М. Статті і промови з національного питання.— Мюнхен, 1974.— С. 9—18.

[432] Острогорський М. Історія одної неправди // Літопис револю­ції.—1928.—№ 2.—С. 338.

[433] Ленин В. И. Полное собр. соч., т. 50.— Москва, 1965.— С. 50. Про опозицію Троцького донбаському сепаратизму див. у вид.: The Trotsky Papers, 1917—1922, ed. and annotated by Jan M. Meijer, vol. 1 (The Hague, 1964), p. 500, (doc. 267).

[434] Горнозаводское дело.— 1918.— № 7—8 (31 июня).— С. 16 554— 16 555 (промова фон Дитмара 18 травня).

[435] Там само.— С. 16 574—16 575.

[436] Див.: Колесников В. Профессиональное движение и контррево­люция. Очерки из истории профессионального движения на Украи­не.— Харків, 1923.— С. 46—50. Див. також справу Адама Свіцина, директора Новоросійської компанії, у вид.: Горнотруд.—1919.— № 2,—С. 9.

[437] про націоналізацію вугільних родовищ Донбасу див. у вид.: Черномаз И. Ш. Борьба рабочего класса Украины за контроль над про­изводством (март 1917—март 1918 гг.).— Харків, 1958.— С. 159.

^[438] Карасев Л. В. Шахтерская летопись. Из истории шахты им. Ле­нина—Ростов, 1960.— С. 37.

^[439] Борисенко И. Советские республики на Северном Кавказе в 1918 году, том 1.— Ростов, 1930.— С. 103.

^[440] Раковский X. Донбас (из материалов о Донецком бассейне и До­нецкой губ.,).— Харків, 1921.— С. 12—13, 22.

^[441] Манжосов. Представницькі організації.— С. 84.

[442] 5-летний обзор.— С. 48. Про практику тілесних покарань див. у вид.: Либерман Лев. В угольном царстве. Очерки условий труда, быта и развития промышленности в Донбасском бассейне, 3 изд.— Москва, 1924.—С. 153.

[443] Христюк. Замітки і матеріали, 3:46.

[444] Див., напр.: Казгімирчук. Революционное движение.— С. 123 (1923.—№ 4).

[445] ГАРФ, ф. 6870, оп. 1, д. 150, л. 13.

^[446] Колос Г. А. Заметки о подполье и вооруженной борьбе 1918—1919 г.— Дніпропетровськ, 1927.— С. 9; Сосюра Володимир. Третя рота.— Київ, 1988.— № 1.— С. 109, 114, і № 2.— С. 76. Однак тілесні покарання не були монополією білих. Селян, що повстали про­ти реквізиції зерна, більшовики безжалісно шмагали, незалежно від статі; про таку практику в Калузі див. у вид.: The Life of a Chemist, p. 273. Махно часто шмагав своїх людей. Див.: Сухогорская Наталья. Воспоминания о махновщине II Кандальный звон.— Одесса.— № 6 (1927).—С. 39.

^[447] Див., напр.: Міжнаціональні відносини на півдні України, ч. 3.— Запоріжжя, 1993.— С. 176. Протягом Першої світової війни ет­нічні німці часто зазнавали нападів з боку місцевих (російських і укра­їнських) селян за те, що вони німці. 1915 року уряд конфіскував понад три мільйони десятин (1 десятина = 2.7 акрів) землі, що належала етні­чним німцям імперії. Див.: Гриценко. Селянський рух.— С. 81—82; Кирьянов. Крестьянство степной Украины.— С. 246, 249.

^[448] Никольский В. Н. Национальные проблемы 20-х годов и их ре­шение // Новые страницы в истории Донбасса. Статьи, т. 2.— Донецьк,

1992. —С. 54.

^[449] Горнозаводское дело.— 1918.— №5—6 (15 трав.).— С. 16 524.

178 Див., напр.: Донецкий пролетарий.— Харків.— 1918.— 23 бе­рез. Протоколы 1-го делегатского областного съезда.— С. 47.

^[451] 5-летний обзор.— С. 9—10.

^[452] Скляренко E. М. Робітничий клас України в роки громадянської війни (1918—1920 рр.). Нариси.— Київ, 1960.— С. 24.

^[453] Бакулев Г. Д. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна.— Москва, 1955.— С. 662.

¹⁸² ДАДО, ф. 306, оп. 1, спр. 25, арк. 9.

^[455] Колесников. Профессиональное движение.— С. 103—104.

¹⁸² Про події в Юзівці див.: РЦХІДНІ, ф. 71, оп. 35, д. 436, л. 89; Народное хозяйство.— 1919.— № 3.— С. 28.

^[457] Октябрь и горняки.— Москва, 1927.— С. 49—50.

[458] Michael Jabara Carley. Revolution and Interventioa The French Government and the Russian Civil War, 1917—1919 (McGill-Quenn’s Uni­versity Press, 1983), p. 133.

Patrick A. Croghan. The Peasant from Makeyevka: Biography of Bishop Pius Neveu, AA (Worcester, Mass., 1982), p. 41.

[460] Див.: Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні.— С. 495.

^[461] Правда.— 1918.— 4 груд.; Лукомская И. Пролетариат Донбасса и реализация сталинского плана разгрома Деникина // Историк-марк­сист.— 1940, 1 (77).— С. 106. Див. також: ГАРФ, ф. 6870, оп. 1, д. 150. л. 13; Колос. Заметки о подполье.— С. 20, де згадано про наказ «віша­ти всіх заарештованих робітників на головних вулицях і не знімати протягом трьох днів».

^[462] Горнотруд.— 1919.— № 1 (10 квіт.).— С. 20.

^[463] Симашко Морис. Писание по Бондарю І І Литературная газета, 1 черв. 1988.

1⁹^ Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне, т 4.— Мос­ква, Ленинград, 1933.— С. 63. Див. також: Зайцев. Октябрь в Юзов- ке.— С. 630.

194 Турку.л А. В. Дроздовцы в огне. Живые рассказы и материалы обработал Иван Лукаш.— Белград, 1937.— С. 71.

195 Шкуро А. Г. Записки белого партизана.— Москва, 1991.— С. 125.

[467] Горнозаводское дело.— 1919.— № 1—2 (5 верес.).— С. 16 595 (передовицю написав Фенін А. І. Голова Асоціації південних виробни­ків вугілля та сталі фон Дитмар помер від тифу 5 січ. 1919 року).

[468] Горнотруд.— 1919.— № 2.— С. 9; Колесников. Профессиональ­ное движение.— C. 172.

[469] Борьба за власть Советоз на Дону.— С. 423.

[470] Див. звіт у ВМА, ящик 41, справа 10 («Сводка»).

[471] ГАРФ, ф. 9474, оп. 7, д. 259, л. 110.

[472] Колесников. Профессиональное движение.— С. 172. Загалом про це див. у вид.: Мальт М. Деникинщина и рабочие // Пролетарская революция.— 1924.— № 5.

[473] Горнотруд.— 1919.— № 3 (25 верес.).— С. 7. Див. також: ЦД1А, ф. 2161, оп. 1, спр. 279, арк. 91.

293 Манжосов. Представницькі організації.— С. 86.

[475] Неботов А. Боевые годы. Пролетарский Донбасе в борьбе за Советскую власть (1919—1920 гг.).— Сталіно, 1959.— C. 39.

[476] Див., напр., про Макіївку у вид.: Профессиональное движе­ние.—1919.— № 40 (5 груд.).— С. 3; ВМА, ящик 28, справа 4 (Обзор о настроении...).

[477] Колесников. Профессиональное движение.— С. 308.

[478] Павлова JI. А. Рабочие Донбасса в условиях деникинской воен­ной диктатуры (по материалам ЦТАСА) (неопублікована праця, Росій­ський Державний гуманітарний університет, 1992).— С. 75, 76, 78.

[479] Цит. у вид.: Viktor G. Bortnevskii. White Administration and White Terror (The Denikin Period) // Russian Review, 53:3 (лип. 1993), p. 357.

^[480] ВМА, ящик 111, справа 8 (Акт расследования...).

^[481] Robert Argenbright. Red Tsaritsyn: Precursor of Stalinist Terror // Revolutionary Russia, 4:2 (December 1991), p. 171. З Луганська деякі ва­жливі члени ЧК були направлені в Царицин, де Сталін використовував їх для проведення масштабного терору проти білих та своїх власних противників.

^[482] Протоколы 111-го обастного делегатского съезда профессиона­льного союза «Горнотруд» Донецкого бассейна, Криворожского и Со­ляного районов, 26 апреля — 6 мая 1919 г.— Харків, 1919.— С. 67.

^[483] Конкретні випадки див. у вид.: Манжосов В. А. Октябрь 1917 года и техническая интеллигенция Донбасса // Новые страницы в исто­рии Донбасса. Статьи, Т. 1.— Донецьк, 1992.— С. 110.

^[484] Народное хозяйство.— 1919.— № 5.— С. 29.

²⁴⁴ Экономическая жизнь.— 1920.— 25 лют.

^[486] Borodin. One Man in His Time, p. 19.

^[487] Там само, p. 20

²П Там само, p. 21.

^[489] Валентинов. Черная книга.— С. 42.

²¹⁹ Див.: Сосюра. Третя рота.

^[491] Максименко. Из истории партизанской борьбьі в Донбассе и Екатеринославщине в 1918—1919 году // Летопись революции.— 1925.—№ 4.—С. 163.

^[492] Mace, Heretz. Oral History Project, 1:35.

[493] Arthur E. Adams. Bolsheviks in the Ukraine: The Second Campaign,

1918— 1919 (Yale University Press, 1963), p. 234. Див. також його пра­цю: The Awakening of Ukraine // Donald W. Treadgold. The Development of the USSR: An Exchange of Views (University of Washington Press. 1964).

^[494] Багато інформації про різні бандитські угруповання є у вид.: Adams. Bolsheviks in the Ukraine. Див. також його статтю: The Great Ukrainian Jacquerie H Hunczak The Ukraine.

^[495] Palij. The Anarchism of Makhno, p. 57—60.

^[496] Цит. y вид.: John Ernest Hodgson. With Denikin’s Armies: Being a Description of the Cossack Counter-Revolution in South Russia, 1918—1920 (London, 1932), p. 118 (курсив в оригіналі).

^[497] Прудников Виктор. Атаман из Гуляйполя // Вечерний До­нецк.— 1990.— 7 верес.

^[498] Борьба за Октябрь на Артемовщине.— С. 370—371.

^[499] ДАДО, ф. Р-1146, оп. 2, спр. 26, арк. 240; ВМА, ящик 49, справа 14 (Общественная и политическая жизнь...).

^[500] Див., налр.: КинД. Деникинщина.— Ленинград, 1927.— С. 116.

^[501] Революционный фронт.— Харків, 1920.— № 5.— С. 56.

²³¹ Mace, Heretz. Oral History Project, 1:206. Частина селян плутала цих «бандитів» з червоними. Див.: Испытание долгом. Воспоминания чекистов, 3 вид.— Донецьк, 1989.— С. 27.

^[503] Див.: Савченко В. А., Басанець Л. І. «Червоний терор» проти ма­хновців і селян півдня України у 1917—1920 pp. // Шоста Всеукраїнсь­ка наукова конференція з історичного краєзнавства (м. Луцьк, вере­сень— жовтень 1993 p.).— Луцьк, 1993.

^[504] Mace, Heretz. Oral History Project, 1:37, 57.

^[505] Павлова. Рабочие Донбасса.— С. 47.

^[506] Див.: Генис В. Л. Первая конная армия: за кулисами славы // Во­просы истории.— 1994.— № 12; Orlando Figes. The Red Army and Mass Mobilization during the Russian Civil War, 1918—1920 // Past and Present, 129 (листоп. 1990), p. 195—196; Делевскнй Ю. Большевизм и погромы II Еврейская трибуна.— Париж.— 1920.— 8 (20 февр.); Ро- манчук Олег.— Зірка Давида і тризуб Володимира на тлі Кремля // Дзвін.— Київ, 1991.— № 9, 10. Оповіді про вчинені червоноармійцями погроми, що містились у записах Леніна, були вилучені з публікацій. Див.: Исторический архив.— Москва.— № 1 (1992).— С. 217.

^[507] N.Gergel. The pogroms in the Ukraine in 1918—1921 // YIVÖ An­nual of Jewish Social Science, 6 (1951); Henry Abramson. Jewish Repre­sentation in the Independent Ukrainian Governments of 1917—1920 I I Slavic Review, 50:3 (осінь 1991). Обидва джерела містять статистичні дані про погроми й зазначають, які сторони їх учинили. Про погроми махновців на Донбасі див., напр.: ДАДО, ф. Р-2593, on. 1, спр. 1. Один з охоронців Махна був євреєм. Див.: Жертви репресій.— Київ, 1993.— С. 255—262 (JI. Н. Зінковський-Задов, що повернувся в Радянський Союз із вигнання в Румунії, працював на ГПУ-НКВД. Його розстріля­ли 1938 р. як «шпигуна». Див. також: СБ.— Москва.— 1992 (пробний номер), С. 24—25.

Дата добавления: 2015-08-27