Перелік питань для підготовки до іспиту:
1.Реалізація прокурором засади змагальності під час досудового розслідування.
2. Поняття та форми досудового розслідування.
3. Засоби фіксування судового розгляду та роль прокурора в їх застосуванні.
4. Тактика прокурора в суді: поняття, вибір позиції на кожній стадії судового процесу.
5. Фіксація ходу та результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
6. Процесуальні повноваження суб’єктів сторони обвинувачення у кримінальному провадженні України.
7. Допит прокурором обвинуваченого, потерпілого під час судового розгляду.
8. Підстави та порядок повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
9. Процесуальні документи, що складаються прокурором та слідчим під час досудового розслідування.
10. Підстави та порядок перехресного допиту свідків відповідно до положень ст. 225 КПК України.
11. Підстави та процесуальний порядок проведення обшуку. Повноваження прокурора.
12. Особливості взаємодії прокурора у кримінальному провадженні, слідчого та слідчого судді.
13. Особливості кримінального провадження на підставі угод.
14. Використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
15. Зміст повноважень органу досудового розслідування та його керівника.
16. Учасники кримінального провадження: поняття та класифікація.
17. Підстави та порядок внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
18. Правові підстави та процесуальний порядок висунення прокурором в суді додаткового обвинувачення.
19. Потерпілий і його представник. Процесуальний порядок визнання особи потерпілою. Права та обов’язки потерпілого.
20. Процесуальний порядок контролю за вчиненням злочину. Повноваження прокурора.
21. Правові підстави та процесуальний порядок відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді.
22. Зміст прав та обов‘язків свідка.
23. Особливості взаємодії керівника органу прокуратури та прокурора у кримінальному провадженні.
24. Форма і зміст нового обвинувального акту при зміні прокурором обвинувачення в суді або висуненні додаткового обвинувачення.
25. Завдання прокурора у кримінальному провадженні.
26. Реалізація повноважень прокурора при закінченні досудового розслідування.
27. Захист прав потерпілого при зміні та відмові прокурора від обвинувачення
28. Відмінності у процесуальному статусі експерта та спеціаліста.
29. Підстави та порядок оскарження ухвал слідчого судді.
30. Перехресний допит у суді: поняття та основні завдання прокурора щодо участі у ньому.
31. Підстави та порядок призначення і заміни прокурора у кримінальному провадженні.
32. Особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора.
33. Підстави та умови спрощеного провадження щодо кримінальних проступків
34. Додержання слідчим (прокурором) процесуальних строків у кримінальному провадженні.
35. Підстави та порядок затримання особи без ухвали слідчого судді.
36. Поняття та зміст державного обвинувачення у кримінальному процесі України.
37. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини як засада кримінального провадження.
38. Визначення доказів у кримінальному провадженні. Належність і допустимість доказів.
39. Участь прокурора у судовому розгляді кримінальних проваджень про злочини у сфері службової діяльності.
40. Поняття та зміст повідомлень у кримінальному провадженні.
41. Процесуальний порядок відкриття матеріалів кримінального провадження іншій стороні.
42. Особливості діяльності прокурора у сфері запобігання і протидії корупції
43. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні. Повноваження прокурора.
44. Правові підстави та процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення в суді.
45. Підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх: особливості предмету доказування.
46. Матеріали кримінального провадження та право на ознайомлення з ними.
47. Особливості допиту свідків сторонами кримінального провадження.
48. Підстави та порядок відводу прокурора у судовому засіданні.
49. Правові підстави та поняття процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
50. Форми фіксування кримінального провадження. Форма і зміст протоколу слідчої (розшукової) дії. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження.
51. Участь прокурора у підготовчому провадженні в суді першої інстанції.
52. Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
53. Види заходів забезпечення кримінального провадження. Підстави та порядок їх застосування.
54. Форма і зміст постанов слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
55. Повноваження прокурора щодо забезпечення законності при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.
56. Повноваження прокурора при закритті кримінального провадження.
57. Особливості апеляційного оскарження судових рішень у кримінальних провадженнях.
58. Загальні положення про запобіжні заходи у кримінальному провадженні. Мета і підстави їх застосування.
59. Поняття та критерії визначення розумних строків.
60. Участь прокурора у судовому розгляді кримінальних проваджень про застосування примусових заходів виховного характеру.
61. Строки досудового розслідування. Порядок їх продовження.
62. Тимчасовий доступ до речей і документів як захід забезпечення кримінального провадження.
63. Особливості процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях про злочини у сфері службової діяльності.
64. Підстави та порядок застосування особистого зобов’язання. Повноваження прокурора.
65. Поняття підслідності. Повноваження прокурора щодо визначення підслідності.
66. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень у сфері використання комп’ютерів, систем та комп’ютерних мереж.
67. Підстави та порядок застосування домашнього арешту. Повноваження прокурора.
68. Підстави для відводу прокурора та слідчого.
69. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
70. Процесуальний статус та повноваження слідчого.
71. Підстави та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Повноваження прокурора.
72. Перелік та характеристика судових експертиз у кримінальних провадженнях про злочини проти власності.
73. Особливості організації діяльності прокурорів у кримінальному провадженні.
74. Процесуальні підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
75. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень проти життя та здоров’я особи.
76. Форми закінчення кримінального провадження.
77. Особливості касаційного оскарження судових рішень у кримінальних провадженнях.
78. Національні та міжнародні акти, що регулюють діяльність прокурора у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення.
79. Повноваження прокурора щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
80. Тимчасовий доступ до речей і документів як захід забезпечення кримінального провадження.
81. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень проти власності.
82. Особливості винесення процесуальних рішень слідчим та прокурором.
83. Клопотання слідчого, прокурора про застосування та зміну запобіжних заходів.
84. Основні категорії позовів про відшкодування шкоди, усунення інших негативних наслідків корупційних правопорушень.
85. Підстави та процесуальний порядок арешту майна. Повноваження прокурора.
86. Підстави та порядок накладення грошового стягнення. Повноваження прокурора.
87. Діяльність прокурора з відшкодування збитків та усунення інших негативних наслідків, спричинених корупційним правопорушенням.
88. Підстави та порядок тимчасового вилучення майна.
89. Звернення до суду з обвинувальним актом як форма закінчення досудового розслідування. Повноваження прокурора.
90. Криміналістична характеристика заподіяння тілесних ушкоджень.
91. Повноваження прокурора щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
92. Підстави та порядок затримання особи за ухвалою слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу.
93. Особливості початкового етапу розслідування вбивств.
94. Цивільний позов про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні: форма і зміст.
95. Звернення з клопотанням про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру. Повноваження прокурора.
96. Структура криміналістичної методики.
97. Повноваження прокурора щодо повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
98. Види, форма і зміст процесуальних актів прокурора на досудовому розслідуванні.
99. Поняття, сутність та елементи криміналістичної характеристики злочинів.
1.Реалізація прокурором засади змагальності під час досудового розслідування.
Структура змагальності:
- чітке розмежування функцій державного обвинувачення та захисту;
- рівність сторін у процесуальних правах для здійснення своїх функцій;
- особлива роль суду в процесі як об'єктивного та неупередженого суб'єкта.
Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
2. Поняття та форми досудового розслідування.
Досудове розслідування - це регламентована кримінальним процесуальним законодавством діяльність органів досудового розслідування із встановлення обставин кримінального провадження, осіб, причетних до його вчинення, а також з припинення і запобігання вчиненню кримінальних правопорушень.
Починається - з моменту внесення відомостей до ЄРДР, закінчується з моменту закриття кримінального провадження або направлення до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного, виховного характеру.
Досудове розслідування передує провадженню у суді й покликане забезпечити його успішне проведення.
Суб'єкти:
- органи досудового розслідування (слідчі ОВС, СБУ, органів у податк., органів ДБР);
- керівник органу досудового розслідування;
- прокурор;
- оперативні підрозділи ОВС.
Форми досудового розслідування:
- досудове слідство - у кримінальних провадженнях;
- дізнання - у кримінальних проступках.
3. Засоби фіксування судового розгляду та роль прокурора в їх застосуванні.
Стаття 107. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження
1. Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим.
2. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.
3. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.
4. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов’язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
5. Учасники судового провадження мають право отримати копію запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу.
6. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов’язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
4. Тактика прокурора в суді: поняття, вибір позиції на кожній стадії судового процесу.
Прокурор, який підтримує обвинувачення, використовує багатоаспектну тактику, що передбачає знання теорії доказування. З огляду на це є безпідставним твердження про те, що судове слідство зводиться до перевірки матеріалів, зібраних під час досудового розслідування. В цій стадії докази піддаються новому, самостійному дослідженню, а тому суд як зі своєї ініціативи, так і за клопотанням учасників судового розгляду має право витребувати нові докази, що підтверджують або спростовують висновки досудового слідства.
Прокурор, підтримуючи державне обвинувачення в суді, бере активну участь у перевірці і дослідженні доказів, доводить наявність тих обставин, які відповідно до закону підлягають доказуванню, а також усіх даних, зазначених в обвинувальному висновку.
Суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників процесу, визначає порядок дослідження доказів (ст. 299 КПК). Оскільки прокурор першим висловлює свою думку щодо порядку дослідження доказів, йому необхідно під час підготовки до судового процесу ретельно продумати, а потім запропонувати суду порядок дослідження доказів. Це особливо важливо під час судового розгляду багатоепізодних або групових справ.
Прокурор повинен вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи з тим, щоб переконати суд у винності підсудного. Для цього він має брати активну участь у дослідженні доказів, проявляти ініціативу та наполегливість у пошуках і наданні нових доказів, які мають суттєве значення для встановлення обставин справи.
Обираючи тактику підтримання державного обвинувачення, прокурор має враховувати, що вона складається із реалізації окремих дій, що здійснюються під час судового слідства. До таких дій відносяться: допити підсудного, потерпілого, свідків, експертів; огляд речових доказів; проведення експертизи в суді; огляд місця події; оголошення свідчень; пред’явлення для впізнання; огляд і оголошення документів та інші. Цей широкий спектр слідчих дій в суді, передбачений КПК, прокурор має професійно використати шляхом побудови тактики підтримання державного обвинувачення.
Слід враховувати, що під час допиту в суді особам, які вже допитувалися на досудовому слідстві, вже відома очікувана інформація. Тому головним є сприйняття такої інформації учасниками процесу, вплив та оцінка якої має логічно узгоджуватись з іншими доказовими фактами. Ці обставини повинні бути враховані прокурором шляхом надання допомоги особі, яку допитують, у поновленні забутих фактів і деталей події, оскільки з моменту її допиту на досудовому слідстві до допиту в суді проходить, як правило, значний час.
Успіх допиту особи державним обвинувачем в значній мірі залежить від рівня його підготовки до розгляду справи, а також професіоналізму, такту, загальної культури і культури допиту.
Закон надає право прокурору в разі суттєвих розбіжностей між свідченнями особи в суді і на досудовому слідстві, а також при її відмові від свідчень заявляти клопотання про оголошення попередніх свідчень.
Вміле тактичне використання усіх видів допиту дозволяє прокурору одержати від допитуваних осіб правдиві і повні свідчення, виявити неправильні показання, добросовісні помилки тощо.
Важливим етапом діяльності прокурора у судовому слідстві є участь у призначенні експертиз, а також при дослідженні їх висновків. Для проведення експертизи в суді прокурор має заявити клопотання чи підтримати відповідне лопотання інших учасників процесу. Прокурор має вживати заходів до того, щоб належним чином були досліджені (оглянуті або оголошені) всі наявні у справі докази, інші документи, які мають істотне значення для вирішення справи.
5. Фіксація ходу та результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Стаття 252. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій
1. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.
2. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.
3. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
4. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
До протоколу можуть долучатися додатки (стенограма, аудіо-відеозаписи, фото таблиці), які мають бути належним чином виготовлені та упаковані.
Фіксація результатів негласної слідчої дії повинна здійснюватись таким чином, щоб завжди була можливість експертним шляхом встановити достовірність цих результатів.
6. Процесуальні повноваження суб’єктів сторони обвинувачення у кримінальному провадженні України.
П. 19 ст. 3 КПК:
Сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.
Стаття 36. Прокурор
1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;
17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;
18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;
19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Стаття 39. Керівник органу досудового розслідування
1. Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
2. Керівник органу досудового розслідування уповноважений:
1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;
2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;
3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;
5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;
6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;
7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування
1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
2. Слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Стаття 55. Потерпілий
1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Стаття 56. Права потерпілого
1. Протягом кримінального провадження потерпілий має право:
1) бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Кодексом;
2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
4) заявляти відводи та клопотання;
5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;
8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;
14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.
2. Під час досудового розслідування потерпілий має право:
1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
3) подавати докази на підтвердження своєї заяви;
4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |