Незалежно від того, який орган повинен провести досудове розслідування кримінальних правопорушень, не допускається відмова у занесенні інформації до ЄРДР. При надходженні інформації про кримінальне правопорушення, яке не підслідне цьому органу досудового розслідування, вона вноситься до ЄРДР, після чого направляється повідомлення прокурору, який своєю постановою про визначення територіальної підслідності передає матеріали до іншого органу, якому підслідне правопорушення.
66. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень у сфері використання комп’ютерів, систем та комп’ютерних мереж.
До загального об’єкта злочинів, передбачених статтями 361–363 КК України, відносять сукупність суспільних відносин як цілісну систему, що охороняється кримінальним законодавством. Інформаційні відносини та інформаційна безпека мають досить важливе значення у сукупності суспільних відносин сучасного типу держави.
Відповідно до Закону України «Про інформацію» інформаційні відносини виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства й держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.
Родовий об’єкт даних злочинів науковці визначають, зокрема, як врегульовані законом суспільні відносини автоматизованої обробки інформації (зокрема, забезпечення безпеки її обробки); інформаційні відносини, засобом забезпечення яких є комп’ютери, комп’ютерні системи і мережі, мережі електрозв’язку; суспільні відносини у сфері комп’ютерної інформації, зміст яких полягає у здійсненні суб’єктом відносин правомірної інформаційної діяльності щодо предмета цих відносин та обов’язків інших учасників цьому не перешкоджати.
У цілому можна погодитись із зазначеним, оскільки родовим об’єктом мають бути саме інформаційні відносини у сфері комп’ютерної інформації із передбаченням захисту інтересів осіб, а не будь-які інформаційні відносини.
Говорячи про предмет даних злочинів, необхідно зазначити, що деякі автори, ймовірно, виходячи із назви розділу XVI КК України, до їх переліку відносять комп’ютерну інформацію, комп’ютерні віруси, відповідні програмні і технічні засоби, а також ЕОМ, АС, системи ЕОМ, комп’ютерні мережі, носії комп’ютерної інформації Відповідно, предметом даних злочинів, у першу чергу, буде комп’ютерна інформація, а також шкідливі програмні і технічні засоби, призначені для несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (за статтею 361-1).
Інформація, що передається мережами електрозв’язку, може бути предметом даних злочинів лише тоді, коли цими мережами передається комп’ютерна інформація від однієї комп’ютерної системи до іншої. Вважаємо, що ЕОМ, системи ЕОМ, АС, носії інформації тощо мають визначатися предметами злочинів проти власності.
Характерною особливістю злочинів, передбачених статтями 361–3631 КК України, є те, що вони вчиняються, зазвичай, шляхом активних дій. Злочин, передбачений ст. 363 КК України, може вчинятися шляхом дії або бездіяльності. Склади злочинів, передбачених статтями 361, 362–3631 КК України, сконструйовані як матеріальні, решта – формальні. Характер злочинних наслідків та їх розмір залежать від особливостей діяння та умов, за яких воно вчиняється.
Як показує практика, основним знаряддям вчинення даних злочинів є інформаційні технології, що є необхідним компонентом «комп’ютерів» (ЕОМ) як програмно-технічних комплексів, «автоматизованих інформаційних систем» («інформаційних систем», «комп’ютерних систем»), «телекомунікаційних мереж» («комп’ютерних мереж»).
Суб’єктами досліджуваних злочинів можуть бути фізичні осудні особи, які до моменту їх вчинення досягли 16-річного віку. Про спеціальний суб’єкт йдеться у двох випадках: особа, що має право доступу до інформації (ст. 362 КК України); особа, яка відповідає за експлуатацію ЕОМ, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (ст. 363 КК України). Суб’єкт інших злочинів – загальний (особи, які не мають права доступу до комп’ютерної інформації).
Суб’єктивна сторона злочинів трактується вченими по-різному. В основному автори визначають її таким чином: характеризується прямим умислом і, зазвичай, корисливим мотивом; мета вказана у ст. 3611КК України; діяння, передбачене ст. 363 КК України, може вчинятися як умисно, так і через необережність, ставлення до порушення правил може бути умисним (хоч є позиція, що діяння може вчинятися лише у формі необережності)
Має місце ще одна розбіжність в аналізі суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 362 КК України. Одні вчені вказують на наявність вини у формі умислу та необережності і доцільність скасувати злочинність даних необережних діянь, а інші – на прямий чи непрямий умисел.
Кваліфікуючими ознаками є вчинення злочинів повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також вчинення злочину, що заподіяв значну шкоду. В літературі має місце рекомендація законодавцю переглянути положення вказаних статей щодо повторності, тяжких наслідків тощо.
67. Підстави та порядок застосування домашнього арешту. Повноваження прокурора.
Стаття 181. Домашній арешт
1. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
2. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
3. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
4. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
5. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.
6. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
68. Підстави для відводу прокурора та слідчого.
Стаття 77. Підстави для відводу прокурора, слідчого
1. Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
2. Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, у провадженні при перегляді судових рішень Верховним Судом України як прокурора не є підставою для його відводу.
69. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Злочини, пов'язані із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, утворюють окрему групу (ст. 305-322 КК України), яка має специфічну криміналістичну характеристику, що й обумовлює особливості їх розслідування.
Предметом досліджуваної категорії злочинів є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори.
Наркотичні засоби (НЗ) законодавець визначає як включені до Переліку13 речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. Такими речовинами визнаються ті, що мають здатність впливати на центральну нервову систему, призводять до стану особливого сп'яніння, до звикання і наркотичної залежності (медична ознака), перелік яких закріплений у спеціальних нормативних актах (юридична ознака), а зловживання ними ставить під загрозу народне здоров'я (соціальна ознака). Для України "традиційними" наркотичними засобами є макова солома, опій та екстракційний опій, героїн, марихуана, гашиш (анаша), кокаїн.
Макова солома - це всі частини (як цілі, так і подрібнені, як висушені, так і невисушені, за винятком дозрілого насіння) усіх сортів маку снотворного.
Опій та екстракційний опій - це наркотики, одержані від переробки молочного соку недозрілих коробочок маку, що містять наркотичні засоби - морфін, кодеїн, тебаїн.
Героїн - напівсинтетичний наркотичний засіб, похідний морфіну, який за наркотичною активністю перевищує його в декілька разів.
Марихуана - це суміш висушених або не висушених верхівок рослин з листям і залишками стебла будь-яких сортів конопель без центрального стебла, інколи з певною кількістю насіння.
Гашиш (анаша) - спеціально виготовлена суміш відокремленої смоли і пилку конопель або суміш, виготовлена шляхом обробки верхівок конопель з різними наповнювачами.
Кокаїн - це порошок або паста, одержані з листя рослини коки, що росте у Південній Америці, Африці, на островах Цейлон і Ява.
Психотропні речовини (ПР) - це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та чинити депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, або поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними (наприклад, сибазон, феназепам та ін.).
Прекурсори визначаються як речовини та їх солі, що використовуються під час виробництва, виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку. Так, ефедрин є прекурсором, із якого, а ацетон за допомогою якого виготовляють певні наркотики.
Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин - заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.
Залежно від джерел походження наркотичні засоби поділяються на:
а) рослинного походження, тобто отримані з натурального продукту - кокаїнового куща, конопель (гашиш), опійного маку (макова солома), ефедри;
б) напівсинтетичного походження - одержують шляхом хімічної, термічної чи іншої обробки природних речовин і виготовляються з природного алкалоїду шляхом простої транскрипції (героїн є похідним опію і виготовляється шляхом ацетилування із діючої речовини опію - морфіну);
в) синтетичного походження - виготовляються виключно штучним шляхом, за допомогою проведення хімічних процесів (ЛСД, метадон, первітин та ін.). Крім того, криміналістичне значення має класифікація наркотичних засобів і психотропних речовин за способом виготовлення, яка включає кілька їх груп.
1. Лікарські засоби або препарати, виготовлені на державних фармацевтичних підприємствах:
а) виготовлені за встановленою технологією для легального використання (наприклад, психотропний лікарський препарат "Сибазон");
б) виготовлені з порушенням технологи виробництва для нелегального використання (обігу). 2. Саморобні (кустарні) нелікарські засоби, виготовлені для нелегального обігу:
а) виготовлення яких не потребує спеціальних знань у галузі хімії і фармації, а також спеціального обладнання (макова солома);
б) виготовлення яких потребує спеціального хімічного обладнання і спеціальних знань (героїн).
Способи вчинення злочинів даної категорії досить різноманітні і включають у себе окремі сукупності дій певного спрямування.
Незаконне виготовлення наркотиків може здійснюватися за місцем проживання, на дачі, у гаражі, на вулиці у безлюдному місці тощо (кустарне виробництво). На ринку наркотиків з'являються й ті, що виготовляються в хімічних лабораторіях: а) легальних (офіційно існують на державних чи недержавних підприємствах, в установах); б) нелегальних (на підприємствах, у приватному житлі, гаражах, сараях тощо).
Незаконне зберігання наркотиків може здійснюється у житлі, підсобних приміщеннях, на підприємствах, організаціях, установах. Умови зберігання залежать від типу наркотичного засобу: а) наркотики із сильним запахом зберігають у спеціальному щільно закритому посуді або в упаковці з поліетилену та інших матеріалів; б) лікарські засоби та препарати - у темряві і прохолоді, для чого використовуються домашні холодильники, льохи тощо. У багатьох випадках вживаються заходи конспірації: з ампул стирають написи, пакунки і пакети ховають, наприклад, у ячейки камер зберігання багажу на вокзалах.
Незаконне перевезення наркотиків може здійснюватися морським і залізничним транспортом, авто - та авіатранспортом. При перевезенні використовується маскування наркотиків під продукти харчування, корм для тварин або використовуються схованки (подвійне дно, іграшки, спеціально виготовлені контейнери тощо). Відомі випадки перевезення наркотиків на тілі та у порожнинах тіла людини, у тому числі у шлунку (при упаковці наркотиків певним чином).
Незаконне пересилання наркотиків здійснюється у посилках, бандеролях, листах (поміщаються під марками на конвертах, просочують носові хустинки, папір, вату тощо). Відправники, як правило, свою зворотну адресу не вказують або вказують чужі адреси. Для безпосереднього відправлення "товару" часто залучаються сторонні особи.
Незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів14 може бути як безоплатним, так і пов'язаним з оплатою. Способи придбання наркотиків можуть бути такі: скупка; збирання наркотико- та психотроповмісних культур; незаконна сівба і обробіток зазначених культур; отримання в дарунок; обмін; викрадення на переробних (фармацевтичних) підприємствах, у медичних закладах; отримання у рахунок погашення боргу або отримання у позичку; викрадення наркотичних лікарських препаратів у хворого або придбання останніх за підробленими рецептами тощо.
Незаконний збут наркотиків пов'язаний зі способами придбання і є вельми різноманітними, що зумовлено з ризиком збувана і покупця бути затриманими правоохоронними органами, а тому постійно удосконалюються. Можуть бути виділені відкриті способи збуту (передача наркотику і грошей) і замасковані (під виглядом передачі речей: газети, книжки, іграшки тощо). Нерідко використовується "безконтактний" спосіб, під час якого і гроші за "товар", і сам наркотик закладаються в обумовлені місця.
Зі способами вчинення злочину тісно пов'язані і способи приховування. Способи приховування злочину і його слідів поділяють на три групи: 1) дії, спрямовані на приховання, виконувані підготовки вчинення злочину (наприклад, розробка плану придбання "товару"); 2) дії, спрямовані на приховання, що виконуються і в момент учинення злочину (придбання або збут через посередників); 3) дії, спрямовані на приховання, що виковуються після вчинення злочину (знищення слідів злочину).
Місце, час і обстановка вчинення злочинів залежить від їх способів. Зокрема, для збуту наркотиків злочинці використовують стандартні місця розваг, зосередження шкільної молоді, студентської та, так званої, альтернативної молоді (дискотеки, райони прилягання до них, нічні клуби, кав'ярні, більярдні, бари, клуби та ін.). Також вони збуваються біля аптек, кінотеатрів, закусочних, у дворах приватних домоволодінь, на ринках, у парках, на вокзалах, у кублах розпусти і вживання наркотиків, у медичних закладах, на квартирах наркоманів, у місцях позбавлення волі та ін.
Що стосується часу вчинення злочину, то цей елемент можна розглядати з позиції пори року і періоду доби. Час року (сезонність) пов'язаний з періодом визрівання наркотиковмісних рослин, надходженням наркотиків на наркоринок тощо. Період доби, з одного боку пов'язаний з часом роботи місць розваг (вечірній та нічний час).
Загалом, на обстановку вчинення злочинів і, відповідно, їх виявлення і розслідування впливають об'єктивні та суб'єктивні умови. До перших належать: географічне положення України; сприятливі кліматичні умови; політична обстановка у ближніх країнах; стан боротьби у них з наркобізнесом; збільшення кількості наркоманів; наявність фармацевтичних підприємств та лікувальних установ; наявність легальних посівів наркотичних культур; наявність хворих, що вживають за призначенням лікаря наркотичні медпрепарати; дотримання релігійних традицій (святкування Маковію); розвиток туризму тощо. До суб'єктивних - утримання кубел наркоманів, конспірація (вхід до квартири збувальника можливий лише для певного кола осіб за встановленим сигналом), певна система сигналів між наркоманами, своєрідний жаргон та ін.
70. Процесуальний статус та повноваження слідчого.
Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування
1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
2. Слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284цього Кодексу;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
3. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
4. Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
71. Підстави та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Повноваження прокурора.
Стаття 183. Тримання під вартою
1. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
3. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
4. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
72. Перелік та характеристика судових експертиз у кримінальних провадженнях про злочини проти власності.
При розслідуванні злочинів даної категорії огляд місця події зазвичай проводиться до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Об'єктами огляду можуть бути: приміщення, ділянки місцевості, транспортні засоби, шафи, столи, сейфи, документи. Разом із цим, необхідним є проведення допитів потерпілого, свідків. Допит підозрюваного проводиться після затримання, особистого обшуку, обшуку за місцем проживання. Під час розслідування крадіжок може виникнути необхідність у призначенні та проведенні таких експертиз, як дактилоскопічна, трасологічна, товарознавча, біологічна, хімічна тощо.
3. Характер первинних слідчих при розслідуванні грабежів та розбоїв багато в чому залежить від того, чи затримана підозрювана особа або тільки є інформація про факт вчинення злочину. Якщо є тільки дані про факт вчинення злочину, то розслідування зазвичай починається з допиту потерпілого, огляду місця події, огляду одягу і освідування потерпілого, призначення судово-медичної експертизи щодо нього, допиту свідків-очевидців.
Під час допиту в потерпілого з'ясовується, як він опинився на місці злочину, скільки було злочинців, як вони називали один одного, їхні індивідуальні прикмети (зовнішність, ріст, хода, одяг та ін.).
Завданнями огляду місця події є виявлення слідів злочину (слідів рук, ніг, запахових слідів, слідів застосування вогнепальної зброї тощо). Крім того, при огляді місця події слід звернути увагу на сліди, які можуть свідчити про інсценування. Це: надмірний безлад на місці події, неприродний вигляд і розташування слідів злочину тощо.
Окрім судово-медичної експертизи, можуть бути призначені трасо-логічна, балістична, біологічна та інші види судових експертиз.
4. Під час розслідування шахрайства повинні бути встановлені такі обставини: чи мало місце шахрайство; предмет шахрайства; місце, час, умови вчинення злочину; спосіб шахрайства, дані про особу потерпілого та злочинця, інші обставини, що сприяли вчиненню шахрайства.
Судовій практиці відомі численні способи заволодіння чужим майном шляхом обману. Досить часто злочинці використовують підроблені документи. Розслідування шахрайства, як правило, починається з допиту потерпілого. Під час допиту з'ясовується, коли і за яких обставин було вчинено обман або зловживання довірою, яким способом, чи був він знайомий зі злочинцем, яке майно, предмети, документи передані шахраю, їхні індивідуальні ознаки, у якому напрямку і за яких обставин злочинці зникли з місця вчинення злочину.
Огляд місця події доцільно проводити в тих випадках, коли є можливість виявити сліди злочину.
Після затримання підозрюваного проводиться його особистий обшук та обшук за місцем проживання (місцем роботи). Допит підозрюваного проводиться негайно. З інших слідчих дій у справах про шахрайство найбільш часто проводяться пред'явлення для впізнання, очні ставки, призначаються судові експертизи.
5. При розслідуванні вимагань підлягають встановленню такі обставини: чи мало місце вимагання; предмет вимагання; місце, час вчинення злочину; спосіб вимагання; дані про потерпілого (місце роботи, посада, матеріальний стан); хто вчинив вимагання; які причини та умови сприяли вчиненню злочину.
Слідчому огляду по даній категорії злочинів підлягають: місце пред'явлення вимагачами своїх вимог потерпілому, місце передачі матеріальних цінностей, місце утримання викраденої особи, місце перебування співучасників злочину, які спостерігали за передачею предмета вимагання.
У потерпілого під час допиту з'ясовується: чи відомі йому вимагачі; чи вперше були пред'явлені незаконні вимоги; у якій формі пред'явлені вимоги; що саме вимагали (гроші, майно, право на майно); чи виконував потерпілий раніше вимоги вимагачів; чи звертався потерпілий за захистом від вимагачів (якщо так, то до кого; яким був результат; якщо не звертався, то чому); у чому полягає суть погроз; чи застосовувалося до потерпілого (його родичів) насильство; якщо так, то яке; скільки було вимагачів, особливості їх зовнішнього вигляду; чи мали вони зброю; якщо так, то яку; чи користувалися транспортним засобом; якщо так, то яким (марка, модель, номерний знак); які індивідуальні ознаки цінностей, що були передані злочинцям.
Як свідки в справах про вимагання допитуються: члени родини потерпілого, друзі, колеги, особи, з якими потерпілий перебував в інтимних стосунках; особи, які позичили потерпілому гроші, родичі, друзі, знайомі підозрюваних (обвинувачених) та ін.
При розслідуванні даного злочину можуть призначатися такі експертизи: судово-медична, судово-балістична, техніко-криміналістична експертиза документів, судово-почеркознавча, судово-товарознавча, судово-бухгалтерська та ін.
73. Особливості організації діяльності прокурорів у кримінальному провадженні.
Наказ №4гн від 19.12.2012 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні":
- організації нагляду за додержанням законів усіма органами досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення, оскарження незаконних судових рішень, здійснення інших повноважень з цих питань;
- безумовне реагування на виявлені порушення закону з часу надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення до прийняття остаточного рішення у провадженні;
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |