Гагаузька література

Це література гагаузького етносу (самоназва – гагаузи*, етнічне ядро якого міститься на території сучасної держави Молдова. В Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., проживало 31,9 тис. гагаузів і разом з гагаузами Молдови вони складають переважну більшість (80%* усіх гагаузів світу. Представники цього народу проживають також у Болгарії, Румунії, Греції, Туреччині, Казахстані, Узбекистані, на Північному Кавказі та в Приазов’ї. Є невелика гагаузька діаспора в Канаді і Бразилії. Власного державного утворення гагаузи не мають. В Україні проживають в Одеській, Миколаївській, Донецькій та інших областях.

Етногенез гагаузького народу простежують від кочових огузів, одного із старотюркських племен, історія якого нараховує 2 тис. років. У XVIII ст. завершилось формування гагаузького етносу на території Північно-Східної Болгарії та в Південній Добруджі, але представники його змушені були мігрувати. Вже у першій пол. ХІХ ст. гагаузи оселилися у Південній Бессарабії та на Лівобережжі Дністра, поблизу міст Кілія, Ізмаїл, Бендери, Білгород-Дністровський.

Гагаузька література твориться гагаузькою мовою, яка належить до південно-західної (огузької* підгрупи тюркської групи алтайської мовної сім’ї. На території Молдови й України у гагаузькій мові виділяють центральний (що ліг в основу писемної мови* і південний діалекти. До 1957 р. гагаузи кори­стувалися письмом, базованим на грецькій і латинській основі, з 1957 р. – на російській.

У гагаузів існує багатий фольклор – казки, легенди, пісні, балади, частівки-маані, байки, анекдоти про Ходжу Насреддіна тощо. У ньому є багато спільного з фольклором балканських народів, чимало й усних перекладів з молдавського, російського та українського фольклору.

В останні десятиліття гагаузькою мовою розвивається і писемна література. Опубліковано збірки поезій Д.Кара Чобана “Перше слово” (1963*, “Натхнення” (1969*, “Вірші” (1984*. Деякі його твори перекладено українською мовою. Д.Кара Чобан є також автором книги “Проза” (1986*.

Поет, прозаїк, драматург і перекладач Діоніс Танасоглу видав поетичні збірки “Дзвени, моя пісне” (1966* і “Пісні молодості” (1975*, переклав гагаузькою мовою “Заповіт” Т.Шевченка.

Гагаузька проза представлена повістю М.Бабаглу “Гвоздики розцвіли знову” (1983* та романом “Довгий караван” (1985* М.Танасоглу. Серед помітних літераторів цього народу – К.Крецу, С.Булгар, П.Чеботар, Ф.Мариноглу, В.Філіоглу та ін.

Сучасну гагаузьку поезію України представляють Віталій Бошков (нар. 1968* і Тудорка Арнаут (нар. 1970*.

Дата добавления: 2015-07-16