Циганська література

Це література циганської етнічної спільноти (самоназва – рома*, групи якої живуть майже в усіх країнах світу. В Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., мешкало 47,6 тис. циган.

За неофіційними даними, зокрема за підрахунками циганських громадських організацій, в Україні мешкає від 200 до 300 тис. циган, причому найбільше їх – у Закарпатській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях.

Предки циган покинули Індію приблизно наприкінці І тис. н.е., осівши у Передній Азії та в Єгипті. На поч. ІІ тис. з’явились на Балканах; у XV-XVI ст. розселилися в Європі. На територію України цигани переселилися з придунайських степів у XV ст. – спочатку в Бессарабію і Крим. Вже на початку XVIII ст. в Україні були і кочові цигани, й осілі.

Циганська мова належить до індоарійської групи індоєвропейської сім’ї мов. Зазнала значною мірою впливу тих мов, серед яких цигани кочували. У циганській мові виділяють діалекти: балтійський, український, австрійський, іспанський тощо. Більшість циган – двомовні, їхньою другою мовою є мова народу, серед якого вони живуть, зокрема й українська.

Цигани мають багатий фольклор, музичне й танцювальне мистецтво. Фольклор циганських етнічних груп зазнав впливу країн, через чию територію вони в різний час мігрували, або тих країн, в яких живуть. Вирізняється багатством циганський пісенний фольклор. Упродовж 1872-1881 рр. Франц Міклошич видав 12 томів зібраних ним текстів циганських казок, пісень і балад.

Література циганською мовою на теренах колишнього СРСР з’явилась у 20-х роках ХХ ст. із створенням циганської писемності на основі кириличної графіки. Основи цієї літератури заклали письменники і громадські діячі Олександр Германó (1893-1955* і Ніколай Панков (1895-1959*. Н.Панков переклав циганською мовою “Кармен” П.Меріме (1935*, “Цигани” О.Пушкіна (1937*. У кін. 1920 – на поч. 1930-х рр. із власними творами виступили М.Безлюдський, І.Ром-Лєбєдєв, Вано Тимофєєво, Л.Свєтлов.

У повоєнні роки циганські письменники публікуються в ряді країн Європи: Матео Максимов – у Франції, Катаріна Тайкон – у Швеції, Вейо Бальтазар – у Фінляндії, Райко Джурич – в Югославії, Усін Керім – у Болгарії, Дезідер Банга – в Чехословаччині, Папуша Броніслава Вайс – у Польщі.

Життя циганського люду відбилося в багатьох творах української літератури, починаючи від інтермедій та вертепної драми XVII-XVIII ст. Їх змальовано в поемі Т.Шевченка “Відьма”, в низці співомовок (“Циганський хрест”, “Циган-пасічник”, “Циганський наймит”, “Циганська дудка”, “Циганська смерть”* С.Руданського, в мелодрамі М.Старицького “Циганка Аза”, у творах письменників-буковинців – Ю.Федьковича (вірш “Циганка”*, С.Воробкевича (вірш “Ти, циганський ковалику”, оповідання “Циганка”*, О.Кобилянської (повість “В неділю рано зілля копала...”*, В.Бабляка (бувалиці “Кирус і Бронон”, “Приво­ротський яр” у романі “Жванчик”*. Яскраву поему про поетесу Папушу створила Л.Костенко (“Циганська муза”*.

В Україні циганомовна література представлена, зокрема, творчістю Міхи Козимиренка (нар. 1938* та Лекси Манýша (нар. 1942*.

Дата добавления: 2015-07-16