Феодальне землеволодіння: форми, характер. Основні категорії залежних селян у Київській Русі

У V-VІІ ст. у східних слов’ян завершився процес становлення сусідської громади (верві).

У VIII-IX ст. ст. у них посилюється майнове і соціальне розшарування. Виділяється племінна знать: князі, „лучші мужі”,воїни-дружинники. В ІХ-ХІІ ст. ст. поширюється приватне землеволодіння (рис. 4.3).

Рис. 4.3 Основні форми приватного землеволодіння

Земельна власність князів та бояр була спадковою, вільно відчужувалась (продавалась, обмінювалась, дарувалась). Велика земельна власність з кінця XI ст. перетворюється у феодальну спадкову. Найбільшими землевласниками були київські князі. Значним також було церковне та монастирське землеволодіння. Особливо великим землевласником був Києво-Печерський монастир. Селяни мали різний легальний статус: абсолютно вільні, вільні з певними обмеженням і кріпаки, невільники. В сільському господарстві переважала мала або общинна земельна власність.

Більшість населення Київської Русі мешкало в сільській місцевості і називалося смердами - це вільні селяни-землероби. Соціально-економічне становище смердів було дуже неоднаковим, але вони господарювали на своїй землі і були економічно незалежні.

Поряд зі смердами існувало і залежне безземельне селянство, обмежене в політичних правах. Це ізгої та сябри, які вважалися вільними, але були позбавлені власності, тому жили в чужих дворах або у церковних садибах.

Поширеною категорією залежних селян в Київській Русі були також закупи і рядовичі.

Закупами називалися наймити, які відробляли позичені гроші – „купу”, або наймалися на роботу, попередньо беручи плату. Вони жили або у дворі пана, або у своєму власному господарстві. Закупи були юридично вільними людьми, мали своє майно, власне господарство, але їх становище було дуже непевним, і кожен з них легко міг все втратити і перетворитися на холопа.

Рядовичами називалися вільні селяни, які добровільно укладали „ряд”, тобто угоду з феодалами, визначаючи цим свою залежність від них. Становище цієї категорії селян було подібним до стану закупів: вони входили до складу челяді, виконували певну роботу в господарстві феодала або сплачували йому данину.

В найгіршому становищі перебували холопи. Це, загалом, були невільники, раби. Холопами ставали з різних причин, головні з яких: полон у війні, банкрутство, одруження з людиною, яка перебувала у рабстві та інші. Діти холопів теж ставали холопами. Рабами ставали переважно військовополонені, а рідше боржники, які протягом тривалого часу не сплачували свого боргу феодалу.

Дата добавления: 2015-10-16