Економічна думка середньовічного Сходу і феодальної Європи

На зміну рабовласницькому ладу прийшов лад феодальний, який ґрунтувався на приватній феодальній власності на землю і позаекономічному примусі кріпосних селян до праці з метою привласнення земельної ренти у вигляді панщини, натурального або грошового оброку. Більша господарська самостійність селян у порівнянні із становищем рабів чи колонів викликала їх більшу зацікавленість, призвела до зростання у певних межах продуктивності праці і розвитку продуктивних сил.

Водночас, зростала натуралізація виробництва, відбувалось згортання товарно-грошових відносин. Це стосувалось як сільського господарства, так і ремесла. Цеховий устрій ремісничого виробництва був консервативним і закостенілим. Феодалізму, в цілому, був властивий примітивний і рутинний стан техніки.

У період Середньовіччя відчувався значний занепад культури, науки, грамотності і освіченості населення, що було характерним і для пануючих соціальних груп. Темрява неуцтва вийшла на зміну злету культури і науки античного світу.

Феодальне суспільство мало становий характер. Йому були властиві ієрархічна структура панівних верств населення, система васальної залежності, широкі відносини корпоративного типу (сусідські общини, міські комуни, ремісничі цехи, купецькі гільдії, монастирські і лицарські ордени тощо). Політична влада знаходилася в руках земельних власників (світських і церковних феодалів). Величезну роль відігравали традиції, безроздільне панування релігійного світогляду.

Все це накладало свій відбиток на розвиток економічної думки як у Європі, так і на Сході (рис. 3.7).

• обґрунтування законності феодального володіння землею

Рис. 3.7 Проблеми та питання вивчення економічної думки Середньовіччя

Економічні погляді Середньовіччя охоплювали широке коло проблем, починаючи з обґрунтування законності феодального володіння землею, вічності поділу людей на „благородних” і „низьких” і закінчуючи посиленням уваги до проблем товарного виробництва і грошових відносин. Середньовічна економічна думка розвивалась повільно, відзначаючись певним примітивізмом, значним впливом релігійної ідеології і церковних традицій. Лише в пізньому Середньовіччі, коли почався Ренесанс (Відродження), разом із загальним піднесенням культури, науки і освіти економічна думка вийшла на новий якісний рівень свого розвитку.

Особливості феодальних економічних поглядів Сходу визначались особливостями матеріальних умов розвитку виробництва. Основою господарського устрою залишалася сільська община, яка модифікувалась у форми державного феодалізму. При цьому, зберігалася державна власність на землю, були відсутні панщина і кріпосне право. Тому в центрі уваги економічної думки залишались питання державного управління, оподаткування, поповнення державної казни, розвитку сільськогосподарського виробництва.

Величезний вплив на розвиток економічної думки Близького Сходу виявив іслам – релігія арабів, які, завоювавши в VII–IX ст. ст. великі території Передньої і Середньої Азії, Північної Африки і навіть Іспанії, поширили її у своїх нових володіннях. Арабські вчені у деяких теоретичних розвідках виступали послідовниками ідей античних мислителів, багато в чому випереджаючи закостенілу і догматичну економічну думку Європи того часу. Серед арабських дослідників особливо виділявся Ібн Халдун, ідеї якого випередили всій час і виявили суттєвий вплив на розвиток світової економічної думки (рис. 3.8).

Рис. 3.8 Основа вчення арабського дослідника Ібн Халдуна

В основі вчення Ібн Халдуна знаходиться теорія соціального прогресу, або соціальної фізики. В ній стверджується, що об’єднання людей в суспільство об’єктивно зумовлено виробничою потребою – необхідністю спільного добування життєвих благ. При цьому, суспільне життя розглядається як кооперативна виробнича діяльність людей, в результаті якої зростає продуктивність виробництва і маса засобів існування. В залежності від способу добування життєвих благ Ібн Халдун виділив 3 етапи еволюції людського суспільства:

1) дикість (існування людей в стаді);

2) „сільський”, примітивний етап, коли люди жили в селах і займалися лише землеробством і скотарством;

3) „міський”, цивілізований етап, коли люди поселяються в містах і займаються ремеслом, торгівлею, науками і мистецтвами.

Перехід від примітивного до цивілізованого етапу пояснюється появою додаткового продукту, привласнення якого породило майнову нерівність, відносини панування і підкорення, поділ людей на майнові групи, якими потрібно керувати, що вимагає примусу і поневолення. В результаті формується ієрархічна система вертикального підпорядкування на чолі з правителем, який одноосібно присвоює і розподіляє додатковий продукт.

У зв’язку з цим Ібн Халдун висловив глибоку думку про існування природних законів економічного розвитку, які керують господарською діяльністю людей, спрямовують соціальний прогрес.

Змальовуючи схему еволюції суспільства, Ібн Халдун розмежовує категорії необхідної і додаткової праці, необхідного і додаткового продукту, підкреслюючи, що „основна праця” дає необхідне, а „додаткова праця” створює додатковий продукт.

Ібн Халдун зробив значний внесок у науковий аналіз деяких категорій товарного виробництва. Виключне значення має його тлумачення двоїстої природи товару - споживної вартості (корисності) і вартості (цінності). Споживну вартість він називає „предметами споживання”, до яких відносить все те, що людина набуває і використовує для задоволення своїх „запитів і потреб” і яке породжується цілеспрямованою діяльністю людини. В товарному виробництві, міркував Ібн Халдун, задоволення потреб можливе тільки через обмін, в основі якого знаходиться рівновелика кількість затраченої праці. У прирівнюванні товарів він вбачав прирівнювання праці, тобто дав поняття трудової вартості. Однак вартість він розумів не тільки як форму прирівнювання кількості затраченої на виробництво праці, але й як матеріальну субстанцію – сукупність витрат праці і сировини.

Ціну товару Ібн Халдун визначав як грошовий вираз його вартості. Водночас, він вказував, що іноді в ціну, окрім вартості, включають податки та різні ринкові побори, що зумовлює її зростання. Коливання товарних цін він пояснював впливом ринкового попиту і пропозиції.

Грошима Ібн Халдун називав золото і срібло, вважаючи, що вони виконують функції міри вартості, засобу обігу товарів і засобу нагромадження. Багатство він розглядав сукупністю життєвих благ, створених працею, а торговельний прибуток – різницею між купівельною і продажною ціною товару.

Займаючи високий пост намісника халіфа в Єгипті, Ібн Халдун безуспішно намагався боротись із корупцією в бюрократичному чиновницькому апараті управління. Зрештою, він зробив песимістичний висновок, що бюрократична система невіддільна від корупції, а тому непереможна.

Економічна думка розвиненого феодалізму перебувала під цілковитим впливом католицької церкви, її представниками були переважно ченці і богослови. Найбільший вплив на економічну думку цього періоду мала канонічна доктрина, яка трактувала всі господарські процеси з точки зору християнства і античної економічної думки, насамперед, поглядів Аристотеля, які були значно вихолощені і приведені у відповідність із церковними догмами.

Загальні положення канонічної течії були викладені в XII ст. італійським монахом Граціаномв трактаті „Кодекс канонічного права”.

Центральне місце у вченні каноністів займає положення про „справедливу ціну”, під якою розуміли обсяг трудових витрат на одиницю продукту, тобто „справедлива ціна” не може містити прибутку. Обмін на основі „справедливої ціни”, на думку каноністів, забезпечує рівновагу в економіці. Державну власність вони вважали ідеальною, а приватну розглядали як Божу кару за гріхи людські.

Справжніми факторами виробництва каноністи розглядали землю і працю, а найважливішими його сферами — землеробство і ремесло. Вони засуджували торговельний прибуток і лихварський процент, які, за канонічними уявленнями, порушують обмін за „справедливою ціною”, тому вимагали заборони великої торгівлі і лихварства.

Найвідомішим представником канонічної доктрини став домініканський монах і богослов з Італії Тома Аквінат (1225 - 1274), або, як його в нас називають, українізуючи його ім’я, Фома Аквінський (рис. 3.9).

Рис. 3.9 Основний зміст економічних оглядів Фоми Аквінського

Тома Аквінат - виходець із аристократичної сім’ї, син графа, теолог, філософ, схоласт, викладав богослов’я в італійських духовних закладах і Паризькому університеті. Свою концепцію він виклав у трактаті „Сума теології”, який вважається енциклопедією католицизму. В 1323 р. Фома Аквінський був канонізований як католицький святий, а в 1879 р. спеціальною енциклікою папи Лева XIII вчення Аквіната визнано офіційною і „єдино правильною філософією католицизму”.

В основі економічних поглядів Фоми Аквінського знаходилися тексти Святого письма, праці „отців церкви” і вибрані положення вчення Аристотеля.

Майже всі економічні явища „святий Тома” розглядав поєднанням суперечностей. Зокрема, з одного боку, всі життєві блага він оголошував спільними, створеними Богом, а з іншого — природною вважав приватну власність, яка є необхідною, а тому „кожен повинен боронити своє”. Ще одна його теза: всі люди рівні перед Богом, тому потрібно забезпечувати своє існування власною працею. Водночас, поділ суспільства на багатих і бідних, Тома, услід за Аристотелем, пояснював відмінностями природних здібностей людей, а прагнення піднятись над своїм соціальним становищем вважав гріховним порушенням „Божого порядку”.

Господарським ідеалом Аквіната було натуральне господарство. Водночас, він допускав і існування товарного обміну на основі „справедливої ціни”. Останню він, з одного боку, розглядав сумою рівних витрат виробництва, а з іншого — включав до неї і прибуток. В першому випадку „справедлива ціна” забезпечує обмін „рівних речей, що відповідає євангельському принципові рівності, а в іншому — „справедливою” вважалася ціна, що забезпечує продавцеві рівень життя, який відповідає його соціальному становищу в феодальному суспільстві, тобто рівень „справедливої ціни” міг бути різним в залежності від соціального статусу продавця.

Аквінський визнавав необхідність грошей як „міри матеріального життя в торгівлі і обороті”, розрізняв внутрішню і номінальну вартість золотих монет, засуджував практику їх „псування” державою (випуск неповноцінних грошей). Разом з тим він гнівно засуджував нагромадження грошового багатства, вважаючи, що гроші створено лише як засіб обміну товарів.

З аналогічних позицій Тома Аквінат підходив і до оцінки торгівлі й лихварства. Він допускав необхідність існування торгівлі як засобу для життя і форми обміну товарів, але засуджував її як засіб наживи. Лихварство Аквітанат взагалі вважав смертним гріхом, а процент від позики — продажем того, чого в дійсності не існує, тому він є протиприродним і богопротивним. Втім, він допускав існування невисокого процента як винагороди власникові грошей за ризик, який виникає при позиці. Фома Аквінський доводив справедливість привласнення феодалами земельної ренти як частини продукту, створеного природою на їх землях, і як плати землевласнику за управління своїм помістям.

Питання для самоконтролю

1. Надайте характеристику періодам розвитку господарства в епоху Середньовіччя (феодалізму).
2. Яка економічна основа феодального ладу?
3. Які основні ознаки характеризують суспільно-економічний лад при феодалізмі?
4. Розкрийте головну особливість економіки феодальної Англії та Німеччини.
5. Вкажіть еволюційні форми розвитку феодального землеволодіння.
6. Розкрийте зміст типів феодальної земельної власності країн Західної Європи.
7. Охарактеризуйте види феодальної ренти в період раннього Середньовіччя.
8. Які наслідки виникли після комунальних революцій в ХІ-ХІІІ ст. ст. у країнах Західної Європи?
9. Назвіть найбільш поширені галузі ремесла середньовічної промисловості.
10. Чому цехова організація була економічно-раціональною в XIII-XV ст. ст.? Обґрунтуйте свою думку.
11. Розкрийте взаємозв’язок між розвитком торгівлі та становленням грошової фінансово-кредитної системи у Середньовіччі.
12. Які риси відрізняють ранній, зрілий та пізній феодалізм у розмірі розвитку економічної думки?
13. Розкрийте особливості феодальних економічних поглядів Сходу.
14. Вкажіть роль ісламу в період розвитку економічної думки Близького Сходу.
15. Проаналізуйте вчення Ібн Халдуна та назвіть категорії, які ним залучення для характеристики схеми еволюції суспільства.
16. Що лежить в основі економічних поглядів Фоми Аквінського?
17. Яким чином Фома Аквінський обґрунтовував необхідність грошей?

Тести.

1.Історія розвитку якої країни може бути взірцем при вивченні етапів і проблем розвитку і становлення феодальної економіки?

1. Франціі;
2. Англіі;
3. Іспанії;
4. Німеччіни;
5. Китаю;

2.До числа основних характеристик феодальної економіки не відносяться:

1. позаекономічний примус до праці;
2. консерватизм;
3. натуральне господарство;
4. примітивний рівень техніки;
5. високий рівень розвитку продуктивних сил.

3.Чому господарство феодала було багатогалузевим?

1. постійно зростало феодальне землеволодіння;
2. поступове закріпачення селян;
3. панування натурального господарства;
4. еволюція сільськогосподарського виробництва;
5. низький розвиток продуктивних сил.

4.У якій послідовності з’явились форми феодального землеволодіння?

1. бенефіцій – алод – феод;
2. феод – бенефіцій – алод;
3. алод – феод – бенефіцій;
4. алод – бенефіцій – феод;
5. феод – алод – бенефіцій;

5.Класичное системою землеробства часів феодальної економіки є:

1. підсічна;
2. двопілля;
3. трипілля;
4. вірна відповідь 1,2;
5. вірна відповідь 1,3;

6.Цехова регламентація середньовічного ремесла була обумовлена:

1. потребами виживання у міських умовах дрібних виробників;
2. релігійними канонами;
3. іміджевими професійними причинами;
4. підвищенням якості виробів;
5. формуванням товарно–грошових видносин;

7.Значення середньовіччя для розвитку західноєвропейської економіки полягае в тому, що:

1. виникло нове направлення у християнстві протестантське – найбільш оптимальне для розвитку буржуазних відносин;
2. були закладені основи для розвитку науки та освіти;
3. була підготовлена основа для промислового перевороту і переходу до індустріального суспільства;
4. перетворення міст у центри господарського розвитку;
5. вірна відповідь відсутня.

8.Основною формою відносин феодала та селянина були:

1. феодальна рента;
2. прошовий оброк;
3. натуральний оброк;
4. відробіткова рента;
5. суспільні відносини;

9.До числа основних причин процесу урбанізації середньовічних міст не відносяться:

1. розвиток торгівлі, обміну, товарно-грошових відносин;
2. зростаючі потреби людей у промислових виробах;
3. інтенсивність праці;
4. виявлення частини населення до занять ремеслом;
5. економічне піднесення.

10.Що не відноситься до галузей міського ремесла:

1. сільське господарство;
2. текстильне виробництво;
3. випловка і обробка металів;
4. розвиток металургії;
5. виробництво зброї.

11.На вирішення яких питань була не націленна економічна думка Середньовіччя?

1. державне управління;
2. оподаткування;
3. розвиток машинного виробництва;
4. поповнення державної казни;
5. розвиток сільськогосподарського виробництва.

12.В основі вчення Ібн Халдуна знаходиться:

1. додатковий продукт;
2. додаткова праця;
3. капітал;
4. теорія соціального прогресу;
5. теорія соціальної фізики;

13.Які етапи еволюціі людського суспільства не виділяв Ібн Халдун?

1. дикість;
2. сільський;
3. феодальний;
4. міський;
5. не були виділені етапи.

14.Як Ібн Халдун визначав багатство?

1. золото і срібло;
2. сукупність життєвих благ;
3. засоби виробництва;
4. предмети споживання;
5. праця;

15.Основними факторами виробництва каноніста вважати:

1. капітал;
2. торговельний прибуток;
3. земля і праця;
4. підприємництво;
5. гроші;

16.Економічні ідеї пізнього канонізму набули систематизованого викладу у працях:

1. Августина Блаженого;
2. Греціана;
3. Фоми Аквінського;
4. Ніколи Орема;
5. Георгія Плідгона.

17.Суспільни поділ праці та майнову нерівність Фома Аквінський характеризував як:

1. встановлений богом порядок;
2. божественним привідінням;
3. дар людей;
4. природні явища, зумовлені божественною волею;
5. соціальною несправедливістю.

18.Приватна власність за Аквінатом є:

1. основа встановлена Богом;
2. законний інститут людського суспільства;
3. природне явище, незалежне від людського розуму;
4. божа данина;
5. природне право;

19.Богатсво Фома Атвінський поділяв на:

1. природне та штучне;
2. плоди землі та ремесла;
3. золото і срібло;
4. утворення скарбів;
5. продукти харчування, одяг, житло.

20. «Справедлива ціна» по Аквінату є:

1. справедливість заснована на обьективних умовах обміну;
2. визначаеться відносинами сторін і реалізуеться у ціні;
3. відображае затрати праці і витрати виробництва;
4. рівні ціна – витрати;
5. обмін в рівних пропорціях;

21.Фома Аквінський вважав, що причиною виникнення грошей є:

1. обмін;
2. природня необхідність;
3. волевиявлення людей;
4. найпевніша міра для матеріального життя у торгівлі та обороті;
5. суспільні відносини між людьми;

22.Натуральне господарство Аквінат проголошував як:

1. засіб наживи;
2. основа добробуту населення;
3. «ганебне ремесло»;
4. божий дар;
5. фізична праця;

Дата добавления: 2015-10-16