Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. впевненість, що це інше в собі вже є ним

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. (АА) Розум



 


впевненість, що це інше в собі вже є ним. Тією мірою, якою самоусвідомлення зі звичаєвої [моральної] суб­станції й пасивного буття мислення підноситься до свого буття-для-себе, воно полишає за собою, не­мов сіру тінь, що от-от зникне, закон звичаю та існу­вання, знання, набуті спостереженням, і теорію, бо все це — радше знання про те, чиє буття-для-себе і реальність інші, ніж буття-для-себе і реальність само­усвідомлення. Замість небесного сяйливого духу уні­версальності знання і діяльності, в якому замовкають відчуття та втіхи одиничності, в самоусвідомлення переходить дух землі, для якого за справжню реаль­ність править тільки буття, що є реальністю одинич­ної свідомості.

Воно попхнуло розум і знання — Найвище людське надбання, Воно чортам себе віддало, Отож тепер уже пропало1.

Самоусвідомлення занурюється в життя і доводить до завершення чисту індивідуальність, у якій воно по­стає. Воно не так робить своє щастя, як бере його безпосередньо й тішиться ним. Тіні науки, законів і принципів, які лише самі стоять між ним і його влас­ною реальністю, щезають, наче мертвий туман, який не може втриматися супроти його впевненості у сво­їй реальності; воно бере собі життя, немов зриваючи стиглий плід, що сам з не меншою силою тягнеться назустріч руці, яка зриває його.

Його діяльність тільки в одному моменті є діяльніс­тю бажання; воно спрямоване не на знищення всієї об'єктивної сутності, а тільки на форму своєї іншості або незалежності, що є ілюзією, позбавленою сутнос­ті: адже в собі воно вважає цю іншість за ту саму сут­ність, що й свою самість. Елемент, у якому бажання та його об'єкт існують байдужі й незалежні одне щодо одного, — це живе існування; втіха бажання касує це

Дуже скорочена і трохи змінена цитата з фрагмента "Фауста" ґете, опублікованого 1790 р. (В повному тексті це ч. І, дія І, К а -бінет Ф а у с т а, рядки 1851 — 1852, 1866 — 1867. Переклад М. Д у -ката). — Пєрєкл.


існування тією мірою, якою воно належить об'єкту бажання. А л е елемент, який надає тут і бажанню, і йо­го об'єкту відокремленої реальності, — це вже радше категорія, буття, що, по суті, є уявленим, і тому цей елемент — усвідомлення незалежності (чи то природ­не усвідомлення, чи то усвідомлення, розвинене в си­стему законів), яке кожен індивід зберігає для себе. Це відокремлення не існує в собі для самоусвідомлен­ня, що знає інше як свою власну самість. Отже, само­усвідомлення досягає втіхи насолоди, усвідомлення своєї реалізації у свідомості, що видається незалеж­ною, або ж споглядання єдності обох незалежних са-моусвідомлень. Воно досягає своєї мети, але саме там і дізнається, якою є істина тієї мети. Воно осягає себе як цю одиничну сутність, що існує для себе, але реа­лізація цієї мети якраз і є її скасуванням, бо воно стає об'єктом для себе не як це одиничне, а радше як єд­ність себе самого та іншого самоусвідомлення, а от­же, як скасоване одиничне, тобто як загальне.

Насолода, якою втішалися, має, звичайно, позитив­не значення, ставши для себе об'єктивним самоусвідо­мленням, але не меншою мірою й негативне, скасував­ши сама себе. Оскільки самоусвідомлення розуміє свою реалізацію тільки в першому значенні, його до­свід постає в його свідомості як суперечність, у якій досягнена реальність своєї одиничності бачить себе зруйнованою негативною сутністю, що стоїть без ре­альності та без змісту навпроти неї, а проте є силою, що пожирає її. Ця сутність — не що інше, як поняття того, чим є ця індивідуальність у собі. А втім, ця інди­відуальність — найубогіша форма духу, що реалізуєть­ся, бо у своїх очах вона є тільки абстракцією розуму, або ж безпосередністю єдності буття-для-себе і бут-тя-в-собі; її сутність — тільки абстрактна категорія. Але вона вже не має форми безпосереднього простого буття, як у випадку спостережного духу, де вона є абс­трактним буттям або, утверджена як щось чуже, ре-човістю взагалі. А в даному випадку в цю речовість увійшли буття-для-себе і опосередкування. Отже, інди­відуальність постає тут як коло, круговий процес, зміс­том якого є розвинені чисті відносини простих сутно-


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 149 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель.Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)