Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. основі фізіономічної, якщо хочете, науки

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. (А А) Розум 225


 


основі фізіономічної, якщо хочете, науки. Протилеж­ність, на яку натрапляє таке спостереження, є за сво­єю формою протилежністю між практичним і теоре­тичним, хоч і те, і те утверджене, власне, в практич­ному, — протилежністю між індивідуальністю, що ре­алізує себе в діяльності (взятій у найзагальнішому ро­зумінні), та індивідуальністю, що є в цій діяльності відображеною з неї в собі і водночас вважає ту діяль­ність за свій об'єкт. Спостереження сприймає цю протилежність відповідно до тих самих переверну­тих відносин, якими вона визначена у з'явищі. За не­суттєве зовнішнє для спостереження править сама дія і витвір — чи то мови, чи то якоїсь іншої, набага­то соліднішої реальності, а за суттєве внутрішнєбуття-в-самій-собі індивідуальності. Серед двох ас­пектів, які містить у собі практична свідомість, — на­міру та дії {гадкою про дію і самою дією), — спосте­реження обирає перший аспект за своє справжнє внутрішнє, і цей аспект повинен мати більш або менш несуттєвий зовнішній вияв у дії, тоді як справ­жній зовнішній вияв має бути у формі індивіда. Цей останній вияв — безпосередня чуттєва присутність індивідуального духу; внутрішнє єство, яке має бути справжнім, — це властивість наміру й одиничність буття-для-себе; і те, і те — це дух, про який гадають. Отже, те, що спостереження має за свій об'єкт, — це гадане, припущене існування, і саме тут воно шукає законів.

Безпосередня гадка про припущену присутність духу — це природна фізіономіка, поквапне судження про внутрішню природу й характер його форми при першому погляді на нього. Об'єкт цієї гадки такий, що в самій його сутності полягає те, що насправді він має бути чимсь іншим, ніж тільки чуттєвим безпосе­реднім буттям. Щоправда, присутнім якраз і є це бут­тя в чуттєвому у своїй самовідображеності з нього, видиме як видимість невидимого, що є об'єктом спо­стереження. Але саме ця чуттєва безпосередня прису­тність — це реальність духу, і то в тій формі, в якій він є тільки для гадки, і спостереження в цьому аспе­кті зосереджується на його припущеному існуванні,


вдаючись до фізіономіки, аналізу почерку, тону голо­су й т. ін. Спостереження якраз і пов'язує таке існу­вання з теж припущеним внутрішнім. Можна роз­пізнати не злодія чи вбивцю, а тільки спроможність стати ними, і тому несхитна абстрактна визначе­ність утрачається в конкретній безкінечній визначе­ності одиничного індивіда, який вимагає тепер куди витонченіших зображень, ніж ті, що їх давали колиш­ні кваліфікації. Такі витончені зображення сповіща­ють безперечно більше, ніж такі кваліфікації, як убив­ця, злодій, або зичлива, нерозбещена людина й т. ін., але вони аж ніяк не достатні для своєї мети — вира­жати припущене буття або одиничну індивідуаль­ність, так само як недостатні й для зображення фор­ми, яке виходить за межі таких рис, як "пласке чоло", "довгий ніс" і т. ін. Бо одиничну форму, як і одиничне самоусвідомлення, оскільки вони є припущеним бут­тям, годі виразити. Отже, наука пізнання людини, яка переймається припущеною людиною, так само як і фізіономіка, що спрямована на припущену реаль­ність людини і прагне піднести до рівня науки не­критичні судження природної фізіономіки, — це щось позбавлене як основи, так і мети, наука, яка ніколи не може сказати, що вона має на увазі, бо во­на тільки гадає, а її зміст — тільки припущення.

Закони, що "їх намагається знайти така наука, — це відносини цих обох припущених аспектів, і тому во­ни не можуть бути чимсь іншим, як тільки пустою гадкою. Та оскільки це припущене знання, взявши на себе клопіт перейматися реальністю духу, якраз і має за свій об'єкт те, що дух зі свого чуттєвого існування відображується в собі, а визначене існування є для нього байдужою випадковістю, воно повинно безпо­середньо усвідомлювати, що нічого не сповіщає свої­ми відкритими законами, бо це, фактично, самі бала­чки, або лише його власні гадки, висловлювання, іс­тина якого полягає лиш у тому, що таке знання якраз і виражає тільки свою гадку, та аж ніяк не сам пред­мет, — гадку, що йде тільки від себе. А своїм змістом такі спостереження не можуть відрізнятися від ось яких тверджень: "Коли я їду на ярмарок, завжди йде


15 — 4-288


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 143 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)