Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. різні форми і стає відповідним звичкам, звичаям і способам мислення

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. (А А) Розум 215


 


різні форми і стає відповідним звичкам, звичаям і способам мислення, на які він натрапляє як на те, в чому дух як реальність є об'єктом для себе, а з друго­го боку, знаючи про свою, на відміну від них, спон­танну, самостійну діяльність, дотримується власних схильностей та вподобань і тому береться тільки за те, що є окремим, особливим для нього, і робить об'­єктивне відповідним собі; в першому випадку він не­гативно ставиться до себе як до одиничності, в друго­му випадку — як до універсального буття. В першому аспекті самостійність надає знайденому елементу тільки форму усвідомленої індивідуальності взагалі й лишається з огляду на зміст в універсальній уже даній реальності; в другому аспекті він надає реальності принаймні певної характерної модифікації, яка не су­перечить її суттєвому змістові, або навіть такої моди­фікації, завдяки якій індивід як окрема реальність і особливий зміст протиставить себе універсальній ре­альності, і це протиставлення стає злочином, коли ін­дивід касує цю реальність тільки якимсь одиничним способом, або касує якимсь універсальним способом, а отже, для всіх, і тому створює інший світ, інше пра­во, закон і звичаї замість наявних.

Спостережна психологія, що спершу висловлює своє сприйняття загальних форм, які трапляються їй у діяльній свідомості, виявляє різноманітні спромож­ності, схильності і пристрасті, і, якщо при розповіді про цю колекцію спогад про єдність самоусвідомлен­ня не дає себе придушити, ця психологія повинна принаймні здивуватися, що в духові, немов у мішку, може співіснувати так багато різноманітних і таких різнорідних випадкових речей, а надто що вони по­казують себе не як мертві, пасивні речі, а як невга­мовні рухи.

Розповідаючи про ці різні спроможності, спостере­ження дотримується загального аспекту; єдність цих різноманітних спроможностей, — це аспект, проти­ставлений тій загальності, реальна індивідуальність. Але знов осягати ці різні реальні індивідуальності й казати, що одна людина має більшу схильність до цього, а друга — до того, що одна має більше тями,


ніж інша, набагато цікавіше, ніж навіть розповідати про види комах, мохів і т. ін. Адже мохи і комахи да­ють спостереженню право розглядати їх поодинці й без уявлення, бо належать, по суті, до елементу випад­кової одиничності. Натомість розгляд усвідомленої індивідуальності без духу, розгляд її як одиничного сутнього з'явища містить у собі суперечність, бо її сутність — це універсальне духу. Та оскільки її ося­гання водночас переводить її у форму загальності, вона знаходить свій закон і, здається, має тепер ра­ціональну мету й необхідну функцію, яку треба вико­нувати.

Ці моменти, що становлять зміст закону, з одного боку, є самою індивідуальністю, а з другого — її зага­льною неорганічною природою, а саме: даними об­ставинами, ситуацією, звичками, звичаями, релігією і т. ін.; саме на основі їх слід розуміти визначену інди­відуальність. Вони містять як щось визначене, так і загальне, і є водночас наявним, що надається спосте­реженню й виражає себе в іншому аспекті у формі індивідуальності.

Тож тепер закон цих відносин обох аспектів пови­нен охоплювати ті ефекти та впливи, що їх справля­ють на індивідуальність визначені обставини. А л е ця індивідуальність якраз і полягає в тому, щоб однако­вою мірою бути як загальною, а отже, пасивним, без­посереднім способом підпорядковуватися наявному загальному, звичаям, звичкам і т. ін. та узгоджуватися з ними, так і поводитись як протилежна їм, тобто радше змінювати їх; а також, ставлячись до них у сво­їй одиничності цілком байдуже, вона не повинна ані дозволяти їм впливати на себе, ані сама активно діяти на них. Ось чому те, що має впливати на індивідуа­льність і який вплив воно має справляти, — що, влас­не, означає те саме, — залежить тільки від самої інди­відуальності; сказати, мовляв, те, завдяки чому ця ін­дивідуальність стала визначеною саме так, означає не що інше, як те, що вона вже була такою. Обстави­ни, ситуація, звичаї і т. ін., які засвідчені, з одного бо­ку, як наявні, як дані, а з другого боку — в цій визна­ченій індивідуальності, виражають тільки невизначе-


216 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу


В. (АА) Розум 217


 


ну сутність індивідуальності, — сутність, на якій ми не зосереджуватимемось. Якби цих обставин, спосо­бів мислення, звичаїв, стану світу не було б узагалі, ін­дивід, безперечно, не став би таким, яким він є: адже все, що є в цьому стані світу, якраз і становить ту за­гальну субстанцію. А л е таким, яким цей стан світу конкретизувався в цьому індивіді, — і саме цього ін­дивіда нам треба осягнути, — він повинен бути конк­ретизованим і в собі, і для себе, і саме в цій визначе­ності, яку він сам собі дав, має впливати на індивіда; тільки так він міг би зробити цього індивіда тим ви­значеним конкретним індивідом, яким він є. Якщо зо­внішнє в собі і для себе конституйоване так, як воно постає в індивідуальності, індивіда можна було б ро­зуміти на основі зовнішнього. Ми мали б тоді подвій­ну галерею образів, де кожен образ був би відобра­женням іншого; перша низка — це галерея зовнішніх обставин, що цілковито визначають та обмежують; друга низка — галерея форм, у яких ці зовнішні об­ставини перебувають в усвідомленій сутності [інди­віді]; ті обставини — це сферична поверхня, інди­від — її центр, що репрезентує її в собі.

Але ця сферична поверхня, світ індивіда, безпосе­редньо має подвійне значення: це світ, що існує сам для себе, і становище; світ індивіда тією мірою, якою цей індивід злився зі світом, дав йому ввійти в себе таким, яким він є, і зайняв супроти нього лише пози­цію формальної свідомості, або світ індивіда в тому розумінні, що індивід змінив і перекрутив усе дане. Оскільки реальність може мати таке подвійне значен­ня завдяки свободі, світ індивіда слід розуміти тільки на основі самого індивіда, а вплив реальності (репре­зентованої як така, що існує в собі і для себе) на інди­віда отримує завдяки цьому індивідові абсолютно протилежне значення: індивід або дозволяє потокові реальності, що впливає на нього, безперешкодно плисти далі, або уриває та змінює цей потік Але вна­слідок цього психологічна необхідність стає таким пустим словом, що існує абсолютна можливість: те, що повинно мати цей вплив, може з не меншим ус­піхом і не мати його.


Таким чином, зникає буття, що було б у собі і для себе і мало б становити один, якраз загальний аспект закону. Індивідуальність — це те, чим є її світ як таки її світ; вона сама — коло своєї діяльності, в якому во­на репрезентується як реальність і є, зрештою, тільки єдністю вже даного буття і сконструйованого бут­тя, — єдністю, аспекти якої не розпадаються, як в уявленні про психологічний закон, на світ, даний у собі, та індивідуальність, що існує для себе: адже якщо кожен з цих обох аспектів розглядати сам по собі, ми не знайдемо ані необхідності, ані закону їхніх вза­ємовідносин.


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)