Завдання на дипломну роботу 2 3 страница

Вимірюється в умовних одиницях (ум.од.)[42].

Таблиця комплексної оцінки рівня здоров'я представлена у додатку 6.

Отримані результати були оброблені на IBM-PC пакетом прикладних і статистичних програм “Microsoft Excel 2003” та “Statistica 6.0”. Розраховували середнє (M) та її стандартну помилку (m). Достовірність різниці (p) оцінювали за критерієм Стьюдента (t).

РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Ми спостерігали 20 молодих жінок 18-21 років, які хворіють на нейроциркуляторну дистонію за гіпотонічним типом. Ці жінки були розподілені на основну та контрольну групи по 10 жінок в кожній. Жінкам основної групи пропонувались заняття ЛФК, лікувальний масаж, фітотерапія та лікування адаптогенами. Жінки займалися в період 6 місяців до проведення повторного дослідження. Періодично створювалися збори по правильності виконання наданих рекомендацій та подальшого етапу тренувань.

Морфофункціональні показники жінок основної та контрольної груп при первинному дослідженні не мали статистично достовірної різниці, тобто обидві групи були придатні до порівняння, або репрезентативними (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 Вихідні морфофункціональні показники фізичного стану молодих жінок основної та контрольної груп (M ± m, %)

Показники	Основна група (n=10)	Контрольна група (n=10)	Статистичні показники
t	p
Маса тіла/Зріст, кг/м	31,88±0,66	32,54±0,77	0,65	>0,05
ЖЄЛ/Маса тіла, мл/кг	52±3,85	53,9±1,62	0,45	>0,05
Динамометрія×100/Маса тіла, %	39,8±1,87	41,5±2,01	0,62	>0,05
ЧСС×АТсист./100, ум. од.	71,5±3,29	78,3±1,09	1,96	>0,05
Час відновлення пульсу після 20 присідань за 30̋, с	178±3,25	182±2,16	1,03	>0,05
Сума балів	5,65±0,65	6,3±0,54	0,77	>0,05

При повторному дослідженні контрольної та основної груп нами були отримані наступні дані (таблиці 3.2, 3.3, 3.4).

Таблиця 3.2 Динаміка морфофункціональних показників фізичного стану молодих жінок основної та контрольної груп (M ± m, %)

Показники	Основна група (n=10)	Контрольна група (n=10)	Статистичні показники
t	p
Основна група (n=10)	Маса тіла/Зріст, кг/м	31,88±0,66	31,88±0,66		>0,05
ЖЄЛ/Маса тіла, мл/кг	52±3,85	52±3,85		>0,05
Динамометрія×100/Маса тіла, %	39,8±1,87	58,6±2,71	55,71	<0,001
ЧСС×АТсіст/100, ум.од.	71,5±3,29	80,7±2,4	2,26	<0,05
Час відновлення пульсу після 20 присідань за 30˝, с	178±3,25	94±2,16	21,53	<0,001
Сума балів	5,65±0,65	11,8±0,76	6,16	<0,001
Контрольна група (n=10)	Маса тіла/Зріст, кг/м	32,54±0,77	32,54±0,77		>0,05
ЖЄЛ/Маса тіла, мл/кг	53,9±1,62	53,9±1,62		>0,05
Динамометрія×100/Маса тіла, %	41,5±2,01	41,5±2,01		>0,05
ЧСС×АТсіст/100, ум.од.	78,3±1,09	76,7±1,77	0,77	>0,05
Час відновлення пульсу після 20 присідань за 30˝, с	182±2,16	174±3,25	2,05	>0,05
Сума балів	6,3±0,54	7,4±0,43	1,59	>0,05

Таблиця 3.3 Динаміка показників вегетативного статусу та зовнішнього дихання молодих жінок основної групи (M ± m, %)

Показники	Основна група (n=10)	Основна група (n=10)	Статистичні показники
t	p
Кліностатична проба (с)	7±0,87	10±0,65	2,77	<0,05
Ортостатична проба (с)	17±1,08	15±1,08	1,31	>0,05
КХ (ум. од)	5,2±0,52	3,02±0,08	4,15	<0,001
Індекс Кердо (ум. од)	0,9±0,03	1,1±0,03	4,48	<0,001
Проба Генче (с)	39,7±1,08	33±2,06	2,88	<0,01
Проба Штанге (с)	58,7±3,79	62±2,16	0,76	>0,05
Проба Серкіна (с)	46±1,62	46±1,62		>0,05
Проба Руф'є (ум. од.)	6,08±1,3	5,96±1,01	0,07	>0,05
ЖЄЛ (л)	2,90±0,02	2,9±0,02		>0,05
ЖЄЛ (%)	85,4±2,46	85,4±2,46		>0,05

Таблиця 3.4 Динаміка показників вегетативного статусу та зовнішнього дихання молодих жінок контрольної групи (M ± m, %)

Показники	Контрольна група (n=10)	Контрольна група (n=10)	Статистичні показники
t	p
Кліностатична проба (с)	7±0,87	10±0,65	2,77	<0,05
Ортостатична проба (с)	17±1,08	15±1,08	1,31	>0,05
КХ (ум. од)	5,2±0,52	3,02±0,08	4,15	<0,001
Індекс Кердо (ум. од)	0,9±0,03	1,1±0,03	4,48	<0,001
Проба Генче (с)	39,7±1,08	33±2,06	2,88	<0,01
Проба Штанге (с)	58,7±3,79	62±2,16	0,76	>0,05
Проба Серкіна (с)	46±1,62	46±1,62		>0,05

Продовження таблиці 3.4

Проба Руф'є (ум. од.)	6,08±1,3	5,96±1,01	0,07	>0,05
ЖЄЛ (л)	2,90±0,02	2,9±0,02		>0,05
ЖЄЛ (%)	85,4±2,46	85,4±2,46		>0,05

При повторному дослідженні морфофункціональних показників за методикою Г.Л. Апанасенка та показників вегетативного статусу й системи зовнішнього дихання контрольної та основної груп нами були отримані наступні дані (таблиці 3.2, 3.3, 3.4).

Позитивну динаміку зі статистично достовірною різницею ми отримали переважно в основній групі за наступними показниками: силовий індекс (p<0,001), час відновлення пульсу після 20 присідань за 30 с (p<0,001), коефіцієнт Хільденбранта (p<0,001), індекс Кердо (p<0,001), проба Генче (p<0,01). Ці результати ми отримали завдяки дихальним вправам, вправам на фітболі, силовим та швидкістно-силовим вправам, сеансам лікувального масажу, фітотерапії та лікуванню адаптогенами. Все це: сприяло підвищенню загальної оцінки фізичного стану здоров’я, покращенню функціонального стану серцево-судинної, дихальної та вегетативної нервової систем.

У жінок контрольної групи також спостерігалась позитивна динаміка з боку де-яких показників (час відновлення пульсу після 20 присідань за 30 с, проба Штанге, проба Руф'є), проте, вона не була статистично достовірною.

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Аналіз потенційних небезпек

Аналіз потенційних небезпек, що можуть виникнути на заняттях з ЛФК, включає:

1. Організаційні недоліки при проведенні занять можуть призвести до механічних ушкоджень. Це порушення інструкцій та положень про проведення занять з ЛФК, некваліфіковане складання програми занять, порушення правил їх; неправильне розміщення пацієнтів при проведенні занять, численність груп, що займаються в один час.

2. Помилки в методиці проведення занять, які пов'язані з порушенням дидактичних принципів (регулярність занять, поступовість збільшення навантаження, послідовність), відсутність індивідуального підходу, недостатній облік стану здоров'я, статевих і вікових особливостей, фізичної і технічної підготовленості пацієнтів. Все це може бути причиною стомлення та травматизму.

Часто причиною пошкодження є зневажливе ставлення до розминки, неправильне навчання техніці фізичних вправ, відсутність необхідної страховки, самостраховки, неправильне її застосування.

3. Недостатнє матеріально-технічне забезпечення занять: малі зали ЛФК, тісні тренажерні кімнати, відсутність зон безпеки на спортивних майданчиках.

Причиною травм може з'явитися погане спорядження (одяг, взуття, захисні пристрої), його невідповідність типу заняття. Вірогідність отримання травм зростає при поганій підготовці місць та інвентарю для проведення занять (погане кріплення снарядів, невиявлені дефекти снарядів, невідповідність маси снаряда віку пацієнта).

4. Незадовільний санітарно-гігієнічний стан залів і майданчиків: погана вентиляція, недостатнє освітлення місць занять, запиленість, неправильно спроектовані і побудовані спортивні майданчики, низька температура повітря і води в басейні. Якщо заняття будуть проводитись на вулиці, причиною травм можуть стати складні метеорологічні умови: високі вологість і температура повітря, дощ, сніг, сильний вітер. Недостатня акліматизація пацієнтів. Це може призвести до загострення хронічних захворювань, погіршенню результатів занять та механічних ушкоджень.

5. Низький рівень виховної роботи, що призводить до порушення дисципліни, неуважності, поспішності, несерйозному ставленню до страхування. Найчастіше цьому сприяють лібералізм або низька кваліфікація інструкторів ЛФК. Це може призвести до погіршення дисципліни та травматизму.

6. Відсутність медичного контролю і порушення лікарських вимог може стати причиною погіршення стану здоров'я та виникнення травм.

Як видно з вищевикладеного, причини травм і нещасних випадків це порушення правил, обов'язкових при проведенні занять з ЛФК. В основі боротьби з травматизмом і захворюваннями лежить суворе виконання цих вимог лікарями та інструкторами ЛФК [43].

4.2 Заходи по забезпеченню безпеки

На основі аналізу виробничого травматизму та з урахуванням науково-технічних даних науково-дослідницькі інститути з охорони праці, відділи охорони праці міністерств і відомств, а також служби техніки безпеки на підприємствах і в організаціях розробляють заходи по боротьбі з травматизмом і професійними захворюваннями.

Технічними заходи безпеки є наступні:

1. Заміна небезпечного обладнання безпечним.

2. Правильне розташування тренажерів та інвентарю у залі ЛФК.

3. Періодичні випробування виробничого обладнання, тобто тренажерів та додаткового інвентарю.

4. Застосування індивідуальних захисних засобів та запобіжних пристроїв (ДСТУ 7239:2011 «Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація»).

Разом з технічними заходами проводяться організаційні заходи, до яких відносяться наступні:

1. Точне дотримання трудового законодавства.

2. Ретельне розслідування і облік нещасних випадків і професійних захворювань.

3. Своєчасне проведення планово-попереджувальних ремонтів виробничого обладнання.

4. Проведення оглядів з охорони праці.

5. Навчання робітників і проведення інструктажів з техніки безпеки та гігієни праці (НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»).

6. Організація кабінетів і куточків охорони праці.

7. Проведення лекцій з охорони праці, показ кінофільмів з охорони праці.

8. Розробка місцевих інструкцій по техніці безпеки.

9. Застосування плакатів, попереджувальних написів і знаків (ГОСТ 12.4.026-76* "Цвета сигнальные и знаки безопасности").

10. Проведення лекцій, семінарів і консультацій з охорони праці [44].

Кожен працівник повинен дотримуватися заходи з охорони праці, до яких належать дотримання правил техніки безпеки та особистої гігієни, дотримання виробничої дисципліни і правил внутрішнього розпорядку, утримання в чистоті і порядку робочого місця, дотримання місцевих виробничих інструкцій, застосування індивідуальних захисних засобів.

Згідно вимог НАОП 9.2.30-1.08-99 «Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури та спорту в загальноосвітніх навчальних закладах» безпека на заняттях з ЛФК передбачає:

1. У залі ЛФК необхідно займатися тільки в спортивній формі.

2. На заняттях пацієнтам заборонено займатися в годинниках та прикрасах.

3. Вправи на спортивних снарядах виконуються з дозволу інструктора з ЛФК.

4. Перед виконанням вправ провести тренування і розігрівання м'язів.

5. Дотримання дисципліни у залі ЛФК.

6. Не стояти близько до снаряда при виконанні вправ іншим пацієнтами.

7. Всі гострі і виступаючі предмети повинні бути примушені матами та захищені.

8. Заняття повинні проходити під керівництвом інструктора з ЛФК [45].

4.3 Заходи по забезпеченню виробничої санітарії та гігієни праці

4.3.1 Гігієна лікувально-профілактичних закладів

Створення гігієнічних умов є важливим фактором у запобі­ганні госпіталізації, перш за все внутрішньолікарняній інфекції. Це актуально не лише для інфекційних, але й усіх інших відділень. Так, у стаціонарах різних країн на госпітальну інфекцію хворіє від 3,9 до 9,9 % усіх осіб, які лікуються.

Особливо високого рівня гігієнічного забезпечення вимагають впровадження таких нових методів діагностики і лікування, як ра­діонукліди та інші джерела іонізуючих випромінювань, електронні мікроскопи, лазери, бароопераційні, найновіші фізіотерапевтичні устаткування, операції з трансплантації органів, застосування різноманітних полімерних матеріалів, бактерицидних барвників, дезінфекційних, мийних засобів тощо.

Влаштування та організація діяльності лікувально-профілактич­них закладів, згідно з гігієнічними вимогами, дають можливість ство­рити найкращі умови зовнішнього середовища для хворих; сприя­ють впровадженню лікувально-охоронного режиму; запобігають виникненню внутрішньолікарняних інфекцій; полегшують лікувальну роботу медичного персоналу; сприяють якнайшвидшому видужан­ню хворих та забезпеченню оптимальних умов для діяльності ме­дичних працівників. Адже без відповідних гігієнічних умов терапев­тичні дії є безсилими. Існують чотири основні системи забудови лікарняних комп­лексів: децентралізована, централізована, змішана та централізовано-блочна (ДБН В.2.2-9-99 «Здания и сооружения. Общественные здания и сооружения. Основные положения») [46].

Зараз частіше застосовують централізовано-блочну систе­му, при якій лікарня складається з декількох корпусів (терапевтич­ного, хірургічного тощо), зблокованих в одне ціле. У цьому випадку краще використовуються позитивні сторони централізованої систе­ми будівництва. За допомогою підземних, наземних або поверхових переходів на каталках перевозять хворих, пересувну лікувально-діагностичну апаратуру і різноманітні вантажі, що дозволяє більш ефективно затосовувати можливості лікувального закладу (ДБН 2.09.04-87 «Адміністративні та побутові будівлі»).

До технічних заходів з виробничої санітарії відносяться наступні:

1. Правильне нормоване освітлення робочих місць і приміщень.

2. Раціональне опалення виробничих приміщень і захист від холоду або шкідливих теплових випромінювань.

3. Загальнообмінна і місцева вентиляція. Кондиціонування повітря.

4. Заходи по боротьбі з шумами і вібраціями.

5. Заміна шкідливих речовин і матеріалів менш шкідливими або нешкідливими для людини.

6. Раціональне обладнання водопостачання та каналізації.

7. Забезпечення чистоти робочих місць і виробничих приміщень.

Велике значення в житті людини, а особливо хворої, має гігієнічний режим. Під гігієнічним режимом хворого розуміють науково обґрунтовану систему правил, які регулюють його спосіб життя і поведінку з метою забезпечення найефективнішого ліку­вання та відновлення здоров'я й працездатності. ЛПЗ також є школою особистої гігієни для хворого, а вироблення в нього гігієнічних навичок сприяє закріпленню результатів лікування після виписування [47].

У приміщеннях лікарняних відділень необхідно щодня прово­дити вологе прибирання з використанням дезінфікуючих розчинів підлоги, витирання пилу з меблів, дверей, дверних ручок, панелей та підвіконників. Не менше одного разу на тиждень проводять гене­ральне прибирання приміщень: миття підлог, панелей тощо. Для прибирання використовують спеціально виділений і помаркований інвентар (ДСанПин 5.2.2-008-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх, навчально-виховних закладів та організацій навчально-виховного процесу»).

Однією з найважливіших вимог щодо організації лікувально-охоронного режиму є створення тиші. Тому сила шуму в лікарняних палатах не повинна перевищувати 30 Дб (ДБН В.1.2-10-2008 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Захист від шуму»). При цьому велике значення мають звукоізолювальні властивості стін і міжповерхових перекриттів, тиша на території лікарні, а також поведінка персоналу: тиха розмо­ва, нестукання дверима, запобігання дзвенінню посуду тощо.

Під час санітарного обстежування різних приміщень лікарні (палат, коридорів, кабінетів лікаря, маніпуляційних, приміщень денного перебування хворих, кімнати старшої сестри), земельної ділянки та оцінки їх санітарно-технічного забезпечення складають акти са­нітарного обстеження. Він має 3 частини. У першій (паспортній) частині вказують прізвище, ім'я та по батькові особи, яка здійснює перевірку, і присутніх, назву й адресу об"єкта, дату обстеження. У другій (констатуючій) частині наводяться дані огляду території, ос­новних, допоміжних і службових приміщень та вказують результа­ти Інструментальних досліджень. У третій частині (висновок) вка­зуються виявлені недоліки і наводять конкретні строки їх ліквідації, узгоджені з адміністрацією закладу. Акт підписують особа, яка пе­ревіряє, і представник адміністрації.

Медичне, технологічне, санітарно-технічне та інше обладнання, меблі, інвентар повинні відповідати чинним технічним умовам і стандартам, перебувати в справному стані.

Все обладнання має бути з гігієнічним покриттям, яке дозволяє легко проводити вологе прибирання та дезінфекцію. Санітарно-технічні прилади й пристрої (раковини, унітази, крани) повинні бути в справному стані. Туалети повинні бути обладнані кабінами, вішалками, сушильними пристроями для рук, дзеркалами, раковинами. У жіночих туалетах повинна бути кабіна з біде. В палатах, процедурних кабінетах, кімнатах для персоналу повинні бути раковини і змішувачі для холодної і гарячої води. В санітарних кімнатах повинно бути устаткування для обробки та сушіння суден, церати.
Кожне відділення має бути обладнане каталками, кріслами-каталками [48].

4.3.2 Розрахунок освітлення в залі лікувальної фізичної культури

Розрахунок освітлення в залі ЛФК, згідно вимог ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», проводився за наступними даними:

а) розряд зорової роботи – ІІІ-б;

б) розміри кімнати:

- довжина – 12 метрів (a);

- ширина – 6 метрів (b);

- висота – 3 метри (h).

1) Визначаємо загальну площу кімнати за формулою 4.1:

(4.1)

де S – загальна площа кімнати;

a – довжина кімнати;

b – ширина кімнати.

2) З нормативної таблиці вибираємо:

- норму освітлення – 200ЛК;

- розмір світильника – 0,6 х 0,6;

- вид світильника – ЛПО на 4 лампи;

- вид ламп – люмінесцентні трубчасті, потужність – 20 Вт, світловий потік 1200 ЛМ.

3) Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи (Ф) визначають за формулою 4.2:

(4.2)

де - нормована освітленість, лк;

- площа освітлюваного приміщення;

- коефіцієнт запасу;

- коефіцієнт нерівномірності освітлення 1,1 – для люмінесцентних ламп;

- кількість світильників;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Визначаємо показник приміщення (і) та кількість світильників за формулами 4.3, 4.4:

i = a × b: h (a + b) = 1,33 (4.3)

де а і b - довжина і ширина приміщення, м;

h - висота світильника над робочою поверхнею,

N = Ф: Фл × 4 = 9 (шт.) (4.4)

4) Порахувавши світловий потік лампи (Ф) за таблицею вибираємо найближчу стандартну лампу і визначаємо електричну потужність всієї освітлювальної установки.

5) Розміщуємо світильники у 2 ряди по 5 світильників.

6) Визначаємо загальну довжину світильників за формулою 4.5:

0,6 х 5 = 3 (м) (4.5)

- визначаємо загальну відстань між світильниками по довжині кімнати за формулою 4.6:

12 – 3 = 9 (м) (4.6)

- визначаємо відстань між світильниками по довжині кімнати за формулою 4.7:

9 / 6 = 1,5 (м) (4.7)

7) Визначаємо загальну ширину світильників за формулою 4.8:

0,6 х 2 = 1,2 (м) (4.8)

- визначаємо загальну відстань між світильниками по ширині кімнати за формулою 4.9:

6 – 1,2 = 4,8 (м) (4.9)

- визначаємо відстань між світильниками по ширині кімнати за формулою 4.10:

4,8 / 3 = 1,6 (м) (4.10)

4.4 Заходи з пожежної безпеки

Кожен працівник має володіти правилами поведінки при пожежі, вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння та знати їх місцезнаходження.

У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити про це пожежну охорону телефоном "101" і керівництво підприємства та розпочати ліквідацію пожежі усіма наявними засобами.

Приміщення ЛПЗ, щодо пожежної безпеки, відносяться до категорії "Д", яка передбачає знижену пожежонебезпеку приміщеннь, в яких знаходяться негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Приміщення ЛПЗ повинні мати щонайменше 2 виходи з дверима назовні. На кожному поверсі повинні бути не менше двох ручних вогнегасників з розрахунку: в приміщенні до 200 кв. м. - 2 вогнегасника об'ємом 5 л (ОП-4, ОУ-3), на кожні додаткові 100 кв. м. ще по одному.

Згідно вимог ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва», ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика будинків та споруд» та НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки України», основний комплекс протипожежних заходів повинен включати:

· погодження проектів будівництва та реконструкції із пожежною інспекцією;

· відкриття новобудов або реконструйованих споруд лише після дозволу пожежної інспекції;

· експлуатацію споруд, обладнання та механізмів відповідно до протипожежних вимог (згідно з правилами, інструкціями тощо);

· виконання будь-яких робіт лише підготовленими, в тому числі з питань пожежної безпеки, фахівцями;

· затвердження заходів протипожежної профілактики.

· установлення адміністративної відповідальності керівників усіх структур і головний лікар, завідувачі відділень та служб) за адекватне виконання необхідних протипожежних заходів:

- інструктаж персоналу та пацієнтів;

- забезпечення споруд (відділень) засобами пожежно-охоронної сигналізації та засобами пожежогасіння;

- створення в установі (закладі) медичної або фармацевтичної галузі відповідних структур пожежогасіння, добровільних дружин та ланок пожежогасіння.

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, в тому числі визначені:

· можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню та побутових нагрівальних приладів;

· порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних (в тому числі зварювальних) робіт;

· правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

· місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

· порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецодягу і шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

· порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

· порядок огляду і зачинання приміщень після закінчення роботи;

· порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

· порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, вогнегасників тощо);

· дії працівників у разі виявлення пожежі.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем здійснення професійної діяльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Обслуговуючий персонал лікувально-профілактичних закладів зі стаціонаром та закладів медичної освіти повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за відповідною програмою.

Дата добавления: 2015-11-04