Завдання на дипломну роботу 2 1 страница

ЗМІСТ

Завдання на дипломну роботу…………………………………………………...2

Реферат………………………………………………………………………….....5

Зміст………………………………………………………………………………..7

Перелік умовних позначень, скорочень та термінів……………………………9

Вступ……………………………………………………………………………...11

Розділ 1 Літературний огляд……………………………………………………14

1.1 Загальна характеристика та типи нейроциркуляторної дистонії………..14

1.2 Фізіологічні особливості жіночого організму…………………………….18

1.3 Особливості протікання нейроциркуляторної дистонії у молодих

жінок……………………………………………………………………………...20

1.4 Методи та засоби, які використовуються при нейроциркуляторній дистонії…………………………………………………………………………...22

1.4.1 Фітотерапія та лікування адаптогенами…………………………………23

1.4.2 Лікувальна фізична культура…………………………………………….25

1.4.3 Лікувальний масаж………………………………………………………..28

Розділ 2 Завдання, методи та організація дослідження……………………….33

2.1 Завдання дослідження……………………………………………………….33

2.2 Методи дослідження………………………………………………………...33

2.3 Організація дослідження……………………………………………………34

Розділ 3 Результати дослідження та їх обговорення………………………….44

Розділ 4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях……………….48

4.1 Аналіз потенційних небезпек……………………………………………….48

4.2 Заходи по забезпеченню безпеки…………………………………………...49

4.3 Заходи по забезпеченню виробничої санітарії та гігієни праці…………..51

4.3.1 Гігієна лікувально-профілактичних закладів……………………………51

4.3.2 Розрахунок освітлення в залі лікувальної фізичної культури………….55

4.4 Заходи з пожежної безпеки…………………………………………………57

4.5 Поведінка в надзвичайних ситуаціях у лікувально-профілактичних закладах…………………………………………………………………………..60

Висновки до розділу «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях»………………………………………………………………………...64

Висновки…………………………………………………………………………65

Рекомендації……………………………………………………………………...66

Перелік посилань………………………………………………………………...67

Додатки…………………………………………………………………………...71

Додаток 1 Комплекс основних фізичних вправ лікувальної гімнастики при нейроциркуляторній дистонії за гіпотонічним типом………………………...71

Додаток 2 Рекомендації до занять……………………………………………...77

Додаток 3 Протокол лікарсько-педагогічних спостережень на заняттях з лікувальної фізичної культури………………………………………………….78

Додаток 4 Приклади конфігурацій фізіологічних кривих. Шкала оцінки моторної щільності заняття з лікувальної фізичної культури………………..80

Додаток 5 Суб'єктивне визначення ступеня втоми…………………………....82

Додаток 6 Комплексна оцінка рівня здоров'я за Г.Л. Апанасенком………….84

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АТ – артеріальний тиск

В. п. – вихідне положення

Вт – вати

г – грами

ГОСТ – государственный стандарт

ДБН – державні будівельні норми

дих. – дихання

ДСанПин – державні санітарні правила і норми

ДСТУ – державні стандарти України

ЕКГ – електрокардіограма

ЖЄЛ – життєва ємність легень

кг – кілограми

кг/м – кілограм на метр

КХ – коефіцєнт Хільденбранта

ЛК – люкси

ЛМ – люміни

ЛПЗ – лікувально-профілактичний захід

ЛПО – лампы потолочные для общественных помещений

ЛФК – лікувальна фізична культура

МВС – Міністерство Внутрішніх Справ

м – метри

мл – мілілітри

НАПБ – нормативні акти з пожежної безпеки

НПАОП – нормативно-правові акти з охорони праці

НС – надзвичайна ситуація

НЦД – нейроциркуляторна дистонія

ОП – огнетушители порошковые

ОУ – огнетушители углекислотные

ПД – подвійний добуток

уд./хв – удари за хвилину

ум. од. – умовні одиниці

с – секунда

сист. – систолічний

см – сантиметри

ст. – стакан

т. д. – так далі

т. п. – тому подібне

хв. – хвилина

ЦЗ – цивільний захист

ЦНС – центральна нервова система

ЧД – частота дихання

ЧСС – частота серцевих скорочень

̋ - секунда

% - відсотки

ВСТУП

Несприятлива економічна й екологічна обстановка, нераціональна організація навчання, харчування, відпочинку, обмежені можливості для занять фізичною культурою та спортом, низька рухова активність привели до погіршення стану здоров'я молодих жінок у країні. Практично відсутній висококваліфікований лікарський контроль за учнями та студентами, що займаються фізкультурою. Практично немає систематичного лікарського спостереження, діагностики й клінічної оцінки передпатологічних станів, виникаючих при нераціональному використанні фізичних навантажень на уроках фізичного виховання [1].

Актуальність роботи полягає в тому, що в останні роки перше місце посідають хвороби нервової та серцево-судинної систем, серед яких особливо поширена нейроциркуляторна дистонія (НЦД) у жінок молодого віку.

Повноцінне функціонування сучасної людини, як соціально затребуваної особи, прямо залежить від її самопочуття та непереривного піклування про стан свого здоров’я.

Більш схильні до даного захворювання жінки молодого віку, стан здоров’я яких постійно зазнає безперервні пошкоджуючи дії. Тому це спонукало нас розробити програму фізичної реабілітації, завдяки якій можна об'єктивно передбачити ефективність відновних заходів і в цілому перебіг захворювання.

Мета роботи – науково обґрунтувати та розробити комплексну програму фізичної реабілітації для молодих жінок, хворих на НЦД.

Завдання роботи:

1. Вивчити та проаналізувати сучасну наукову літературу за темою фізичної реабілітації жінок з НЦД.

2. Визначити у молодих жінок з НЦД рівень фізичного стану за морфофункціональними показниками, стійкість до гіпоксії та функціональний стан вегетативної нервової системи.

3. Розробити на основі отриманої інформації та застосувати комплексну програму фізичної реабілітації для молодих жінок, хворих на НЦД, й порівняти результати фізичної реабілітації жінок, здійсненою за традиційною та розробленою програмами.

Об'єктом дослідження є рівень стану фізичного (соматичного) здоров'я молодих жінок.

Суб'єктом дослідження – молоді жінки, які хворіють на НЦД.

Методи дослідження: вивчення літературних джерел, аналіз і узагальнення літературних даних; клінічні методи дослідження: анамнез життя, анамнез хвороби, зовнішній огляд; параклінічні методи дослідження: функціональна проба серцево-судинної системи (проба Руф'є), дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи (ортостатична проба, кліностатична проба, коефіцієнт Хільденбранта, індекс Кердо), дослідження функціонального стану дихальної системи (проба Штанге, проба Генчі, проба Серкіна), морфофункціональні показники (методика Г.Л. Апанасенка).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

- у роботі проаналізовані і широко представлені сучасні підходи до комплексної фізичної реабілітації молодих жінок, хворих на НЦД;

- розроблена і обґрунтована комплексна програма фізичної реабілітації хворих на НЦД молодих жінок з використанням комплексу немедикаментозних дій, з метою позитивної динаміки перебігу захворювання, а також покращення роботи їх функціональних систем;

- отримані об'єктивні результати, доведена ефективність запропонованої комплексної програми фізичної реабілітації на основі вивчення динаміки показників функціональних системи.

Практична значимість дослідження полягає в розробці комплексної фізичної реабілітації, яка може бути використана в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) фахівцями з фізичної реабілітації, масажистами та інструкторами з лікувальної фізичної культури (ЛФК) для досягнення позитивної динаміки перебігу захворювання молодих жінок на НЦД, а також покращення роботи їх функціональних систем.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були доведені на науково-практичній конференції студентів, магістрів, аспірантів.

Публікація. Написана та подана стаття за темою «Комплексна фізична реабілітація молодих жінок, хворих на нейроциркуляторну дистонію» у збірник «Тиждень науки ЗНТУ».

РОЗДІЛ 1 ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Загальна характеристика та типи нейроциркуляторної дистонії

Термін "нейроциркуляторна дистонія" запропонований наприкінці 50-х рр. М.М. Савицьким (1956), виходячи з потреб лікарсько-експертної практики. Цим терміном об'єднані в умовну нозологічну форму патологічні стани, що позначаються в медичній літературі як "невроз серця", "нейроциркуляторна астенія", "синдром зусилля" і т. д., які відрізняються від інших клінічних форм вегетативної дисфункції рядом особливостей [2]. Серед цих особливостей до основних відносяться переважання в клінічних проявах порушень діяльності серцево-судинної системи, первинно-функціональний характер розладів регулювання вегетативних функцій і відсутність їх зв'язку з якою-небудь формою патології, включаючи невроз. Таким чином, НЦД може бути визначена як варіант первинно-функціональної вегетативної дисфункції, не пов'язаної з неврозом, яка в даному позначенні займає в сформованому діагнозі місце самостійного захворювання (нозологічної форми), а не його проявів, як це прийнято по відношенню до всіх інших варіантів вегетативної дисфункції [3].

НЦД – це захворювання, що відноситься до групи функціональних й проявляється серцево-судинними, респіраторними і вегетативними розладами, астенією, поганою переносимістю стресів і фізичних навантажень.

НЦД – це поліетіологічне функціональне нейрогенне захворювання серцево-судинної системи, в основі якої лежать порушення нейроендокринної регуляції, основними ознаками якого є нестійкість пульсу, АТ, кардіалгія, дихальний дискомфорт, вегетативні та психоемоційні порушення, порушення судинного тонусу, низька толерантність до фізичного навантаження та стресових станів при доброякісному перебігу та сприятливому прогнозі життя [4, 5].

До факторів, що викликають захворювання відносять:

а) психогенні (несприятливі соціально-економічні умови, нервово-емоційні стреси);

б) фізичного і хімічного впливу (жаркий клімат, вібрація);

в) хронічні інтоксикації (алкогольна й тютюнова);

г) інфекції верхніх дихальних шляхів і носоглотки;

д) гіподинамія;

е) психічна і фізична перевтома [6].

Також велике значення мають спадково-конституціональні особливості, особливості особистості, періоди гормональної перебудови (аборт, вагітність, клімактеричний період), спосіб життя.

Взаємодія цих факторів призводить до порушення нейрогормонально-метаболічного регулювання. Провідною ланкою стає, вочевидь, поразка гіпоталамічних структур, які здійснюють інтегративну роль. Гальмуються процеси мікроциркуляції, що призводить до гіпоксії тканин.

Розлад нейрогормонального регулювання серця призводить до неправильної реакції на подразники, що виражається в неадекватності тахікардії, коливанні тонусу судин (підвищення або зниження артеріального тиску), зростання хвилинного обсягу серця (гіперкінетичний тип кровообігу), спазми периферичних судин [7].

Порушення взаємин між центральною нервовою системою і внутрішніми органами під дією різних стресів призводить до появи НЦД. В результаті стресу відбувається порушення окремих структур нервової діяльності, що веде до порушення координації гіпофізарно-гіпоталамічної системи з подальшим порушенням нейроендокринних механізмів регуляції серцево-судинної системи.

Клінічна картина хвороби надзвичайно поліморфна, а вираженість симптоматики дуже варіабельна. З іншої сторони, симптоми при НЦД нагадують ознаки інших захворювань серцево-судинної системи, що в деяких випадках утрудняє її розпізнавання [8].

Скарги у хворих досить різноманітні: їх турбує біль у серці, який частіше локалізується в ділянці верхівки, трохи нижче лівої ключиці або парастернально. Біль може бути миттєвим, колючим чи тривалим (кілька годин або навіть днів), ниючим, тупим. Біль може іррадіювати в ліву руку та лопатку. Найчастіше біль виникає після хвилювання, перевтоми, прийому алкоголю, у жінок – перед менструаціями, а іноді без видимих причин.

Крім цього, хворі на НЦД скаржаться на серцебиття, відчуття посилених скорочень серця, які іноді супроводжуються відчуттям пульсації шиї, голови, підвищену пітливість, приступи загальної слабкості, відчуття нестачі повітря, задишку. Хворі не можуть довго перебувати в душному приміщенні, скаржаться на відчуття стискання в горлі. У багатьох хворих спостерігається астенічний синдром, що характеризується відчуттям слабкості, млявості, змінами настрою, погіршенням працездатності, сну. Частина хворих скаржиться на диспептичні розлади: блювання, гикавку, пронос [9].

Периферичні судинні порушення виявляються головним болем, запамороченням, охолоненням кінцівок, коливанням АТ.

У деяких хворих відзначаються періоди субфебрилітету (37,1—37,7°С), які тривають від кількох тижнів до багатьох місяців. Здебільшого цей стан виникає після перенесеного інфекційного захворювання. При цьому не виявляються будь-які ознаки запального процесу.

Під впливом несприятливих чинників у хворих НЦД виникають вегетосудинні кризи, які виявляються приступами пітливості, загальної слабкості, запаморочення, нудоти, відчуттям нестачі повітря, тахікардією, коливанням АТ, болем у ділянці серця. Такий стан триває від 30 хвилин до 2-3 годин і нерідко завершується виділенням великої кількості сечі. Криз виникає, як правило, вночі. Він може припинитися самостійно або після прийому седативних засобів [10].

Дихальні розлади при НЦД - один з найбільш яскравих і майже обов'язкових проявів. Респіраторний синдром характеризується тахіпное, прискореним поверхневим диханням при фізичних навантаженнях і хвилюванні, почуттям утрудненого вдиху, незадоволеності вдихом, бажанням і потребою періодично глибоко вдихати повітря. Іноді дихальні порушення досягають ступеня "задухи" або "невротичної астми", "дихального" криза зі збільшенням частоти дихання до 30-50 за хвилину.

У хворих на НЦД змінена структура дихального циклу: неповноцінний, уповільнений, ступінчастий вдих, дихальні аритмії, додаткові дихальні хвилі, додаткові глибокі вдихи [11].

НЦД класифікується за гіпертонічним, гіпотонічним, кардіальним й змішаним клінічним типами.

При гіпертонічному типі НЦД частими є наступні симптоми: підвищення АТ, що майже у половини хворих не поєднується із змінами самопочуття і вперше виявляється під час медичного огляду. У деяких випадках можливі скарги на головний біль, серцебиття, стомлюваність. Цей тип НЦД практично збігається зі станом визначеним як прикордонна артеріальна гіпертензія.

При гіпотонічному типі НЦД спостерігаються симптоми хронічної судинної недостатності (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.). Часті скарги на підвищену втомлюваність, м'язову слабкість, головний біль, мерзлякуватість кистей та стоп, запаморочення, схильність до непритомностей. Більшість хворих астенічної статури, шкіра бліда, кисті рук нерідко холодні, долоні вологі.

При кардиальному типі НЦД характерні наступні симптоми: скарги на серцебиття, задишку при фізичному навантаженні і відхилення в діяльності серця (виражена дихальна аритмія, надшлуночкова екстрасистолія, напади тахікардії).

Слід зазначити, що кардиальний тип часто поєднується з гіпотонічним або гіпертонічним типом, що характеризує змішаний тип [12].

1.2 Фізіологічні особливості жіночого організму

Скелет дорослої людини значно відрізняється від скелета дитини пропорціями, будовою окремих частин, а також тим, що у дитини поступово відбувається процес окостеніння скелета, тобто повільна заміна хрящів кістковою речовиною. Цей процес окостеніння починається ще на сьомому місяці утробного життя, проте скелет новонародженого майже цілком складається з хряща; окостеніння скелета продовжується весь період дитинства і юності, закінчуючись тільки до 23-25 років. Так, вельми поступово йде окостеніння хребта: верхні і нижні поверхні хребців костеніють у віці 15-16 років, зростання хребта у дівчаток йде рівномірно і закінчується до 19 років; окостеніння ж хребта закінчується після 20 років. Зрощення кісток тазу в одну тазову кістку починається у віці 5-6 років, закінчується тільки до 17-19 років. Окостеніння скелета кінцівок закінчується тільки після статевого дозрівання. Формування черепа, особливо лицьового скелета, триває до статевої зрілості. У дівчаток статеве дозрівання (тобто поява діяльності і дозрівання статевих залоз і пов'язані з цим зміни всього організму) починається близько 11-12 років і закінчується у віці 16-19 років [13].

Зростання і розвиток організму людини пов'язані із значним зростанням м'язів, що супроводжується також зміною їх будови і розвитком нервового апарату м'язів, яке необхідне для того, щоб людина могла здійснювати складні швидкі точні рухи. Для правильного розвитку м'язів і всього опорно-рухового апарату необхідно, щоб діти систематично займалися гімнастикою, спортом, посильною фізичною працею. Проте ці заняття повинні бути строго дозовані відповідно до віку і фізичного розвитку дитини, інакше вони можуть принести не користь, а шкоду. Тому, наполягаючи на щоденній гімнастиці, заохочуючи спортивні заняття дитини, слід порадитися з лікарем про конкретні форми їх проведення. Весь організм побудований з різних живих тканин, що відрізняються за будовою, характером складових їх кліток, роллю і виконуваною в організмі роботою. Основні тканини організму: кісткова, м'язова, нервова, епітеліальна (з неї утворена поверхнева частина шкіри і слизисті оболонки) [14].

Повітря, поступаючи в легені, насищає киснем кров, що протікає в якнайтонших кровоносних судинах (капілярах) легенів. Кров розносить цей кисень у всі частини тіла і віддає його тканинам; у них відбуваються процеси окислення, в результаті яких руйнується органічна речовина, виділяється енергія, використовувана організмом, і утворюються продукти окислення - вуглекислий газ, вода і інші речовини, що відносяться кров'ю і потім що видаляються з організму легенями (вуглекислий газ) і нирками (вода і інші речовини). Для підтримки життя організму необхідне таке ж безперервне надходження в клітки і тканини живильних речовин і побудова з них речовин організму замість зруйнованих. До 18-25 років прорізуються зуби мудрості.

У 11-14 років у дівчинки збільшуються статеві губи, грудні залози, з'являється пігментація сосків, починається ріст волосся в пахвових западинах і починаються перші менструації. З 15 років змінюється форма сідниць і тазу, наближених до форм дорослих жінок. Часто з'являється вугровий висип, обумовлений розладом ендокринної системи в період статевого дозрівання. Менструації стають регулярними [15].

Значний розвиток і зміна у всі періоди життя зазнають серце і кровоносні судини. Об'єм серця у дорослого - 180 мл. Серце своїми постійними ритмічними скороченнями примушує кров безперервно рухатися по кровоносних судинах і тим забезпечує всім кліткам і тканинам організму приток живильних речовин і кисню, необхідних для життя і роботи. Максимальний систолічний тиск у дівчат приблизно з 18 років дорівнює 116-118 мм рт. ст. Частоті серцевих скорочень (ЧСС) відповідає частота пульсу, яка у дорослого 70-78 ударів за хвилину.

Для правильного розвитку легенів, правильного дихання, а це дуже важливо для загального стану організму, необхідний нормальний розвиток грудної клітини.

У жінок 20-35 років частота дихання складає 15-17 вдихів за хвилину, 400-500 мл за один вдих, тобто близько 11 тисяч літрів на добу [16].

Вирішальну роль в розвитку і діяльності всього організму грає нервова система. Вона регулює узгоджену роботу всіх внутрішніх органів, визначає реакцію організму на дію навколишнього середовища, поведінку організму. Нервова система складається з центральної і периферичної. Центральна нервова система (ЦНС) - це спинний і головний мозок; периферична нервова система - це нерви, що пов'язують мозок зі всіма органами і частинами нашого тіла.

Збудження передається по нервах людини із швидкістю 80-120 м за секунду, тому нервово-рефлекторні реакції і відбуваються з такою швидкістю. Вага мозку дорослого складає 1/40 ваги тіла.

Абсолютно необхідною умовою для нормального розвитку організму є організація правильного образу життя і, зокрема, режиму сну [17].

1.3 Особливості протікання нейроциркуляторної дистонії у молодих жінок

Хвороба починається у половини хворих бурхливо, з великою кількістю симптомів, хворі досить виразно називають час її початку. У решти хворих симптоматика розгортається поступово, повільно і вони не в змозі вказати точний час свого захворювання. Гострота початку хвороби залежить багато в чому від пускового фактора, а також від провідного клінічного симптому (синдрому). При гострому початку НЦД часто бувають вегетосудинні пароксизми. Нерідко багато симптомів захворювання простежуються замолоду або навіть з дитинства, але самі хворі початок свого захворювання відносять до яскравого загострення симптомів. Найчастіше основними симптомами є тахікардія, швидка стомлюваність, погана переносимість фізичних навантажень, періоди субфебрильної температури.

Хворим на НЦД іноді характерні нерідкі розлади сну, який стає поверхневим, тривожним з кошмарними сновидіннями, з почуттям розбитості і слабкості вранці. Нудота і блювота більше притаманні жінкам. У невеликої кількості хворих спостерігається зниження апетиту, аж до анорексії і схуднення, переважно у істероїдних особистостей. Багатьом хворим властиві тривожність, недовірливість, знижений настрій, невпевненість у своїх вчинках, похмура оцінка службових і побутових перспектив. Нерідко це контрастує з підвищеною думкою про свою особистість, егоїстичністю і егоцентризмом. Цей конфлікт спонукає до істероїдних реакцій у вигляді схильності до непритомностей, почуття нестачі повітря, а також до спастичних скорочень кінцівок, тремтіння і т. д. [18].

За важкістю перебігу виділяють:

1. Легкий ступінь - болючий і тахікардиальний синдроми помірно виражені (100 уд./хв), виникають лише в зв'язку зі значними психоемоційними і фізичними навантаженнями. Судинні кризи відсутні. Працездатність збережена.

2. Середній ступінь - серцевий больовий напад відрізняється стійкістю. Тахікардія виникає спонтанно, досягаючи 110-120 уд./хв. Можливі судинні кризи. Працездатність знижена або тимчасово втрачена.

3. Важкий ступінь - больовий синдром відрізняється завзятістю. Тахікардія досягає 130-150 уд./хв. Виражені дихальні розлади. Часті вегетативно-судинні кризи. Нерідко має місце психічна депресія. Працездатність різко знижена і тимчасово втрачена [19].

У хворих на НЦД часто спостерігаються вегето-судинні кризи. Як правило, вони зустрічаються при тривалому перебігу захворювання. Ці пароксизми зазвичай виникають раптово і ніби безпричинно, частіше вночі під час сну або при пробудженні. Вони проявляються тремтінням, ознобом, запамороченням, серцебиттям, пітливістю, головним болем і болем у серці, почуттям недостачі повітря, підвищенням АТ та страхом. Тривалість кризів від 20-30 хвилин до 2-3 годин, в кінці нерідко буває часте сечовипускання. Вони купуються самостійно або виникає необхідність медикаментозних втручань. Після криза протягом декількох годин, а іноді навіть 2-3 доби залишаються відчуття слабкості, тривоги, болі в області серця. Кризи можуть повторюватися від 1-3 раз на тиждень до 1-2 разів на місяць, іноді вони бувають рідше. Як правило, приєднання вегетативних кризів важко переноситься хворими, накладаючи певний відбиток на їх ставлення до хвороби, сприяючи появі або посиленню невротичних розладів. Тим не менш вегето-судинні пароксизми не відносяться до числа стійких симптомів НЦД, з впливом часу самостійно або в результаті вдало підібраною терапією вони припиняються.

У деяких хворих жінок астенічної конституції розвиваються анорексія і значне схуднення. Багато жінок з НЦД скаржаться на часте і хворобливе сечовипускання після гострої їжі.

З великою частотою у жінок спостерігається передменструальний синдром [20].

1.4 Методи та засоби, які використовуються при нейроциркуляторній дистонії

НЦД – це захворювання, що відноситься до групи функціональних й проявляється серцево-судинними, респіраторними та вегетативними розладами, астенією, поганою переносимістю стресів і фізичних навантажень.

Оскільки це захворювання призводить до багатьох розладів в організмі хворого, проводити фізичну реабілітацію необхідно комплексно.

Відомо, що до ефективних методів та засобів фізичної реабілітації жінок молодого віку, хворих на НЦД відносять фітотерапію, лікування адаптогенами, лікувальний масаж та ЛФК. Але використовуючи ці методи в комплексі результат буде більш швидкий та якісний, ніж застосування цих же методів окремо.

1.4.1 Фітотерапія та лікування адаптогенами

Фітотерапія – це вид лікування, заснований на використанні лікарських рослин у вигляді настоїв, чаїв та відварів.

Фітотерапія сприяє нормалізації гипоталамо-вісцеральних взаємин, діяльності серцево-судинної системи, сну [21].

При НЦД за гіпотонічним типом рекомендуються наступні збори:

Збір № 1: ромашка лікарська (квіти) - 10 г, конвалія травнева (квіти) - 10 г, фенхель (плоди) - 20г, м'ята перцева (листя) - 30 г, валеріана (корінь) - 40 г. Дві чайні ложки подрібненого збору залити 1 ст. води, настояти протягом 3-х годин, прокип'ятити, охолодити, процідити. Приймати по 40 мл 5 разів на день.

Збір № 2: пустирник (трава) - 20 г, валеріана (корінь) - 20 г, календула (квітки) - 20 г, кмин (плоди) - 20 г, кріп (насіння) - 20 г. 1 чайну ложку збору залити 1 склянкою кропу, настояти, процідити. Приймати по 1 столовій ложці 4-5 разів на день.

Збір № 3: сухоцвіт болотний (трава) - 15 г, астрагал (трава) - 20 г, буркун (трава) - 20 г, хвощ польовий (трава) - 20 г. 2 столові ложки збору залити 1 склянкою кропу, настояти 5-6 годин, процідити. Приймати по 2 столові ложки 4 рази на день після їжі [22].

При НЦД за гіпертонічним типом рекомендуються такі збори:

Збір № 4: трава собачої кропиви - 3,5 г, трави меліси - 2,5 г, трави омели - 1 г, трава барвінку малого - 1,5 г, насіння вівса посівного - 5 г, листя і плоди чорної смородини - 5 г, листя подорожника - 2 г, квітки ромашки аптечної - 2 г, квітки календули - 2 г, плоди шипшини - 5 г. Рослинну сировину перемішати, 2-3 столові ложки залити 500 мл окропу. Настоювати 2 години. Процідити. Додати за смаком мед і лимон. Приймати по 1/3 склянки 5-6 разів на день за 20 хвилин до приймання їжі.

Збір № 5: коріння валеріани - 1 г, кореневища і корені синюхи - 1 г, трава хвоща полевого - 2 г, листя берези - 2 г, насіння кропу - 1 г, насіння вівса - 5 г, квітки календули - 2,5 г, квітки ромашки аптечної - 2,5 г, квітки конвалії - 1 г, листя і плоди чорної смородини - 5 г, плоди шипшини - 5 г. Готувати і застосовувати, як збір № 4.

Збір № 6: квітки і плоди глоду - 2 г, плодів тмину звичайного - 1 г, трави рути запашної - 1,5 г, трава собачої кропиви - 3 г, трава меліси лікарської - 2 г, трави буркуну лікарського - 1 г, квітки безсмертника - 2 г, насіння вівса посівного - 5 г, листя, плодів чорної смородини - 5 г, квітки календули - 3 г, трави сушениці болотної 6г, плоди шипшини - 5 г. Готувати і застосовувати, як збір № 4 [23].

Адаптогени - це препарати рослинного походження, які впливають на ЦНС і функції організму в цілому, підвищують витривалість при фізичних і психічних навантаженнях, резистентність до респіраторних вірусних інфекцій, благотворно впливають на метаболічні процеси та імунну систему:

- настоянка женьшеню (призначається по 20-25 крапель 3 рази на день);

- екстракт елеутерококу (по 20-30 крапель 3 рази на день);

- настоянка лимонника (по 25-30 крапель 3 рази на день);

- екстракт родіоли рожевої (по 5-10 крапель 3 рази на день);

- настоянка золотухи (по 30-40 крапель 3 рази на день);

- настоянка аралії (по 30-40 крапель 3 рази на день);

- настоянка стеркулии (10-40 крапель 3 рази на день);

- екстракт левзеї рідкий (по 20-30 крапель 3 рази на день).

Також використовують пантокрин - адаптоген нерослинного походження - по 30 крапель 3 рази на день.

При лікуванні адаптогенами необхідно враховувати наступне:

1. Вищенаведені дози не є обов'язковими, вони підбираються індивідуально, нерідко ефективними можуть виявитися значно нижчі дози.

2. Адаптогени можуть підвищити артеріальний тиск, при його підвищенні необхідно знизити дозу препарату або скасувати його.

3. Адаптогени можуть надати збудливу дію на хворого, тому останній прийом препарату слід проводити за кілька годин до сну.

4. Курс лікування адаптогенами триває близько 3-4 тижнів, протягом року можна проводити 4-5 таких курсів.

5. Курс лікування адаптогенами доцільно проводити в передбаченні епідемії грипу, у періоди нестійкої погоди (особливо восени і навесні), при інтенсивній розумовій і фізичній роботі [24].

1.4.2 Лікувальна фізична культура

Як правило, хворі на НЦД уникають фізичних навантажень (часто тому, що вважають себе тяжкохворими) і фактично є особами зі зниженою толерантністю до фізичних навантажень. Лікувальна фізична культура (ЛФК) при НЦД підвищує адаптацію до фізичних навантажень, сприяє нормалізації функцій ЦНС; покращує метаболічні процеси, мікроциркуляцію; позитивно впливає на психічні й ендокринні функції [25].

Дата добавления: 2015-11-04