Коли нарешті русло рівчака з’єдналося, старий кинувся до кадуба і кільком» ударами зруйнував цямриння. Вода хлюпнула в шанець і зазміїлася в напрямку скелі. Дорогою нагрівалася й парувала. Старий капелюхом, жменями допомагав їй виповнювати рівчак. Вода вже дісталася Буркуна і обхопила його живим холодним кільцем. А джерело порскало новими й новими хвильками. І тоді гримнув грім. Грім не небесний, а підземний. Твердь здригнулася під ногами. Чоловік побачив, як начорно обсмалена скеля хитнулася, підломилася й повільно стала хилитися. А тоді з глухим тріском зірвалася вниз.
... І стало тихо, як на дні колодязя. На місці Буркуна, в стовпах диму й куряви, стирчали низькі зубаті брили. Горб незвично оголився. Тоді старий галасвіта кинувся навпрошки до Ріки. Сутеніло, але він і так усе бачив, що хотів. Коли прибіг засапаний на берег, картина відкрилося вповні. Буркун скотився схилом, налетівши на Зрячий Камінь, брата свого, і влягся гострим водорізом у річище. Ріка, щоб звільна текти далі, мусила тепер закрутитися і відбитися вбік. Нова перешкода наганяла воду в пересохлий ярок, у колишнє її русло. Шкоду, яку вчинив колись падінням Зрячий Камінь, тепер поправила його друга половина - Буркун. Під ялівці-самосівки тихим посувом підбиралася вода.
«Нічого, - подумав старий, - ми їх викопаємо й засадимо спад над храмом».
Сила Ріки на цьому коліні тепер роздвоювалася, текла далі давніми двома руслами, послаблюючи ліве, що огинало його обійстя. Старий звідси бачив, як злагідніла там бистрінь, протока не зачіпала його покремсаного берега. Відкрилася добряча прогалина суходолу, відбатованого Рікою за рік. Либонь, таким було річище й тоді, коли його пращур закладав тут селитьбу. Тепер плинові Ріки ніщо не заважало.
«За роки берег знову підніметься намулом, а ряд- другий вільх можна вже й нараз тут саджати», - забігав уперед радісною думкою старий. Але пекучий біль у спині перебив йому гадку. Втліла куфайка прогоріла до живого тіла. Він рвучко скинув її, притулив до опіку мокрий капелюх. Миготливе сяйво від місяця заклично грало на поверхні Ріки. Старий увійшов у рідке срібло й занурився по шию. І води привітно обняли його тіло і душу. Сміючись на всі зуби, він пустив капелюх і поплив слідом. Поплив до свого берега. Плив усміхаючись, майже не ворушив руками й ногами, як стара мудра риба, що, пливучи за водою, не траїить марно сили. Вони їй знагодяться на потім - на долання течії.
Пес біг краєм берега. Цей на подив серйозний і безголосий собака тепер мчав із заливистим гавкотом, і, здавалося, теж сміявся.
Я чекав його на лаві під ялівцями і читав книжку. Старий з молодим помічником клали крокви на трапезній. Працювали вони мовчки, звучали тільки молотки й пили. «Рука, в якій молоток, чесніша за руку з пером», - згадалося мені десь прочитане. Втішало хіба одне - що я колись теж починав з молотка, слюсарем у лісокомбінаті. На березі цієї ж Ріки, що біля мого Хуста зливалася з Тисою. Я сказав про це старому в нашу першу зустріч і вловив у його очах якусь крихту' довіри. Відтоді ми зустрічалися кожної суботи.
Нарешті він зійшов з риштовань, помив руки в потічку і поздоровкався. Я приготував записник.
«Що читаєте?» - несподівано запитав він.
«Книжку».
«Про кого?» - в щілинах його очей світила стримана цікавість.
«Про одного мудрого чоловіка».
«Я розумію, що про мудрого. Про таких, як я, книги не пишуть... Чого навчав той чоловік?»
«Різного навчав, - розгорнув я книжку про махатму Ганді. - Казав, наприклад, що коли ти робиш щось посутнє, то спочатку тебе не помічають. Потім над тобою сміються. Потім борються з тобою. А потім ти перемагаєш...»
Я не знаю, чи старші вловив мої слова до кінця. За той час, поки я їх читав, на гілку сіла птиця, в калабаньку поточини шлюпнула з дерева дичка, на вигоні затрубіла сита корова, вдарив ласкавий дзвін на вечірню... Старий цілився вухом у кожен той звук. Він слухав своє. Він читав свою книгу. 1 я, перебираючи в пальцях самописку, розумів, що таку всеосяжну, таку всепроникливу книжку не напишу ніколи. Та й навіщо?!
Квітень-грудень 2012 р. Хуст над Рікою - Мукачево - с. Косино - с. Карпати
Мирослав Дочинець. Горянин. Води Господніх русел.
Роман
Видавництво "Карпатська вежа". 89600 м.Мукачево, вул.Миру, 10.
Тел.: (03131) 2-20-02.
Директор М.І.Дочинець Свідоцтво про державну реєстрацію видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія Зт № 10
Підписано до друку 3.01.2013 р. Папір офсетн. Гарнітура Тішея Коїпап. Формат 84x108/32. Умови, друк. арк. 9,9. Замовл. № 7.
www.e-puzzle.ru
www.e-puzzle.ru
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 28 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |