інженерною основою (або ж у вигляді паралельної педагогічної прибудови).
Пізніше, наприкінці ХХ століття, науковці почали дотримуватися
іншого погляду, який стверджує, що «інженер-педагог – це фахівець тако-
го профілю, інженерна і педагогічна складові підготовки якого повинні
розглядатися як частини одного цілого. Професія інженера-педагога не є
поліпрофесією. Це не дві спеціальності і не два паралельних цикли підго-
товки. Вона розглядається як монопрофесія, що являє собою органічну єд-
ність інженерної та педагогічної освіти, які взаємопроникають одна в одну,
відповідає об’єктивним потребам сучасного виробництва, володіє знання-
ми, вміннями і навичками фахівця вузького профілю, здатного самостійно
забезпечити трудову діяльність у межах певної галузі господарства» [1].
Під професійними уміннями інженерів-педагогів швейного профілю
маються на увазі уміння вирішувати типові завдання професійної діяльно-
сті (проектування і виготовлення швейних виробів). При цьому предмет-
ними знаннями стають технічні і конструкторсько-технологічні знання як
носії законів виробництва.
Характерною особливістю діяльності інженерів-педагогів швейного
профілю є її інтеграційний і творчий характер. Особливо важливою є твор-
чість у процесі виготовлення одягу, оскільки сучасна мода пов’язана з роз-
робкою нових матеріалів, моделей і орієнтує на удосконалення і впрова-
дження нових технологій на виробництві, методів обробки швейних виро-
бів, комп’ютерних технологій проектування одягу і т. і.
Аналіз змісту спеціальної інженерної підготовки майбутніх інжене-
рів-педагогів швейного профілю приводить нас до висновку, що знання
виробництва і його основ, досвід практичної діяльності на виробництві
майбутніх інженерів-педагогів швейного профілю є основою до успіху в
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
педагогічній діяльності. Проте, одним з найважливіших і значущих момен-
тів підготовки інженерно-педагогічних кадрів, на нашу думку, є форму-
вання і розвиток творчих художньо-конструкторських знань та умінь, які
на даний час є критерієм якості різних виробів, у тому числі і одягу, дають
можливість фахівцеві швейного профілю повністю використовувати свій
потенціал.
Мистецтвознавчі, естетико-технічні і педагогічні проблеми профе-
сійного художнього конструювання розглядаються в працях І. Волкотруба,
В. Зінченко, Є. Лазарєва, Г. Мінервіна, А. Сімоніка, Ю. Соловьева,
Ю. Сомова, В. Сидоренко (Росія), П. Татіївського і ін.
Теоретичні основи художнього проектування одягу, всебічний огляд
ролі композиції в процесі створення одягу висвітлено в працях
О. Буланової, Т. Козлової, Ф. Пармона, Л. Ритвинської та ін. Заслуговує на
увагу виклад проблеми основ композиції одягу, що запропонований авто-
рами О. Рачинською, В. Сидоренко, Л. Мельниковою, М. Коротковою.
Успішне формування вище означених знань та умінь відбувається в
процесі спеціальної художньо-конструкторської підготовки. Дана підгото-
вка розвиває як інтелектуально-евристичні уміння (генерування ідей при
створенні нових моделей одягу, використання аналогій і продуктивність
асоціацій при створенні колекції моделей і так далі), так і інтелектуально-
логічні уміння (уміння аналізувати, порівнювати, уміння акумулювати і
використовувати творчий досвід інших, зокрема, провідних модельєрів су-
часності та минулого).
Іншими словами, майбутні інженери-педагоги, що беруть участь в
створенні одягу, повинні добре орієнтуватися в питаннях моди і стилю, чі-
тко уявляти в цілому процес роботи над новими зразками або колекціями
одягу. Все це вимагає наявності у них чіткого уявлення про принципи тво-
рчості і використання їх в процесі професійної діяльності, а також знання
особливостей проектування швейних виробів, розуміння проблем, що сто-
ять перед сучасним дизайном одягу.
Процес проектування і виготовлення одягу має особливості, властиві
тільки йому (інтеграція художньо-конструкторської, інженерно-технічної і
технологічної діяльності в одному процесі), що викликає необхідність ви-
вчення даних особливостей і ступеня їх впливу на формування і розвиток
художньо-конструкторських знань та вмінь студентів. Аналіз процесу про-
ектування швейних виробів також показує, що обов’язковим її компонен-
том є художнє конструювання. На цій підставі можна зробити висновок
про те, що однією з проблем, які стоять перед системою освіти, є проблема
формування художньо-конструкторських знань та умінь студентів у про-
цесі професійної освіти.
Вивчення різних дисциплін і виконання різних видів навчальних ро-
біт відкривають різні можливості для формування досліджуваних знань та
вмінь. Групу предметів професійного напряму швейної спеціальності
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
складають: «Конструювання одягу», «Матеріалознавство», «Технологія
швейних виробів», «Технологічне устаткування галузі», «Проектування
швейних підприємств» і ін. У контексті нашого дослідження особливої
уваги заслуговує дисципліна «Малюнок і основи композиції», оскільки са-
ме вона орієнтує студентів на формування художньо-конструкторських
знань та вмінь у майбутній професійній діяльності. Аналіз навчального ма-
теріалу даної дисципліни показує, що його зміст безпосередньо пов’язаний
з дизайном одягу і відкриває значні можливості для формування і розвитку
творчих художньо-конструкторських знань та умінь студентів в процесі
інженерно-педагогічної освіти.
Від того, наскільки студент виявить художній задум моделі, що роз-
робляється, і донесе його через відпрацьовану конструкцію і досконалу
технологію до завершеного зразка, залежить якість готового виробу. Тому
майбутні фахівці швейного профілю повинні засвоїти матеріал з основ
композиції костюма, художнього проектування виробів, добре орієнтува-
тися в питаннях моди, принципах творчої діяльності дизайнерів. Саме з ці-
єю метою для студентів факультетів легкої промисловості передбачений
курс «Малюнок і основи композиції», покликаний дати майбутнім фахів-
цям необхідні знання та практичні вміння в галузі прикладного мистецтва,
промислової естетики, а також підготувати майбутніх фахівців до плідної
роботи в галузі художнього проектування костюма. Знання, отримані сту-
дентами в процесі вивчення дисципліни, є основою для подальшої худож-
ньо-конструкторської підготовки майбутніх інженерів-педагогів швейного
профілю.
Художньо-конструкторська діяльність неодмінно пов’язана з низкою
здібностей, необхідних фахівцеві для її ефективного здійснення, а саме га-
рним естетичним смаком, професійною мобільністю і художньо-
естетичним сприйняттям навколишнього світу. Також до основних здібно-
стей, що характеризують діяльність художника-конструктора, відносять
здібність до структурно-функціональних і елементно-системних перетво-
рень відповідних об’єктів. Вона виявляється у співвідносній діяльності з
подальшими поєднаннями і роз’єднаннями деталей одягу, коли суб’єкт
проводить у формі просторових (а нерідко і площинних) зорових образів
різноманітні маніпуляції з її елементами. Кінцевою метою такої діяльності
є створення швейного виробу заданого фасону, здатного виконувати необ-
хідну функцію.
З цією здатністю тісно пов’язана здібність до перекодування зорових
просторових образів в умовні графічні зображення і, навпаки, умовних
двомірних зображень – в об’ємні зорові образи. Мова йде про просторові
уявлення, про просторове зображення, без чого робота, наприклад, худож-
ника-конструктора неможлива.
Художньо-конструкторська діяльність також пов’язана зі здібністю
до комбінування, яке багато в чому залежить від здатності мислити за ана-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
логіями і контрастом, коли фахівець швейного профілю знаходить схожі і
протилежні ознаки у фасоні та функціях швейного виробу. Ця здатність
випливає із загальної здатності проводити порівняння багато в чому схо-
жих об’єктів, а також об’єктів дуже різних за зовнішніми та внутрішніми
властивостями, і знаходити при цьому аналогії або отримувати конструк-
тивну користь з відмінностей. Такого роду здібності складають основу
процесу художнього проектування і можуть бути сформовані тільки на ос-
нові розвинених художньо-конструкторських знань і умінь.
Досвід переконує, що саме художньо-конструкторські розробки кон-
кретних виробів – це найвідповідальніший етап творчого розвитку студен-
тів, в якому найповніше виявляються їхні індивідуальні особливості. У
процесі виготовлення швейних виробів вони набувають навичок практич-
ного використання знань, отриманих на лекційних і практичних заняттях, а
саме уміння аналізувати і об’єктивно оцінювати якість виробу і, зокрема,
грамотно визначати його естетичні переваги, композиційну досконалість у
процесі створення й оцінки якості розроблених зразків одягу. При цьому
студенти стикаються з результатами художньо-конструкторської діяльнос-
ті інших людей, що впливає на розвиток відчуття краси, на формування їх-
нього естетичного смаку.
Таким чином, все вище викладене говорить про те, що випускник
інженерно-педагогічного вузу має бути не тільки теоретично підготовле-
ний до майбутньої діяльності, але й повинен придбати спеціальні худож-
ньо-конструкторські знання та вміння, навчитися творчо застосовувати їх у
процесі роботи. Формування і розвиток художньо-конструкторських знань
і вмінь у студентів визначає успішність їх подальшої професійної діяльно-
сті як майбутніх фахівців швейного профілю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кириченко О.М. Творческие умения в структуре умений рабочих
швейного профиля // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Ви-
пуск 5. – Харків: УІПА, 2003. – С. 308‒313.
2. Буланова Е.С., Шершнева Л.П. Композиция в одежде швейной про-
мышленности. – М.: Легпромбытиздат, 1981. – 44 с.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
УДК 687(073)
Людмила Хоменко
доцент кафедри теорії та методики
трудового і професійного навчання
Уманський державний
педагогічний університет
імені Павла Тичини
МЕТОДИКА ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧНІВ 5-9 КЛАСІВ
З СУЧАСНИМ ШВЕЙНИМ ВИРОБНИЦТВОМ В ПРОЦЕСІ
ВИВЧЕННЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ВИДІВ ПРАЦІ
У кожного школяра повинні бути сформовані чіткі уявлення про
способи перетворювальної діяльності людини, її еволюцію і тенденції роз-
витку, результати і наслідки впливу виробничої діяльності на особис-
тість, суспільство і природу. Необхідною умовою усвідомлення проблем і
процесів техногенного розвитку суспільства слід вважати наявність
знань і вмінь виконувати різні перетворювальні процедури, прогнозувати і
проектувати власну діяльність у технологічному середовищі, що безпере-
рвно змінюється і ускладнюється.
Ключові слова: виробництво, виробнича діяльність, техніка, техно-
логія, процеси виробництва.
У каждого школьника должны быть сформированы четкие пред-
ставления о способах преобразовательной деятельности человека, его
эволюцию и тенденции развития, результаты и последствия влияния про-
изводственной деятельности на личность, общество и природу. Необхо-
димым условием осознания проблем и процессов техногенного развития
общества следует считать наличие знаний и умений выполнять различ-
ные преобразовательные процедуры, прогнозировать и проектировать
собственную деятельность в технологической среде, непрерывно меняет-
ся и усложняется.
Ключевые слова: производство, производственная деятельность,
техника, технология, процессы производства.
Each student should be formed by a clear understanding of the ways of
converting people, its evolution and development trends, results and effects of
industrial activity in personality, society and nature. A necessary condition for
understanding the problems and processes of technological development of society
should consider the availability of knowledge and skills to perform various
converting the procedure to predict and design their own activities in the technological
environment that is constantly changing and complicated.
Key words: manufacturing, production activities, equipment, technology,
production processes.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
Аналіз сучасного середовища життєдіяльності людини засвідчує, що
воно носить переважно штучний, рукотворний характер і його можна на-
звати технологічним. Виразником перетворювальної діяльності людини
стало виробництво, яке відбиває міру розвитку і досконалість способів і
засобів праці, кваліфікацію працівників. Під впливом суспільних процесів
поняття про виробництво набуло інтегрального значення, неухильно від-
бувається зближення матеріального і нематеріального виробництва, виро-
бнича діяльність все більше поєднує фізичну і розумову працю.
Сучасне високотехнологічне виробництво характеризується різнома-
нітністю технічних засобів і технологій, які за своєю сутністю і призначен-
ням дають змогу забезпечити гарантоване отримання необхідного продук-
ту праці відповідно до заданих цілей діяльності. Характер технічної осна-
щеності виробництва і наявних технологій у їх сукупності відбивають рі-
вень інтелектуального, духовного потенціалу суспільства, можливості са-
мореалізації кожної людини. безперечно, що підростаючому поколінню
потрібно оволодівати знаннями про сутність технологічних перетворень
навколишньої дійсності. У кожного школяра повинні бути сформовані чіт-
кі уявлення про способи перетворювальної діяльності людини, її еволюцію
і тенденції розвитку, результати і наслідки впливу виробничої діяльності
на особистість, суспільство і природу. Необхідною умовою усвідомлення
проблем і процесів техногенного розвитку суспільства слід вважати наяв-
ність знань і вмінь виконувати різні перетворювальні процедури, прогно-
зувати і проектувати власну діяльність у технологічному середовищі, що
безперервно змінюється і ускладнюється.
Практичне засвоєння технологічних закономірностей перетворюва-
льної діяльності, оволодіння способами, засобами і культурою праці, про-
фесійне самовизначення може здійснюватись тільки при наявності в струк-
турі загальної середньої освіти відповідного навчального предмета. Саме з
цією метою Державний стандарт освітньої галузі «Технологія» передбачає,
що всі учні старших класів повинні вивчати самостійний навчальний
предмет «Основи сучасного виробництва». Він покликаний забезпечувати
формування у школярів: стійких уявлень про культуру праці і технічну
культуру, практичних знань і вмінь, що відбивають поширені способи, за-
соби, процеси, результати і наслідки виробничої діяльності, застосування,
отримання або перетворення об’єктів природного, штучного і соціального
середовища. Цього не забезпечує жодний інший навчальний предмет.
Проблеми основ сучасного виробництва на уроках трудового на-
вчання були предметом уваги багатьох провідних вітчизняних вчених:
Р.С. Гуревича, В.І. Гусєва, О.М. Коберника, В.М. Мадзігона, Н.Т. Ничкало,
В.П. Титаренко, Д.О. Тхоржевського та інших.
У Державному стандарті базової повної середньої освіти визначені
вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої шкіл, які
охоплює базовий навчальний план. Зокрема, зміст базової і повної серед-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
ньої освіти створює передумови для індивідуалізації та диференціації на-
вчання, його мобільності у старшій школі, запровадження особистісно орі-
єнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікатив-
ної, комп’ютерної та інших видів компетентності учнів [2, 4].
Основна мета освітньої галузі «Технологія» полягає у формуванні
технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та
активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного ін-
формаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ве-
дення домашнього господарства і сімейної економіки, основних компонен-
тів інформаційної культури учнів, забезпеченні умов для їхнього профе-
сійного самовизначення, виробленні в них навичок творчої діяльності, ви-
хованні культури праці, здійснення допрофесійної та професійної підгото-
вки за їхнім бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей. За-
своєння учнями змісту освітньої галузі «Технологія» забезпечує, зокрема,
створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до на-
вчання, виховання та розвиток особистості; ознайомлення учнів з місцем і
роллю інформаційно-комунікаційних технологій в сучасному швейному
виробництві, науці, повсякденному житті; формування технічного світо-
гляду і відповідного рівня освіти, закріплення на практиці і знань про тех-
нологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку
природи, суспільства, виробництва і людини тощо [10].
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими
науковими і практичними завданнями полягає в і тому, що у процесі фор-
мування в учнів компетентності в галузі сучасного швейного виробництва
постає проблема методологічної рефлексії, яка пов’язана з важливими нау-
ковими та теоретичними завданнями, зокрема з готовністю педагогічної
науки стати дійовим засобом розроблення реалізації ініціативних навчаль-
но-виховних проектів, наданням їм культурно відповідного та науково об-
ґрунтованого змісту.
У світі є декілька наукових підходів до визначення поняття виробни-
чої діяльності. Найбільш відомими апологетами різних наукових шкіл є
К. Маркс і А. Маршал, їхні послідовники, розвиваючи концепції кожної з
цих шкіл, пішли далеко від міркувань засновників. Але при принциповому
поділі на елементи, що утворюють систему виробництва, ці відмінності за-
лишилися. А. Маршал в основу своєї теорії поклав поняття споживчої цін-
ності, або потреби в якомусь продукті в певній частині світу. З позиції біз-
несу та капіталу це правильно і потреби людини відіграють найважливішу
роль у визначенні напрямів розвитку виробництва. Але є ще наукова ціка-
вість, суспільні пріоритети тощо, що безпосередньо не підпадають під це
спрощене розуміння поняття виробництва [3, 6].
За ринковою класифікацією виробничі елементи поділяються на ре-
сурси виробництва, а саме: матеріальні ресурси – земля, а також сировинні
матеріали і капітал; людські ресурси – праця і підприємницькі здібності
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
(талант).
Не заглиблюючись у політекономічні суперечки, слід зазначити, що
у контексті ринкових підходів до поняття «капітал» включено і матеріальні
складові, а саме будівлі, обладнання, інструмент, транспортні засоби тощо.
Проте місце для техніки і технології визначено як не суттєве, таке,
що є вторинним. Але це не так, тому що, які б гроші не вкладалися і які б
сприятливі економічні передумови не створювалися у виробництві – поки
науковці не винайдуть об’єкта техніки, який зможе забезпечити можливос-
ті для впровадження нової технології, процес виробництва не відбудеться.
Ось чому, на нашу думку, матеріальне (техніка) та інформаційне
(технологія) забезпечення процесу виробництва є не менш важливими
елементами, аніж економіка (грошовий обіг) і виробництва (управління).
Визначивши пріоритети, а також використавши деякі базові й такі,
що не втратили чинності, підходи теорії капіталу К. Маркса, ми створили
узагальнену структуру елементів, які потрібно розглядати у процесі озна-
йомлення з основами сучасного швейного виробництва [10].
У цій структурі використовуються елементи, що мають і матеріаль-
не, і соціально-організаційне, і економічне відображення (див. схему).
Виробництво насамперед поділяють на два більш загальних, але
принципово важливих елементи: продуктивні сили і виробничі відносини.
Розглядаючи схему, можна побачити, що окремими елементами ви-
робництва є техніка, технологія, економіка та організація виробництва.
Поділ за схемою є класичним, підтримувався і підтримується усіма
економістами, незважаючи на їхні ідеологічні уподобання.
К. Маркс, з одного боку, і А. Маршал та його послідовники, з іншо-
го, визнавали поділ суспільного виробництва на вищеназвані елементи.
Інша справа, що вони по-іншому дивилися на розподіл і перерозподіл ре-
зультатів праці. К. Маркс і його послідовники вважали, що інтелектуаль-
ною працею може займатися тільки заможний і панівний клас (та інтеліге-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
нція як проміжна ланка), а виробництво цілком залежить від робітників,
тому вони і тільки вони можуть займатися розподілом результатів матеріа-
льного виробництва. У багатьох інших питаннях і в даному разі тих, які
розглядаються безпосередньо, їхні погляди збігалися і збігаються з погля-
дами відомих і провідних економістів, таких, як А. Маршал, В. Леві та ін.
Правильне розуміння і застосування наукових категорій та понять –
одна з головних передумов створення в учнів цілісного уявлення про на-
вколишній світ. А це є одним з головних завдань загальноосвітньої школи.
Для виконання цієї передумови треба, щоб усі предмети були пов’язані з
якоюсь складовою навколишнього середовища. Аналізуючи роботи бага-
тьох авторів, що розглядали структуру системи виробництва, ми дійшли до
висновку, що її, у найзагальнішому вигляді, з позиції соціально-
економічних відносин, можна розглядати так: «Суспільне виробництво має
дві сторони: продуктивні сили, що виражають відношення суспільства до
природних сил, у боротьбі з якими воно добуває матеріальні блага, і виро-
бничі відносини, тобто відносини людей один до одного в процесі вироб-
ництва».
Виробництво має дві взаємозалежні сторони: ставлення людей до
природи і взаємовідносини людей у процесі виробництва. Перша відбиває
матеріальний зміст процесу праці (продуктивні сили), друга – його суспі-
льну форму (виробничі відносини).
Інший напрям економічної теорії розглядає виробництво тільки як
поєднання капіталу і праці. У цьому разі зовсім випадають матеріальні
складові будь-якого виробництва та й сам зміст технологічного процесу,
без якого неможливе будь-яке виробництво.
Вибір системи є важливим для визначення наукового підґрунтя, ба-
зису означеного шкільного предмета, що визначається як рівень стандарту
для старшої школи.
Виходячи з тих міркувань, що поділ на елементи, які містять не тіль-
ки економічні показники виробництва, а враховують й інші, не менш важ-
ливі компоненти виробничої діяльності, такі, як техніка, технологія, орга-
нізація і управління, ми зупинилися на таких основних елементах, роз-
криття змісту яких і їх місця у структурі сучасного виробництва дасть змо-
гу підростаючому поколінню зрозуміти своє місце і принципи поведінки у
цьому складному техногенному середовищі.
Ті принципи поділу на складові елементи, на яких ґрунтується зміст
предмета «Основи сучасного виробництва», дає змогу розглянути вироб-
ничу діяльність людини з усіх сторін, молодій людині уявити ці процеси,
відкидаючи несуттєве і звертаючи увагу на найголовніше, що є життєво
необхідним для існування у сучасному світі, перетворюючи у подальшому
житті, знання, здобуті під час вивчення предмета, у власний досвід вироб-
ничої діяльності. Оце і є компетенції, які так необхідні людині для пода-
льшої виробничої і суспільної діяльності.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
В основній школі (5–9 класи) викладаються ті предмети, у тому числі
і «Обслуговуючі види праці», які дають дітям знання і вміння творчо
осмислювати і створювати матеріальну та інформаційну складову своєї ді-
яльності. Але цього недостатньо для того, щоб повноцінно увійти у соці-
ально-виробниче середовище.
Завданням старшої школи (10–12 класи) є надання дитині можливос-
ті визначитися, обрати напрям свого професійного розвитку, своєї діяльно-
сті у суспільстві.
Процес отримання життєвих і професійних компетенцій вимагає
глибшої міжпредметної інтеграції, ніж дотепер. Кількість інформації, наук,
сфер діяльності зростає. Відбувається суттєва диференціація професійних
знань. Але у зв’язку з такими швидкими змінами в інформаційному прос-
торі вузько професійні знання швидко старіють. Працівник стає нездатним
виконувати свої професійні функції.
Зарадити цьому можна через інтегративні процеси, через синтез
знань різних наук, через створення пограничної, міждисциплінарної сис-
теми знань. Такий підхід створює умови для швидкої, мобільної перебудо-
ви, переосмислення завдань, які постають перед працівником на кожному
етапі життя суспільства – особливо при суттєвих змінах у виробничих
процесах.
Саме для такої готовності і був створений інтегративний предмет
«Основи сучасного виробництва», який об’єднує, структурує, інтегрує і
синтезує інформацію, отриману дітьми на попередніх періодах навчання та
з інших предметів старшої школи. Саме цей предмет показує необхідність
отримання інформації, з якою ознайомлюються діти під час вивчення різ-
них загальноосвітніх предметів, розуміння їх важливості для подальшого
життя в умовах сучасного техногенного, інформаційного суспільства, для
можливості швидкої перебудови члена суспільства, для уможливлення дія-
льності на будь-якій ланці суспільного виробництва. І як прямий наслідок
– підвищення загального рівня культури особистості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Испирян Г.П., Чмелёв В.С. Организация, планирование и управление
предприятиями лёгкой промышленности. – М.: Лёгкая и пищевая
промышленность, 1992. – С. 21‒42.
2. Кирюхин С.М., Додонкин Ю.В. Качество тканей. – М.: Легпромбыти-
здат, 2000. – С. 24‒32.
3. Кобляков А.І. Структура тканин. ‒ М., 2004. – С. 18‒20.
4. Коблякова Е.Б. Малооперационная технология изготовления основ-
ных узлов мужского костюма // Швейная промышленность. – 1990. –
№ 2. – С. 1‒33.
5. Коваленко В. Некоторые проблемы инженерного образования в Ук-
раине // Инструментальный мир. – 2004. – № 1(27). ‒ С. 6‒7.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
6. Козлова Т.В. Художественное проектирование костюма. – М., 1982. ‒
С. 16‒32.
7. Кокеткин П.П., Кочегура Т.Н. Промышленная технология одежды:
Справочник. – М.: Легпромбытиздат, 1999. – С. 24‒32.
8. Коробцева Н.А. Механизация труда конструктора при проектировании
накладных карманов // Швейная промышленность. – 1991. – № 6. –
С. 28‒29.
9. Кремінь В. Освіта і наука визначають авторитет держави // Трудова
підготовка в закладах освіти. – 2003. – № 1(27). ‒ С. 2‒5.
10. Кузнецова Н.Д. О перестройке процесса конструирования одежды с
использованием ЭВМ // Технология лёгкой промышленности. – 1997.
– № 6. – С. 92‒96.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
УДК 378.22.015.31.091.12:62
Андрій Цина
кандидат педагогічних наук, доцент
кафедри теорії та методики
технологічної освіти
Полтавський державний педагогічний
університет імені В.Г. Короленка
ФОРМУВАННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ
ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Розглядається проблема саморегуляції діяльності майбутніх
учителів технологій з ефективного прийняття рішень у різних
професійно-педагогічних ситуаціях. Розкриваються теоретичні положен-
ня з обґрунтування напрямків змін зовнішніх регулятивних механізмів на
внутрішні, які обумовлюють спрямованість особистості майбутнього
вчителя на навчальну та професійно-педагогічну діяльність.
Ключові слова: зовнішня і внутрішня саморегуляція, її структура,
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |