• Малий таз. Площини і розміри малого таза 2 страница

A. Від верхньовнутрішнього краю симфізу до мису

B. Від нижнього краю симфізу до мису

C. Від нижнього краю симфізу до верхівки куприка

Б. Від нижнього краю симфізу до крижово-куприкового з’єднання

Е. Від середини внутрішньої поверхні симфізу до з’єднання II—III крижових хребців

2. Вагітна, 20 років. Визначені наступні розміри таза: сіізіапііа «ріпагит— 24, (ІізІапНа сгіхіагит —

27, дівіапііа (госЬапіегіса — ЗО, соп)и§аІа ех- (егаа — 20. Ромб Міхаеліса асиметричний, ви­сота верхнього трикутника — 2,5 см. Вагіт­ній провели вимірювання додаткових розмірів таза. Які із перерахованих розмірів до них не належать?

A. Бокові кон’югати

B. Косі кон’югати

C. Зовнішня кон’югата Б. Розміри виходу з таза

Е. Визначення величини лобкового кута

3. При обстеженні вагітної 30-річної жінки встановлено наступні показники: маса тіла — 65 кг, зріст — 160 см. Визначені наступні розміри таза: сііяіапііа зріпагит— 25, <1і$1апйа сгізіагит — 28, (Іівіапііа ІгосНапІегіса — ЗО, соп)и§аіа ех- Іегпа — 20, іццекс Соловйова — 16 см. Визначте за даними обстеженнями розмір справжньої кон’югати.

А	1 В	с || 5	Е
10 см	11 см	11,5 см	12 см	12,5 см

4. Вагітна жінка, ЗО років. При обстеженні встановлено наступні показники: маса тіла — 86 кг, зріст — 169 см. Визначені наступні розміри таза: сіізіапііа зріпагшп— 26, (ІізіапНа сгізіагит —

28, (Іізіапііа (госЬапІегіса — 31, соп)и§а(а ех- Іегпа — 21, індекс Соловйова — 18 см. Ви­значте розмір справжньої кон’югати за даними обстеження.

А || В || С	О |[~ Е
10 см	11 см	11,5 см	12 см	12,5 см

5. Під час обстеження вагітної жінки визначили такі розміри таза: Ліізіапііа зріпагит — 25 см, (Іізіапііа сгіхіагит — 27 см, йізіапііа ІгосЬапІегі- са — 31 см, согуи§а1а ехіегпа — 20 см. Від яких анатомічних орієнтирів було виміряно прямий розмір таза?

A. Від середини верхнього краю симфізу до надкрижової ямки

B. Між найвіддаленішими точками великих вертлюгів стегнових кісток

C. Між найвіддаленішими точками гребенів клубових кісток

Б. Між передньоверхніми остями клубових кісток

Е. Від середини нижнього краю симфізу до верхівки куприка

Правильні відповіді і
в	1 с	в	в	А

• Гаметогенез

• Розвиток плодового яйця

• Розвиток плодових оболонок

• Будова та розміри голівки

і тулуба плода

• Розвиток плода. Ознаки зрілості плода

•Адаптація організму матері до вагітності

• Гігієна вагітних •Харчування вагітних

• Ведення вагітних

у жіночій консультації

• Вплив шкідливих факторів на плід

• Профілактика вад розвитку

• Принципи фармакотерапії у ранні терміт вагітності

Розділ 7

Запліднення — це складний комплекс біологічних процесів, що забезпечують процес злиття зрілих чоловічої та жіночої статевих клітин, внаслідок чого утворюється одна клітина (зигота), з якої розвивається новий організм.

ГАМЕТОГЕНЕЗ.............................. Розвиток яйцеклітини

Фолікул є основною морфофункціональ- ною одиницею в структурі кіркового шару яєчника. Розвиток фолікула є строго детер­мінованим процесом. Генетичний код цьо­го процесу міститься в ооциті, і саме від ступеня зрілості яйцеклітини залежить ста­дія розвитку фолікула.

+ Ооцити виникають з оогоній — клітин- попередників, які в свою чергу походять з примордіальних гермінативних клітин.

■♦На момент народження в яєчнику плода залишається 1—2 млн. оогоній. Протягом перших 6 місяців життя дівчинки відбува­ється процес перетворення оогоній в пер­винні ооцити. В цих клітинах генетичний матеріал знаходиться в стадії першого ме­йотичного поділу.

Ооцити цієї стадії оточені шаром клі­тин, котрі називаються гранульозни­ми. Структурна одиниця з такою будовою називається примордіальним фолікулом (табл. 7.1.).

Овуляція — процес розриву домінантного фолікула і виходу з нього яйцеклітини.

Чинники, що сприяють овуляції:

• формування преовуляторного піку естра- діолу, вплив окситоцину і релаксину;

• утворення в місці розриву фолікула стиг­ми — безсудинної зони на поверхні яєч­ника, стоншення тканини у цьому міс­ці, нарешті її розрив;

• дія простагландинів, колагенази, протео­літичних ферментів, що утворюються в гранульозних клітинах;

На момент овуляції в овоциті відбу­вається процес мейозу, виділяється перше, полярне, тільце, потім друге — направля­юче, тільце. Відбувається викид половини генетичного матеріалу ооцита, в ньому залишається половинний набір хромосом — 22 аутосоми + Х-хромосома.

Зріла яйцеклітина складається з ядра та цитоплазми, оточена блискучою оболон­кою і клітинами променистого вінця, що є залишками гранульозних клітин фолікула.

примордіальний

фолікул

■ містить ооцит, оточений грану­льозними клітина­ми, навколо яких утворюється ба­зальна мембрана — гемато-фоліку- лярний бар ’єр. Ця біологічна структу­ра захищає гене­тичний код ста­тевої клітини від зовнішніх впливів.

первинний або пре- антральний фолікул

■ гранульозні клі­тини продукують мукополісахарид, який утворює на­вколо ооцита бли­скучу оболонку — гопа реІІисШа. Це другий захисний бар’єр яйцекліти­ни. Відбувається проліферація те- ка-клітин строми і їх розшарування на внутрішній, що продукує гормони, і зовнішній шар.

антральний або вторинний фолікул

■ зростає кіль­кість клітин грану­льозного шару, які продукують фолі­кулярну рідину;

■ утворюється антрум — порож­нина між яйце­носним горбком і кількома шарами пристінкових гра­нульозних клітин, які продукують естрогени та андро­гени*.

домінантний

(третинний)

фолікул

формується з 8-го дня циклу і до овуляції досягає діаметра 18-23 мм. Збіль­шується об’єм фолікулярної рі­дини. Поряд з розвитком домі­нантного фолікула відбувається про­цес атрезії всіх ін­ших антральних фолікулів.

Розвиток сперматозоїда

♦Сперматозоїди (спермії) утворюються в чоловічих статевих залозах (яєчках), проте одразу після виходу з канальців яєчок вони нерухомі і нездатні до запліднення. Упродовж кількох днів вони знаходяться в канальцях придатка яєчка (епідидимуса), де дозрівають і набувають фертилізуючих властивостей.

♦Чоловіча гамета — сперматозоїд — скла­дається з голівки, шийки та хвостової час­тини.

♦Довжина зрілого сперматозоїда 50- 60 мкм.

♦Голівка має овальну форму і містить ядро, оточене тонким шаром цитоплазми. Шийка містить центросому, яка сприяє процесу дроблення заплідненої яйцеклі­тини. Основна функція хвостика — ру­хова.

♦Внаслідок коливальних рухів хвостика сперматозоїд має здатність до активного пересування у статевому тракті жінки зі швидкістю 2—3 мм за хвилину. Енергію, необхідну для пересування, клітина отримує шляхом метаболізму. Кожне ко­ливання хвоста являє собою складний ен- зимо-іонно-руховий комплекс.

♦Після статевого акту в піхву потрапляє 2—5 мл сперми. Кожен мілілітр містить 20-100 млн. сперматозоонів.

♦Якщо кількість живих сперміїв менша 20 млн/мл, ймовірність запліднення дуже мала.

♦Сперматозоїди потрапляють у церві- кальний слиз, який являє собою гідрогель і складається з глікопротеїнів на зразок муцину. На час овуляції під впливом ест­рогенів цервікальний канал розширюється, мікрофібрили цервікального слизу розмі­щуються паралельно, що полегшує мігра­цію сперміїв, причому мігрують лише нор­мальні сперматозоони, а патологічні за­тримуються.

♦ Сперматозоїди, перебуваючи у статевих шляхах жінки, зберігають здатність до запліднення упродовж 2-х діб.

Зміна рухової активності сперміїв від­бувається паралельно з набуванням фер- тилізуючих властивостей. Цей процес на­зивається капацитацією. Капацитація відбувається у верхніх відділах статевого тракту жінки завдяки контакту з клітина­ми ендометрія та слизової оболонки мат­кових труб. В результаті капацитації спер­мії набувають високої рухової активності

і здатності до акросомної реакції, завдяки якій сперматозоїд стає спроможним до пе- нетрації оболонки яйцеклітини.

■♦Процес заплідненця відбувається в ам- пулярцій частині маткової труби.

«♦У момент овуляції виникає тимчасовий контакт труби і яєчника.

■♦Яйцеклітина захоплюється фімбріями ампулярної частини і просувається за­вдяки рухам війок ціліального епітелію, фімбрій і дистального відділу труби.

■♦Під впливом ферментів, які виділяє епітелій, починається процес звільнен­ня яйцеклітини від променистого він­ця. Цей процес завершується під дією гіалуронідази та муцинази, які виділяють сперматозоони.

♦Для повного розчинення оболонки не­обхідно близько 100 млн. сперміїв, про­те лише кілька з них проникає всередину яйцеклітини, і лише один з’єднує своє яд­ро з ядром материнської гамети, несучи генетичний код батька.

♦Утворюється нова клітина — зигота.

♦ У момент запліднення визначається стать майбутньої дитини.

♦Кожен ооцит має 22 аутосоми й одну статеву Х-хромосому (22+Х).

♦Кожен сперматоцит несе 22 аутосоми й одну X (22+Х) або V (22+У) хромосому.

♦Якщо ооцит запліднюється спермато- цитом, який містить Х-хромосому (22+Х), народжується дівчинка (44+ХХ), якщо спермій несе генетичний код У (22+У), народжується хлопчик (44+ХУ).

♦Зріла яйцеклітина після овуляції ото­чена прозорою оболонкою (гопа реііисі- сіа), що містить глікопротеїни, і клітина­ми гранульозного шару. Один з гліко- протеїнів прозорої зони — 2РЗ — є індук­тором акросомної реакції.

+Акросома — це спеціальний органоїд, розміщений на верхівці голівки сперма­тозоїда, який містить близько десяти різ­них ферментів, які необхідні для «роз­чинення» оболонки яйцеклітини.

♦При контакті з клітинами гранульозного шару та глікопротеїнами активується акросомна реакція, яка полягає у злитті плазматичної та акросомної мембран сперматозоїда і вивільненні ферментного вмісту акросоми. Сперматозоїд проникає крізь прозору оболонку. Відбувається злит­тя гамет — власне, процес запліднення.

♦Для запліднення яйцеклітини необ­хідний лише один сперматозоїд. Якщо в яйцеклітину проникають «зайві» спермії, зародок гине, тому одразу після злиття гамет наступає кортикальна реакція яйце­клітини, яка робить оболонку непро­никною для інших чоловічих статевих клітин і є складовою частиною «блоку поліспермії».

♦Внаслідок злиття гамет утворюється зи­гота.

Через добу після запліднення починається перший поділ зиготи — вона ділиться на

2 бластомери, просуваючись при цьому по матковій трубі (рис. 7.1).

Через 12 годин настає другий поділ — 4 блас­томери. На цій стадії бластомери, якщо їх ізолювати, спроможні розвиватися кожен в повноцінний зародок.

Після третього поділу дроблення стає асинхронним.

Через 4 доби після запліднення зародок складається з 16-32 бластомерів і нагадує ягоду малини (шогиіа —з лат. ягода). В порожнину матки зародок потрапляє на стадії морули, яка складається з двох видів клітин (табл. 7.2)

бластоциста

морула

дроблення

зигота

запліднення

фімбрії

імплантація овуляція Рис. 7.1. Міграція плодового яйця.

Рис. 7.2. Схема дроблення яйцеклітини з утворенням морули:

] — блискуча оболонка; 2 — полярні тільця; 3 — шари дроблення;

4 — світлі клітини, які утворюють зовнішній зародковий листок;

5 — темні клітини, які утворюють внутрішній зародковий листок.

скупчуються в центрі клітини, утворюючи ембріобласт (з якого надалі розвивається плід)

утворюють зовнішній шар — трофобласт, який забезпечує імплантацію і живлення зародка

У порожнині матки морула перебуває до імплантації ще 3 доби, перетворюючись за цей час на бластоцисту.

На 7 добу завдяки гістолітичним фер­ментам, які починає виділяти трофобласт, бластоциста розчиняє тканини слизової оболонки матки, яка в цей час перебуває у фазі секреції (21-22 доба менструального циклу, в яєчнику триває лютеїнова фа­за). Плодове яйце' занурюється у функ­ціональний шар ендометрію. Цей процес називається імплантацією.

Імплантація (нідація) відбувається в два етапи: спершу адгезія (прилипання);

• потім інвазія (проникнення).

Розпочинається якісно новий стан орга­нізму жінки — вагітність. На кінець 8-ї доби імплантація (нідація) завершується, отвір над зародком заростає. Живлення бластоцисти в цей час здійснюється завдя­ки секрету залоз ендометрію (рис. 7.3, 7.4).

Особливі зауваження

• Якщо ендометрій розвинутий недостатньо, його структура та функція порушені внаслідок перенесених запальних захворювань чи абортів, нідація може взагалі не відбутись, або плодове яйце імплантується в нижніх відділах матки (розвивається передлежання плаценти).

Зовнішній шар бластоциста — трофобласт Ектобластичний міхурець згодом пц

— утворює безсудинні вирости — первинні ворсини. Трофобласт диференціюється на два шари — зовнішній, синцитій, не має клітинних елементів, являючи собою шар цитоплазми з великою кількістю ядер, внутрішній — цитотрофобласт — зберігає клітинну будову, він складається з клітин Лангханса,

творюється в амнютичну порожнин) ендобластичний — у жовтковий міш Обидва міхурці оточені мезобласти З клітинного скупчення між амніотичм і жовтковим міхурцем формується зародї вий диск, з якого згодом розвиваєш зародок.

З клітин ектобласта, мезобласта і еши бласта утворюється 3 зародкових листки ] ектодерма, мезодерма і ентодерма, з яка надалі формуються усі тканини плой

У процесі подальшого розвитку ембріо* відбувається збільшення розмірів амнія тичного міхурця. Жовтковий міхурець на

Після імплантації активізується також і розвиток ембріобласта. Клітини ембріо- бласта диференціюються у два вузлики — ендобластичний і ектобластичний.

У центральних частинах кожного з них утворюються порожнини, внаслідок чо­го вузлики перетворюються на міхурці.

Табл. 7.3. Біологічні ефекти прогестерону, важливі для виношування вагітності

■ гальмує продукцію ФСГ, тим самим блокуючи ріст нових фолікулів;

■ посилює васкуляризацію ендометрію (покращується трофіка зародка);|

■ посилює проліферацію та секреторну діяльність залоз ендометрію, внаслідок чого в секреті зростає концентрація ліпідів та глікогену, необхідних для розвитку ембріона;

■ інгібує опосередковану через Т-лімфоцити реакцію відторгнення тканин плода;"]

■ затримує в організмі натрій та воду (у вагітної розвивається гідрофільність тканин, що є позитивним чинником у підготовці пологових шляхів до пологів,

. оскільки підвищується еластичність тканин, але й має негативний ефект — мо­жуть утворюватись набряки);

■ має виражений пірогенний ефект (однією з ознак вагітності в ранні терміни є підвищення, базальної температури);

■ в першому триместрі вагітності прогестерон знижує поріг збудливості м’язових волокон тіла матки і підвищує тонус гладком’язових волокон перешийка і, шийки матки, чим сприяє виношуванню вагітності (недостатність прогестерону. спричинює гормонозалежну форму істміко-цервікальної недостатності);

■ в другому і третьому триместрах вагітності високі рівні прогестерону гальмують скоротливу діяльність матки завдяки а-адреноцепторному інгібуючому ефекту, який приводить до пригнічення спонтанної та індукованої скоротливої активності міометрію;

■ ефективний при тих формах абортів, які є наслідком недостатності прогес­терону;

■ має антиестрогенну активність

томість атрофується. Каудальний кінець первинної кишки ембріона утворює випи­нання — алантоїс, по якому з тіла зародка до ворсин хоріона йдуть судини. У без- судинному досі хоріоні починається про­цес васкуляризації, що дає початок роз­витку ворсинчастої оболонки.

Після імплантації трофобласт починає секретувати хоріонічний гонадотролін, з появою навіть мінімальних кількостей якого в організмі жінки починаються змі­ни: припиняється менструальний цикл, жовте тіло менструації перетворюється на жовте тіло вагітності, ендометрш транс­формується в децидуальну оболонку.

Жовте тіло вагітності за добу секретує до 26 мг прогестерону. Трофобласт підтримує активність жовтого тіла на ранній стадії ембріогенезу, продукуючи хоріонічний гонадотропін (ХГ). Під впливом ХГ жовте тіло синтезує прогестерон в достатній кількості, щоб попередити відторгнення ендометрію. Менструація настає внас­лідок звуження спіральних артерій і не- кротизації ендометрію. Прогестерон запо­бігає цьому.

Жовте тіло вагітності продукує прогестерон, гормон, який забезпечує нор­мальний перебіг вагітності і завдяки сукупності своїх біологічних ефектів дістав назву «протектора вагітності» (ргоіесі — захищати).

РОЗВИТОК ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК

Ранні етапи онтогенезу завершуються тим, що ембріон оточує амніотична рідина і три оболонки: децидуальна, ворсинчаста

і водна.

Після повної імплантації на поверхні тро- фобласта утворюються вирости — вор­сини, з яких надалі розвивається ворсин­часта оболонка (сНогіоп).

Поява первинних ворсин за терміном співпадає з першою менструацією, яка не настала. У деяких жінок в цей час можуть з’явитись кров’янисті виділення, які вони помилково приймають за менструацію (імплантаційна ознака Гартмана). З цього періоду розпочинається гемотрофічний тип живлення зародка.

Між ворсинками хоріона і слизовою оболонкою матки виникає зона, в якій циркулює материнська кров. Цей простір називається первинним міжворсинчастим. У цей час ворсинки вкривають всю по­верхню хоріона (сНогіоп Ггопсіозшп). Пер­винні ворсинки не мають судин, поживні речовини проходять через їхню мембрану за законами осмосу та дифузії. На 2-му тижні вагітності в первинні ворсинки проростає сполучна тканина, з цього моменту вони перетворюються на вторинні. Згодом пло­дове яйце, збільшуючись, виступає в порож­нину матки, ця поверхня втрачає контакт із слизовою оболонкою, а, отже, і трофічну функцію, тому ворсинки тут, ставши зай­вими, зникають, хоріон стає гладеньким (сЬогіоп Іаеуе). На тій частині хоріона, що прилягає до десісіиа Ьазаііз, ворсинки розростаються, розгалужуються, тут в май­бутньому формуватиметься плацента.

З 3-го тижня розвитку зародка розпочина­ється дуже важливий етап: у ворсинки проростають судини, перетворюючи їх на третинні. З моменту васкуляризації ворсинок розпочинається новий тип кро­вообігу ембріона — алантоїдний (хоріаль- ний).

Виникає вторинний міжворсинчастий простір, в якому циркулює материнська кров. При відділенні плаценти від стінки матки цей простір порушується, виникає кровотеча.

Після імплантації і встановлення зв’язку

з материнським організмом постачання ем­бріона, а згодом плода киснем і транспор­тування поживних речовин здійснюється за допомогою системи живлення та кро­вообігу. Упродовж внутрішньоутробного розвитку системи кровообігу послідовно розвиваються і змінюються. Розрізняють жовткову, алантоїдну та плацентарну системи живлення.

Жовтковий період триває з моменту імплан­тації і до кінця першого місяця життя зародка. Поживні речовини і кисень, що містяться в ембріотрофі, проникають до ембріона безпосередньо через трофобласт, що утворює первинні ворсини.

Алантоїдтй (хоріальний) кровообіг почина­ється з кінця 1-го місяця і триває 8 тижнів. Настає новий етап у розвитку ембріона — вторинні ворсини перетворюються на тре­тинні.

вообігу: наявність овального отвору між правим і лівим передсердям і артеріальної (боталової) протоки, що з’єднує легеневу артерію з аортою.

Перехід до плацентарного кровообігу починається з 7—10-го і завершується до 12—14 тижня вагітності.

Упродовж перших двох тижнів після за­пліднення запліднену яйцеклітину ми на­зиваємо плодовим яйцем.

Ці перші тижні передплацентарного роз­витку включають:

• запліднення;

• формування вільної бластоцисти;

• імплантацію бластоцисти;

• формування первинних ворсинок хорі­она.

Особливі зауваження |

• Період алантоїдного кровообігу є дуже важ- [! ливим критичним періодом у розвитку плода.

З огляду на високу чутливість алантоїса |; до пошкоджуючих факторів зовнішнього [і і середовища його реакцією на шкідливі впливи ззовні, зокрема інфекційні чинники, може статир припинення васкуляризації ворсинок і загибель к і ембріона на початкових стадіях розвитку.

Найдосконалішою системою кровообігу є плацентарна. Тільки вона може цілком забезпечити потреби плода, що постійно зростають.

Плацентація завершується до 14-го тиж­ня вагітності. Зачаток серця ембріона утворюється на 2-му тижні, формування його в основному Закінчується на 8-му, до цього часу воно набуває всіх рис чотирикамерного серця людини, мають особливості, притаманні плодовому кро­

1 — плід в амніотичній оболонці;

2 — базальна оболонка;

3 — гіллястий хоріон

(майбутня плацента);

4 — залишок жовткового мішка;

5 — парієтальна оболонка;

6 — порожнина матки;

7 — гладенький хоріон;

8 — капсулярна оболонка.

З третього тижня настає ембріональний період. Проходить диференціювання обо­лонок, ріст ембріона.

З 10-го тижня після останньої менструащї або через 8 тижнів після запліднення ембріональний період закінчується. З цього моменту зародок називається плодом.

На цей час плід оточений навколопло- довими водами і трьома оболонками, дві з яких — водна (атпіоп) та ворсинчаста (сЬогіоп) належать плоду, а одна — де- цидуальна (сіесісіиа) — матері.

Децидуальною оболонкою називається ви­дозмінений у зв’язку з вагітністю ен- дометрій. Цю оболонку називають ще відпадаючою, оскільки після народжен­ня плода вона разом з іншими оболон­ками відокремлюється від матки і на­роджується. Виділяють три частини де- цидуальної оболонки:

• Бесісіиа рагіеіаііз 8. десМиа уега, що ви- стеляє порожнину матки;

• Бесісіиа Ьазаііз — знаходиться між пло­довим яйцем та стінкою матки;

• Оесісіиа сарзиіагіз — вкриває плодове яйце з боку порожнини матки.

Шари децидуальної оболонки

*****

Компактний шар (гопа сошрасіа)

містить вивідні протоки маткових залоз, складається і клітини строми ендометрію, що транс- в основному формувалися на час вагітності у децидуальні. із залоз Він звернений у порожнину матки і;

Значення децидуальної оболонки під час вагітності дуже велике. Децидуа лізує мікроорганізми, інактивує їхні токсини, чим здійснює бар’єрну функцію, висока фагоцитарна г.ставність цієї тканини за­безпечує захі ст плода. На ранніх етапах розвитку за рахунок децидуальної обо­лонки здійснюється живлення зародка — трофічна функція.

Децидуальна тканида є ще й своєрідним ендокринним органом, синтезуючи тка­нинний імунореактивний пролактин і простагландини.

Ворсинчаста оболонка розвивається з трофобласта. Хоріон спочатку вкритий ворсинками суцільно, по всій поверхні, згодом ворсинки залишаються лише на тій частині, яка звернена до матки, де розвивається плацента.

Водна оболонка (амніотична) — внутрішня, найближча до плода тонка оболонка, утворена з мезенхіми. Циліндричний та кубічний епітелій водної оболонки бере участь в утворенні навколоплодових вод і параплацентарному обміні.

Плацента

Діяльність тимчасової функціональної сис­теми мати — плацента — плід у величезній мірі визначається повноцінністю функціо­нування плаценти — органа, що сполучає два організми і призначеного для забез­печення надзвичайно складних і взаємо­пов’язаних стосунків між ними.

Плацента людини належить до гемохоріаль- ного типу. Цьому типові притаманний безпосередній контакт між материнською кров’ю та хоріоном, саме такий тип макси­мально сприяє отриманню з крові матері поживних речовин і кисню і є вищою стадією еволюції.

Плацентація розпочинається з 3-го тижня вагітності — з початку васкуляризації ворсин хоріона і перетворення вторинних ворсин у третинні. Цей період закінчується до 12—14 тижня вагітності і знаменується переходом від хоріального (алантоїдного) кровообігу до плацентарного.

Наприкінці вагітності діаметр плаценти досягає 15-20 см, товщина 3-3,5 см, ма­са 500-600 г. Плацента розміщується пе­реважно на передній чи задній стінці мат­ки в ділянці її тіла.

Поверхні плаценти

! материнська |

прилягає до стінки матки

| плодова!

вкрита амніотичною оболонкою, під якою від периферії плаценти до місця прикріплення пуповини йдуть судини

Материнська поверхня плаценти маг сіру­вато-червоний колір. Вона поділена на час­точки (котиледони). Материнська частина плаценти становить собою потовщену час­тину децидуальної оболонки, а плодова частина — ворсинки хоріона.

Основною анатомо-функціональною оди­ницею плаценти є плацентон, утворений з боку плода котиледоном, а з боку мат­ки — курункулом.

Котиледон, або часточка плаценти, утво­рений стовбуровою ворсиною і її чис­ленними розгалуженнями. Основа коти- ледона закріплена на базальній хоріальній пластинці. Окремі ворсини (якірні) при­кріплюються до базального шару дециду­альної оболонки, проте більшість ворсин вільно плаває у міжворсинчастому прос­торі.

Кожному котиледонові відповідає з бо­ку матки певна ділянка децидуальної оболонки, відділена від сусідніх пере­тинками — септами. Ця ділянка нази­вається курункулом. На дні кожного ку- рункула відкривається спіральна артерія, яка постачає кров’ю міжворсинчастий простір.

Сформована плацента складається з 10-15 великих котиледонів і 40-50 дріб­них. У 18—20 тижнів вагітності товщина плаценти складає 1,5—2 см, наприкінці вагітності, на 36-му тижні — 3—3,5 см. На цей час плацента досягає повної функціональної зрілості. Надалі потов­щення плаценти не відбувається. В ос­танні тижні вагітності розпочинається процес «старіння плаценти», що супрово­джується зменшенням її функціональної поверхні. На поверхні ворсинок випадає з материнської крові фібриноїд, це при­зводить до тромбоутворення і виклю­чення цих ворсин з активного кровообігу. В ділянках дистрофії відкладаються солі кальцію.

з, крові матері плід отримує необ­хідні поживні речовини

. забезпечує плід киснем

у кров матері виводяться про­дукти обміну та вуглекислота

плацента є тимчасовою зало­зою внутрішньої секреції. В ній утворюються хоріонічний гона- дотропін, прогестерон, частко­во естрогенні гормони, плацен­тарний лактоген'

Дата добавления: 2015-09-30