Міністерство освіти і науки України 18 страница

— сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів;

— сум заборгованості, що підлягає включенню до валових до­ходів;

— сум коштів страхового резерву, використаних не за призна­ченням вартості матеріальних цінностей, переданих платни­ку податку згідно з договорами схову (у відповідальне збе­рігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

— сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

— сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

— сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника та­кого акцизного збору, уповноваженого законом вносити йо­го до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електрич­ну та теплову енергію;

— доходів від продажу електричної енергії (включаючи реак­тивну);

— сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до ст. 4 Закону "Про оподаткування підпри­ємств" не включаються до складу валового доходу:

— Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вар­тість продажу товарів (робіт послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

— Суми коштів або вартість майна, отримані платником подат­ку як компенсація (відшкодування) за примусове відчужен­ня державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством.

— Суми коштів або вартість майна, отримані платником подат­ку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником по­датку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

— Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

— Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у кор­поративні права, емітовані таким платником податку, в то­му числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

— Суми доходів органів виконавчої влади та органів місцево­го самоврядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації ін­ших послуг, обов'язковість придбання яких передбачена за­конодавством), у разі зарахування таких доходів до відпо­відних бюджетів.

— Суми коштів у вигляді внесків, які:

а) надходять до платників податку, що здійснюють недержав-
не пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вклад-
ників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних
рахунків, а також осіб, що уклали договори страхування
відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне
забезпечення";

б) надходять до страховиків, що здійснюють довгострокове
страхування життя, від страхувальників;

в) накопичуються за пенсійними вкладами, рахунками учасни-
ків фондів банківського управління відповідно до закону.

— Суми надходжень до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами п. 7.11 цього Закону.

Кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ICI), доходи від здійснення операцій з активами ICI та доходи, нараховані за активами ICI, а також кошти, залучені від власників серти­фікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, ство­рених відповідно до закону та інші надходження, передбачені ст. 4 Закону.

Ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає: валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

— суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ве­денням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання елект­ричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обме­жень, установлених у ст. 5 Закону;

— суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), що добро­вільно перераховані протягом звітного року до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, до неприбутко­вих організацій, у розмірі, що перевищує 2 відсотки, але не більше 5 відсотків оподатковуваного прибутку попередньо­го, звітного року, обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються у випадках, передбачених законодавством, та кошти найманих осіб, внесені за догово­ром довгострокового страхування життя або будь-якого ви­ду недержавного пенсійного забезпечення, які сукупно не перевищують 15 відсотків від заробітної плати, сплаченої такій найманій особі; виплати на заробітну плату фізичних осіб (основна, різні види заохочення, авторські винагороди тощо); суми коштів або вартість майна, добровільно пере­рахованих організаціям роботодавців та їх об'єднанням, у вигляді вступних, членських внесків, але не більше 0,2 від­сотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний рік;

— сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для прове­дення їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього періоду;

— витрати платника податку на забезпечення найманих пра­цівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а та­кож продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

— витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторсь­ких робіт, виготовлення та дослідження моделей зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, ви­платою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в гос­подарській діяльності платника податку. Норми цього під­пункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку;

— витрати на придбання літератури для інформаційного забез­печення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровіль­ного аудиту за рішенням платника податку;

— витрати платника податку, пов'язані з професійною підго­товкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відно­синах із таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних із таким плат­ником;

— будь-які витрати на гарантійний ремонт або гарантійні за­міни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних змін, прийнятих платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування;

— витрати платника податку на рекламу, на організацію при­йомів, презентацій, безплатну роздачу зразків товарів, але не більше 2 відсотків від оподаткованого прибутку платни­ка податку за попередній рік; будь-які витрати на утриман­ня і експлуатацію фондів природоохоронного значення; ви­трати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об'єктів інфраструктури, що перебувають на ба­лансі платника податку, дитячих установ, закладів охорони здоров'я, спортивних споруд, житлового фонду і гуртожит­ків.

Не включаються до складу валових витрат витрати на по­треби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Витрати, які не зараховують до складу валових витрат, встановлені у ч. З ст. 5 Закону.

Оподатковуваний дохід визначається шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат і суму аморти­заційних відрахувань.

Під амортизацією основних фондів і нематеріальних акти­вів розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних від­рахувань. Ст. 8 Закону встановлює, які витрати підлягають амортизації, які не підлягають амортизації та повністю відно­сяться до складу валових витрат звітного періоду.

Закон встановлює порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань платника податку протягом звіт­ного періоду. Існує чотири групи основних фондів, для кожної з них проводиться свій порядок проведення обліку балансової вартості та здійснення амортизації.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансо­вої вартості кожної групи основних фондів на початок звітно­го (податкового) кварталу: І група — 2%; II група—10%; III група — 6%; IV група— 15%. Порядок бухгалтерського об­ліку балансової вартості груп основних фондів установлює Міністерство фінансів України.

Пільги, що передбачає Закон для підприємств при оподат­куванні прибутку: перш за все, звільняються від сплати подат­ку з прибутків неприбуткові організації. Ст. 7.11.1 дає перелік організацій, які належать до неприбуткових¹, і види доходів, які не підлягають оподаткуванню.

Згідно зі ст. 7.11.9 у разі, коли доходи неприбуткових орга­нізацій, отримані ними у вигляді коштів і майна (дотації і суб­сидії з бюджетів, державних цільових фондів, благодійних віт­чизняних і зарубіжних організацій), якщо на це є згода Вер­ховної Ради України, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25% від загальних валових до­ходів, отриманих протягом року, підлягають оподаткуванню за ставкою 25%.

Платники податку на прибуток у строки, які визначені за­коном, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період (за три квартали наростаючим підсумком, а за четвертий — повну).

Податок на прибутки нерезидентів обчислюється платника­ми, але підлягає підтвердженню податковим органом за міс­цем знаходження постійного представництва.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств і ор­ганізацій інвалідів, майно яких є їх власністю, який одержаний від продажу товарів, крім підакцизних товарів, і прибуток, одержаний від грального бізнесу (п. 7.12 ст. 7 Закону та по­станова Кабінету Міністрів України "Про всеукраїнські громад­ські організації інвалідів, підприємства яких звільняються від сплати податку на прибуток з операцій по продажу товарів" від 27 липня 1998 р.).

Імовірно, що сама назва цих підприємств і організацій — неприбуткові — говорить про те, що їх статутна діяльність не дає прибутків, тому доцільніше встановити, які ж їхні доходи, одержані від позастатутної діяльності, оподат­ковуються.

Не підлягають оподаткуванню виграші у державній грошо­вій лотереї, прибутки від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробни­цтва, що скеровуються на збільшення об'ємів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів¹.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у пп. 13.4 ст. 13 звільняє від оподаткування доходи, одержані нерезидентами, у вигляді відсотків або доходу на державні цінні папери, які реалізовані через агентів-нерезидентів за ме­жами території України.

Звільняються від оподаткування:

— доходи заготівельних підприємств від продажу у відповідно­сті до закону окремих видів відходів як вторинної сировини за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

— доходи у вигляді коштів, матеріальних цінностей і немате­ріальних активів, одержаних позашкільними учбовими за­кладами, незалежно від підпорядкованості, типу і форми власності, від здійснення або на здійснення діяльності, пе­редбаченої їх статутом.

Податком у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткову­ється прибуток:

— платників податків від проведення науково-дослідних і ре­ставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини;

— протягом трьох років після державної реєстрації інновацій­ної продукції, що реалізується підприємством².

Ставка податку з прибутку згідно зі ст. 10 Закону встанов­лена для всіх підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, у розмірі 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

' Див.: Про затвердження переліку спеціальних продуктів дитячого харчу­вання і порядки віднесення таких продуктів до продукції власного виробниц­тва. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 1997 р. № 859 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 33. — С. 20.

² Детальніше див.: Налоговое право Украйни / Под ред. Н. П. Кучерявенко. — С. 338—339.

Окремо регламентується оподаткування доходів від граль­ного бізнесу: платник податку, який здійснює виплату вигра­шів у лотерею, у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях, зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи.

Виграші у державні грошові лотереї не підлягають оподат­куванню. Державна грошова лотерея — це лотерея, яка пе­редбачає наявність призового фонду в розмірах не менше 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України не менше як ЗО відсотків від доходів, що залишаються після відрахувань до призового фонду.

У випадках перевищення суми доходів над витратами, по­в'язаними з випуском і проведенням державних лотерей, вона не оподатковується.

Залежно від особливостей діяльності підприємств законо­давством установлюються і ставки податку з прибутків.

Доходи від страхової діяльності страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою 3 відсотки від суми валового до­ходу від страхової діяльності. Страховики —резиденти, які одержують доходи за угодами довгострокового страхування життя, оподатковуються за "0" ставками.

Оплата вартості фрахту резидентами нерезидентам оподат­ковуються за ставкою 6% у джерела виплати доходів за їх ра­хунок.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від нада­них рекламних послуг на території України, сплачують пода­ток за ставкою 20% від суми таких виплат за власний раху­нок.

Нерезиденти, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в за­гальному порядку.

Якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і не визначає прибуток, що одержав в Україні через постійне представництво, оподатковувана сума прибутку, одержаного в Україні, визначається на підставі складеного нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити прибуток резидента шляхом прямого підрахунку податковий орган визначає його як різни­цю між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного валового доходу кое­фіцієнта 0,7.

Підприємства, що випускають сільськогосподарську продук­цію, сплачують податок на прибуток за підсумками звітного податкового року, але їх валові доходи і витрати підприємств підлягають індексуванню, виходячи з офіційного індексу ін­фляції за період від місяця, наступного за місяцем таких ви­трат, до кінця звітного податкового року.

Сума нарахованого податку таких підприємств зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогос­подарському виробничому обороті.

Суми податку для всіх платників зменшуються на вартість торгових патентів, придбаних платниками згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Платник податку самостійно веде облік одержаних доходів будь-яким методом: методом нарахувань або касовим. При ви­користанні метода нарахувань доходів і витрат платник подат­ку облік доходів і витрат проводить незалежно від фактичного отримання доходів і проведення витрат, а відразу після при­дбання права на доходи чи витрати.

Касовий метод передбачає облік платником доходів і ви­трат з часу вступу платника у право власності цих доходів або визнання за ним витрат.

Платники податку подають у податковий орган податкову декларацію про прибутки за звітний період. За перший квар­тал, півріччя, чи за 3 квартал подаються спрощені декларації, за рік — повна. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним кварталом. Платіжне до­ручення банку подається до настання строку платежу. Протя­гом кварталу підприємства сплачують авансові внески податку до бюджету за перший і другий місяці кварталу за підсумками кожного місяця до 20 числа другого і третього місяця кварта­лів. Розрахунки авансових внесків платник проводить самос­тійно без подання податкової декларації.

¹ Див.: Ст. 97 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів Украї­ни" // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 58-59.

Якщо податковий орган додатково нарахує податкову суму, то підприємство сплачує (з 2005 р.) пеню із розрахунку 3-крат-ного розміру річної облікової ставки НБУ, діючої на день ви­никнення додаткового податкового зобов'язання¹.

Контрольнії запитанні!

1. Сутність фінансово-правового інституту державних і муні­ципальних доходів.

2. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що включа­ються до ланок бюджетної системи.

3. Що таке податок як платіж до бюджету?

4. Відмінність податку від інших видів обов'язкових платежів.

5. Види і особливості непрямих податків.

6. Податок на додану вартість, юридичний склад цього податку.

7. Акцизний збір. Суб'єкти, об'єкти, особливості цього непря­мого податку.

8. Податок із прибутку підприємств. Суб'єкти, оподатковува­ний об'єкт, ставки, пільги.

Глава 11. ПОДАТКИ З ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Ця глава присвячена двом податкам, які сплачують тільки фізич­ні особи. Необхідно запам'ятати, що в Законі про податок необ­хідно виявляти юридичний склад податку. Оскільки оподатку­вання доходів фізичних осіб — дуже складний процес, в главі ви­світлені основні питання, а детальніше слід читати підручники з податкового права (наприклад, Налоговое право / Под ред. проф. Кучерявенко Н. П.).

§ 1. Податок на доходи фізичних осіб

Головним податком з фізичних осіб є податок на доходи, який було введено Законом України "Про податок з доходів фізич­них осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ГУ'.

Цей Закон діє із доповненнями та змінами, внесеними законами від 3 лю­того 2005 р., 25 березня 2005 р., З червня 2005 р., 7 липня 2005 р.

Законодавство України приділяє пильну увагу визначенню поняття "фізична особа — резидент, яка має місце проживання в Україні". У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр жит­тєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній із держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періо­ду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єк­та підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, вона вважається резидентом, якщо є громадянином Ук­раїни.

Якщо всупереч Закону фізична особа — громадянин Украї­ни — має також громадянство іншої країни, то з метою оподат­кування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачених цим Законом або нормами міжнарод­них угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її ста­тус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне ствердження нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Статтею 2 Закону визначені платники податків:

— резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походжен­ня з території України, так й іноземні доходи;

— нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походжен­ня з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатич­ні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності між­народним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирів­няної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Якщо платник податку помирає або визнається судом помер­лим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нара­хованих на його користь доходів); при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених Законом.

Суб'єктом податку вважається самозайнята особа — плат­ник єдиного або фіксованого податку, яка надає послуги іншій особі (виконує роботу на її користь) у межах цивільно-право­вого договору, прирівнюється до найманої особи з відповід­ним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо такий договір укладений більше ніж на один місяць за податковий рік.

Ст. З Закону встановила об'єкт оподаткування резидентів і нерезидентів. Об 'єктом оподаткування резидента є:

— загальний місячний оподатковуваний дохід;

— чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

— доходи з джерелом їх походження з України, які підляга­ють кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

— іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

— загальний місячний оподатковуваний дохід із джерелом йо­го походження з України;

— доходи з джерелом їх походження з України, які підляга­ють кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість пере­раховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Націо­нального банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

З 1 січня 2005 р. нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до Закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний оподатковуваний дохід визначається ст. 4 Закону. П. З ст. 4 Закону вміщує перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу і не підлягають відображенню в його річній податковій декларації:

— сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондів загально­обов'язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно);

— сума державних премій України або державних стипендій України, визначених Законом, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, відмінним від таких нагород, сума Нобелівської премії та Абелівської премії;

— сума пенсій або щомісячного довічного грошового утри­мання, отримуваних платником податку з Пенсійного фон­ду України чи бюджету згідно із Законом, а також з інозем­них джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподаткову­ються в країні їх виплати тощо.

— з 1 січня 2005 р. не підлягають оподаткуванню і не вклю­чаються до складу загального місячного або річного опода­тковуваного доходу платника такі доходи:

— доходи, що були нараховані платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору та зго­дом перераховані на його пенсійний вклад, відкритий від­повідно до Закону;

— кошти, які вносяться особою, що не є платником податку, або її працедавцем (третьою особою) на користь платника податку на пенсійний вклад такого платника податку;

— кошти, перераховані фізичною особою до власного пенсій­ного вкладу або до пенсійного вкладу, якщо виплати з ньо­го здійснюються на користь членів сім'ї такої фізичної осо­би першого ступеня споріднення.

З ЗІ березня 2005 р. до складу загального місячного або річного оподаткування доходу не включаються також суми державних премій або державних стипендій України, визначе­них законами або Указами Президента України, а також вар­тість державних нагород чи винагород від імені України.

З 22 березня 2005 р. не включаються в оподаткуванні мі­сячний або різний дохід виплати з Державного бюджету на користь дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук, Академії педагогіч­них наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України як щомісячна плата за звання дійсного чле­на та члена-кореспондента, а з 12 травня 2005 року не вклю­чається і сума коштів, яка щорічно виплачується переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

Якщо до 2004 р. податкового агента було введено тільки при сплаті акцизного збору, то з 1 січня 2005 р. у податкові правовідносини введено нового суб'єкта — податкового агента.

Податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нере­зидент або його представництво, які незалежно від їх орга­нізаційно-правового статусу та способу оподаткування інши­ми податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати по­даткову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) іншим фізичним особам.

Податковим агентом при здійсненні операцій із відчуження об'єктів рухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповід­ний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами угоди.

Для оформлення договору платник податку повинен спла­тити податок із доходу від операцій з відчуження об'єктів ру­хомого майна, а нотаріус мусить повідомити податковий орган про це¹.

Чинний Закон України "Про податок на доходи фізичних осіб" зовсім по-новому встановив порядок надання пільг за податком на доходи.

Див.: ст. 4, п. 3-36 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно зі ст. 6 Закону платник податку має право на змен­шення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного праце­давця у вигляді зарплати, на суму податкової соціальної піль­ги у таких розмірах:

1) у розмірі однієї мінімальної зарплати, встановленої Зако­ном на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку;

2) у розмірі 150% суми соціальної пільги, якщо платник:

— є самотньою матір'ю або батьком (опікуном, піклувальни­ком) у розрахунку на кожну дитину до 18 років;

— утримує дитину-інваліда І або II групи — у розрахунку на кожну дитину до 18 років;

Дата добавления: 2015-09-29