Міністерство освіти і науки України 22 страница

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є надро-користувачі всіх форм власності, включаючи підприємства з іно­земними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на родовищах, розташованих у межах території України, її конти­нентального шельфу та виключної (морської) зони: раніше роз­віданих та переданих в установленому порядку для промисло­вого освоєння; з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки і промислового освоєння.

Об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин.

Величина збору залежить від того, за рахунок яких коштів проведено розвідку корисних копалин на родовищах, де здійс­нюється їх видобуток:

— якщо тільки за рахунок бюджетних коштів, то сума збору обчислюється виходячи з обсягів видобутих корисних копа­лин, нормативів зборів, установлених Урядом, з урахуван­ням індексу інфляції;

— якщо розвідка виконувалася частково за рахунок коштів надрокористувача, то сума збору обчислюється виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та засто­суванням до збору відповідних, установлених Інструкцією відповідних коефіцієнтів (від 1,2 до 0,2).

Збір сплачується щомісяця. Розрахунок складається на кож­ний квартал окремо.

Неподаткові доходи включаються до бюджетів різного рів­ня. Перелік неподаткових доходів, які входять до державного бюджету, вміщені у Бюджетній класифікації та встановлюють­ся щороку у статтях Закону України "Про Державний бю­джет", а порядок їх справляння регулюється постійно діючим податковим законодавством чи постановами Кабінету Мініст­рів України.

Як правило, до неподаткових доходів належать доходи від використання державних і муніципальних природних багатств і майна, що належить до державної або муніципальної власно­сті; майна, що переходить до держави або муніципальних органів за рішеннями або вироками судів, або на праві спад­щини; кошти від орендної плати або від продажу майна, що знаходиться у державній або муніципальній формі власності тощо. До неподаткових доходів належать також: фінансова до­помога у міжбюджетних відносинах; безвідплатні перераху­вання від фізичних і юридичних осіб, міжнародних організацій і урядів іноземних держав, штрафні та інші примусові стяг­нення.

Бюджетна класифікація віднесла до неподаткових надхо­джень:

— доходи від власності та підприємницької діяльності (надхо­дження від перевищення валових доходів над витратами Національного банку України; надходження від грошо­во-речових лотерей; надходження від розміщення в устано­вах банків тимчасово вільних бюджетних коштів; дивіден­ди, що нараховані на акції (долі, паї) господарських това­риств; рентна плата; інші надходження; надходження кош­тів, що отримані від продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати; надходження кош­тів від відшкодування збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

— адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей в шко-лах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл, профтех­училищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; державне мито; митні збори; єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України);

— надходження від штрафів та фінансових санкцій (суми, стяг­нуті з осіб, що винні за шкоду, яка нанесена підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частки вартості виготовленої нестандартної продукції за дозволом на тимчасове невиконання вимог відповідних стандартів; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штраф­них санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

— інші неподаткові надходження (надходження сум різниці в ціні на природний газ; відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за пору­шення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов'язань; доходи від операцій з кредитування та надання гарантій; власні надходження бюджетних установ; плата за послуги, що надаються бю­джетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ; додаткові збори на сплату пенсій).

Є й інші обов'язкові платежі, які сплачуються за різного роду послуги.

Збір за використання радіочастотного ресурсу введено відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України"¹ від 1 червня 2000 р. Платниками цього збору ви­ступають юридичні й фізичні особи, які використовують ра­діоелектронні або радіомовні пристрої. Об'єкт збору — поло­са радіочастот у всіх регіонах, яка використовується платника­ми. Ставки збору визначаються Кабінетом Міністрів України в гривнях окремо по кожному регіону. Сума збору підраховуєть­ся платником самостійно і залежить від ставки і ширини ра­діочастотної полоси, вноситься щомісячно і зараховується до державного бюджету².

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" встановлено збір у вигляді цільової надбавки до діючого та­рифу на електричну та теплову енергію. Цільові надбавки встановлює Національна комісія регулювання електроенерге­тики України. Сплачують цей збір учасники оптового ринку електроенергії в Україні (крім бюджетних організацій і насе­лення). Порядок використання коштів за цим збором визначає Кабінет Міністрів України. На 2007 р. сума цільової надбавки становить 2 800 000 тис. гривень (ст. 79 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"). Платниками цього збору виступають учасники оптового ринку електроенергії в Україні (крім бюджетних установ і населення). Об'єктом є по­вний об'єм електричної або теплової енергії, яка відпускається за регульованим (оптовим) тарифом.

Збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ. Закон про систему оподаткування доповнився ще одним обов'язковим збором у вигляді цільової надбавки у розмірі 2 відсотків до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 298.

² Про ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу в Україні. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 77 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 5. — Ст. 193.

Відповідно до п. 28 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" до спеціального фонду держав­ного бюджету зараховується збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ.

Платником збору у вигляді цільової надбавки до затвердже­ного тарифу на природний газ є споживачі газу усіх форм влас­ності.

Збір, отриманий від споживачів під час реалізації газу, включається до валового доходу, а під час внесення (нараху­вання) надбавки до бюджету — до валових витрат. Відповідаль­ність за правильність нарахування і своєчасність внесення збо­ру до спеціального фонду несуть платники, а контроль здійс­нюють органи державної податкової служби.

Рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конден­сат. Законом України "Про рентні платежі за нафту, природ­ний газ і газовий конденсат"' визначено загальнодержавні рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат, які сплачуються з вартості обсягів нафти, природного газу і газового конденсату, видобутих на території України, і плат­никами яких є суб'єкти підприємницької діяльності, що здійс­нюють їх видобуток на території України.

Об'єктом рентних платежів за нафту, природний газ і газо­вий конденсат є обсяги нафти, природного газу і газового кон­денсату, видобуті на території України, за винятком обсягів фактичних втрат цих речовин. Нормативи втрат встановлює орган, визначений Кабінетом Міністрів України.

Диференціація ставок рентних платежів установлена Зако­ном залежно від середньої глибини свердловини на родовищі та обсягів видобутих нафти, природного газу, газового конден­сату, гірничо-геологічних умов та ціни реалізації. Місячні су­ми рентних платежів вносяться платниками до Державного бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за остан­нім днем граничного строку подання розрахунку цих платежів.

Закон закріпив перелік пільг по сплаті рентних платежів. Звільняються від сплати обсяги нафти, природного газу і газо­вого конденсату:

¹ Закон України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" від 5 лютого 2004 р. № 1456-ІУ.

— видобуті в межах територіальних вод і виключної (морсь­кої) економічної зони України;

— видобуті з родовищ, що залягають на глибині понад 500 метрів;

— понад базові обсяги нафти, природного газу і газового кон­денсату, видобуті з родовищ, затверджених Кабінетом Мі­ністрів України як такі, що мають важковидобувні та ви­снажені запаси.

Надходження цього збору використовуються у порядку, ви­значеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України від 9 квітня 1999 р. "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмілярства" цей збір сплачують підприємства торгівлі. Об'єкт збору — ви­торг від реалізації алкогольних напоїв та пива. Ставка збору встановлена в розмірі 1 відсотка виторгу. Збір нараховується на всю суму виторгу, включаючи ПДВ. Для збору відкривають спеціальні рахунки у казначействі. Порядок справляння збору і використання коштів встановлено постановою Кабінету Мі­ністрів України "Про затвердження порядку справляння збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівницт­ва та хмілярства" від 29 червня 1999 р. № 1170.

Гастрольний збір. Законом України від 10 червня 2003 р. № 1115 "Про гастрольні заходи в Україні" було введено за­гальнодержавний збір, платником якого є суб'єкти господарю­вання, що займаються організацією гастролей на території Ук­раїни. До гастрольних належать видовищні заходи, які прово­дяться підприємствами, організаціями культури, творчими і тимчасовими, окремими виконавцями за межами їх постійних сценічних майданчиків, з метою одержання прибутку.

Не є платниками цього збору організатори благодійних гас­трольних заходів, тобто добровільних безкорисливих видовищ­ні заходи закладів, підприємств, організацій культури, творчих колективів, окремих виконавців, що не передбачають одер­жання доходу їх організаторами та гастролерами, за винятком доходів, за рахунок яких покриваються витрати, пов'язані ви­ключно з організацією та проведенням гастрольного заходу. Перелік та граничні обсяги таких витрат визначаються Ка­бінетом Міністрів України (ст. 1 Закону). Також благодійними вважаються заходи, весь дохід від яких спрямовується на бла­годійництво згідно із Законом.

Платники збору за проведення гастрольних заходів про­тягом десяти календарних днів після дати проведення гас­трольного заходу подають до органу державної податкової служби за місцем його проведення розрахунок збору за про­ведення гастрольних заходів за формою, встановленою цент­ральним податковим органом.

Збір сплачується одним платіжним дорученням протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою проведення гастрольного заходу.

Датою проведення заходу вважається дата його фактичного завершення. Сума збору за проведення гастрольних заходів, не сплачена платником в установлений цим Законом термін, вва­жається сумою податкового боргу і стягується до бюджетів з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій у за­гальному порядку.

Об'єкт обкладання збором — виручка від реалізації білетів на гастрольний захід. Ставка збору — 3 відсотки об'єкта. Кош­ти від збору розподіляються таким чином: 30% — до місцевих бюджетів, 70% — відраховуються на спецрахунок Державного Казначейства для підтримки гастрольних заходів вітчизняних гастролерів на загальнодержавному рівні¹.

§ 2. Доходи від операцій з капіталом

Бюджетна класифікація включає до складу доходів бюджетів доходи від операцій з капіталом, які збираються шляхом:

а) надходжень від продажу основного капіталу — кошти від
реалізації безхазяйного майна, скарбів тощо; надходження
коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та до-
рогоцінного каміння; надходження від відчуження майна,
що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться в
комунальній власності;

б) надходження від реалізації державних запасів товарів (ма-
теріальних цінностей державного резерву та розброньова-
них матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;

г) податків на фінансові операції та операції з капіталом.

¹ Офіційний вісник України. — 2003. — № 32. — Ст. 1686; Наловогое право / Под ред. проф. Н. П. Кучерявенко. — С. 436.

До неподаткових доходів належать також трансферти, які в Бюджетному кодексі визначаються як кошти, одержані від ор­ганів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого управління, інших держав або міжна­родних організацій (від Секретаріату ООН за участь українсько­го контингенту в миротворчих операціях, гранти, дари).

§ 3. Фінансовий моніторинг

Держава всіляко запобігає та протидіє запровадженню в легаль­ний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та намагаєть­ся проводити боротьбу з фінансуванням тероризму, тобто веде боротьбу за "чистоту" грошей. Із метою прискорення таких за­ходів і був прийнятий Закон України "Про запобігання та про­тидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"¹.

Постійні перевірки проводять не тільки органи фінансового контролю. Згідно із Законом України "Про запобігання та про­тидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", у Міністерстві фінансів України створено Держав­ний департамент фінансового моніторингу. Суб'єкти первин­ного фінансового моніторингу, виявивши операцію (до або після її здійснення), що підпадає за ознаками під моніторинг, зобов'язані її зареєструвати і протягом 3 днів інформувати Державний департамент фінансового моніторингу, а з нього інформація поступає до правоохоронних органів².

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовити особі у здійсненні фінансової операції та провести ідентифікацію осіб, що проводили (або намагалися провести) фінансову операцію, і повідомити Уповноваженому органу.

¹ Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 1. — Ст. 2.; № 5. — Ст. 48.

Відмивання — це очищення від бруду, виділення чого-небудь від бруду, а легалізувати — це узаконювати, надавати законної сили, легальний — до­зволений законом. — Див.: Великий тлумачний словник сучасної української мови. — С. 133, 482.

² Це є доволі дивним, згідно зі ст. 8 Закону про запобігання легалізації у відомостях, які передає Державний департамент фінансового моніторингу, може вміщуватися інформація про комерційну і банківську таємницю.

Працівникам суб'єкта моніторингу заборонено повідомляти про передачу інформації осіб, що здійснюють операцію, або третіх осіб. За порушення цієї заборони передбачена адмініст­ративна і кримінальна відповідальність. Так, ст. 166⁹ Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає штраф у роз­мірі від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян. Ст. 2091 Кримінального кодексу передбачає штраф від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на строк до 3 років, з позбавленням права займати певні поса­ди або займатися певною діяльністю на строк до 3 років. За­коном України "Про внесення змін до Кримінального та Кри­мінально-процесуального кодексів" від 16 січня 2003 р. № 430-ІУ встановлено, що діяльність, спрямована на легаліза­цію (відмивання) доходів, карається позбавленням волі на 15 років із конфіскацією майна. Одержані доходи підлягають конфіскації за рішенням суду.

Закон "Про запобігання та протидію легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом" встановлює умо­ви, за яких фінансові установи можуть запобігти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Так, ст. 18 забороняє фінансовим установам при наданні фінансових послуг вступати у договірні відносини з анонімни­ми особами, відкривати, вести анонімні (номерні) рахунки, або у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що юридична або фізична особа виступає не від власного імені.

Законодавством установлені види фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Фінансо­ва операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу:

¹ Цю фінансову операцію доволі часто проводять чесні громадяни, які зби­рають кошти на туристичні поїздки, лікування і т.д., спочатку купуючи інва­лютні кошти дрібного номіналу, а потім хочуть обміняти їх на інші. У таких випадках і виникають непорозуміння.

— якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює або переви­щує 80 тисяч гривень (або еквівалентна їй);

— купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків за готівку;

— якщо у фінансовій операції (зарахування коштів, переказ, позика, цінні папери) бере участь хоча б одна сторона, що має реєстрацію чи проживання в країні, яка не бере участь у міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних зло­чинним шляхом;

— переказ коштів у готівковій формі за кордон;

— відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

— обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти ін­шого номіналу¹;

— фінансові операції з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитарії;

— виплата особі виграшу в лотерею, казино, страхового від­шкодування;

— розміщення дорогоцінностей в ломбард.

Крім обов'язкового моніторингу є внутрішній. Йому підля­гають фінансові операції, якщо мають хоча б одну з ознак, установлених Законом (ст. 12). Моніторинг провадиться, якщо, наприклад:

— особа погоджується на отримання процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена на цей мо­мент у банку;

— фінансова операція не має економічного сенсу або законної мети;

— особа наполягає на проведенні операції за правилами всу­переч правилам, встановленим законодавством або внут­рішніми документами;

— представлення операції, яку не можна перевірити;

— неможливість встановлення контрагентів особи, кошти якої повернулися без виконання фінансової операції у зв'язку з незнаходженням такої іншої сторони або з відмовою прий­няти ці кошти;

— істотне збільшення надходження готівки на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахун­ки у безготівковій формі, або перерахована готівка перека­зується того ж дня або наступного іншому клієнту, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента.

Внутрішній фінансовий моніторинг може проводитися й щодо інших фінансових операцій, коли виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (від­мивання) доходів.

За порушення вимог Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шля­хом" встановлена кримінальна, адміністративна та цивільно-правова відповідальність.

Юридичні особи, що здійснюють фінансові операції з лега­лізації (відмивання) доходів, або фінансували тероризм, мо­жуть бути ліквідовані за рішенням суду.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу — банки, страхові організації, товарні та фондові біржі, гральні заклади, ломбарди; організації, що управляють інвестиційними фонда­ми, недержавними пенсійними фондами та інші суб'єкти, пе­редбачені ст. 4 Закону, за невиконання або неналежне вико­нання вимог Закону сплачують штраф у розмірі до однієї ти­сячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу відмовляється сплатити штраф, рішення про накладення штрафу ухвалюється судом за поданням органу, що регулює діяльність суб'єкта або надає ліцензію чи інший дозвіл на діяльність.

Фінансові послуги надаються лише після ідентифікації осо­би клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу та їх поса­дові особи й інші працівники не несуть дисциплінарну, ад­міністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідаль­ність.

§ 4. Гарантії забезпечення виконання податкових обов'язків

Оскільки податкові відносини є видом фінансових, вони регу­люються імперативним методом, який має категоричний харак­тер. Ні податкові органи, ні платники податків не мають права змінювати приписи держави. Із цього питання корисно почи­тати навчальний посібник "Основы налогового права" під ре­дакцією професора М. П. Кучерявенка (гл. 21), а також обов'­язково детальніше ознайомитися зі спеціальним Законом Укра­їни "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами і державними цільовими фондами" та Інст­рукцією "Про порядок списання безнадійного податкового бо­ргу платників податків", затвердженою наказом голови ДПАУ від 14 березня 2001 р. № 103 з доповненнями та змінами.

Підставами забезпечення виконання обов'язків зі сплати податків є: порушення платником терміну подання податкової звітності; несплата податків; здійснення податкової перевірки у зв'язку з припиненням діяльності платника податків.

Фінансово-правові засоби забезпечення податкових обов'яз­ків (застава, поручительство, пеня) відрізняються від цивіль­но-правових засобів забезпечення цивільно-правових зобов'я­зань, що можна стверджувати, аналізуючи ст.ст. 553-555, 559, 560, 572, 575 ЦК України та Закону України "Про порядок по­гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оскільки Закон України "Про систему оподаткування" пе­редбачив загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші платежі, які підлягають сплаті до відповідних бюджетів та державних цільових фондів, відповідальність наступає за ухи­лення від сплати усіх податків зборів та інших обов'язкових платежів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 8 жовт­ня 2004 р. № 15 роз'яснено, що кримінальна відповідальність за ст. 212 КК передбачена не за сам факт несплати в установ­лений строк податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від сплати¹.

Примусово погасити податковий борг можна виключно за рішенням суду. За виконавчими приписами нотаріусів стягнен­ня податкового боргу не дозволяється.

Засобами забезпечення виконання обов'язків зі сплати по­датків і зборів є:

1) податкова застава;

2) поручительство;

3) пеня;

4) адміністративний арешт активів платника податків².

Слід почитати також Цивільний кодекс України, який за­безпечує виконання цивільно-правових зобов'язань і визначи­ти відмінності між їх забезпеченням і забезпеченням фінансо­во-правових обов'язків.

У податкові правовідносини законодавством України введе­но новий інститут — податкова порука, з якою повинні озна­йомитися студенти.

¹ Постанова Верховного суду України від 8 жовтня 2004 р. "Про деякі пи­тання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" // Бухгалтерія. — 2004. — № 51. — С. 44-49.

² Див.: Основы налогового права / Под ред. Н. П. Кучерявенко — X.: Ле-гас, 2003. — С. 182; Закон України "Про порядок погашення зобов'язань пла­тників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". — Ст. 3.1.1, 8, 9.

Податкова порука — це суто фінансова категорія. Від ци­вільно-правової поруки вона відрізняється, по-перше, тим, що регулюється не Цивільним кодексом, а податковим законо­давством; по-друге, кількістю сторін при укладенні договору;

по-третє, вимогами до особи поручителя; по-четверте, формою і моментом набрання чинності договору; по-п'яте, розміром відповідальності поручителя і характером його зобов'язання; по-шосте, часовими межами виникнення забезпечуваного зобо­в'язання; сьоме — підставами для примусового задоволення вимог кредитора; восьме — умовами припинення договору по­даткової поруки.

Оскільки податки — це основне джерело доходів державно­го і місцевих бюджетів, держава суворо карає за порушення податкового законодавства.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" пе­редбачив відповідальність за порушення його норм. Розмір відповідальності визначає Закон України "Про порядок по­гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (ст. 17).

Ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" вказує осіб, які несуть фінансову відповідальність:

• податковий агент — при нарахуванні податку, утримання та сплату податку до бюджету, а також, якщо податковий агент не здійснив нарахування, утримання або сплату цього податку, то він відповідає за погашення суми податкового обов'язку або податкового боргу;

• платник податку, якщо податок нараховується за поданою декларацією або при самостійному нарахуванні податку.

За неповне або несвоєчасне повернення сум надміру спла­ченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит відповідає:

1) податковий орган, який несвоєчасно подає розрахунок тієї суми або занижує її розмір;

2) орган Державного Казначейства України, що порушує стро­ки повернення переплачених сум або занижує його розмір.

За неповне або несвоєчасне повернення переплачених сум податків за рахунок бюджетів, у які сплачені податки, Казна­чейство нараховує суми штрафів. Якщо суми не повернені у строк до 30 днів, штраф складає 10% від цієї суми, при затрим­ці від 31 до 90 календарних днів — 50%, а від 91 дня — у роз­мірі 100% від такої суми.

Якщо винуватцем є податковий орган, сума штрафу стягу­ється у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначе­ного для утримання податкового органу.

Якщо платник податків відчужує товари або виплачує дохід без попереднього нарахування податку, то платник сплачує штраф у подвійному розмірі від суми обов'язку з такого подат­ку або збору. І сплата штрафу не звільняє платника податку від адміністративної або кримінальної відповідальності. Конс­титуція (ст. 61) встановила, що ніхто не може бути притягне­ний до юридичної відповідальності одного виду за одне пра­вопорушення.

Кримінальна відповідальність настає за умисне ухилення від сплати лише тих податків, зборів і платежів, які передба­чені Законом України "Про систему оподаткування" (ст. 212 Кримінального кодексу). За змістом ст. 212 Кримінального ко­дексу відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших платежів може наступати за умисне ухилення від їх сплати.

Необхідно розрізняти ухилення від сплати обов'язкових платежів і несвоєчасну сплату без умислу про несплату.

Якщо умислу про несплату не було, то зазначене діяння є фінансовим (податковим) порушенням, відповідальність за яке встановлено за пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фон­дами".

Платник податку, активи якого не перебувають у податко­вій заставі, не несе кримінальної відповідальності за умисне несвоєчасне виконання податкових зобов'язань¹.

Кримінальна відповідальність за ст. 212 Кримінального ко­дексу наступає і для осіб, які своїми діями сприяли платникам податків в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'яз­кових платежів. їхні дії кваліфікуються як співучасть.

Див.: Постанову Пленуму Верховного суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 "Про деякі питання застосування законодавства за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів".

Контрольні запитання

1. Які доходи вважаються неподатковими?

2. Чим митні платежі відрізняються від податкових? Чому законодавець вважає їх податками?

3. Чим збори відрізняються від мита і податків?

4. Що таке державне мито, хто його сплачує?

5. Як законодавець карає за забруднення навколишнього при­родного середовища?

6. Які збори встановлені законодавством за використання природних ресурсів (лісових, водних, надр для видобуван­ня корисних копалин, за геологорозвідувальні роботи)?

7. Які групи неподаткових доходів передбачає Бюджетна класифікація?

8. Які збори передбачаються у Законі України "Про Держав­ний бюджет", а їх ставки визначаються Кабінетом Мініст­рів України?

9. Які доходи класифікуються як доходи від операцій з ка­піталом?

10. Що таке фінансовий моніторинг і які операції підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу?

11. Які фінансово-правові засоби забезпечення податкових обо­в'язків Ви знаєте, чим вони відрізняються від цивіль­но-правових?

Дата добавления: 2015-09-29