4. Життя, кажуть, прожити – не поле перейти (Панас Мир-ний).
605. Скільки вставних слів (словосполучень, речень)?
1. Видко, серце розлуки не знає, коли вміє співати пісні (Г. Чубач).
2. Причепився, диви, як смола, ще з тих пір, як потрапила в сіті (В. Лазарук).
3. Ще й, звісна річ, розказую не все я (Л. Костенко).
4. По-моєму, жінка – це ніжність, яку ти назавжди зберіг (В. Густі).
5. Любов відкрити важче, ніж Америку, по-перше, чи до неї допливеш (Л. Костенко).
606. У скількох реченнях є вставні речення?
1. Мої сестри (їх у мене три) покажуть Вам всю околицю, побачите вже таку Україну, що “українішої” й нема (Леся Ук-раїнка).
2. У нас писатель, коли хоче, аби про нього більше гово-рили, то мусить вмерти, тоді його з великим гуком поховають і почнуть писати по всіх усюдах, що “вся Україна плаче” за своєю славною дитиною і т. і. (Леся Українка).
3. Погрівши над багаттям руки, що затерпли од лантуха, та коліна (вони в нього завжди мерзнуть), Данило виймає сітку і йде на рів ставити (Гр. Тютюнник).
4. Назавтра (це була, пам’ятаю, неділя) мати підвелася раніше за мене (хоч і я на війні прокидався о п’ятій) і заходилася коло пічки готувати сніданок (І. Муратов).
5. За Прагою дуже не жалуйте – хто може не їхати на чужину, хоч би й прекрасну, той щасливий, хоч не завжди тямить своє щастя (Леся Українка).
607. Які компоненти називаються уточнювальними?
1. Члени речення, що поєднані сурядним зв’язком, відно-сяться до одного слова й відповідають на те саме питання. 2. Сло-ва або сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до того, що він повідомляє. 3. Слова або сполучення слів, що називають особу або предмет, до яких звертається мовець. 4. Другорядні члени речення, які для підсилення їх зміс-тової ролі виділяються в усному мовленні інтонаційно й паузами, а на письмі – відповідними розділовими знаками. 5. Члени ре-чення, які додатково характеризують інші члени речення, зву-жують, обмежують, уточнюють їх значення.
608. Скільки є уточнювальних членів речення?
1. Низько, над самою землею, висить велика голуба враніш-ня зоря (В. Скляренко).
2. І мулярі, зап’яті фартухами, веселі цеглинки перекидають вірними руками (М. Рильський).
3. Вночі скрипів і обсипався клен (Л. Костенко).
4. З давен-давен чуємо, що хлібороб думу думає про поле (М. Подолян).
609. Скільки є уточнювальних членів речення?
1. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації (І. Нечуй-Левицький).
2. Там, за річкою, сплелися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський).
3. Рано, за холоду, з росою добре жати (І. Франко).
4. Під синім склепінням високого неба розкинувся широ-кий, аж до самого обрію, степ (Ю. Бедзик).
5. Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе (Ю. Мушкетик).
610. Скільки уточнювальних відокремлених членів речення?
1. Рано, за холоду, з росою добре жати (І. Франко).
2. Там, за перелазами, три верби схилилися (Т. Яковенко).
3. Під синім склепінням високого неба розкинувся широ-кий, аж до самого обрію, степ (Ю. Бедзик).
4. Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне (П. Грабовсь-кий).
5. Пізніше, в 1911 році, цей привабливий образ Леся Ук-раїнка втілила в драмі-феєрії “Лісова пісня” (Д. Міщенко).
611. У скількох реченнях слова автора стоять перед прямою мовою?
1. Але Гайновський усміхався до них привітно і питав, у якому вони класі, і що роблять, і як кінчають рік, і чи є в них трійки... (Ю. Покальчук).
2. Ми діждемось, що прийдуть і напишуть:
“Тут був народ. Тут тік йому Дніпро” (Л. Горлач).
3. – Я Альта, я Альта, я Альта! –
тонесенько плаче ріка (Л. Костенко).
4. Гей, братове-українці,
Правді сміло гляньмо в очі:
Рідне слово ходить згинці,
Але випростатись хоче (В. Кочевський).
5. Ми будем тим, чим є: ми – діти України,
Бо українська кров у жилах в нас тече (В. Онуфрієнко).
6. – Важка у вас мова, – сказав не туземець - сусід. –
Я брався за неї, але не осилив як слід... (В. Омелянчук).
612. У скількох реченнях слова автора стоять перед прямою мовою?
1. Я річку побачила раптом,
Питаю: – А хто ж ти така? (Л. Костенко).
2. А чоловік собі дмуха на чуба,
тонюнькі стовпці нарізає із дуба.
– Ото, – каже, – будуть хороші стовпці
для букви вкраїнської “і” (К. Корецька).
3. Перше слово – крик любові,
Сміх і радість немовляти –
Неповторне слово “мати” –
Про життя найперше слово... (І. Багряний).
4. Угодовець засміється:
– Знову кров проллється,
Кров невинна.
А хіба за Україну?.. (К. Шишко).
5. Україно, єдина в світі,
Гойне зілля, живлюща кров!
Україно, мій рідний краю,
Вічна туго, предвічна кров! (М. Самійленко).
6. Дід старий мені мовить: “Брехня,
Українці ми, сину, тутешні...” (І. Шитов).
613. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять перед прямою мовою?
1. Нене нене промовив Кармель а сам так ввесь і затрусивсь і затрепехавсь чи ж ти мені не рідная мати? (Марко Вовчок).
2. Говорить Кармель до своєї неньки хочу я нене одру-житися хочу взяти за себе наймичку Марусю (Марко Вовчок).
3. Здрастуйте діду сказав я знявши обома руками шапку і швидко пішов далі (О. Довженко).
4. Ми діждемось що прийдуть і напишуть
Тут був народ. Тут тік йому Дніпро (А. Горлач).
5. Сашечко останься дома благає мене мати там так страш-но в кущах (О. Довженко).
614. У котрому реченні з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять перед прямою мовою?
1. Уста говорять він навіки згинув
А серце каже ні він не покинув! (Леся Українка)
2. Я річку побачила раптом
Питаю а хто ж ти така? (Л. Костенко).
3. Мати почала його вговоряти й прохати не женися ти мій соколе на тій Марусі (Марко Вовчок).
4. Ми діждемось що прийдуть і напишуть
Тут був народ. Тут тік йому Дніпро (А. Горлач).
5. Говорить Кармель до своєї неньки хочу я нене одру-житися хочу взяти за себе наймичку Марусю (Марко Вовчок).
615. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять у середині прямої мови?
1. Мабуть не почув подумав я треба вернутись назад і сказати ще раз голосніше (О. Довженко). 2. Діду здрастуйте сказав я йому спинившись (О. Довженко). 3. Та це ж ті каторжні Балаші Хіба ж ви їх не знаєте кричала Мотря до людей (І. Нечуй-Левицький). 4. Та це ж ті іродові Довбиші Хіба ж ви їх не знаєте репетувала баба Кайдашиха. Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами (І. Нечуй-Левицький). 5. Важка у вас мова сказав не туземець сусід. Я брався за неї, але не осилив як слід... (В. Омелянчук). 6. Мати почала його вговоряти й прохати не женися ти мій соколе на тій Марусі (Марко Вовчок).
616. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять у середині прямої мови?
1. Ми діждемось що прийдуть і напишуть
Тут був народ. Тут тік йому Дніпро (А. Горлач).
2. Нене нене промовив Кармель а сам ввесь і затрусивсь і затрепехавсь. Чи ж ти мені не рідная мати? (Марко Вовчок).
3. Та йди ти під три чорти не дратуй мене розгнівався дід (О. Довженко).
4. Ох голубе Лисиця застогнала бодай би вже й не жить як отаке терпіть! (Л. Глібов).
5. Яка пак премудра не втерпіла баба Параска подивися лишень на себе (І. Нечуй-Левицький).
617. У скількох реченнях слова автора стоять після прямої мови?
1. Запитаймо у себе, відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати (В. Баранов).
2. Я до себе кажу, і до кожного з вас: – Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! (В. Ба-ранов).
3. – Я Альта, я Альта, я Альта! –
тонесенько плаче ріка (Л. Костенко).
4. Той, що висів ліворуч од Христа,
Дивився в небо й говорив скрушливо:
“Ти – Бог! Тобі я вірю! Доброта,
Що йде від тебе, – незбагненне диво” (Д. Павличко).
5. Тим, що пнуться і нині, і прісно
Проповідувать роки жахні,
Я звелю: – Не займай нашу пісню,
Бо життя укоротиш мені (С. Зінчук).
6. “Нене! Нене!” – промовив Кармель (Марко Вовчок).
618. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять після прямої мови?
1. Подивись що твоя невісточка витворяє крикнула Кай-дашиха вихопивши мале горня з кашею (І. Нечуй-Левицький).
2. Мабуть не почув подумав я треба вернутись і сказати голосніше (О. Довженко).
3. А тим часом іду я засмучений хлопчик до старого коваля спокутувати перший гріх (О. Довженко).
4. Я Альта я Альта я Альта
тонесенько плаче ріка (Л. Костенко).
5. Чи є що золота дорожче на землі
У мудреця спитали якось люди (М. Мітаров).
6. Ні, хто не любить всіх братів
Як сонце Боже всіх зарівно
Той щиро полюбить не вмів
Тебе коханая Вкраїно! (І. Франко).
619. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками слова автора стоять після прямої мови?
1. Я до себе кажу і до кожного з вас говори
Говорімо усі хоч ми й добре навчились мовчати (В. Ба-ранов).
2. Гей братове-українці
Правді сміло гляньмо в очі
Рідне слово ходить згинці
Але випростатись хоче (В. Кочевський).
3. А чоловік собі дмуха на чуба
тонюнькі стовпці нарізає із дуба
Ото каже будуть хороші стовпці
для букви вкраїнської “і” (К. Корецька).
4. Я річку побачила раптом
Питаю а хто ж ти така? (Л. Костенко).
5. Але Гайновський усміхався до них привітно і питав у якому вони класі і що роблять і як кінчать рік і чи є в них трійки... (Ю. Покальчук).
620. У скількох реченнях правильно вжиті пунктуаційні зна-ки при прямій мові?
1. “Якби хто взяв Лаврінову хату та одіпхнув її”, – сказала премудра баба Палажка. – “Геть-геть на гору або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген за ставок, аж у діброву, то вони б помирились” (І. Нечуй-Левицький).
2. “Чи є що золота дорожче на землі? –
У мудреця спитали якось люди” (М. Мітаров).
3. “Куди це ти, кумасенько, біжиш? Даєш неначе з ляку драла, – гука Ховрах, – ні на що не глядиш, мене б то й не пізнала!” (Л. Глібов).
4. “Здрастуйте діду! – промовив я ще раз тремтячим голо-сом, – скинувши оту важку шапку” (О. Довженко).
5. Я річку побачила раптом:
“Питаю, а хто ж ти така?” (Л. Костенко).
6. Я до себе кажу і до кожного з вас: “Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати’’ (В. Бара-нов).
621. У скількох реченнях є пряма мова, яку потрібно пунктуаційно позначити?
1. Уже, либонь, після Покрови Вертався з Дону я, та знову (Бо я вже двічі посилав До дівчини за рушниками) Послать і втретє міркував (Т. Шевченко).
2. Здоров, Еоле, пане-свату! Ой, як ся маєш, як живеш? С/сказала, як ввійшла у хату, Юнона чи гостей ти ждеш? (І. Котляревський).
3. А я знаю, як тебе звати довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає скляне з краплинами сонця намистечко (М. Стельмах).
4. Вона ледь торкнулася губами його щоки і, згораючи в рум’янцях, сказала, Щ/що після відпустки, в неділю, себто сьогодні, їхатиме назад (Г. Тютюнник).
5. Водив пальцем по небі поет, шептав Д/десь далеко димарі ескадр (М. Семенко).
622. У скількох реченнях є пряма мова, яку потрібно пунктуаційно позначити?
1. Промовила конвалія П/прощай, гаю милий (Леся Ук-раїнка).
2. Мати через пліт запитала сина К/куди він зібрався (М. Стельмах).
3. Вам здається обізвалася сусідка що тепер море, як синій птах? (М. Коцюбинський).
4. Очі Мальви ніби злилися з материними..., вона розвела руками і заговорила, прислухаючись до власних слів Д/доля моя, мамо... Це доля моя... (Р. Іваничук).
5. Кирило Порохня розказав мені Щ/що вже минулися ті розкоші запорозькі; німота вже там кублиться (П. Куліш).
623. У котрих реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками є непряма мова?
1. Ой люлі люлі моя дитино
Вдень і вночі
Підеш мій сину по Україні
Нас кленучи (Т. Шевченко).
2. Педант почув цікаві вісті
Дзьобатий крук живе літ двісті
Купує крука в мене хай побуде
Побачимо чи правду кажуть люди (М. Годованець).
3. Ми будем тим чим є ми діти України
Бо українська кров у жилах в нас тече (В. Онуфрієнко).
4. Незнайомка розповіла що вона приїхала до нас у по-шуках роботи.
5. Але Гайновський усміхався до них привітно і питав у якому вони класі і що роблять і як кінчають рік і чи є в них трійки... (Ю. Покальчук).
6. Мати почала його вговоряти й прохати не женися ти мій соколе на тій Марусі (Марко Вовчок).
624. У скількох реченнях з пропущеними пунктуаційними знаками є діалог?
1. Запитаймо у себе відколи з якої пори
Почали українці себе у собі забувати (В. Баранов).
2. Куди це ти кумасенько біжиш даєш неначе з ляку драла гука Ховрах ні на що не глядиш мене б то й не пізнала (Л.Глі-бов).
3. Знаєш мамо сьогодні на питання вчителя ніхто не зміг відповісти. А що ж він спитав. Він спитав хто розбив вікно.
4. Хіба так читають книжки сину. Ти ж пропускаєш по кіль-ка сторінок. А це книжка про шпигунів. Я хочу їх швидше зло-вити.
5. Хлопчик каже приятелеві приходь до нас. Мені пода-рували собаку і я хочу перевірити чи він кусається.
6. Учитель мене лаяв за те що я не знав де Гімалаї. І дуже добре зробив. Іншого разу будеш знати де залишати свої речі!
625. У скількох реченнях є цитата?
1. “Під час канікул, – каже хлопчик, – я буду допомагати батькам: носити воду, рубати дрова...”
2. Свідомість людей засмічується вигадками, як половою. Робиться навмисно, з наводкою дальньою і стратегічною. Сте-реотип – це ширма. Туман. “За туманом нічого не видно” (С. Ко-лесник).
3. “Книги – морська глибина”, – таку оцінку книгам дав І. Франко.
4. Стала мати перед дітьми. Обох затулила.
– Не дам! Бийте мене... Не дам, людоїди! (О. Довженко).
5. “Що ж там таке? Яка причина?” – Ховрах допитує куму (Л. Глібов).
626. У скількох реченнях є цитата?
1. У необдуманому мовленні “слова – полова”, як писав І. Франко.
2. А тим часом іду я, засмучений хлопчик, до старого ко-валя спокутувати свій перший гріх (О. Довженко).
3. ”Нене! Нене! – промовив Кармель, а сам так ввесь і затрусивсь, і затрепехавсь. – Чи ж ти мені не рідная мати?” (Марко Вовчок).
4. У листах до Ольги Кобилянської Леся Українка називала її “хтось чорненький”, а себе “хтось біленький”.
5. “Чи є що золота дорожче на землі?” –
у мудреця спитали якось люди (М. Мітаров).
627. Скільки простих речень у поданому складному?
Тут Січ стояла, тут гули майдани,
димилися козацькі курені,
змагались семеряги і жупани,
лунали горді і сумні пісні (М. Драй-Хмара).
628. Скільки простих речень у поданому складному?
Райдуги купаються в Дніпрі, небо хмарніє від птаства, чер-воно-вишневі зорі горять угорі, земля стогне від тяжкості хлібів, громи вигуркочують над просереддю Ріки, і садки вишневі коло хат, і хрущі над вишнями, і червоно в небо устає новий псалом залізу, а над усім мова гримить, і шепоче, і ніжно лащиться, і бунтується… (П. Загребельний).
629. Скільки складносурядних речень?
1. Олекса або щось стругав, або розказував якусь новину.
2. Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.
3. Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара, або пролітала пташина, або ширяв над річкою шуліка, зірким оком вишукуючи здобич.
4. Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.
5. Половіє безмежний клин озимої пшениці, високо красу-ється жито, сріблиться овес.
6. Перекидались словами, аби подати один одному слово.
630. Скільки складносурядних речень?
1. То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива (Г. Чубач).
2. Де-не-де біля ярів синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (М. Стельмах).
3. Мати дивиться на тебе із співчуттям, але мовчить (І. Цю-па).
4. Ні повітря не ворухнеться, ні пташина не защебече (М. Ко-цюбинський).
5. Як любo йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця (В. Сосюра).
631. У скількох складносурядних реченнях між його части-нами кома не вживається?
1. Дерева вже стояли голі повітря було холодне але погода ясна. 2. А поки що в Корнія кишки грають і настрій явно підупадає. 3. Жде спрагла земля плодотворної зливи І вітер над нею гуляє бурхливий. 4. Іноді здригалося небо і стогнала земля від далеких вибухів.
632. У скількох складносурядних реченнях між його части-нами пишеться тире?
1. Соломія приклала до рани мокру холодну ганчірку і Остапові стало легше. 2. Влігся зручніше в легеньку ковдру закутавсь і тіло розтануло. 3. А поки що в Корнія кишки грають і настрій явно підупадає. 4. Кит ударив хвостом і сіть лопнула.
633. Скільки складнопідрядних речень?
1. Ріка лише днями скинула крижаний панцир, і від неї віяло холодом, а вода була темна і каламутна.
2. Зіронька, яку місяць оберігав біля себе, полохливо трем-тіла і плакала.
3. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле ні-міє...
4. Загуркотів грім – і на ставкову воду з кришталевим дзвоном упали перші краплі дощу.
5. Та була у нього пісня і дзвінкою, і гучною, бо розхо-дилась по світі стоголосою луною.
6. Дівчина з цікавістю розглядала місто, де їй доведеться жити й працювати.
634. Як називаються речення, у яких окремі прості речення (частини) поєднуються в одне ціле не сполучниками чи спо-лучними словами, а лише інтонацією?
1. Складносурядні. 2. Складнопідрядні. 3. Безсполучникові. 4. Односкладні. 5. Поширені. 6. Ускладнені.
635. Скільки серед поданих складних речень безсполучникових?
1. Він влігся зручніше, в легеньку ковдру закутавсь – і тіло розтануло.
2. Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють; між ярами над ставами верби зеленіють (Т. Шевченко).
3. Хоч як нам болить, хоч як ми хвилюємося, але вдіяти нічого не можемо.
4. Догралися з природою: літо зійде – дощ не покрапає, взимку снігу не побачиш (О. Гончар).
5. Зійшли сніги, шумить вода, весною повіва, земля кві-точки викида, буяє травка молода, все мертве ожива (П. Гра-бовський).
636. У скількох безсполучникових реченнях правильно вжиті пунктуаційні знаки?
1. Мені снилось – я мельник в старому млині. 2. Ще сонячні промені сплять: досвітні вогні вже горять. 3. Дружба, кажуть, як скло: розіб’єш – не складеш, не полагодиш. 4. Слово – не горо-бець – випустиш: не спіймаєш. 5. Зрозумів: починається гарячка.
637. У скількох реченнях правильно вжито пунктограми (розділові знаки)?
1. І досі сниться – вийшла з хати
Веселая сміючись мати
Цілує діда і дитя,
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки і годує
І спать несе (Т. Шевченко).
2. Якщо героя ставити у полі:
На бур’яни, на трав торішніх щітку
То кулі проспівають гімн безсмертя,
А люди пісні вмерти не дадуть (В. Коротич).
3. Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала і поставити слова чистими рядами, щоб неза-бутнє вигравало в них, як сонце на Великдень і радувало людські серця (О. Довженко).
4. Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить (І. Франко).
638. У скількох реченнях правильно розставлені розділові знаки?
1. Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать,
І несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать (Леся Українка).
2. Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки (Л. Костенко).
3. У неділеньку та ранесенько
Ще сонечко не зіходило,
А я молоденька
На шлях, на дорогу,
Невеселая виходила (Т. Шевченко).
4. Світив би, місяцю, і далі,
А то розвиднілось – і зник,
І вже не срібнії медалі –
Блищать сліди копит і ніг (І. Муратов).
5. Не можна далебі злічити,
Які народи тут плелись
І на папір сей положити,
Як з ким, коли відкіль взялись (І. Котляревський).
639. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Людина! Гордо слово це звучить в палких устах невтом-ної людини, що підкоряє гори і долини, в ім’я грядущих років і століть (М. Рильський).
2. Як любо йти коханою землею, і рідний вітер пити без кінця (В. Сосюра).
3. Веснянійте далі сині, наливайтесь сонцем, дні! (В. Сосю-ра).
4. Дитя селянське з царственним чолом, кохана жінка гріз-ного султана, коли тебе забрали у полон, хто дав тобі імення – Роксолана? (О. Пахльовська).
640. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Яке це щастя – мчати на коні, а у лице тобі весняний вітер віє! (В. Сосюра).
2. І знову “ура” покотилося лісом (М. Стельмах).
3. Ми працю любимо, що в творчість перейшла і музику палку, що ніжно серце тисне (М. Рильський).
4. Метушня слабким притаманна: безголосим властивий га-лас (Л. Костенко).
641. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Руки роботящі – ось твоє щастя (О. Підсуха).
2. І скрізь: де генія сіяє слава, де світ новий підвівся із руїн, Франкові нашому земний уклін! (М. Рильський).
3. Благословенна будь, земле, мати для всіх, Вікова журав-ка в небесній блакиті (А. Малишко).
4. Наче рідний дім для нас була – сільська далека школа (В. Сосюра).
642. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Вслухайся у розважливу розмову, коли тебе кудись по-кличе путь і пам’ятай про материнську мову, В якій надії предків ще живуть (О. Ющенко).
2. Пісня і праця – великі дві сили (І. Франко).
3. Мово ж моя, мово, мово України, Ти моя казкова Пісня солов’їна (А. Загрудний).
4. Я так люблю, я так люблю тебе Моя співуча українська мово (Г. Столярчук).
643. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Як не любити ту мову нашу? Мені вона найкраща в світі, Гарніша, ніж весняні квіти (П. Вакуленко).
2. Мова це звуки, Смисл, Душа народу (М. Луків).
3. Чайка скиглить літаючи мов за дітьми плаче (Т. Шевчен-ко).
4. Наче світла музика святкова – Як весняна річечка жива, Пробудилась українська мова, Відродились батьківські слова (В. Григоренко).
644. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Мова це розум і руки, Сутність народу (М. Луків).
2. Рідне слово подорожник свіжий, Прикладеш і серце ожи-ва (Т. Марусик).
3. Глянь западає день, і вітер посвіжів. Не в’ються оводи уже над чередою, І тіні довшають (М. Зеров).
4. Коли забув ти рідну мову біднієш духом ти щодня (Д. Білоус).
645. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Самі на себе дивляться ліси, розгублені од власної краси (Л. Костенко).
2. О, закуй мені, зозуле, чи я довго проживу (О. Олесь).
3. Око бачить далеко, а розум бачить – глибоко (Народна творчість).
4. Садів рум’яний цвіт обсипався духмяно, бредуть кудись вітри, по скошеній траві (В. Сосюра).
646. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Мохнатий джміль із буряків червоних спиває мед (М. Риль-ський).
2. Все піснею стати може, Як квіткою зерно стає (Л. Перво-майський).
3. Вдихати вітер Батьківщини – найвище щастя на землі (В. Сосюра).
4. Ти кобзу любиш ніжнодзвонную, а я – співаючий курай (П. Тичина).
647. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Книжка – це світ терпіння: дар богів, скарбниця самітників, жерців краси і мудрості, пророків і царів (М. Яцків).
2. Гори підступають до самого моря, насторожено височать над водою (П. Загребельний).
3. Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі (С. Васильченко).
4. Гей, вдарте в струни кобзарі, Натхніть серця піснями! (П. Тичина).
648. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Людина необхідна для людини – Як для бджоли бджола (В. Коломієць).
2. Цвітуть соняшники. Озвучені бджолами вони чомусь схожі для мене на круглі кобзи, яких земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах (Є. Гуцало).
3. Догоряв короткий осінній день, схиляв свою жовтогаря-чу голову на повитий серпанком обрій ніби вкладався спати (І. Цю-па).
4. Великі події – народжують великих співців (О. Гончар).
649. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Де ліниво працюється: там пожитку не чується (Народна творчість).
2. Але більше за все на світі любив я музику (О. Довженко).
3. Трудитись має кожен, як бджола (Д. Павличко).
4. Завжди щоб зрозуміти твори мистецтва, потрібно знати умови творчості, мету творчості, особистість художника й епоху (Д. Дихачов).
650. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Слава не вмре, не загине, над світами соколом полине, над віками сонцем пропливе (М. Рильський).
2. Людина без мрії, це соловей без голосу (М. Стельмах).
3. Бо творчість це найкраще ремесло: Натхнення, й труд, і виснага, і втома (Л. Дмитерко).
4. Пізнаю тебе знову, це ти, моя юність, це ти (Л. Перво-майський).
651. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Є слова, що білі-білі Як конвалії квітки, Лагідні, як усміх ранку, Ніжносяйні, як зірки (О. Олесь).
2. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (О. Гончар).
3. Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості ні духовної культури (В. Сухо-млинський).
4. Є слова, як жар, пекучі і отруйні, наче чад... В чарівне якесь намисто Ти нанизуєш їх в ряд (О. Олесь).
652. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги (В. Сухомлинський).
2. Синіють води, зеленіє яр, і стеляться сліпучі краєвиди (М. Зеров).
3. Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там (Л. Костенко).
4. Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов си-ньоокий, золоточубий вересень (М. Стельмах).
653. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. На жоржини, на троянди ранок чистий, золотистий сипле сльози-діаманти – сипле іскорки перлисті (Г. Чупринка).
2. Можна вибрать друга і по духу брата: Та не можна матір рідну вибирати (В. Симоненко).
3. Слово, моя ти єдиная зброє – Ми не повинні загинуть обоє (Леся Українка).
4. Відкрите серце народного співця, щедро ввібрало в себе могутній волелюбний дух українського народу (О. Гончар).
654. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі наче риза рути, темніє просо (М. Коцюбинський).
2. Чудовий жовтий колір подекуди на кінцях хмарок лис-нить то жовтогарячим світом, то рожевим (І. Нечуй-Левицький).
3. Тютюн був високий, і густий-прегустий (О. Довженко).
4. Над усім світом стояла така тиша, що було чути, як плакала поламана гілка (М. Стельмах).
655. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. А ще раніше ніж вишні, починали цвісти в Лук’янівці черешні (О. Левада).
2. Шаную батькові руки, низько схиляюся перед руками моєї матусі, вклонюсь рукам своєї першої вчительки (Р. Федо-рів).
3. Стрепенувся врешті ліс і собі – заграв (М. Коцюбин-ський).
4. Буйна роса була на всьому, тяжіла гронами згинаючи стеблини трав та одгортаючи пелюстки квітів (І. Багряний).
656. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. У саму спеку опівдні, сідаю в човен (М. Коцюбинський).
2. За горами вставали гори, немов велетенські хвилі здіймаючи на своїх гребнях зелену піну смерек (І. Цюпа).
3. Над луками залитими квітневою повінню, холонув оран-жевий вечір (Гр. Тютюнник).
4. Під ногами була безодня, та на щастя, Соломія вхопилася за кущ очерету і вилізла (М. Коцюбинський).
657. У котрому реченні правильно поставлені розділові знаки?
1. Черемоше, Черемоше, з гір потоками годований та чор-ногірськими зимами! Гуцульська ріко! Красуне дика, вибаглива, змінчива! (Г. Хоткевич).
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |