Державна митна служба України 3 страница

Зауважимо, що митні органи можуть коригувати суми непрямих податків та зборів у бік незначного їх збільшення лише шляхом посилення контролю за повнотою стягнення митних платежів, приділення додаткової уваги правильності визначення митної вартості, що є основою митного оподаткування, коду товару, який безпосередньо впливає на визначення ставки мита, механізму застосування митних пільг і тарифних преференцій суб’єктами ЗЕД.

Підводячи підсумок, вважаю за доцільне вказати, що необхідно відійти від стереотипу, що митні органи дають левову частку коштів до державного бюджету. На мою думку, митна служба України, як і аналогічна служба будь-якої розвинутої держави, лише контролює цей процес, а реальні надходження коштів дають суб'єкти господарювання. Тому одним з основних завдань митних органів є створення для всіх суб'єктів ЗЕД чи інших зацікавлених осіб сприятливих умов, щоб вони наповнювали державний бюджет. А митні органи забезпечуватимуть надходження коштів до бюджету в межах своєї компетенції.

2.2.Компетенція митних органів щодо здійснення фіскальної функції

Підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади передбачає не тільки раціональну побудову їх системи, а й найбільш повне, доцільне за сутністю та чітке за формою визначення компетенції кожного з них. Не є винятком у цьому сенсі й митні органи.

Визначення компетенції системи митних органів і окремо взятого митного органу та її юридичне закріплення має важливе науково-практичне значення, оскільки відсутність чіткої регламентації прав і обов’язків митних органів та їх посадових осіб може призвести до порушення законності, зниження рівня виконавської дисципліни, безвідповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків, прийнятих рішень. Для митних органів проблема визначення компетенції має особливе значення, оскільки вони реалізують цілий комплекс різноманітних за характером функцій, до яких належить і фіскальна функція. Відповідно до законодавства митні органи мають державно-владні повноваження, реалізація яких передбачає самостійне здійснення правотворчої та правозастосовної діяльності. Проте самостійні вони тільки в певних межах, які регламентуються державою шляхом надання митним органам відповідної компетенції. Компетенція є одним із визначальних елементів правового статусу будь-якого органу виконавчої влади і може бути визначена лише за умови попереднього з’ясування мети й завдань, що стоять перед митними органами, а також аналізу функцій, реалізація яких покладається на них у той чи інший період функціонування держави та суспільства. З огляду на це практичне значення має дослідження компетенції митних органів.

У юридичній літературі немає єдиного загальновизнаного визначення поняття «компетенція органу виконавчої влади». Деякі науковці розуміють компетенцію як систему державно-владних повноважень щодо здійснення державної влади [36, с.101]. Інші – як юридичне відображення сукупності функцій та повноважень відповідно до сфери суспільного життя [14 с. 121]. Існує думка, що компетенція – це коло питань, передбачених нормативним правовим актом, яке уповноважений вирішувати державний орган [53, с. 199], або ж предмети ведення, коло повноважень, а також територіальні межі цих предметів ведення та повноважень [64, с. 42]. Ю.О.Тихомиров визначає компетенцію як законно покладений на уповноважений суб’єкт обсяг публічних справ [58, с. 55]. Не вступаючи в дискусію з приводу поняття компетенції, зазначимо: подальший теоретичний аналіз цього поняття спонукав В.Б.Авер’янова до висновку про те, що за своєю природою компетенція органів виконавчої влади – це юридичне відображення (опосередкування) покладених на них функцій у спеціальних, так званих компетенційних (або статусних), нормативно-правових актах шляхом закріплення цілей, завдань і необхідного для їх реалізації комплексу прав та обов’язків, тобто державно-владних повноважень. Таке розуміння поняття компетенції органу виконавчої влади цілком можна використати для змістовної характеристики фактичної діяльності митних органів щодо реалізації ними митної політики держави, адже воно якнайповніше відображує усі складники цієї організаційно-правової категорії.

Б.М. Лазарєв у свій час вдало сформулював, що, «визначаючи компетенцію кожного із органів управління, держава тим самим здійснює «поділ праці» між ними. При цьому вона піклується про те, щоб були охоплені управлінням усі ті сфери життя суспільства, які потребують такого управління, і щоб при цьому не було непотрібного паралелізму та дублювання в роботі різних ланок аппарату» [36, с.2]. Поділ праці означає не тільки заборону для органу виходити за межі наданої йому компетенції, а й заборону для інших органів держави втручатись у сферу діяльності даного органу, якщо інше не передбачено законом. Ці теоретичні положення знайшли своє практичне втілення у ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи держави здійснюють свої повноваження у встановлених межах і відповідно до законів України. Крім того, більш конкретний їх прояв можемо зустріти, аналізуючи систему принципів правового регулювання, що міститься у ст. 4 МК України, де одним з таких принципів є принцип виключної компетенції митних органів щодо здійснення митної справи.

Держава окреслює компетенцію митних органів шляхом видання правових норм, що, як правило, містяться в численних нормативних джерелах. Отже, для того щоб мати більш-менш повне уявлення про компетенцію того чи іншого митного органу, необхідно проаналізувати значну кількість нормативних актів з різною юридичною силою. Найбільш типовими є ситуації, коли компетенція визначається на рівні кодексу чи закону, а також у підзаконних нормативних актах. Безумовно, найбільш доцільним з огляду на реалізацію принципу законності є визначення компетенції в кодифікованому акті чи спеціальному законі. Проте слід зазначити, що досить часто питання компетенції митних органів, їх структурних підрозділів відображаються у підзаконних, зазвичай відомчих нормативно-правових актах, посадових інструкціях посадових осіб митних органів. Причому непоодинокі випадки, коли підзаконні правові акти містять норми, що наділяють митні органи додатковими повноваженнями. Прикладом надання додаткових повноважень митним органам є повноваження щодо здійснення фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які були надані митним органам відповідно до Указу Президента України “Про деякі заходи з перерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 р. № 817/98, доповнені та уточнені в Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), затвердженого постановою КМ України від 21липня 2005 р. № 619, а реалізуються відповідно до Порядку взаємодії митних і податкових органів при організації та проведенні спільних планових і позапланових перевірок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого спільним наказом ДПА України та Держмитслужби України від 29 липня 2004 р. № 439/551. При цьому в компетенційному законодавчому акті, яким є МК України, митні органи таких повноважень не мають.

Переходячи безпосередньо до реалізації фіскальної функції митними органами, загальновідомим є той факт, що фінансова політика Держмитслужби України спрямована на забезпечення повноти справляння податків і зборів під час здійснення експортно-імпортних операцій та їх своєчасне перерахування до державного бюджету, а також на раціональний та обґрунтований підхід до використання державних коштів, що асигнуються на утримання і розбудову системи.

Пріоритетний напрямок діяльності митних органів України – це стягнення і спрямуванняу повному обсязі до державного бюджету митних платежів.

Митні платежі - податки та збори (обов'язкові платежі), що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України та нараховуються у ВМД.

Митні платежі складаються з ПДВ, акцизного збору, мита, митних зборів та єдиногозбору. Базою для нарахування мита та митних зборів є митна вартість. Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митниморганом вартість товарів, що переміщуютьсячерез митний кордон України, яка обчислюється намомент перетину товарами митного кордону Українив порядку, визначеному чинним законодавством[1]. Показовий факт: останні шість років українська митниця повністю виконує і перевищує бюджетні зобов’язання при чому весь час з наростанням, окрім 2009 року. За 2009 рік митними органами перераховано до державної скарбниці 83116 млн. грн. На 13,5% менше за 2008 рік. Показник розпису доходів бюджету, встановлений для митних органів на 2009 рік у сумі 98983,4 млн. грн., не виконано. Загальна недоплата склала 15867 млн. грн. Для порівняння – за 2008 рік наповнення Держбюджету склало 96476 млн. грн.[43].За рахунок чого досягається таке суттєве збільшення митних надходжень до державного бюджету? Перш за все, це результат здійснення ефективної митно-тарифної політики, спрямованої на захист вітчизняного товаровиробника, посилення митного контролю за експортно-імпортними операціями та принциповою зміною технології обігу грошових коштів.

У процесі опрацювання концепції розбудови та модернізації митної системи України фінансова політика була визначена як один з пріоритетних напрямків роботи. Фінансова стратегія митної служби базується на нестандартних, прогресивних методах, спрямованих на наповнення державного бюджету, прискорення обігу грошових коштів, на економію державних ресурсів. При цьому Службою поступово впроваджено систему переходу на більш ефективне управління фінансами.

1-й етап. Централізація розрахунків. Для забезпечення повноти надходжень митних платежів змінено систему розрахунків між митними установами та учасниками зовнішньоекономічної діяльності.

Упровадження централізованої системи розрахунків за митними платежами дало змогу Службі здійснювати суворий контроль їх проходження на всіх етапах, максимально прискорити їх перерахування до бюджету. Впроваджено єдину схему справляння платежів, відповідно до якої:

1)учасник зовнішньоекономічної діяльності здійснює на рахунок митної установи попередню оплату за митне оформлення;

2)протягом трьох банківських днів після оформлення митної декларації митниця перераховує отримані платежі па транзитний рахунок Служби в Національному банку, і вже на наступний день кошти надходять до бюджету.

2-й етап. Створення єдиної системи банківського обслуговування та контролю за рухом коштів (ЄСБОК). Неабиякий ефект у впровадженні надійного контролю за проходженнями митних платежів дало створення єдиної системи банківського обслуговування установ та організацій митної служби ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

До створення цієї системи у 1996 р. митні установи обслуговувалися в п'яти різних банках. Розпорошеність рахунків, різний рівень технічного оснащення, відмінність програмного забезпечення ведення банківських операцій не давали змоги оперативно контролювати проходження митних платежів і забезпечувати повноту і своєчасність надходження коштів до державного бюджету.

Створення ЄСБОК забезпечило контроль за проходженням митних платежів, повноту надходження коштів до державного бюджету і стабільну роботу українських митниць. За умовами співробітництва між Державною Митною службою і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" у митних установах створено і функціонує 144 безбалансових відділень банку та приписних кас. Банк відкрив понад 2000 нових робочих місць, створив єдину систему технічного забезпечення та комп'ютерного зв'язку між усіма митними установами.

3-й етап. Використання частини банківських прибутків від обігу бюджетних коштів для інвестування митної системи. Відповідно до умов тендеру банк інвестує частину свого прибутку в розвиток митної інфраструктури, перш за все шляхом участі у створенні системи супутникового зв'язку для забезпечення технологічних потреб митної служби [34;46].

Керівництво Державної митної служби України відповідально ставиться і до раціонального використання коштів, що асигнуються державою на утримання митних органів. Такий підхід з одночасним упровадженням відповідних організаційних заходів дав можливість повною мірою відстоювати економічні інтереси галузі, підтримувати її авторитет гаранта взятих зобов'язань щодо своєчасних та повних розрахунків з фондами соціального страхування, пенсійним та чорнобильським, за комунальні й інші послуги, енергоносії та оренду [42].

Таким чином, ще раз препевняюсь в тому, що фіскальна (економічна, податкова) функція митних органів розглядається як основоположна, всеохоплююча, пріоритетна, реалізація якої в умовах існування виваженої митної політики держави та за допомогою раціонального використання інструментів впливу здатна істотно підвищити темпи розвитку і стабілізації національної економіки.

2.3.Митні платежі як інструменти системи митного оподаткування

Процеси, які відбуваються в Україні за умов трансформації економічної системи, вимагають розробки такого механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який би враховував особливості перехідного етапу. Такий висновок пояснюється тим, що національна промисловість України з її застарілими виробничими факторами ще не в змозі конкурувати з дешевими і більш якісними товарами, які виробляються за кордоном за допомогою більш сучасних технологій, з вищим рівнем організації виробництва тощо. Без захисту національної економіки на етапі формування економічної системи наповнення ринку дешевими імпортними товарами зумовлює скорочення національного виробництва і навіть знищення деяких його видів, що спричиняє скорочення робочих місць, зростання безробіття, загрожує національній економічній безпеці, міжнародному престижу країни, її культурі і традиціям.

Тому для країни з перехідною економікою надзвичайно актуальним є розвиток системи митного оподаткування.

Основу системи митного оподаткування становлять митні платежі, під якими розуміють ті види податків та зборів, які нараховуються в установленому порядку при переміщенні через митний кордон країни товарів та інших предметів під контролем митних служб. Дана дефініція дозволяє не тільки чітко визначити об'єкти оподаткування (товари, предмети і под.), але й суб'єкти системи митного оподаткування, до яких належать крім держави та митних органів безпосередні платники податків та зборів, тобто юридичні та фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. При цьому слід акцентувати увагу на характерній особливості митних платежів, а саме: односторонньому руху вартості від юридичних та фізичних осіб до держави.

Отже, критерієм визначення митних платежів є не тільки об'єкт оподаткування, але й суб'єкт, тобто ті органи системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які виконують контролюючі функції з нарахування чи сплати даного виду платежів.

Слід зауважити, що митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон може здійснюватись лише після сплати належних платежів або за умов надання митним органом у встановленому порядку відстрочення їх сплати.

Серед великого спектра функціональних завдань, які виконують митні платежі головними є:

• фіскальні, тобто митні платежі є джерелом поповнення бюджету країни;

• стимулюючі, які спрямовані на розвиток національного виробництва;

• регулятивні, які формують обсяг та структуру експорту, імпорту, споживання.

Характеристика основних функцій митних платежів

	Фіскальна	Регулююча	Бюджетна
Властивості	Трансфертні (розкриває процес акумуляції доходів від непрямих податків на зовнішньоекономічну діяльність до Держбюджету).	Урівноважує фіскальну функцію відповідно до завдань економічної політики держави.	Оцінює функціональну продуктивність системи оподаткування зовнішньоекономічної діяльності
Ознаки	Проявляється через об'єкт, базу оподаткування, ставку податку.	Проявляється через систему податкових пільг	Проявляється через бюджетний процес країни.
Призначення	Акумулює доходи до Держбюджету.	Регулює зовнішньоекономічну діяльність.	Кількісно-якісно відображає хід розподільчого процессу.
Роль	Визначає частку фінансових ресурсів, яка може бути акумульована до Держбюджету; перелік суб'єктів, зовнішньоекономічну діяльність, на які будуть розповсюджені обов'язки зі сплати податків; конкретні об'єкти, які будуть підпадати під оподаткування; права і обов'язки, які необхідно покласти на учасників зовнішньоекономічної діяльності — платників податків.	Установлено економічно обґрунтовану взаємодію податкової системи з макроекономічними показниками, системою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, валютним регулюванням, бюджетним фінансуванням, ціноутворенням.	Контролює формування податкових надходжень, їх повноту та своєчасність перерахування до Держбюджету.

На етапі трансформування економічних відносин домінує фіскальна функція митних платежів, але у міру формування ринкової моделі господарювання митні платежі стають важливим фінансовим інструментом регулювання економіки.У зв'язку з тим, що митні платежі крім фіскальної та регулятивної дії мають ще й побічні, зовнішні для фіску соціальні наслідки, їх доцільно розглядати не тільки як економічну, але і як суспільно-соціальну категорію.

На думку О.П.Чумака, суспільна ціна митних платежів вимірюється втратою частки добробуту конкретними платниками даних платежів із переміщенням цієї частки через бюджет до всього населення держави. [63]

Тому митні платежі, як правило, встановлюються найвищими органами державної влади і за рівнем запровадження належать до загальнодержавних податків. Види митних платежів, порядок їх нарахування і сплати, випадки надання митних і тарифних пільг та інше, пов'язане з даними питаннями, регламентуються значною частиною законодавчих актів, головними серед яких є: Митний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України "Про Єдиний митний тариф". Варто наголосити, що при регулюванні митно-тарифних відносин велику роль відіграють відомчі нормативні акти Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України тощо.

За економічною природою митні платежі поділяються на митні податки та митні збори. Інколи митні збори ототожнюють з митними податками. Зокрема, в деяких наукових дослідженнях під митним податком мають на увазі обов'язковий збір, яким оподатковують міжнародний обмін товарами і послугами.

Митні податки – це непрямі податки, які нараховуються при переміщенні предметів та послуг через митний кордон: податок на додану вартість – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України, акцизний податок – непрямий податок на споживання окремих видів товарів(продукції), визначених ПКУ як піакцизні, що включається до ціни таких товарів(продукції) податковий кодекс, ввізне мито – нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України, та вивізне мито – нараховується на товари при їх вивезенні за межі митної території. За формою взаємовідносин між платником і державою митні податки непрямі, тобто справляються до бюджету держави за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники не завжди є їх носіями.

Збори ві зовнішньоекономічної діяльності складаються зі зборів за виконання покладених на митницю обов'язків, зборів за надання послуг у галузі митної справи, єдиного збору та консульських зборів. Слід зазначити, що митні збори не є податками. Світовий досвід переконує, що застосування митних зборів у країні має тенденцію до зменшення. Тому потрібно зауважити, що основною складовою доходів від ЗЕД є митні податки.

Митні податки виступають інструментом мобілізації валового внутрішнього продукту до державного бюджету України. Відповідно до бюджетної класифікації України ввізне та вивізне мита – це податки на зовнішню торгівлю, а ПДВ та акцизний збір – внутрішні податки. Така класифікація повністю відповідає положенням ст.ІІІ ГАТТ «Внутрішні податки або інші внутрішні збори будь-якого типу», в якій зазначається, що ті податки й збори, які застосовуютьсядо вітчизняних товарів і подібних імпортних товарів, стягуються або примусово стягуються в судовому порядку у випадку імпортованої продукції під час або в місці імпортування, мають вважатися внутрішніми податками або зборами.

Митні платежі в повному обсязі адмініструються Державною митною службою України. Обсяги надходжень наведено в Таблиці 1.Також на рис. 1-4 представлена динаміка надходжень ПДВ, акцизного податку(збору), ввізного та вивізного мита за 2006 – 2008 роки.Додатки А-Д

Можна зробити висновки з аналізу наведених таблиць, що митна служба України з кожним роком, а саме період з 2006 по 2008 збільшувала надходження до бюджету.(63)

Щодо тепершніх днів то слід вказати, за період з березня 2010 року по лютий 2011 року митними органами перераховано до Державного бюджету 87,9 млрд. грн., що на 5,6 млрд. грн. (на 6,8 %) більше, ніж за період з березня 2009 року по лютий 2010 року.

Відбулося зростання середньоденних надходжень митних платежів (без урахування надходжень ПДВ з природного газу) до 347,9 млн. грн., що на 36 % (на 91,8 млн. грн.) більше показника за попередній період (256,1 млн. грн.). При цьому, позитивна динаміка зростання середньоденних надходжень наявна по кожному місяцю.

Загалом з березня 2010 року по лютий 2011 року митними органами до Держбюджету перераховано:

- 74,6 млрд. грн. податку на додану вартість з ввезених товарів (показник становить 102,8 % до показника відповідного попереднього періоду);

- 8,8 млрд. грн. ввізного мита (зростання у 1,4 разу);

- 3,9 млрд. грн. акцизного збору з ввезених товарів (зростання у 1,3 разу).

Такі позитивні тенденції відбулись завдяки реалізації Держмитслужбою заходів, направлених на посилення контролю за достовірністю та повнотою декларування, правильністю визначення митної вартості товарів, виявлення та припинення фактів переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем, забезпечення системної планомірної роботи у напрямку боротьби з контрабандою.

Зокрема, в результаті вдосконалення контролю за визначенням митної вартості товарів базу оподаткування за березень 2010 – січень 2011 року збільшено на 19,7 млрд. грн., що на 74,9 % більше, ніж за відповідний період 2009-2010 років.

При цьому, сума додаткових надходжень коштів від коригування митної вартості склала 4,8 млрд. грн., що на 87,3 % більше аналогічного показника за відповідний період 2009-2010 років. [66]

Отже з кожним роком вбачається позитивна динаміка росту надходжень до бюджету. Такі досягнення митних органів свідчать як про збільшення обсягів експортно-імпортних операцій суб'єктів ЗЕД, так і про посилення контролю з боку митниці за базою оподаткування та надходження податків і зборів.

Розкриваючи дане питання, хотілось би затронути проблематику пов'язану з порядком справляння митних платежів. В МКУ законодавець не визначив правил щодо порядку справляння мита. Натомість серед основних завдань, які покладаються на митні органи є застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання. Перелік митних процедур, які виконують митні органи становлять операції пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Виділення українським законодавцем в окрему групу процедур, пов’язаних зі справлянням податків та зборів не отримало подальшого розвитку в митному законодавстві. Визначення порядку справляння мита та інших податків при переміщенні товарів через митний кордон повинно стати пріоритетним завданням при реформуванні українського митного законодавства.

Членство України в СОТ, прагнення до членства в Європейському Союзі (далі – ЄС), а також з огляду на процеси інтеграції в потік міжнародного товарообігу вимагають адаптування норм митного права до стандартів світової спільноти.

Питання порядку справляння митних платежів врегульовані в міжнародних договорах, учасницею яких є і Україна. Серед таких міжнародних угод можна виділити оновлену Конвенцію про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі – Конвенція) та Протокол про Єдиний порядок справляння митних платежів в державах - учасницях СНД В Конвенції передбачено порядок справляння та повернення митних платежів в аспекті функціонування кожного виду митного режиму, натомість в Протоколі передбачено порядок, без врахування виду обраного митного режиму. Підхід передбачений в Протоколі, на думку А.Мостового, не може сприяти ефективному застосуванню митно-тарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Взірцем порядку справляння мита можуть бути правові рішення митного права ЄС. В нормативному доробку ЄС правові положення щодо порядку справляння митних латежів викладені з врахуванням правил міжнародних нормативних актів, серед яких і положення Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Головний інститут, що покликаний забезпеччити правильне справляння мита в ЄС є інститут митного боргу. Митне законодавство з 1992 року та положення оновленого Митного кодексу ЄС від 2008 року однаково дають визначення поняття митного боргу – покладений на особу обо'язок сплати належної суми імпортних або експортних митних платежів, нарахованої згідно з чинним законодавством.

Призначенням інституту «митний борг» є створення в Євросоюзі сприятливих та прозорих умов ведення зовнішньоекономічної діяльності шляхом створення єдиного порядку справляння мита, податків та інших зборів за переміщення товарів через митний кордон.

Висвітлення механізму справляння митних податків в ЄС буде неможливим без представлення головних інститутів митного права, які забезпечують функціонування митного боргу.

Передусім належить вказати на інститут, який включає суму всіх податків і зборів стягуваних при переміщенні товарів через митний кордон, тобто виступає квотою митного боргу.

Мито не є єдиним податком на переміщувані товари. До митних платежів також належать: акцизний збір, податок на додану вартість, а також митні збори. З метою забезпечення правильного розрахунку квоти митного боргу належить виділити всі податки та збори в єдиний митний інститут. Інститут «належні митні платежі» при імпорті та, у визначених випадках, експорті товарів і становить квоту митного боргу.

Митний борг це зобов’язання сплати суми митних платежів. Окреслення моментів виникнення та погашення митного боргу становить основу існування даного інституту. Виникнення обов’язку сплати податків за ввезення товарів чи їх вивезення в ЄС залежить від правових положень, пов’язаних з митними режимами. Оскільки митний режим означає мету ввезення товарів і від виду обраного митного режиму залежить чи підлягають ввезені товари оподаткуванню, тому випадки повстання митного боргу залежать від виду митного режиму.

Якщо імпорт товарів означає безумовну сплату митних податків, то, наприклад, тимчасове ввезення іноземних товарів, не ставить такої вимоги, оскільки товари не допускаються до вільного обігу на митній території. Недопущення товарів до вільного обігу на митній території виключає можливість завдання шкоди економічним інтересам держави. За цим критерієм всі види митних режимів можна систематизувати наступним чином: імпорт та експорт, а також тимчасове ввезення товарів з частковим звільненням від сплати мита належить віднести до групи господарських митних режимів, всі інші — до спеціальних, оскільки дані митні режими не надають права вільного господарського використання іноземних товарів на митній території. Виділення двох груп митних режимів дозволить систематизувати та уніфікувати митні процедури щодо справляння митних платежів.

Відповідно до якої групи належить митний режим можна окреслити дві групи випадків повстання митного боргу. Для господарських митних режимів повстання митного боргу пов’язано з переміщенням товарів через митний кордон і виконанням належних митних формальностей, або ж порушенням норм митного права. У даному випадку боржниками вважаються особи, які здійснюють декларування, а у випадку непрямого представництва — особа на користь якої здійснюється декларування. Для спеціальних митних режимів повстання митного боргу пов’язано з порушенням норм митного законодавства. Якщо у першому випадку митний борг повстає в моменті прийняття декларації, то у другому — в момент порушення митних правил. При порушенні митних правил коло боржників є ширшим. Це правопорушники та співучасники, а також особи, які в момент набуття товару чи отримання його в користування знали про невиконання митних норм. За наявності декількох боржників вони несуть солідарну відповідальність за сплату квоти митного боргу. У випадку неможливості встановлення моменту повстання митного боргу митні органи обчислюють митні платежі в момент коли стало відомо, що товари знаходяться в ситуації, що є підставою для виникнення митного боргу.[40,c.22-24]

---

Дата добавления: 2015-08-29