Останні сонячні промені заховалися за обрієм. Красень-місяць став повноправним господарем неба. Слуги-зорі задовольняють будь-які його прохання. Вечірнє небо перетворилося на велике полотно з 5 страница

- Стріляйте, вбийте його, стріляйте, - і тикнув пальцем на постать Ярослава.

Олександр в свою чергу гукнув лучникам:

- Прикрийте його.

І тут бій перетворився в боротьбу за життя однієї людини. Але його доля вже давно передбачена. Лід проламується й німецькі кіннотники погружаються у крижану воду. В їхньому таборі почалася паніка й метушня. Всі бігли в сторону берега. А ворожі стріли одна за одною вриваються в тіло Ярослава; сокира випала з рук.

- Надя, я вже йду, йду. Подай мені руку… Ось так, - прозвучали останні слова Ярослава.

Олександр побачив, що тіло Ярослава йде на дно. Він біжить у його сторону, не звертаючи уваги на перепону: воєвода загородив собою дорогу. Князь штовхає його й продовжує шлях.

- Ярослав, Ярослав, - й витягнув друга із води.

Олександр повернувся й гукнув:

- Допоможіть мені.

Під його вагою лід проламується. Яша подав князю руку. Ярослава витягнули на берег. Олександр підняв його й прагне привести до тями.

- Ярослав, Ярослав…

До князя підійшов воєвода:

- Залишіть його… Він мертвий.

Олександр і сам це розуміє. Перед ним уже лежить лише бездиханне тіло друга. Степан відвів Олександра в сторону. Князь плаче як дитина.

- Він мертвий, але пам'ять про нього буде жити вічно. Ярослава будуть згадувати як героя, і не лише ми, а й наші нащадки, - промовив воєвода.

Олександр витер сльози й повторив:

- Так… Пам'ять про нього житиме вічно…

Дата добавления: 2015-08-29