Якщо рішення суду першої інстанції скасовано частково, апеляційний суд в ухвалі має чітко вказати, у якій саме частині рішення скасовано, а в якій залишається без змін.
У разі скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд в ухвалі апеляційного суду обов'язково має бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції, чим це підтверджено. Проте в цьому випадку апеляційний суд не має права викладати в ухвалі доводи, які б указували або прогнозували певні результати нового вирішення справи чи свідчили про перевагу одних доказів над іншими, оскільки вирішення питання про прийняття відповідного рішення й оцінка доказів належить до повноважень суду, який розглядатиме справу (и. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).
Висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У разі скасування рішення суду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду, якому вона підсудна. У разі скасування рішення суду з решти підстав, передбачених ч. 2 ст. 311 ЦПК України, справа надсилається до суду, який ухвалив дане рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:
- постановити ухвалу відхилення апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону. Отже, якщо постановлена ухвала судом першої інстанції є законною і обґрунтованою, а докази скарги - неістотні, апеляційна інстанція залишає ухвалу суду першої інстанції без змін і відхиляє апеляційну скаргу. В апеляційній ухвалі обов'язково зазначити мотиви відхилення апеляційної скарги. Таку ухвалу можна оскаржити у касаційному порядку;
- змінити або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо суду першої інстанції його вирішив з порушенням норм процесуального права, або у правильному вирішенні помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;
- скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якіцо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення. Найчастіше апеляційна інстанція використовує це повноваження, коли суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які треба було встановити під час вирішення конкретного процесуального питання, або ці обставини не підтверджені доказами чи підтверджені недостовірними доказами. Такі помилки суд першої інстанції може допустити, наприклад, постановивши ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі п. 2, З ст. 202.
За наслідками апеляційного перегляду судового рішення апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу.
Так, апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування рішення суду і ухвалення нового або зміни рішення.
Апеляційний суд постановляє ухвалу у разі: відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін; скасування рішення та направлення справи на новий розгляд; скасування рішення суду і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; відхилення апеляційної скарги й залишення ухвали суду без змін; зміни або скасування ухвали суду і вирішенням питання по суті; скасування ухвали суду з переданням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зміст рішення суду та ухвали суду апеляційної інстанції викладено у ст. 316 та 315 ЦПК України.
Завдання для самоконтролю
4.
Поняття апеляції, її основні ознаки та завдання. Що є об'єктом апеляції?
Назвіть підстави для апеляційного оскарження судових рішень суду першої інстанції.
Дайте характеристику суб'єктному складу права на апеляційне оскарження судових рішень.
5. Викладіть процесуальний порядок апеляційного оскарження судових рішень.
6. Прийняття апеляційної скарги та підготовка справи до судового розгляду.
7. Які новноважеінія апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг?
8. Особливості змісту судових рішень апеляційного суду.
Розділ 22
eoer,
INCLUDEPICTURE "C:\\Users\\Юля\\AppData\\AppData\\Local\\Temp\\FineReader10\\media\\image13.jpeg" \* MERGEFORMAT
«V
INCLUDEPICTURE "C:\\Users\\Юля\\AppData\\AppData\\Local\\Temp\\FineReader10\\media\\image14.jpeg" \* MERGEFORMAT
22.1. Поняття та завдання інституту перегляду судових рішень у касаційному порядку
Судові рішення з різних причин можуть виявитися неправильними і після перегляду в апеляційному порядку. Можливі випадки, коли неправильним є судове рішення апеляційної інстанції. На цій стадії цивільного судочинства відбувається додаткова перевірка законності судових рішень і можливість виправлення допущених судових помилок. Крім того, завданням касаційної інстанції є спрямувати судову практику нижчестоящих судів, забезпечити її одноманітності.
Суть перегляду судових рішень у касаційному порядку полягає у тому, що уповноважений суд перевіряє законність судового рішення, яке набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку. Завдання касаційної інстанції - перевіряти судові рішення, які набрали законної сили, лише з правової сторони, тобто перевіряти правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційний суд розглядає справу не по суті рішення (тобто не зі сторони доведеності чи недоведеності фактичних обставин справи), а з позиції дотримання процедури, форми судочинства і правильного застосування закону до встановлених фактів. Тому у касаційній інстанції можливим є ухвалення нового рішення, але за умови, що фактично нижчестоящий суд розглянув справу правильно, всі обставини, які мають значення для справи, встановлено і доказано, висновки суду, викладені у рішенні, відповідають встановленим обставинам справи, а помилка була допущена у застосуванні і тлумаченні норм матеріального права.
Метою касації є не тільки захист прав, свобод та інтересів, а й підтримання єдиного підходу, постійності та правильності у застосуванні правових норм. Саме у касаційному порядку більші ніж у будь-якому іншому способі оскарження, співвідносяться публічний інтерес держави, який виявляється у її заінтересованості у забезпеченні однаковості застосування законодавства на всій території держави, і приватний інтерес сторін процесу, які намагаються одержати рішення суду на свою користь.
Діяльність касаційного суду спрямована, перш за все, на забезпечення правового інтересу держави для єдиного і правильного застосування і тлумачення норм права, а не прийняття законного і обґрунтованого рішення у конкретній цивільній справі. Хоча потрібно брати до уваги ту обставину, що питання факту і права важко відокремити, оскільки будь-яка норма права регулює фактичні відносини.
22.2. Звернення до касаційного суду для перегляду судового рішення. Відкриття касаційного провадлсення у справі
Касаційний перегляд судових рішень як стадію цивільного процесу можна поділити на кілька етапів: відкриття провадлсення у справі з перегляду судового рішення; підготовка справи до перегляду судового рішення касаційним судом; попередній розгляд справи; перегляд судового рішення судом касаційної інстанції.
Відкриття провадження у справі з перегляду судового рішення - перший етап касаційного перегляду, у ході якого суддя-доповідач розглядає можливість реалізувати права на перегляд судового рішення у суді касаційної інстанції. Зокрема, до передумов відкриття провадження у справі з перегляду судового рішення можна зарахувати такі юридичні факти:
- наявність у скаржника статусу суб'єкта, якому належить право на касаційне оскарження судового рішення. Так, згідно зі ст. 324 ЦПК України, суб'єктами права на касаційне оскарження є особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якш;о суд вирішив питання про їхні права, свободи чи обов'язки;
- існування об'єкта оскарження. Об'єктами касаційного оскарження можуть бути: рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку; рішення апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали апеляційного суду, постановлені за результатами апеляційного розгляду; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, З, 4
13-18, 20, 24-29 частини першої ст. 293 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали апеляційного суду, які перешкоджають подальшому провадженню у справі;
- додержання формальних умов касаційного оскарлсенпя судового рішення. Зокрема, право на касаційне оскарження може бути реалізоване у строки, встановлені ЦПК України, суб'єкт звернення зобов'язаний додержати всіх вимог щодо реквізитів касаційної скарги, сплатити судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦПК України, касаційну скаргу можна подати протягом двох місяців від дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
У разі пропущення строку на касаційне оскарження з причин, визнаних поважними, суддя-доповідач за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. Про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження або про відмову у поновленні пропущеного строку на касаційне оскарження постановляється ухвала.
Касаційну скаргу, подану після закінчення строку на касаційне оскарження, повертають особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а таколс коли у поновленні строку відмовлено. Про повернення касаційної скарги суддя-доповідач постановляє відповідну ухвалу.
Касаційну скаргу треба подавати у письмовій формі. Зміст касаційної скарги має містити:
1) найменування суду, до якого подано скаргу;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
4) рішення (ухвалу), що оскаржується;
5) інформацію про те, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Цей пункт касаційної скарги є чи не найважливішим у її змісті. Зазначимо, що на теоретичному рівні вироблені підходи виокремлення обґрунтованості від законності рішення суду. У теорії цивільного процесуального права ці поняття різняться тим, що у разі перевірки законності судових рішень вищестоящий суд з'ясовує, чи правильні вони у правовому розумінні, чи відповідають закону, а у разі перевірки їх обґрунтованості з'ясовує, чи встановлено фактичні обставини достатньо повно. Хоча, заради справедливості, зазначимо, що на практиці теоретичні підходи реалізувати ие так уже й легко;
6) клопотання особи, яка подає скаргу;
7) перелік письмових матеріалів, доданих до скарги. До касаційної
скарги додають копії скарги та доданих до неї матеріалів, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а таколс копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій. До касаційної скарги, поданої представником, потрібно додати довіреність або інший документ, ш,о посвідчує повноваження представника. Цей обов'язок діє і тоді, коли такий документ уже є у справі, судове рішення у якій оскаржують у касаційному порядку. Це зумовлено тим, Едо касаційну скаргу подають безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Касаційну скаргу має підписати особа, яка її подає, або її представник.
Касаційну скаргу треба оплатити судовим збором (50% ставки, що підлягає сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки обчисленої, виходячи з оспорюваної суми - п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»). Крім того, скаржник зобов'язаний сплатити витрати па інформаційно-тєхнічне забезпечення перегляду судового рішення, розмір яких визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» (п. 10).
Касаційну скаргу подають безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким, відповідно до Закону України «Про судоустрій України», є Верховний Суд України. Зокрема, перегляд судових рішень у цивільних справах у касаційному порядку здійснює Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
Після надходження касаційної скарги до касаційного суду її реєструють у канцелярії та передається у порядку черговості судді-доповідачу. Знову ж таки, як і в апеляційній інстанції, ЦПК України не визначає конкретного строку, протягом якого касаційну скаргу потрібно передати судді-доповіда- чеві. Видається, ш:о й у цьому разі для усунення можливої судової тяганини правильно було б встановити строк, протягом якого касаційну скаргу треба передати судді-доповідачеві.
Суддя-доповідач протягом десяти днів від дня одерлсання касаційної скарги має вирішити процесуальні питання щодо:
відкриття провадження у справі з перегляду судового рішення у касаційному порядку;
- витребування цивільної справи;
- надіслання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі;
- встановлення строку, протягом якого можна подати заперечення на касаційну скаргу;
- зупинення виконання рішення (ухвали) суду за потреби за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі з перегляду
судового рішення, суддя-доповідач перевіряє, чи немає підстав для залишення касаційної скарги без руху (ч. 1 ст. 121 ЦПК України) або повернення касаційної скарги (ч. 2, З ст. 121 ЦПК України)
Крім того, відповідно до ч. З ст. 328 ЦПК України, суддя-доповідач має постановити ухвалу про відмову відкрити провадження з перегляду судового рішення, якщо: справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивільного судочинства; справи не переглядали в апеляційному порядку; є ухвала про закриття касаційного провадлсення у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу; є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення або ухвалу; касаційна скарга є необгрунтованою і викладені у ній доводи не викликають потреби перевірити матеріали справи.
Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття провадження з перегляду судового рішення у касаційному порядку незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.
Копії ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову відкрити провадження у справі з перегляду судового рішення у касаційному порядку разом із доданими до скарги матеріалами надсилають особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.
Про відкриття нровадження у справі з перегляду судового рішення суддя-доповідач постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, яка бере участь у справі, має право подати заяву про приєднання до касаційної скарги. Крім того, до касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. Заяву про приєднання до касаційної скарги можна подати протягом десяти днів від дня одержання копії касаційної скарги. За подання заяви про приєднання до касаційної скарги судового збору не сплачують. Не сплачують у таких випадках і витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до початку перегляду справи у касаційному суді. У такому випадку суддя-доповідач постановляє ухвалу про повернення скарги. Відкликання касаційної скарги не позбавляє особу права ще раз подати її.
Особа, яка подала касаційну скаргу, протягом усього часу перегляду судового рішення має право відмовитися від касаційної скарги. Питання про прийняття відмови від касаційної скарги вирішує касаційний суд, що переглядає судове рішення у судовому засіданні. У разі прийняття відмо
ви від касаційної скарги касаціинии суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Повторне оскарження цією особою судового рішення з тих самих підстав не допускається.
Варто зазначити, що під час знаходження цивільної справи у провадженні касаційного суду позивач має право відмовитися від позову, відповідач - визнати позов, сторони - укласти мирову угоду. У цих випадках варто керуватися полол<еннями ст. 174, 175, 205-206 ЦПК України.
22.3. Особливості підготовки та розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення касаційним судом
Підготовка справи до перегляду у касаційному порядку судового рішення здійснюється протягом десяти днів після отримання справи суддею- доповідачем.
Суддя-доповідач у процесі підготовки справи:
1) готує доповідь, у якій викладає обставини, потрібні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції;
2) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Зазначимо, якщо касаційну скаргу подала особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обов'язки, з моменту відкриття провадження у справі з перегляду судового ріиіення вона буде належати до осіб, які беруть участь у справі;
Після складення доповіді та вчинення обов'язкових підготовчих процесуальних дій суддя-доповідач має призначити справу до переднього розгляду, про що інформує колегію суддів, яка здійснюватиме попередній розгляд справи. Вважаємо, що про зазначені процесуальні дії доцільно постановляти відповідну ухвалу.
Попередній розгляд справи з перегляду судового рішення у касаційній інстанції потрібно провести протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачгм. Попередній розгляд цивільної справи з перегляду судового рішення здійснює колегія у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті. Осіб, які беруть участь у справі, на попередній розгляд справи не викликають.
У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчих дій та обставини, обов'язкові для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
На попередньому розгляді справи касаційна інстанція має такі повноваження:
- відхріляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо нема підстав для скасування судового рішення;
- скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення;
- призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав для відхилення касаційної скарги або скасування судового рішення.
Справу призначають до судового розгляду, якщо хоча б один суддя зі складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до с\'дового розгляду постановляють ухвалу, яка має бути підписана усім складом суду. Варто звернути увагу, що ЦПК України не містить норми, яка б встановлювала строк, протягом якого справу треба призначити для перегляду судового рішення. У зв'язку з цим можливим є застосування аналогії закону, а саме застосування положення ч. 2 ст. 302 ЦПК України.
Якщо касаційний суд визнає за потрібне присутність на судовому розгляді справи осіб, які беруть участь у справі, то після призначення справи для иереі ляду судового рішення цих осіб треба повідомити про час і місце перегляду судового рішення.
За загальним правилом, цивільну справу з перегляду судового рііпення розглядає касаційний суд за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції (детальніше див. Тему «Судовий розгляд»).
Винятки і доповнення щодо порядку розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення встановлено у ї лаві 2 розділу V ЦПК України:
- перегляд судових рішень у касаційному суді здійснює колегія у складі трьох суддів, головуючого з числа яких визначають у встановленому законом порядку (ч. 4 ст. 18 ЦПК України);
- за загальним правилом, розгляд справи здійснюється без участі осіб, які беруть участь у справі. Проте за потреби осіб, які беруть участь у справі, моисуть викликати для надання пояснень у справі. Заслуженою є критика цього положення науковцями-процесуалістами.' Така позиція законодавця суперечить положенням Закон України «Про судоустрій України», а саме н. 4 ст. 6, де передбачено, що нікого неможна позбавити права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у суді будь-якого рівня. Тому будь-яка особа, що бере участь у справі, може звернутися до Верховного Суду України з відповідного заявою, посилаючися па зазначену правову норму;
- зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги доповідає суддя-доповідач.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України, під час розгляду справи касаційний суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом
' Див.: Кравчук, В. М., Угриновська, О. І. Науково-практичаиіі коментар Цивільного ироцесуальїюго кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угрніїовська. - К.: Істшіа, 2006. - С. 807.
першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, не встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи того доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як уже зазначалося, перевірити відповідність судового рішення закону означає перевірити, чи правильно суд визначив норми матеріального права, застосовані до розглядуваних правовідносин, а також, чи правильно їх тлумачив. Варто наголосити, ш;о, фактично, неможливо розглянути питання про правильність застосування норми матеріального права судом без перевірки правильності визначення судом обставин, які мають значення для цивільної справи.
Перевірка відповідності судового рішення закону означає і перевірку його на відповідність нормам процесуального законодавства. Адже дотримання норм цивільного процесуального законодавства також впливає па обґрунтованість судового рішення. Наприклад, неправильне визначення судом предмету доказування, дослідження доказів із порушенням правил, встановлених законом, є порушенням норм процесуального законодавства. Тому, оскаржуючи рішення суду такими порушеннями, скаржник у своїй скарзі вказує пе на неправильне визначення судом обставин, які мають значення для справи (заінтересована особа може навіть не знати, що який- небудь факт є важливим для належного вирішення справи), а посилається на допушені судом істотні порушення закону.
Якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги не обмежується лише доводами, які викладено у ній;
- першою пояснення у справі дає особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо судове рішення оскаржили обидві сторони, першим пояснення дає позивач. Суд має право обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу. Про це потрібно оголосити на початку судового засідання (тобто у підготовчій частині судового розгляду);
- у своїх поясненнях особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касапійного розгляду справи. Нагадаємо, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
- вислухавши пояснення всіх осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати;
під час обговорення у нарадчій кімнаті лсоден зі суддів не має права утримуватися від висловлення думки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судового рішення, що оскаржене;
- судове рішення касаційної інстанції оформлює суддя-доповідач і підписує весь склад суду, який розглядав справу. Судові рішення касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення. Відтоді ж скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанцій втрачають законну силу;
- якщо особи, які беруть участь у справі, присутні в судовому засіданні, їм повинно бути проголошено судове рішення. Якщо ж особи, які беруть участь у справі, не були присутні при проголошенні рішення, то видача або направлення його копії здійснюється згідно правил, встановлених ст. 222 ЦПК України. Копії судових рішень касаційної інстанції повторно видаються судом першої інстанції, де зберігається справа;
після закінчення касаційного перегляду судового рішення справа протягом десяти днів повертається до суду, який розглядав справу, тобто до суду першої інстанції.
22.4. Повновалсення касаційного суду під час перегляду судових рішень
Повноваження суду касаційної інстанції - його права і обов'язки, які можиа реалізувати у результаті перегляду судового рішення у касаційному порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 336 ЦПК України, касаційна інстанція за наслідками розгляду цивільної справи з перегляду рішення суду має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.
Касаційний суд відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відхиляючи касаційну скаргу, касаційна інстанція в ухвалі має зазначити мотиви, з яких доводи скарги визнано неправильними або не є підставою для скасування рішення.
Не можна скасувати правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому, перевіряючи рішення у касаційному порядку, суд, виявивши окремі процесуальні порушення, які не вплинули на правильність ухваленого рішення, не скасовуючи рішення, має у цьому випадку вказати в ухвалі па виявлені недоліки у роботі нижчестоящих судів;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій.
Підставами для повного або часткового скасування рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій є: 1) справа розглянута неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.
Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, шо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Якщо рішення скасовано частково, в ухвалі касаційний суд має чітко вказати, у якій саме частині скасовує рішення, а в якій - залишає без змін.
Якщо порушення закону здійснив суд першої інстанції і не усунув апеляційний суд або одночасно допустив апеляційний суд після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо ці порушення допустив лише апеляційний суд, справу передають на новий розгляд до апеляційної інстанції.
У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі потрібно зазначити, які порушення права допустив суд першої або апеляційної інстанцій. У разі нового розгляду цивільної справи для суду першої та апеляційної інстанції є обов'язковими висновки і мотиви суду касаційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.
У цих випадках помилки судів нижчестоящих інстанцій під час застосування ст. 205, 207 ЦПК України, має виправити суд касаційної інстанції. Тому, виявивши підстави для закриття провадження у справі або для залишення заяви без розгляду, касаційний суд має скасувати судові рішення і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду;
5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Скасування рішення суду - це процесуальна дія суду касаційної інстанції, спрямована на визнання недійсними ухвалених нижчестоящими судами рішень, якими цивільна справа вирішена по суті.
Цю процесуальну дію касаціііний суд може вчинити тільки за наявності достатніх для цього підстав: якщо обставини справи встановлено повною мірою та правильно; якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закону, який підлягав застосуванню. Тобто підставою для скасування судового рішення касаційним судом є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права нижчестоящими судами.
Порушення норм матеріального права відбувається тоді, коли суд застосував закон, який не підлягає застосуванню. Такі порушення трапляються, коли суд під час вирішення справи неправильно кваліфікував взаємовідносини сторін і застосував не ту норму права, яка регулює спірні правовідносини. Незастосування закону, який належить застосувати, має місце у випадках, коли суд не тільки не вказує у рішенні на норму права, яка підлягає застосуванню, але і вирішує справу всупереч чинному законодавству. Якщо суд не вказгів у рішенні норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, але вирішив справу відповідно до чинного законодавства, касаційний суд може внести у рішення відповідні зміни, не скасовуючи рішення.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 44 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |