І. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції
молена подати протягом десяти днів від дня проголошення рішення. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції можна подати протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
II. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подають протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції подають протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
III. Згідно із ч. 4 ст. 295 ЦПК України, апеляційну скаргу можна подати без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скаргу подано у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. З ст. 294 ЦПК України, заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків на апеляційне оскарження, залишаються без розгляду, якихо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлено ухвалу. Таке формулювання цього положення означає, що:
- у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, якщо особа не подає заяви про поновлення пропущеного строку, суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення заяви чи скарги без розгляду і повертає справу до суду першої інстанції;
- у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, якщо особа подає заяву про поновлення пропущеного строку, суд зобов'язаний розглянути цю заяву. Якпш буде встановлено підстави для поновлення пропущеного строку, суддя-доповідач постановляє ухвалу про поновлення пропущеного строку на подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги. Якщо підстав для поновлення пропущеного строку не буде встановлено, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову у поновленні пропущеного строку на подання заяви про апеляційне оскарлсення чи апеляційної скарги. У цьому разі відмова у поновленні пропущеного строку означатиме неможливість прийняти апеляційну скаргу з перегляду судового рішення до розгляду.
Заяву про апеляційне оскарження і апеляційну скаргу подають у письмовій формі.
У заяві про апеляційне оскарження зазначають такі реквізити: 1) найменування суду, до якого подано заяву; 2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження; 3) рішення або ухвала, яку оскаржують; 4) підпис особи, яка її подає, або ґї представника. Якщо заяву подає представник, до неї потрібно додати довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавали. До заяви про апеляційне оскарження додають копії заяви та доданих письмових матеріалів, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
В апеляційній скарзі потрібно зазначати такі реквізити:
1) найменування суду, до якого подано скаргу;
2) ім'я (найменування) особи, яка подала скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
4) дата подання заяви про апеляційне оскарження {якщо її подано)',
5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів із поважних причин та (або) неправильне визначення, відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);
6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом нернюї інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) перелік документів та інших доданих матеріалів. Якщо скаргу нодає представник, до неї потрібно додати довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо цих документів раніше не подавали;
9) підпис особи, яка її подає, або її представника.
До апеляційної скарги додають копії скарги та доданих нисьмових матеріалів, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційну скаргу має бути оплачено судовим збором (50% ставки, ию підлягає сплаті за подання позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої, з оспорюваної суми (п. 1 ст. З Декрету КМУ «Про державне мито»). Крім того, скаржник має сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення перегляду судового рішення, розмір яких визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 «Про затвердисення Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» (п. 10).
Заяву про апеляційне оскарження і апеляційну скаргу подають через суд першої інстанції, який ухвалював судове рішення, що оскаржується. Якщо апеляційна скарга надійшла безпосередньо до апеляційного суду, вона надсилається до суду, який ухвалив судове рішення, для виконання вимог, передбачених ст. 296 ЦПК України.
Суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом
зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше, ніж наступного робочого дня після надходження скеровують до апеляційного суду. Суд першої інстанції лише акумулює всі апеляційні скарги у конкретній цивільній справі. Виконує лише організаційну функцію і не має жодних повноважень ш,одо прийняття апеляційної скарги до розгляду.'
Після надходження цивільної справи до апеляційного суду вона реєструється в канцелярії і передається в порядку черговості судді-доповідачу.
Протягом трьох днів після надходл^ення справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом. В ідеалі цивільну справу потрібно зареєструвати і передати судді- доповідачеві протягом трьох днів після її надходження і в цей же строк треба вирішити питання про прийняття апеляційної скарги з перегляду судового рішення до розгляду. Хоча, з другого боку, незрозумілим є законодавче формулювання щодо початку перебігу строку для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги з перегляду судового ріиіення до розгляду: перебіг триденного строку починається з моменту реєстрації цивільної справи у канцелярії апеляційного суду чи з моменту одерл<ання справи суддею-доповідачем? Крім того, якщо буквально тлумачити ст. 297 та 301 ЦПК України, то можна зробити висновок, що цей триденний строк ще й включений у десятиденний строк для підготовки справи до апеляційного перегляду. Логічно, на разі, звичайно ж буде прив'язувати початок перебігу зазначеного строку саме з дня одержання цивільної справи суддею-доповідачем. Але у який строк тоді потрібно передати справу після її реєстрації судді-доновідачеві? Видається, для усунення законодавчих «незрозумілостей», правильно було б встановити окремо строк, протягом якого справу треба передати судді-доповідачеві після і"ї реєстрації у канцелярії апеляційного суду, окремо - строк, протягом якого суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги з перегляду судового рішення до розгляду і строк, протягом якого триває підготовка цивільної справи до перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги з перегляду судового рішення до розгляду, суддя-доповідач перевіряє, чи немає підстав для залишення апеляційної скарги без руху (ч. 1 ст. 121 ЦПК України), для повернення апеляційної скарги (ч. 2, З ст. 121 ЦПК України).
Про прийняття апеляційної скарги з перегляду судового рішення до розгляду або про відмову прийняти апеляційну скаргу з перегляду судового рішення до розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвалу про відмову у прийнятті апеляційної скарги з перегляду судового рішення до розгляду можна оскаржити.
' Кравчук, В. М., Угриновська, О. І. Науково-ирактичний коментар Цивільного процесуального кодексу Україїіи / В. М. Кравчук, О. І. Угриіювська. - К.: Істина, 2006. - С. 745.
г
Якщо надійшла неналежно оформлена справа з нерозгляненнми зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозгляненими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності журналу судового засідання або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повергає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу зі зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки (ч. 4 ст. 297 ЦПК України). Крім цього, слід повернути справу до суду першої інстанції і в разі надходл<ення від особи, яка бере участь у справ, заяви про виправлення описок, арифметичних помилок у судовому рішенні або про роз'яснення рішення (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).
Наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги з перегляду судового рішення до розгляду суддя-доповідач має надіслати копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого вони можуть подати заперечення на апеляційну скаргу. Цей строк потрібно зазначити в ухвалі про відкриття провадження у справі з перегляду судового рішення.
Будь-яка особа, що бере участь у справі, має право, подавиш заяву до початку перегляду судового рішення, приєднатися до апеляційної скарги. Крім того, до апеляційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їхні права й обов'язки. За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судового збору не сплачують. Не сплачують у таких випадках і витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку перегляду справи в апеляційному суді. У такому випадку суддя-доповідач постановляє ухвалу про повернення скарги. Відкликання апеляційіюї скарги не позбавляє особу права ще раз подати апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, протягом усього часу перегляду судового рішення має право відмовитися від апеляційної скарги повністю або частково. Питання иро прийняття відмови від апеляційної скарги вирішує апеляційний суд, що переглядає судове рішення, у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від апеляційної скарги апеляційний суд постановляє ухвалу закрити провадження у справі. Повторне оскарження судового рішення з тих самих підстав не допускається.
Протилежна сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою у повному обсязі чи у частині. Таке визнання враховує апеляційний суд у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для
вирішення справи. Якщо визнання апеляційної скарги суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову приіїняти визнання і продовжує перегляд судового рішення.
Варто зазначити, що під час знаходження цивільної справи у провадженні апеляційного суду позивач має право відмовитися від позову, відповідач - визнати иозов, сторони - укласти мирову угоду. У цих випадках слід керуватися положеннями ст. 174, 175, 205-206 ЦПК України.
21.3. Підготовка та призначення справи для перегляду судового рішення
Підготовка справи до перегляду в апеляційному порядку судового рішення здійснюється протягом десять днів від дня отримання справи суд- дею-доповідачем.
Суддя-доповідач у процесі підготовки справи:
1. з'ясовує питаипя про склад осіб, які беруть участь у справі. Зазначимо, якщо апеляційну скаргу подала особа, що не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обов'язки, з моменту прийняття апеляційної скарги нро перегляд судового рішення до розгляду вона буде належати до осіб, що беруть участь у справі;
2. визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
3. з'ясовує обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі як на підставу своїх вимог і заперечень;
4. з'ясовує, які обставини визнають чи заперечують особи, що беруть участь у справі;
5. вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції. Відповідно до пололсень ст. 303 ЦПК України, апеляційна інстанція має право досліджувати нові докази, неподання яких до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами. У зв'язку з цим, якщо особа, яка бере участь у справі, подає новий доказ у справі, суддя- доповідач має перевірити поважність причин неподання його до суду першої інстанції. Якщо він визначає причини поважними, доказ долучають до матеріалів справи і мусять дослідити під час перегляду судового рішення. Про процесуальні дії, пов'язані з визнанням причин поважними і долучення доказу до матеріалів справи або про визнання причин неповажними і відмову прийняти доказ суддя-доповідач обов'язково має зазначити в ухвалі про закінчення проведення підготовчих дій;
6. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання
про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судовігх доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8. вчиняє інші дії, пов'язані зі забезпеченням апеляційного перегляду судового рішення.
Керуючись положеннями ст. 302 ЦПК України, суддя-доновідач після закінчення проведення підготовчих дій доповідає про них колегії суддів. Вважаємо, що закінчення підготовки справи суддею-доповідачем потрібно оформлювати ухвалою, де чітко зазначити всі проведені підготовчі дії. Колегія суддів на спільному обговоренні, ознайомившись із ухвалою, мол<е прийти до висновку про потребу провести додаткові підготовчі дії або про достатність вчинених підготовчих дій і призначити справи для перегляду судового рішення. Хоча ЦПК України не визначає, яким процесуальним документом варто оформляти ці процесуальні дії, вважаємо, що і в першому, і в другому випадку треба постановляти відповідну ухвалу.
Згідно із ч. 2 ст. 302 ЦПК України, справу для перегляду судового рішення потрібно призначити у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення обов'язкових та достатніх підготовчих дій. Після призначення справи для перегляду судового рішення всіх осіб, які беруть участь у справі, треба повідомити про час і місце перегляду судового рішення. У судове засідання обов'язково викликати інших учасників цивільного процесу.
21.4. Особливості розгляду цивільної справи апеляційним судом
За загальним правилом, цивільну справу з перегляду судового рішення розглядає апеляційний суд за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції. Проте в апеляційній інстанції не застосовуються правила про пред'явлення зустрічного позову, про прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про об'єднання і роз'єднання позовів.
Крім цього, винятки і доповнення щодо порядку розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення встановлено у главі 1 розділу V ЦПК України. А саме:
1. перегляд судових рішень в апеляційному суді здійснює колегія у складі трьох суддів, головуючого із числа яких визначають у встановленому законом порядку (ч. З ст. 18 ЦПК України);
2. неявка осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення, не перешкоджає розглядові справи. Проте у разі неявки особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки суд визнає поважними, апеляційний суд відкладає розгляд справи з перегляду судового рішення;
3. після закінчення підготовчої частини суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, у яких потрібно здійснювати перевірку судового рішення, встановлювати обставини і досліджувати докази.
Зауважимо, що, відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час перегляду судового ріиіення в апеляційному порядку апеляційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Проте апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час перегляду судового рішення буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Норми матеріального права вважають порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішеи?[я, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд переглядає справу у повному обсязі (ч. 4 ст. 303 ЦПК України).
Хоча за правовою природою апеляцією є перегляд судових рішень у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд у випадках, встановлених цивільним процесуальним законодавством, має право досліджувати докази: 1) які суд першої інстанції дослідив із порушенням встановленого порядку; 2) в дослідженні яких неправомірно відмовлено; 3) нові докази, неподання яких до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.
У разі надання для дослідження нових доказів, які з повалених причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні у них докази на підтвердження порушення їх прав;
4. після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим пояснення дає позивач. Потім інші особи, які беруть участь у справі. На нашу думку, черговість дачі пояснень іншими особами, які беруть участь у справі, має бути визначена колегією суддів із зазначенням відповідної інформації до журналу судового засідання;
5. виступи осіб, які беруть участь у справі, у судових дебатах відбуваються у такій послідовності як і дача пояснень. На початку судового засідання суд може оголосити час, який визначено для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у справі, надають однаковий проміжок часу для виступу;
6. у разі виявлення під час судового розгляду справи неповної сплати суми судового збору чи витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення;
7. рішення апеляційного суду оформляє суддя-доповідач і підписує весь склад суду, який розглядав справу. Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення;
8. апеляційний суд може постановити окрему ухвалу, у якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування судового рішення першої інстанції;
9. копії судових рішень апеляційного суду повторно видає суд першої інстанції, де зберігається справа;
10. згідно зі ст. 322 ЦПК України, після закінчення апеляційного провадження справу у семиденний строк скеровують до суду першої інстанції, який її розглянув {перебіг семиденного строку починається наступного дня після набрання судовим рішенням апеляційної інстанції законної сили).
21.5. Повновалсення апеляційного суду під час перегляду судового рішення
Повноваження суду апеляційної інстанції - його права і обов'язки, які можуть бути реалізовані у результаті перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
Згідно із ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна інстанція за наслідками розгляду цивільної справи з перегляду рішення суду першої інстанції має право:
1) постановити ухвалу иро відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційна інстанція в ухвалі має зазначити мотиви, з яких доводи скарги визнано неправильними або не є підставою для скасування рішення.
Не можна скасувати правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому, перевіряючи рішення в апеляційному порядку, суд, виявивши окремі процесуальні порушення, які не вплинули на правильність ухваленого рішення, не скасовуючи рішення, має вказати в ухвалі на виявлені недоліки у роботі суду першої інстанції. Зокрема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не впливають на суть ухваленого рішення належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й підтримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні. Таким же недоліком може бути визнана сама по собі відсутність технічного запису при без спірності доказів, якими обґрунтовано рішення (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).
Ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін можна оскаржити у касаційному порядку;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.
Скасування рішення суду - це процесуальна дія суду другої інстанції, спрямована на визнання недійсним ухваленого судом першої інстанції рішення, яким цивільну справу вирішено ио суті. Цю процесуальну дію може вчинити апеляційний суд тільки за наявності достатніх для цього підстав.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставіпі справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушетнія або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Усі підстави для скасування рішеїшя пов'язані з тим, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим і незаконним. Прогалини у встановленні істотних для справи обставин або дослідження фактів, які не мають правового значення для цієї справи, зумовлені, найчастіше, неправильним визначенням предмета доказування або кола доказових фактів у справі.
Неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для сира-
ви, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими.обґрунтовувались вимоги та заперечення, або інших фактичних даних, неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин тощо.
Недоведеність обставин, що мають значення для справи, має місце в тих випадках, коли істотні для справи факти не підтверджені у рішенні вказаними в законі доказами або підтверджені недостовірними, недопустимими або неналежними доказами. Причиною недоведеності обставин часто бувають і порушення, які допущені судом при оцінці доказів.
Невідповідність висновків суду обставинам справи може трапитися, коли суд із встановлених фактів зробив неправильний висновок про взаємовідносини сторін. Таке буває, коли норма матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, лише у загальній формі визначає ситуацію, у якій настають ті чи ті наслідки, або коли суд працював з похідними доказами.
Порушення норм матеріального права має місце тоді, коли суд застосував закон, який не підлягає застосуванню. Таке порушення трапляється, коли суд при вирішенні справи неправильно кваліфікував взаємовідносини сторін і застосував не ту норму права, яка регулює спірні правовідріосини. Незастосування закону, який налелсить застосувати, відбувається у випадках, коли суд не тільки не вказує у рішенні на норму права, яка підлягає застосуваніпо, але і вирішує справу всупереч чинному законодавству. Якщо суд не вказав у рішенні норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, але вирішив справу відповідно до чинного законодавства, апеляційний суд може внести у рішення відповідні зміни, не скасовуючи його.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Рішення суду, ухвалене з порушенням норм процесуального права, є незаконним. Питання про те, чи призвело процесуальне порушення суду до неправильного вирішення справи, а, отже, і до скасування рішення, у кожному конкретному випадку вирішує апеляційна інстанція під час перегляду рішення суду. Одне і теж процесуальне порушення, залежно від обставин справи, може призвести до різних процесуальних наслідків і не завжди призводить до скасування рішення. Сам закон вказує на те, идо не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 308 ЦПК України). Незначні процесуальні порушення, якщо вони не вилинули і не могли вплинути на кінцеві висновки суду, не є підставою для скасування рішення. На такі порушення апеляційний суд, не скасовуючи рішення, має відреагувати в апеляційній ухвалі або окремій ухвалі.
Суд апеляційної інстанції у випадках, передбачених у ст. 303 ЦПК України, має право досліджувати нові докази, а, отже, і встановіповати нові
факти. Досліджені судом апеляційної інстанції докази і нові факти можуть бути покладені в основу ухваленого ним нового рішення.
Ухвалення нового рішення обов'язкове, якщо помилки чи порушення суду першої інстанції вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права й обов'язки сторін. Новим є рішення, протилежне за змістом рішенню суду першої інстанції. У разі порушення норм матеріального права суд другої інстанції може ухвалити нове рішення незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Виходячи із буквального тлумачення змісту ст. 309 ЦПК України, можна говорити про те, що право на зміну рішення суду першої інстанції виникає за таких же обставин, що і право на ухвалення нового рішення {хоча, на пашу думку, законодавцеві слід було б чітко розмежувати підстави для ухвалення нового рішення і підстави для зміни рішення). Однак, на відміну від права на ухвалення нового рішення, його можна реалізувати тільки тоді, коли допущені судом помилки чи порушення не вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права й обов'язки сторін. Відповідно до правових позицій Пленуму Верховного Суду України апеляційний суд ухвалює рішення нро зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема, у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, пю підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).
Рішення суду першої інстанції - це єдиний документ, частини якого взаємопов'язані і є єдиним цілим. Тому зміни можуть стосуватись і резолютивної, і мотивувальної частини рішення суду;
3) постановити ухвалу нро скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.
У цих випадках помилки суду першої інстанції під час застосування ст. 205, 207 ЦПК України має виправити суд другої інстанції. Тому, виявивши підстави для закриття провадження у справі або для залишення заяви без розгляду, апеляційний суд має скасувати рішення і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду.
Зазначені ухвали можна оскаржити у касаційному порядку;
4) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна інстанція скасовує рішення повністю або частково, якщо допущені судом першої інстанції помилки не можуть бути виправлені при перегляді рішення в апеляційному порядку.
Підставами для повного або часткового скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції є: 1) справа розглянута неповноважнпм суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 31 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |