Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь-якого представництва.
36.Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
Підставами виникнення представництва є юридичні факти, коло яких визначено в законі. Згідно із ст. 238 ЦК України повноваження представника можуть грунтуватися на довіреності, адміністративному акті та законі. Обсяг та характер повноважень представника залежать від тих юридичних фактів, з яких виникає представництво.Розрізняють такі види представництва:
• представництво, яке грунтується на договорі;
• представництво, яке грунтується на законі;
• представництво, яке грунтується на адміністративному акті.
Договірне, або добровільне представництво виникає за волею особи, яку представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Різновидом добровільного є комерційне представництво. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Головна особливість комерційного представництва полягає в тому, що за згодою сторін та у випадках, передбачених законом допускається одночасне комерційне представництво різних сторін правочину. Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.
Представництво, яке виникає на підставі закону та адміністративного акта є обов'язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи, яку представляють.
Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цей вид представництва називають законним. Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни, а за осіб які були визнані недієздатними їх родичі, опікуни. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо визначаються законом.
Представництво, при якому повноваження представника виникають із адміністративного розпорядження особи, яку представляють або із акта органу юридичної особи, являє собою представництво, яке грунтується на адміністративному акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом юридичної особи наказу про призначення працівника на посаду, пов'язану із здійсненням представницьких функцій, зокрема з укладенням угод.
37.Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
Представництво без повноважень — це той випадок, коли одна особа виступає від імені іншої особи без повноважень або без належних повноважень. Наприклад, особа вважає, що вона представляє інтереси довірителя за довіреністю, але довіреність не має юридичної сили (закінчився строк її дії; довіреність нотаріально не посвідчена в тих випадках, коли за законом таке посвідчення обов'язкове; громадянина, який видав довіреність, визнано обмежено дієздатним або безвісно відсутнім тощо).
Представник може перевищити надані йому повноваження в кількісному та якісному відношенні. Так, під кількісним перевищенням розуміють перевищення числа, ваги речі, розміру плати. Якісне перевищення стосується властивостей предмета угоди, особи контрагента, характеру самої угоди.
За загальним правилом правочини, укладені особами без повноважень або з перевищенням повноважень, юридичних наслідків для довірителя не породжують. У випадках перевищення повноважень укладена угода дійсна тільки в межах наданих повноважень. Тобто якщо довіритель довірив особі придбати корову, а довірена особа купила не тільки корову, а й теля, то у довірителя виникає обов'язок прийняти як виконане тільки корову.
Правочин, який укладенено без повноважень або з перевищенням повноважень, створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов'язки лише в тих випадках, коли він схвалений довірителем. Відмова особи в інтересах якої вчинялися дії, схвалити дії фактичного представника за своєю юридичною природою не є угодою, оскільки вона спрямована не на встановлення, зміну чи припинення юридичних прав та обов'язків, а навпаки, на те, щоб відповідні правові наслідки не настали.
38.Поняття довіреності.Довіреність та її види
Статья 244. Представительство по доверенности
1. Представительство, которое основывается на договоре, может осуществляться по доверенности.
2. Представительство по доверенности может основываться на акте органа юридического лица.
3. Доверенностью является письменный документ, который выдается одним лицом другому лицу для представительства перед третьими лицами. Доверенность на совершение сделки представителем может быть предоставлена лицом, которое представляют (доверителем), непосредственно третьему лицу.
Статья 245. Форма доверенности
1. Форма доверенности должна отвечать форме, в которой соответственно закону может совершаться сделка.
2. Доверенность, которая выдается в порядке передоверия, подлежит нотариальному удостоверению, кроме случаев, установленных частью четвертой этой статьи.
3. Доверенность военнослужащего или другого лица, находится на лечении в госпитале, санатории и другом военно-лечебном учреждении, может быть удостоверена начальником этого учреждения, его заместителем по медицинской части, старшим или дежурным врачом.
Доверенность военнослужащего, а в пунктах дислокации воинской части, соединения, учреждения, военно-учебного учреждения, где нет нотариуса или органа, совершающего нотариальные действия, также доверенность работника, члена его семьи и члена семьи военнослужащего может быть удостоверена командиром (начальником) этой части, соединения, учреждения или заведения.
Доверенность лица, держится в учреждении исполнения наказаний или следственном изоляторе, может быть удостоверена начальником учреждения исполнения наказаний или следственного изолятора.
Доверенность лица, проживающего в населенном пункте, где нет нотариусов, может быть удостоверена уполномоченным на это должностным лицом органа местного самоуправления, кроме доверенностей на право распоряжение недвижимым имуществом, доверенностей на управление и распоряжение корпоративными правами и доверенностей на пользование и распоряжение транспортными средствами.
Доверенность субъекта права на бесплатную вторичную правовую помощь, по обращению которого принято решение о предоставлении такой помощи, может быть удостоверена должностным лицом органа (учреждения), уполномоченного законом на предоставление бесплатной правовой помощи.
Доверенности, удостоверенные указанными должностными лицами, приравниваются к нотариально удостоверенным
4. Доверенность на получение заработной платы, стипендии, пенсии, алиментов, других платежей и почтовой корреспонденции (почтовых переводов, посылок и т.п.) может быть удостоверена должностным лицом организации, в которой доверитель работает, учится, находится на стационарном лечении, или по месту его проживания.
5. Доверенность на право участия и голосования на общем собрании может удостоверяться регистратором, депозитарием, хранителем, нотариусом и другими должностными лицами, которые совершают нотариальные действия, в ином порядке, предусмотренном законодательством.
За обсягом повноважень розрізняють такі види довіреностей:
- разова — на виконання однієї конкретної дії (наприклад, продати чи купити будинок);
- спеціальна — на виконання якихось однорідних дій (наприклад, довіреність на отримання авторського гонорару протягом року);
- генеральна (або загальна) — на загальне управління майном довірителя.
Генеральна довіреність уповноважує особу на виконання не якоїсь окремої угоди чи якихось певних категорій, а на укладання будь-яких угод.
39.Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.
Статья 251. Понятие срока и даты
1. Сроком является определенный период во времени, с истечением которого связано действие или событие, которое имеет юридическое значение.
2. Датой является определенный момент во времени, с наступлением которого связано действие или событие, которое имеет юридическое значение.
3. Срок и дата могут быть определены актами гражданского законодательства, сделкой решением суда.
40.Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.Порядок обчислення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
Класифікувати строки можна за різними категоріями.
І. За правовими наслідками:
правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов´язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов´язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов´язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права;
правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов´язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов´язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя;
правозмінюючі. По закінченню цих строків припиняються одні права та обов´язки і виникають інші. Так, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на цю річ виникає у держави. 2. За підставами встановлення:
законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом). Ці строки сторони не можуть змінювати за домовленістю. Так, при порушенні переважного права купівлі співвласник може звернутися до суду протягом строку, який визначений ЦК України;
судові. Це строки, тривалість яких визначається судом чи господарським судом залежно від обставин конкретної справи і з врахуванням змісту дій, які повинні виконати сторони. Скажімо, якщо в господарському засіданні сторони не можуть дійти згоди щодо кількості непоставленої за договором продукції, господарський суд може зобов´язати їх протягом тижня провести спільну звірку поставки;
договірні. Це строки, які визначаються за угодою сторін із врахуванням індивідуальних особливостей конкретних правовідносин.
3. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:
імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки);
диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов´язання, визначене моментом витребування в 7-денний строк від дня пред´явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов´язання.
4. За призначенням:
строки здійснення цивільних прав, тобто строк, протягом якого володар суб´єктивного права може реалізувати можливості, закладені в суб´єктивному праві. В основному такі строки встановлюються законом, але можуть бути визначені й сторонами. Це строки придатності, зберігання, гарантійні строки;
строки виконання зобов´язань (строки поставки, здачі робіт за договором підряду);
строки захисту цивільних прав, тобто строк, протягом якого сторона може розраховувати на захист свого права в разі порушення і отримати цей захист (строки позовної давності).
5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
календарною датою (строк повернення боргу);
певним періодом часу (поставка продукції - поквартальна, щомісячна);
вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події).
6. За ступенем визначеності:
• визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане;
• невизначені строки, якщо це пов´язано з певною подією, яка обов´язково настане, або бажання кредитора (наприклад, строк повернення боргу «за першою вимогою»).
Статья 252. Определение срока и даты
1. Срок определяется годами, месяцами, неделями, днями или часами.
2. Срок определяется календарной датой или указанием на событие, которое должно неминуемо наступить.
Статья 253. Начало истечение срока
1. Истечение срока начинается со следующего дня после соответствующей календарной даты или наступления события, с которым связано его начало.
Статья 254. Окончание срока
1. Срок, определеный годами, истекает в соответствующие месяц и число последнего года срока.
2. К сроку, определеному полугодием или кварталом года, применяются правила о сроках, которые определены месяцами. При этом отсчет кварталов ведется с начала года.
3. Срок, определеный месяцами, истекает в соответствующее число последнего месяца срока.
Срок, определенный в полумесяца, равняется пятнадцати дням. Если окончание срока, определенного месяцем, приходится на такой месяц, в котором нет соответствующего числа, срок истекает в последний день этого месяца.
4. Срок, определеный неделями, уплывает в соответствующий день последней недели срока.
5. Если последний день срока приходится на исходный, праздничный или другой нерабочий день, который определен соответственно закону в месте совершения определенного действия, днем окончания срока есть первый за ним рабочий день.
Статья 255. Порядок совершения действий в последний день срока
1. Если срок установлен для совершения действия, оно может быть совершено до окончания последнего дня срока. В случае, если это действие должно быть совершено в учреждении, то срок истекает тогда, когда в этом учреждении по установленным правилам прекращаются соответствующие операции.
2. Письменные заявления и сообщения, сданные в учреждение связи до окончания последнего дня срока, считаются, сданными своевременно.
41.Поняття позовної давності і її значення.
Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
1. Відповідно до Конституції України та ст. З ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Допомогти відновити чи захистити такі права покликані спеціальні норми цивільного законодавства, зокрема глава 19 ЦК, яка стосується інституту позовної давності, в якій дано визначення поняття «позовна давність». Відповідно до коментованої статті позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 256 Книга перша.
Статья 256. Понятие исковой давности
1. Исковая давность - это срок, в границах которого лицо может обратиться в суд с требованием о защите своего гражданского права или интереса.
Статья 257. Общая исковая давность
1. Общая исковая давность устанавливается продолжительностью в три года.
Статья 258. Специальная исковая давность
1. Для отдельных видов требований законом может устанавливаться специальная исковая давность: сокращенная или более продолжительная сравнительно с общей исковой давностью.
2. Исковая давность в один год применяется, в частности, к требованиям:
о взыскании неустойки (штрафа, пени);
об опровержении недостоверной информации, помещенной в средствах массовой информации.
В этом случае исковая давность вычисляется от дня размещения этих сведений в средствах массовой информации или со дня, когда лицо узнало ли могло узнать об этих сведениях;
о переводе на совладельца прав и обязанностей покупателя в случае нарушения преимущественного права покупки частицы в праве общей долевой собственности (статья 362 настоящего Кодекса);
в связи с недостатками проданного товара (статья 681 Гражданского кодекса Украины);
о разрыве договора дарения (статья 728 Гражданского кодекса Украины);
в связи с перевозкой груза, почты (статья 925 Гражданского кодекса Украины);
об обжаловании действий исполнителя завещания (статья 1293 Гражданского кодекса Украины).
3. Исковая давность в пять лет применяется к требованиям о признании недействительной сделки, совершенной под влиянием насилия или обмана. (Часть третья статьи 258 исключена на основании Закона N 4176-VI от 20.12.2011)
4. Исковая давность в десять лет применяется к требованиям о применении последствий никчемной сделки. (Часть четвертая статьи 258 исключена на основании Закона N 4176-VI от 20.12.2011)
42.Види строків позовної давності.
Види строків позовної давності. У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності:
а) загальні; 6) спеціальні.
Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності встановлений у три роки і не залежить від суб´єктивного складу відносин (ст. 257 ЦК).
Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки, порівняно із загальними, можуть бути або скороченими, або продовженими.
Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік поширюються на вимоги:
1) про стягнення неустойки (пені, штрафу);
2) про спростування недостовірної інформації, надрукованої у засобах масової інформації;
3) про недоліки проданих речей;
4) про переведення на співвласника прав та обов´язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;
5) про розірвання договору дарування;
6) до позовів, що випливають з перевезення вантажу, пошти і багажу;
7) про оскарження дій виконавця заповіту.
Позовна давність у п´ять років застосовується до вимог про визнання недійсними правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину (ст. 258 ЦК).
За деякими вимогами скорочені строки позовної давності встановлені в транспортному законодавстві. Так, відповідно до ст. 388 Кодексу торговельного мореплавства (КТМ) України до вимог, що виникають із договору морського перевезення вантажу, незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученні, застосовується річний строк позовної давності.
Дворічний строк позовної давності застосовується до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна, буксирування, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, здійснення рятувальних операцій (ст. 398 КТМ України).
У законодавстві передбачені й випадки, коли встановлено більш продовжений строк позовної давності порівняно із загальним строком. Так, ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» передбачає, що право на подання позову про відшкодування радіаційної шкоди, заподіяної майну чи навколишньому середовищу, діє протягом десяти років із моменту заподіяння шкоди.
43.Початок і кінець течії строків позовної давності.
Статья 259. Изменение продолжительности исковой давности
1. Исковая давность, установленная законом, может быть увеличена по договоренности сторон.
Договор об увеличении исковой давности укладывается в письменной форме.
2. Исковая давность, установленная законом, не может быть сокращена по договоренности сторон.
Статья 260. Вычисление исковой давности
1. Исковая давность исчисляется по общим правилам определения сроков, установленных статьями 253-255 Гражданского кодекса Украины.
2. Порядок вычисления исковой давности не может быть изменен по договоренности сторон.
Статья 261. Начало течения исковой давности
1. Течение исковой давности начинается со дня, когда лицо узнало или могло узнать о нарушении своего права или о лице, которое его нарушило.
2. Течение исковой давности по требованиям о признании недействительной сделки, совершенной под влиянием насилия, начинается со дня прекращения насилия.
3. Течение исковой давности по требованиям о применении следствий ничтожной сделки начинается со дня, когда началось ее выполнение.
4. В случае нарушения гражданского права или интереса несовершеннолетнего лица исковая давность начинается со дня достижения им совершеннолетия.
5. По обязательствам с определенным сроком выполнения течение исковой давности начинается с истечение срока выполнения.
По обязательствам, срок выполнения которых не определен или определен моментом требования, истечение исковой давности начинается со дня, когда у кредитора возникает право предъявить требование о выполнении обязательства. Если должнику предоставляется льготный срок для выполнения такого требования, течение исковой давности начинается с истечением этого срока.
6. По регрессным обязательствам истечение исковой давности начинается со дня выполнения основного обязательства.
7. Исключения из правил, установленные частями первой и второй этой статьи, могут быть ус
44.Призупинення, перерва і відновлення строків позовної давності.
Статья 263. Приостановление течения исковой давности
1. Течение исковой давности останавливается:
если предъявлению иска препятствовало чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях события (непреодолимая сила);
в случае отсрочки выполнения обязательств (мораторий) на основаниях, установленных законом;
в случае остановки действия закона или другого нормативно-правового акта, который регулирует соответствующие отношения;
если истец или ответчик находится в составе Вооруженных Сил Украины или в других созданных соответственно закону воинских формированиях, которые переведены на военное состояние.
2. В случае возникновения обстоятельств, установленных частью первой этой статьи, течение исковой давности останавливается на все время существования этих обстоятельств.
3. Со дня прекращения обстоятельств, которые были основанием для остановки течения исковой давности, течение исковой давности продолжается с учетом времени, которое прошло до его остановки.
Статья 264. Прерывание течения исковой давности
1. Течение исковой давности перерывается совершением лицом действия, которое свидетельствует о признании им своего долга или другой обязанности.
2. Исковая давность перерывается в случае предъявления лицом иска против одного из нескольких должников, а также если предметом иска является лишь часть требования, право на которое имеет истец.
3. После прерыва течение исковой давности начинается снова.
Время, которое прошло до прерывания течения исковой давности, к новому сроку не зачисляется.
Статья 265. Истечение исковой давности в случае оставления иска без рассмотрения
1. Оставление иска без рассмотрения не останавливает течения исковой давности.
2. Если суд оставил без рассмотрения иск, предъявленный в криминальном процессе, время от дня предъявления иска против вступления в законную силу решения суда, которым иск был оставлен без рассмотрения, не зачисляется к исковой давности.
Если часть срока, что осталась, есть меньшей чем шесть месяцев, она удлиняется до шести месяцев.
45.Загальна характеристика та види речових прав.
Статья 269. Понятие личного неимущественного права
1. Личные неимущественные права принадлежат каждому физическому лицу от рождения или по закону.
2. Личные неимущественные права физического лица не имеют экономического содержания.
3. Личные неимущественные права тесно связаны с физическим лицом. Физическое лицо не может отказаться от личных неимущественных прав, а также не может быть лишено этих прав.
4. Личными неимущественными правами физическое лицо владеет пожизненно.
Статья 270. Виды личных неимущественных прав
1. Согласно Конституции Украины физическое лицо имеет право на жизнь, право на здравоохранение, право на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду, право на свободу и личную неприкосновенность, право на неприкосновенность личной и семейной жизни, право на уважение достоинства и чести, право на тайну переписки, телефонных разговоров, телеграфной и другой корреспонденции, право на неприкосновенность жилья, право на свободный выбор местожительства и на свободу передвижения, право на свободу литературного, художественного, научного и технического творчества.
2. Гражданским кодексом Украины и другим законом могут быть предусмотрены и прочие личные неимущественные права физического лица.
3. Перечень личных неимущественных прав, установленных Конституцией Украины (254к/96-ВР), этим Кодексом и другим законом, не является исчерпывающей.
46.Поняття власності.Поняття права власності.
Статья 316. Понятие права собственности
1. Правом собственности является право лица на вещь (имущество), которое оно осуществляет в соответствии с законом по своей воле, независимо от воли других лиц.
2. Особым видом права собственности является право доверительной собственности, возникающее вследствие закона или договора управления имуществом.
Статья 319. Осуществление права собственности
1. Собственник владеет, пользуется, распоряжается своим имуществом по своему усмотрению.
2. Собственник имеет право совершать относительно своего имущества любые действия, которые не противоречат закону.
При осуществлении своих прав и исполнении обязанностей собственник обязан соблюдать нравственные начала общества.
3. Всем собственникам обеспечиваются равные условия осуществления своих прав.
4. Собственность обязывает.
5. Владелец не может использовать право собственности во вред правам, свободам и достоинству граждан, интересам общества, ухудшать экологическую ситуацию и природные качества земли.
6. Государство не вмешивается в осуществление владельцем права собственности.
7. Деятельность собственника может быть ограничена или прекращена или владелец может быть обязан допустить к пользованию его имуществом других лиц лишь в случаях и в порядке, установленных законом.
8. Особенности осуществления права собственности на культурные ценности устанавливаются законом.
Статья 321. Нерушимость права собственности
1. Право собственности является нерушимым. Никто не может быть противоправно лишен этого права или ограничен в его осуществлении.
2. Лицо может быть лишено права собственности или ограничено в его осуществлении лишь в случаях и в порядке, установленном законом.
3. Принудительное отчуждение объектов права собственности может быть применено лишь в порядке исключения из мотивов общественной необходимости на основании и в порядке, установленных законом, и при условии предшествующего и полного возмещения их стоимости, кроме случаев, установленных частью второй статьи 353 Гражданского кодекса Украины.
47.Суб’єкти права власності.Об’єкти права власності. Зміст права власності.
Статья 317. Содержание права собственности
1. Собственнику принадлежат права владения, пользования и распоряжения своим имуществом.
2. На содержание права собственности не влияют местожительство собственника и местонахождение имущества.
Статья 318. Субъекты права собственности
1. Субъектами права собственности является Украинский народ и прочие участники гражданских отношений, определенные статьей 2 Гражданского кодекса Украины.
2. Все субъекты права собственности являются равными перед законом.
Статья 324. Право собственности Украинского народа
1. Земля, ее недра, атмосферный воздух, водные и прочие естественные ресурсы, которые находятся в границах территории Украины, естественные ресурсы ее континентального шельфа, исключительной (морской) экономической зоны являются объектами права собственности Украинского народа.
2. От лица Украинского народа права собственника осуществляют органы государственной власти и органы местного самоуправления в границах, установленных Конституцией Украины
3. Каждый гражданин имеет право пользоваться естественными объектами права собственности Украинского народа в соответствии с законом.
Концепція ЦК України щодо змісту права власності, зафіксована в ст.317 ЦК, виходить з того, що зміст права власності у суб'єктивному значенні складається з трьох "прав" власника: 1) права володіння річчю; 2) права користування річчю; 3) права розпорядження річчю.
Право володіння — це юридична можливість фактичного впливу на річ. У зв'язку з тим, що володіння буває законним — таким, що грунтується на законі, і незаконним — протиправним, іноді у літературі з цивільного права зазначають, що такий поділ може стосуватися володіння взагалі, тобто і володіння як елементу права власності1. Проте оскільки йдеться про право володіння, то воно завжди може бути лише законним. Поняття "незаконне володіння" може застосовуватись лише до фактичного володіння.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 131 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |