1. Основні ознаки категорії міст? Чим міста відрізнялися від інших поселень? 1 страница

1. Основні ознаки категорії міст? Чим міста відрізнялися від інших поселень?

- окремий статус населення;

- наявність різних прошарків населення (соціальні та етнічні ознаки населення);

- наявність укріплень;

Ознаки категорії міст: наявність ринкової площі (лобне місце – місце страти), дзвіниці та собору.

2. Зміни в розвитку міст на межі ХІ-ХІІ ст.

- стрімкий розвиток військової техніки;

- хрестові походи;

- розквіт ремесла.

- збільшення кількості населення

3. Чому виникли цехи?

- оберігання кредиту і монополії ремесла;

- спільне здійснення деяких життєвих потреб;

-захист інтересів ремісників певних професій.

4.Для чого цехове керівнитво слідкувало за поведінкою своїх членів?

- за моральною стороною та поведінкою членів цеху

-нагляд за виробництвом

-нагляд за тим, щоб майстри не вживали недоброякісної дешевої сировини

5. Чим загрожували «партачі» цеховим майстрам?

Партачі – позацехові ремісники.

Були конкурентами для цехових майстрів, тому що збували свою продукцію за договірною ціною, а цехові майстри мали чітко встановлені ціни.

Діяльність розгорнули на «юридиках» (частина міської території, яка на правах приватної власності належала різним феодалам або церкві). Збували продукцію на ярмарках або в передмісті.

- більшість партачів були євреї так як їм заборонялось вступати в цех

6. Чому обмежувалося число майстрів у цеху?

Цех боровся за монополію на певному ринку і число майстрів відбивало можливості його охоплення.

7. Для чого виникли банки?

Банки виникли у зв’язку із зростанням торгівельного капіталу.

8. Чим були вигідні містам ярмарки?

- купці за товар та в’їзд на ярмарок сплачували мито;

- відбувалися щороку;

- збиралася велика кількість купців місцевих та іноземних.

9. Що було головним у міському праві?

- самоуправління (виборний магістрат);

- податковий і судовий імунітет (виборний суд);

- право на земельну власність;

- різноманітні пільги в торгівлі та промислах;

- звільнення від повинностей на користь сюзерена.

10. Чому міста боролися за міське право?

- прагнули звільнитися від опіки сеньйора;

- хотіли внутрішню автономію;

- міське виборне самоврядування.

11. Що таке магдебурзьке право?

Спеціальне міське право ХІІ ст. сформоване на базі «Саксонського зерцала» (давнього середньо німецького права) та постанов суду шефів Магдебуру.

Надавало місту право на самоуправління.

12. Як змінювався зовнішній вигляд міст?

До поч. ХІV ст. зявилися: бруківка, водогони, рівчаки для каналізації, лазні (після хрестових походів). Прикладом є французькі міста, Прага.

13. Причини хрестових походів?

- боротьба між Сходом і Заходом;

- ослаблення Візантійської імперії;

- боротьба між православною і католицькою церквою;

- боротьба двох релігій: християнства та ісламу.

- Економічні(розширення міст, торгівлі і тд)

- Соціальні(папа — вплив, влада; лицарі — землі; феодал — гроші, слава; біднота — тікали від тяжкого життя; правителі — гроші та слава)

14. Які події прискорили початок хрестових походів?

- похід у 1096 р. європейського селянства;

- клермонський собор – 1095 р.

15. Роль Візантії у хрестових походах?

Прагнула повернути собі втрачені раніше близькосхідні провінції, імператори якої мали офіційний титул «захисників християн».

Виступала за боротьбу з мусульманським світом.

Візантія була щитом Європейців від вторгення мусульман з пд-сх.

16. В чому полягав успіх Урбана ІІ?

18-27 листопада 1095 р. – собор у Клермоні (Франція)

- обіцяв взяти під захист церкви майно і землі всіх, хто вирушить у похід;

- церква прощала гріхи і борги;

- кредиторам заборонялося вимагати відшкодування боргу від хрестоносця.

17. Чому трагічно закінчився селянський похід?

Очолили його:

Петро Пустельник – французький селянин;

Вальтер Голяк – німецький рицар;

Готшальк – священик.

Травень-жовтень 1096 р. – похід

Несанкціонований і погано підготований масовий похід європейського селянства на Схід закінчився невдачею.

Вторгнення на територію Візантійської імперії.

18. Які війська взяли участь у першому хрестовому поході?

1096-1099 рр. – похід

Причини: релігійне, економічне та політичне становище.

Учасники:убилівіівфів

Готфрід Булонський – герцог Нижньої Лотарингії;

4 французькі армії:

- Гуго Вермандуа – граф із французького королівства;

- Роберт Коротконогий – герцог Нормандії – Пн. Франція;

- Роберт Фландрійський – Пн. Франція;

- Раймонд де Сен-Жіль – граф Тулузький – Пд. Франція.

Наслідки:

- масові грабежі;

- створення держав.

19. Причина невдачі 3 хрестового походу?

1189-1192 рр. – похід

Учасники:

- Фрідріх І Барбаросса – імператор Священної Рим. Імперії

- Філіпп ІІ Август – король Франції;

- Ричард Левове Серце – король Англії.

Наслідки: загострення англо-французького політичного конфлікту.

Причини невдачі:

- відсутність єдності між королями;

- взаємне суперництво вождів походу.

20. Чого досяг Рsчард Левове Серце?

- захопив у візантійців Кіпр;

- у 1192 р. уклав угоду з Салах - Адіном за умовами якої за християнами залишалася невелика прибережна смуга від Яффи до Тіра. Єрусалим залишався в руках мусульман. Салах - Адін подарував мир на 3 роки і прочани могли вільно приходити на прощу до святих місць.

- Планував захопити Єрусалим

21. Хто посприяв, щоб 4 хрестовий похід опинився у Константинополі?

1202-1204 рр. – похід

Учасники:

- Боніфацій Монферратський – пємонтський граф;

- дож Дандоло – венеціанцями.

Хрестоносці пішли на Константинополь, бо так було вигідно венеціанцям, а хрестоносці були від них залежня, тому що орендували на час походу флот.

Похід на м. Задар, а тоді вже на Константинополь.

Наслідки: похід зазнав ідеологічної невдачі, адже походи втратили свою суть, а переросли у грабіжницькі.

22. Причини невдач хрестових походів Людовіка 9 Святого?

7 похід – 1248-1254 рр., 8 похід – 1269-1270 рр.

Учасники: французька армія

Причини невдач: не було єдиного вождя походів.

23. Доля держав-хрестоносців

- міжусобиці сприяли послабленню міцності держав;

- поступове захоплення мусульманами;

- розпад.

24. Що дали Західні Європі хрестові походи?

- внутрішні війни у Європі припинилися;

- саме хрестоносці поклали початок розвитку міст;

- зрушення у мореплавстві;

- запозичмо культуру, водопровід, освіту;

- розвиток військової справи;

- падіння феодальної системи;

- панівним став ідеал рицаря.

25. Суть ідей абата Сюгера

Найвпливовішим церковним ідеологом у Франції був Сюгер (1081-1151), абат (настоятель чоловічого католицького монастиря) монастиря Сен-Дені, який обґрунтував ідею зміцнення королівської влади через ідею відродження імперії Карла Великого. Карл Великий подарував монастиреві мощі св. Діонісія, проповідника християнства в Галлії. Абат Сюгер підняв значення св. Діонісія від покровителя королівської родини до покровителя всієї Франції.

Оммаж є свідченням любові і вірності членів спільноти, а феод служить нагородою за вірність і службу, зміцнюючи стосунки всередині спільноти. Ця концепція стала базою діянь Сюгера на посту канцлера, який він обійняв у 1123 р. і займав майже 30 років.

Діяння абата:

- підтримував міста в їх боротьбі з феодалами;

- упорядкував королівські фінанси;

- обґрунтував вчення про королівство;

- обгрунтував постулат, що феоди є частинами – королівства.

26. Чим були вигідні французьким міщанам комунальні права?

Комунальні права надавали місту право на самоуправління. Місто вступало в договірні відносини із сеньйором, тобто ставало від нього незалежним.

27. Які права отримували «міста буржуазії» у Франції?

«міста буржуазії» - міщанство

Влада у місті зосереджувалася в руках купців та ремісників. Існувала велика рада. Міста ставали самостійними республіками. Отримували власну юрисдикцію. Звільнені з-під влади великих феодалів

28. Найбільша невдача Людовика VII

Розлучення з Елеонорою Аквітанською, призвело до втрати майже всього заходу Франції, а саме: Анжу, Бретань, Аквітанія, Гасконь, частина Оверні, Пуату, Турень, Мен. Ці території відійшли до Генріха ІІ Плантагенета, другого чоловіка Елеонори, який згодом став королем Англії.

Також король за період свого правління не заручився підтримкою міст.

29. Чому Франція стала «судовою» монархією? Саме за короля Людовика VI Товстого (1108-1137), який виховувався у монастирі Сен-Дені, де зблизився з Сюгером і пройнявся його ідеями, розпочалася боротьба з васалами для захисту королівського права, церкви і суспільного порядку. Король намагався встановити в королівстві порядок і правосуддя.

30. Причини та наслідки Альбігойських війн

На півдні Франції в ХІІІ ст. поширилось єретичне вчення катарів («чисті») і вальденсів. Згодом їх почали називати альбігойцями (від м. Альби, яке центром поширення єресі). На соборі у Лорахі в 1169 р. вони сформували власну церкву, відмінну від римської. До альбігійства долучилося багато рицарів і представників знаті Лангедока, які прагнули заволодіти церковними землями. Їх підтримував і тулузький граф.

Єресь була занесена в результаті спілкування зі сходом під час хрестових походів. Катари вважали, що Всесвіт і Людина співіснують як суперечність двох начал – добра і зла. Світ був ареною боротьтби двох рівних сил Бога (добра) і Сатани (зла).

Рим проголосив хрестовий похід проти альбігойців, прирівнявши його до походу протии мусульман. Очолив похід барон Симон де Монфор. Протягом 1209-1213 рр., хрестоносці здобули Нижній Лангедок. Людовик, сини короля очолив Другий хрестовий похід (1225-1228), завершивши Альбігойські війни завоюванням цієї важливої провінції. Спадкоємець Симона де Монфора – Генріх передав Людовику фортеці Каркассон та Альбі, отримавши взамін володіння на півночі Франції.

31. Головні реформи Людовика ІХ Святого

Правив – 1226-1270 рр., найголовніше в царюванні Людовика ІХ становили адміністративно-судові і фінансові реформи. Король запровадив:

- верховний суд, центральним органом якого став Паризький парламент (1255), який складався з двох курій: перів (куди ввійшли вищі сановники королівства) і юристів;

- у 1259 р. було видано зведення законів і постанов „Книга справедливості та судочинства”.

- у 1261 р. король, заборонив здійснювати „Божий суд”, тобто старовинне право пошуків вини з допомогою випробуванням розпеченим залізом чи водою;

- були заборонені і ордалії (судові поєдинки);

- судова реформа – королівський суд був оголошений найвищим апеляційним судом для всього королівства, в нього могли скаржитися всі нижчі феодальні суди, навіть з територій не приєднаних до королівського домену васальних князівств;

- грошова реформа у 1262-1268 рр., якою встановлювалося карбування єдиної в королівстві монети, доходи від цих операцій отримала королівська скарбниця, яка стала державною.

32. Як наповнювалася французька королівська скарбниця на поч. XIV ст.

Французька королівська скарбниця на поч. XIV ст. збагатилася, особливо в період правління Карла V (1364-1380 рр.). У 1369 р. він отримав від Генеральних штатів згоду на стягнення кількох постійних податків – збирання мит (еди), соляного податку (габель), і подвірного (або «димового»), тобто податку з кожного будинку, де є піч. Уряд отримав право, на невизначений час збирати ці податки, не скликаючи штаті. Таким чином, королю були надані постійні джерела доходів, і він вже менше залежав від генеральних штатів.

З податків, прибавлених до податків Карла V, особливо великого значення набув новий податок – талья, введений у 1439 р. за Карла VІІ. Талью стягували з майна основної маси населення – селян і городян.

33. Виникнення Генеральних Штатів та початок їх діяльності

У зв’язку із значними витратами під час фландрійської війни, а також із великою марнотратністю королівського двору Філіпп IV різними способами намагався збільшити доходи. Тому вимагав регулярних податків від міст та духовенства. Проти короля виступив папа Боніфацій VIII (1294-1303). У відповідь на це втручання папи Філіпп IV скликав 1302 р. представників трьох станів – духовенства, дворянства і городян, яким запропонував обміркувати свій спір з папою. Ці збори отримали назву – Генеральні штати. Міщани та дворяни підтримали короля проти папи.

Генеральні штати ще збиралися в 1308 і в 1313-1314 рр. Філіпп IV зазнаючи постійних фінансових труднощів, щоразу штатам пропонував нові податки. Таким чином утвердилась основна функція роботи Генеральних штатів – збір податків. Штати зв’язували короля з широкими і найбільш впливовими верствами населення. Вони були новою формою союзу королівської влади з містами. Спираючись на третій стан, король міг зміцнити свої фінанси і ще більше обмежити непокірних феодалів.

34. Причини ліквідації Ордену тамплієрів

У 1307 р. був проведений арешт членів з конфіскацією майна на території Франції лицарського чернечого ордену тамплієрів, звинувачених у єресі та чорній магії. У 1309 р. на вимогу Філіппа IV було знищено цей орден, якому король заборгував величезні суми грошей. Під тиском французького уряду орден було піддано судовому процесу по обвинуваченню в єретицтві. Під жахливими тортурами тамплієри зізналися в усіх звинуваченнях. Великий магістр ордену Жак де Моле та командор ордену в Нормандії Жоффруа де Шарне були спалені на вогнищі 19 березня 1314 р. Все земельне майно і грошові капітали ордену були секуляризовані і пішли в королівську казну.

35. Наслідки Столітньої війни для французького суспільства

- розорено багато міст, розірвано торгівельні зв’язки півночі з півднем;

- населення зменшилось на третину;

- велика кількість оброблюваних нив перетворилась на пустку;

- зникло з карти Франції багато сіл.

+ пробудження в населення національного почуття;

+ відбулося народне патріотичне піднесення;

+ Столітня війна була кроком вперед в дальшому об’єднанні Франції.

36. Людовік ХІ – встановлення абсолютної монархії

1461-1483 рр. – правління. Людовик ХІ повів боротьбу на завершення формування абсолютної монархії, діючи з безмежною хитрістю, підступністю та обманом. Шляхом підкупу він повернув Францїї Пікардію, втручався у боротьбу між Ланкастерами та Йорками в Англії. Феодали організували проти нього „Лігу спільного добра” (1465), яку очолили брат короля Карл, герцог де Беррі та Карл Сміливий, герцог Бургундії. Застосовуючи підкупи і різного роду інтриги, Людовік ХІ розладнав задуми ліги.

Шляхом хитрості і жорстокості Людовик ХІ знищив Арманьяків і поступово створив абсолютну монархію на більшості французьких земель. Мир з Швейцарією, "вічна угода" з Габсбургами та швейцарцями, примирення з англійським королем Едуардом забезпечили йому успішне проведення внутрішньої політики. У 1477 р. у битві під Нансі Карл Сміливий зазнав поразки і загинув. Скориставшись проханням його вдови про допомогу, Людовик ХІ зайняв Бургундію і Франш-Конте, а пізніше - Пікардію та Артуа. Але повстання бургундців і шлюб Марії, дочки Карла, з Максиміліаном Габсбургом не дозволили Людовику ХІ до кінця реалізувати свої плани. Основна частина його володінь – герцогство Бургундське – перейшло до Людовіка ХІ.

Ставши абсолютним монархом, Людовик ХІ завершив об’єднання Франції (крім Навари та герцогства Бретань).

37. Англійське суспільство на поч.ХІІ ст.

За статистикою „Книги Страшного суду” (1086) в Англії жило бл. 1,5 млн., з них майже 95 % жило у селах.

Основну частину сільського населення складали віллани, які посідали власні земельні ділянки і мали частку у громадських пасовиськах та луках. Віллани сплачували натуральні та грошові податки, а також несли повинності на користь лордів (великих землевласників). Значно менший відсоток складали бордарії (які тримали земельні ділянки 7-15 акрів, тобто 3-6 га), коттарії (2-3 акри присадибної землі, тобто 0,8-1,2 га), були сільськими ремісниками та серви (дворова челядь). Значна частина селян, особливо на півночі, в колишній області Денло, взагалі залишалася зовсім вільними – фрігольдери. Вони тільки у судовому плані підлягали державцям феодів. Всі решта категорій сплачували крім всього особливу плату при видачі дочок заміж, при вступі у спадок, а також також – згідно вимог млинарського, пивоварського та інших баналітетів.

38. Реформи англійського короля Генріха І

1100-1135 рр. – правління.

- посилено королівський суд, який перетворився в регулярну діючу судову палату із спеціалістами-суддями – «Суд королівської лави»;

- оформилось також фінансове відомство. Вища фінансова палата називалася «Палатою шахової дошки», бо в ній стояли, вкриті клітчастим сукном. На цих столах рахували гроші. Палата була державним казначейством, яке відало збором податків та перевіряло фінансові звіти шерифів;

- збільшилась роль постійної королівської ради, яка одночасно виконувала судові, адміністративні та фінансові функції. В її склад входили великі королівські чиновники – канцлер, казначей, юстиціарій та деякі представники знаті.

39. Що дали англійським королям «щитові гроші»?

Генріх ІІ (1154-1189) зробив спробу завести постійне військо. Оскільки рицарська служба васалів обмежувалась певним числом днів на рік, що було незручно для ведення далеких воєн на континенті, Генріх ІІ почав звільняти частину рицарів від військової служби. Замість особистої служби такі рицарі повинні були сплачувати щитовий податок. На ці гроші король міг наймати рицарів, які погоджувались служити йому вже цілий рік. Запровадження щитових грошей мало важливі соціальні наслідки. Завдяки їм англійське рицарство рано почало звільнятись від військово-феодальної служби і перетворюватись у мирних сільських хазяїв. Пізніше ця обставина відіграла велику роль у зближенні нижчого англійського дворянства з міською буржуазією.

40. Яких успіхів добився Генріх ІІ Плантагенет?

Реформи Генріха ІІ були спрямовані на утворення централізованої країни проти феодальної анархії. Однією з важливіших реформ була судова. Кожна вільна людина отримала право за невелику плату перенести свою справу з синьйорального суду (де ще практикувалося випробування розпеченим залізом або поєдинком) до королівського суду, де справу розслідували присяжні. Пізніше король відібрав у синьйоральних судів ведення всіх важких кримінальних справ і значно зменшив межі їх юрисдикції по земельних справах. В процесі діяльності цих судів вироблялося єдине загальне право, яке витісняло з сеньйоральних судів, а також судів графств та сотень норми місцевого права. Так само провадив король чітку політику на підпорядкування церкви державі. Правда, тут він потерпів поразку. Але основною була військова реформа Генріха ІІ. У 1159 р. він ввів щитовий податок, яким замінив частково військову службу васалів, служба яких обмежувалася певним числом днiв у роцi, що ставило ведення військових операцій в певну загрозу. Тепер взамiн вiйськової служби васали повиннi були сплачувати цей податок, доходи з якого йшли на утримання постiйних професiйних пiдроздiлів.

41. В чому секрет популярності Ричарда Лев’яче Серце?

Річард I Левине Серце (1189 – 1199), який зайняв престол по смерті Генріха ІІ, виховувався в Аквітанїї, його дитинство і юність пройшла на півдні Франції під впливом лицарської ідеології та поезії трубадурів (король сам складав пісні і музику), він прекрасно володів зброєю, перемагав на турнірах, любив полювання та пригоди. Інтереси Англії були для нього далекими. Більшість свого правління він провів у хрестовому поході (1190-1192), австрійському полоні (1193) та на війні з Францією (1194-1199), де він і поклав голову.

- Секроетом його популярності було тим, що він часто бував в походах і залишав заміну собі під час поході в Англії, і парадокс в тому, що коли він підвищував податки для проведення військової кампанії, то люди не вважали, що е іменно король робить (він для них був добрим) і всю вину посилали на намісників.

42. Що дала англ. суспільству Велика хартія вольностей?

Велика хартія вольностей була підписана 15 червня 1215 р. Іоанном Безземельним.

Велика хартія мала прогресивне значення, адже була вимогою не окремої групи баронів, а всього стану феодального дворянства в цілому, яке не відкидало вже принципу політичної централізації, а зважало на нього і прагнуло певного упорядкування державного управління. Хартія враховувала також вимоги городян. Англійський третій стан вперше тут виступав як політична сила, на яку доводилось зважати. Велика рада королівства, або парламент баронів і рицарів, скоро перетворилась в загальностановий англійський парламент, в якому були представлені інтереси всіх трьох станів королівства.

-покращення торгівлі(іноземні купці мали вільний доступ до ринків)

-духовенству свободу вибору на церковні посади

-заборонялося збирання щитових грошей (без згоди Великої ради королівства)

з-алишився податок “таля”

-Обиралась рада 25 баронів

43. Як виник англійський парламент?

Генріх ІІІ (1216-1272) відновив десятину на користь папи, а пізніше втягнувся в італійську авантюру, вимагаючи у баронів на її реалізацію третину доходів країни, не зважаючи на те, що рік не був врожайним. У 1258 р. в Оксфорді барони зібрали раду, яка обрала Раду 15 баронів, без згоди якої королю заборонили приймати будь-які рішення. Там же було обрано комітет з 12 представників лицарства та міст, які тричі на рік Мали з Радою 15-ти обговорювати державні справи.

„Оксфордські провізії” тривали недовго. У 1259 р. найбільш радикальні барони, очолені графом Сімоном де Монфором, сформували „Вестмінстерські провізії”, які відбивали інтереси дрібного лицарства та значної частини селянства. Дрібніше лицарство, яке після введення щитового податку все більше втрачало статус військової верстви, поступово втягувалося у товарно-грошові відносини, застосовуючи широко найману працю у своїх господарствах, було зацікавлено в обмеженні податкового свавілля і централізації та розвитку ринку.

Генріх ІІІ відмовився визнати навіть „Оксфордські провізії”, що викликало громадянську війну (1263-1267). Сімон де Монфор зібрав ополчення міст та шляхти. У битві при Льюсі (1264) король з старшим сином Едуардом потрапили в полон. Влада опинилася в руках графа Сімона де Мон фора, який у січні 1265 р. скликав зібрання, куди крім найбільших прелатів і баронів було запрошено по два лицарі від кожного графства і по два представники від великих міст. Так почалася історія англійського парламенту.

44. Англ.. королівство за Едуарда ІІІ

Едуард III (1327 – 1377) був одним з найвидатніших королів Англії. Заключивши мир з королем Франції, він приніс оммаж за континентальні володіння (1331), після чого втрутився у боротьбу за шотландський престол і отримав значну частину Шотландії (1333). Едуард ІІІ, як представник по жіночій лінії у 1328 р. старшої гілки Капетінгів виступив претендентом на французьку корону і у 1340 р. отримав титул короля Франції, що і привело безпосередньо до Столітньої війни.

Едуард ІІІ видав ряд актів, які стосувалися розвитку торгівлі і ремесла, розвитку цехів і їх участі у міському самоврядуванні. При ньому була запроваджена в Англії золота монета. У 1341 р. парламент остаточно розділився на дві палати: общин та лордів. З 1353 р. парламент отримав виключне право встановлювати мита на товари і шерсть, як головну англійську експортну продукцію. З 1354 р. пери отримали право суду виключно в палаті лордів у парламенті, а палата общин - право призначення контролерів для перевірки звіту про використання королем субсидій. У 1349 р. парламент видав спеціальний „статут про робітників” у зв’язку з бурхливим ростом англійської економіки.

Двір Едуарда ІІІ, при якому англійська мова стала розмовною мовою еліти суспільства, був самим пишним в усій Європі, гримів своїми бенкетами та турнірами. У 1349 р. Едуард ІІІ запровадив орден підв’язки як вищу відзнаку королівства, що збереглося досі.

45. Чим приваблювали англійське суспільство ідеї Джона Вікліфа?

З 1309 р. римські папи знаходилися в Авіньйоні і, зрозуміло, підтримували Францію в ході Столітньої війни. Цей фактор, а також зростання багатства церкви, вплинули на антицерковні настрої англійського суспільства. Всередині самої церкви також ширився рух за її оновлення, що невдовзі привело до вибуху протестантизму. Предтечею його можна вважати професора Оксфордського університету Джона Вікліфа (1320-1384), який спочатку доводив тезу про незаконність поборів в Англії на користь папи і підпорядкованість церкви у світських питаннях державній владі, звідки виводилося право короля на конфіскацію церковного майна. Відчувши підтримку влади і широків прошарків суспільства, він виступив проти індульгенцій, права на таємну сповідь, висловив сумнів у сутності євхаристії (перетворенні хліба і вина в тіло кров під час причастія) і у самій доцільності інституту папства. Вікліф сприяв перекладу Святого письма англійською мовою, щоби зробити його доступним широким масам. Радикальні погляди Вікліфа налякали владу, яка не ризикнула підтримати його до кінця. У 1381 р. вчення Вікліфа було засуджене як радикальне.

46. Хто приймав участь у війні Білої та Червоної троянд?

22 траня 1455 р. битвою при Сент-Альбансі герцог Йорк відкрив війну Білої і Червоної троянд. Почалася боротьба за престол між Ланкастерами (на гербі яких була червона троянда) та Йорками (на гербі яких була біла троянда). Барони Англії розділилися і почали нищити один одного. Йорки виграли битву при Мортгемптоні і король мусив погодитися на позбавлення престолу власного сина і визнати спадкоємцем герцога Йорка (1460). Герцог загинув при Векфільді, але його син Едуард захопив корону і був признаний королем (4 березня 1461).

Дата добавления: 2015-08-27