Проблема забруднення міст автотранспортом повинна вирішуватися влаштуванням об'їзних доріг, переходом на екологічно чисте паливо, створенням шумозахисних бар'єрів. Необхідно вирішувати питання охорони зон водозаборів та водосховищ, контролювати стан повітряного та водного середовища; зменшувати всі вида промислових забруднень, за рахунок введення нових безвідходних технологій та застосуванні оборотного водопостачання.
Найбільш опірним до антропогенного навантаження є ті міста в яких видозмінені ландшафти чергуються з природними територіями. Необхідно зберігати всі природні ділянки (яри, струмки, заболочені ділянки) непридатні для забудови, бо вони є важливими компонентами урбоекосистем, найбільш стійкими і такими що найдовше протистоять антропогенному навантаженню.
Зелені насадження не тільки поліпшують мікроклімат у містах, очищають повітря, виконують рекреаційні функції, вони захищають будівлі і тротуари від перегрівання, поглинають шуми, створюють сприятливе середовище для проживання. Проблеми раціонального планування структури міст вирішує лаандшафтяа архітектура. Вона досліджує питання забудови міст з максимальним урахуванням екологічних чинників, збереженням і поширенням зелених зон, створенням сприятливих умов хтя праці та повноцінного життєзабезпечення людини.
3.5.2. Небезпеки пов'язані з експлуатацією житлового фонду
Основним завданням планування і благоустрою населених пунктів є створення найбільш сприятливих умов для життя, предметної діяльності та культурного відпочинку людей.
Проектування населених міст здійснюється після узгодження соціально-економічних, архітектурно-будівельних, санітарно-гігієнічних і інженерно-технічних вимог до стану житлового фонду на найближчу перспективу (25-50р.).
При плануванні населених пунктів враховують вимоги щодо найбільш сприятливого розташування на території комплексу житлових і громадських будівель, виробничих і господарських підприємств, місць відпочинку,
З точки зору безпеки життєдіяльності основною вимогою, що ставиться до будівель, є їх міцність, надійність, вогнестійкість в умовах надзвичайних ситуацій. Міцність та стійкість будівлі забезпечується
міцністю основних консїруктивннх елементів та з'єднань між собою, що забезпечує їх просторову жорсткість.
Небезпечними чинниками в будівлях, що можуть призводити до небажаних наслідків є обладнання їх ліфтами та сміттєпроводами. Ствол сміттєпроводу повинен бути повітрокепроникненним, звукоізольованими будівельними конструкціями від житлових приміщень. Сміттєпрнймальні камери обладнуються самостійними входами, ізольованими від входу у будівлю глухими стінами, протипожежними перегородками та перекриттями.
Машинне відділення ліфтів забороняється розміщувати безпосередньо над житловими кімнатами або суміжно з ними. Шахти ліфтів не повинні щільно прилягати до стін квартир.
Для запобігання падіння з висоти, на дахах будівель висотою понад 10 м необхідно по периметру влаштовувати огородження.
Для обміну повітря в житлових приміщеннях обладнують природну вентиляцію через витяжні канали кухонь, вбиралень та ванн. При влаштуванні житлової вентиляції для відводу повітря із квартир не дозволяється підключати до неї вентиляцію об'єктів іншого призначення, вбудованих в житлові будники. Вентиляція таких об'єктів повинна бути автономною
У житлових будинках повинні створюватися найбільш зручні та здорові умови для життєдіяльності людини. Особливе значення для житгєдіяльиості людини має інсоляція житлових приміщень. Достатнє і правильно влаштоване освітлення приміщень сонячним світлом визначає їх якість. Коли сонячного опромінення житлових приміщень північної орієнтації недостатньо, або є його надлишок у південному напрямку створюються несприятливі або навіть пікідливі умови для життєдіяльності людини. Тому при проектуванні будівель, при забудові вулиць необхідно передбачувати таку орієнтацію за сторонами світу (меридіональну, екваторіальну, діагональну) при якій кожна квартира мала б необхідну кількість сонячного світла. Нормами проектування житлових будівель (БШП 2.08.01-85) забороняється проектувати квартири таким чином, щоб усі вікна приміщення виходили на одну сторону горизонту, бо природне освітлення має великий вплив на безпеку життєдіяльності.
При південній орієнтації вікон для покращення мікроклімату житлових приміщень необхідно використовувати різноманітні сонцезахисні влаштування -козирки, жалюзі, вертикальні щитки.
Велике значення дія життєдіяльності населення має санітарно-гігієнічний тепловий режим квартир, наявність тамбурів, скорочення периметру зовнішніх стін і таке інше, тому в перших та цокольних поверхах житлових будівель дозволяється розміщувати приміщення підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення. що пов'язані з нетривалим перебуванням в них людей.
Забороняється влаштовувати в житлових будинках приміщення громадського харчування з числом посадочних місць понад 50 чоловік і
домових кухонь потужністю понад 500 обідів протягом дня або магазинів сумарною торгівельною площею понад 1000 м2. Будь-які приміщення громадського призначення повинні мати евакуаційні виходи, ізольовані від жилої частини будівель.
Щоб не спричиняти мешканцям небезпеки завантаження і розвантаженням підприємств торгівлі і громадського харчування товарами і продуктами має здійснюватися з торцової частини житлових будівель, де немає вікон або з спеціатьних розвантажувальних приміщень з під'їздами до них зі сторони вулиці.
Спеціалізовані магазини торгівлею будівельними матеріалами, хімічними або вибухонебезпечними речовинами забороняється влаштовувати в житлових будівлях тому, що експлуатація їх може спричинити забруднення території, повітря житлової забудови або іншу небезпеку для життєдіяльності людей.
Таким чином є надія на те, що процеси реформування, що відбуваються в суспільстві, мають суттєво вплинути на покращення стану існуючого житлового фонду і того, що будується чи буде проектуватися. Щоб прискорити у будівельній галузі позитивні зміни спрямовані на зменшення в умовах проживання захворювань, травматизму і аварій в Україні, прийнято '"Закон про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
3.5.3. Небезпеки середовища проживання
Середовище проживання чинить потужний вплив на людину, формує її особистість, характер, поведінку та стан здоров'я. Його вплив на генофонд населення, на здоров'я можна порівняти з їжою і водою, що у значній мірі визначає рівень життя, діяльність, старіння та смерть людини. Якщо всі чинники здоров'я неінфекційної природи прийняти за 100%, то 50% припадає на спосіб життя, 20% - на спадковість, генетичні чинники, 19% на навколишнє середовище, 9%на стан медицини і охорони здоров'я і 2% на всі інші чинники. За образним виразом норвезьких вчених житло є "'другою шкірою людини".
Враховуючи важливу роль середовища проживання у визначенні здоров'я людини, з загальної гігієни виділена комунальна гігієна що займається проблемою здорового житла.
Більшість жителів міста від 70 до 90% свого життя (до 20 годин на добу) проводять в умовах побуту чи виробництва, оточені цегляними, бетонними або кам'яними стінами і вважають, що дім повинен служити надійним захистом людині від шкідливих чинників. Однак, встановлено, що причиною поганого самопочуття і багатьох психосоматичних, онкологічних і спадкових захворювань людини може стати власне житло.
Середовище існування людини чітко розподіляється на зовнішнє (поза домом) і внутрішнє (в приміщеннях житла). Вони тісно взаємопов'язані
шляхом обміну речовинами, енергією і інформацією. В наш час в житлових домах і на виробництві в основному контролюються лише параметри температури, вологості та освітленості, інші чинники середовища проживання не враховуються і мало досліджуються. Сюди відноситься вплив на людину природних і штучних електромагнітних полів, конструкція будівель і рівень їх радіоактивності, внутрішній декор, якість житла, водопостачання і надходження в нього повітря.
Навіть за умов, що житло відповідає основним вимогам санітарно-гігієнічного законодавства, воно здатне принести ураження біологічній природі людини. В сучасному житлі, а також виробничих приміщеннях можна виділити три основні групи уражаючих чинників:
1) фізичні чинники - радіоактивне випромінювання будівельних матеріалів, радон, електромагнітне вштромінювання, шуми і ін.;
2) хімічні чинники - гази, токсичні речовини, що утворюються внаслідок деструкції полімерних, лакофарбувальних і інших будівельних матеріалів;
3) біологічні чинники - мікроорганізми, алергени тваринного і рослинного походження, віруси, кліщі, що знаходяться в хатньому пилу, різні комахи і таке інше.
Враховуючи велику кількість часу, що проводить людина у власному домі, сумарна дія фізичних, хімічних, біологічних чинників житла становить велике навантаження та загрозу для здоров'я.
Серед уражаючих чинників дому виділяють мутагени, канцерогени і геномодулятори. Перші два види чинників уражають структуру генів і викликають різні спадкові захворювання, в тому числі і рак Третій вид чинників змінює функції генів, обумовлює появу неспадкових психосоматичних захворювань. Всі вони прискорюють процес природного старіння організму.
В повітря житла можуть надходити всі три види уражаючих чинників, що мають фізичну, хімічну або біологічну природу. Повітря є головним джерелом }ражаючих чинників житла. Стало відомо, що матеріали і обладнання житла мають небезпечні для здоров'я речовини. Наприклад, на фільтр побутового кондиціонера осідають спори грибів і бактерії, де у сприятливих умовах поступово розмножуються. Якщо своєчасно не чистити всі системи кондиціонера, то мікроби із струменем повітря будуть розпилюватися по всьому об'єму кімнати. Люди, що знаходяться в такій кімнаті, без видимих причин можуть захворіти хворобою, що буде мати ознаки запалення легенів (хвороба легіонерів).
Іншим можливим джерелом забруднення повітря в квартирі є відстійники в каналізаційно-водопровідній мережі. На перший погляд раковина, що знаходиться на кухні або у ванній кімнаті є простим пристроєм, через який вода змивається а каналізацію. Однак, цей пристрій є потенційним джерелом забруднення, у зігнутому коліні (відстійник) є водяна пробка, шо перекриває надходження газів і шкідливого випаровування з
каналізаційної мережі у житло. При відсутності цього пристрою, запах гнилих органічних і іншая речовин, що скидаються в каналізацію надходив би у приміщення. Однак необхідно мати на увазі, що відстійник не тільки створює водяну пробку, що затримує неприємні запахи з каналізації, на його стінках осідають різні речовини і відходи кухонного виробництва. Тому з перебігом часу він заповнюється гниючим слизом, подібним до болотного мулу. Якщо відкрити пробку, то на стінках коліна можна побачити напинання шару мулової сірої маси і почути неприємний запах. Багато жителів міста взагалі нічого не знають про призначення відстійників і дуже чало людей досить регулярно їх чистить.
На чистоту повітря в приміщеннях впливають продукти життєдіяльності людей, тварин і рослин, що там знаходяться. Якщо ззовні повітря чисте, то регулярне сильна провітрювання кімнат повинно бути загальним правилом.
Особливо, це стосується тих житлових приміщень в яких приймальні камери сміттєпроводів знаходяться в кухні. В сміттєпровід щоденно викидаються різні побутові відходи, частина яких осідає, на стінках, створюючи умови для розмноження мікробів і бактеріального забруднення квартир, чому сприяє сильна тяга повітря у сміттєпроводах.
В домах і квартирах побутовий пил є основним джерелом забруднення повітря. Він являє собою брудні частки, що в аерозольному стані знаходяться в повітрі Ці частки добре видимі в затемненій кімнаті, коли тонкий промінь сонячного світла проходить через вікно. Пил осідає на стінах, підлозі і особливо на тих поверхнях, що мають статичний електричний заряд -паковані і поліровані меблі, паласиі килими, бавовняні тканини, пластикові плитки і ін. Якщо врахувати те, що людина вдихує повітря зі швидкістю приблизно 3-4 м/сек, то легко уявити яка кількість пилу надходить і осідає в легенях людини за кожну хвилину, коли вона у стані спокою робить 16-18 вдихів.
Боротьба з пилом за допомогою пилосмоків, вологе прибирання, а також сильне провітрювання мають бути щоденними. Свіжість є важливим показником якості повітря, що виливає на баланс позитивних і від'ємних, тяжких і легких іонів у повітрі. Газові частки в іонізованому стані несуть позитивні або від'ємні заряди. Найбільш важливими для людини є від'ємні аероіони, що мають вільні електрони, які з легенів розносяться у всі клітини гіла. У позитивних іонів необхідних організму вільних електронів немає.
Після грози або у хвойному лісі за рахунок іонізації утворюється багато від'ємно заряджених аероіонів внаслідок чого в таких місцях легко дихається і відчувається аромат повітря особливо якщо порівняти його з повітрям біля працюючої автомашини.
Якість середовища в квартирах розташованих на перших поверхах залежить від санітарного стану підвальних приміщень де розташовані інженерні комунікації (труби газо-, тепло- і водопостачання, каналізація, кабельна електромережа і т.ін.). Приміщення перших поверхів відокремлені
від підвалів бетонними штатами стики яких не мають герметичності. Тому у квартири надходить, повітря з специфічним запахом підвалів внаслідок корозії металоконструкції, підвищеної вологості, гниття відходів життєдіяльності різних гризунів, комах, слизнів, хробаків і т.ін.
Особливу небезпеку для жителів перших поверхів і підвальних приміщень становить радіоактивний газ радон (Rn222), що у 7 разів важчий за повітря, тому накопичується в підвалах і нижніх поверхах будівель. Період напіврозпаду Кп222 становить - 4.468 мля. років. Опромінення обумовлені радоном житла становлять 40% загальної дози опромінення населення і складають 5-15% загальної смертності від раку легенів.
Для того, щоб зменшити ризик отримання радонового опромінення, необхідно проводити захисні заходи - викорнстовуватн для підлоги спеціальні покриття, ретельно провітрювати приміщення. Активна вентиляція приміщення протягом 2-3- годин знижує концентрацію радону в 3-4 рази.
Вода і житло
Вода є другим після повітря життєвонеобхідним елементом існування людини. Добова потреба міського жителя у воді для господарських і харчових потреб становить понад 150л. Якщо вимоги до якості вода для
технічних і побутових потреб відносно невисокі і дія них шдходоть звичайна вода провідна або колодязна вода, то для харчових і питних потреб необхідна особливо чиста.
В хімічно чистому вигляді води в природі не буває, тому що вона є універсальним розчинником практично всіх речовин в рідкому, твердому та газоподібному стані. В недалекому минулому людина пила чисту воду безпосередньо з природних джерел (річка, струмок, озеро). В наш час великою проблемою в окремих регіонах є питна вода, що забруднена, продуктами "технічного прогресу".
Різноманітні речовини, наприклад, добрива, нітрати, пестициди і інші сполуки, що використовує-сільське господарство попадають з полів у воду, незважаючи на систему очистки міської вода. Небезпека нітратів полягає в тому, що надходячи в організм, вони вступають в контакт з гемоглобіном крові, переходять у різнозаміни, що веде до розвитку шлункових захворювань (рак), прискореного старіння і передчасної смерті.
Основні показники якості питної води регламентуються ГОСТами (ТОСТ 2874 82 "Вода питна"). Однак, історія використання питної води знає безліч випадків масових інфекційних захворювань з фатальними наслідками.
Для очищення води використовується хлор і озон, які крім основного призначення - обеззаражування, вступають у фізико-хімічну взаємодію з розчиненими у воді гуміновими кислотами, нафтопродуктами миючими
речовинами, пестицидами і ін. При цьому утворюються шкідливі та отруйні речовини типу хлорфосфоразоторганіки, а також понад 100 діоксинових сполук. Ці речовини у питній воді хоч і в невеликих концентраціях є хімічними мутагенами і канцерогенами. Нині відомо понад 2000 таких сполук але офіційна теорія питної води в жодній країні світу про боротьбу з ними нічого не говорить.
ВООЗ проблемам мутагенності та канцерогенності води останні роки стала приділяти підвищену увагу в зв'язку з зростанням онкологічних захворювань. За даними ВООЗ понад 80% всіх захворювань людей пов'язані з вживанням забрудненої мутагенної водопровідної води. Встановлено, що будь-яка ступінь мутагенності питної води є головною причиною таких тяжких захворювань, як рак, атеросклероз, склероз судин головного мозку і ін. Цю проблему потрібно вирішувати шляхом переходу на глибоководні запаси вод з артезіанських свердловин тому, що існуючі очисні споруди і технологія водощдготовки не справляється з завданням отримання питної води належної якості. В побутових умовах для покращення якості водопровідної води нині використовується фільтрування різноманітними побутовими очисними пристроями ("Роднічок", "Криничка") або фасована вода в бутилях з природних джерел.
3,5.4. Безпека життєдіяльності в умовах побуту
Науково-технічний прогрес суттєво змінив та покращив побут людини, але на жаль разом із благами приніс негативні наслідки, що призводять до зростання нещасних випадків. На жаль немає жодної структури, яка б аналізувала та з'ясовувала причини побутового травматизму. Проблема травматизму в умовах побуту набуває гостроти бо поведінка людини стає все більш непередбаченою, аноматьною та навіть іноді соціально небезпечною внаслідок втрачання інстинкту самозбереження.
Суттєве покращення умов побуту призвело до величезного насичення житла побутовими приладами, не байдужими для нормального функціонування організму речовинами, продуктами неповного згоряння газу та інших небезпек.
Згідно з санітарним законодавством всі компоненти мікроклімату приміщень не повинні створювати різких коливань, виходити за межі фізіологічно допустимих норм, порушувати нормальні тепловідчутгя та погіршувати здоров'я людини. Температура в житлових приміщеннях не повинна бути нижчою за 18°, в кутніх кімнатах 20°, а рухомість повітря не виходити за межі 0,1-0,15 м/сек. Підвищення вологості повітря погіршує стан здоров'я людини, загострює деякі хронічні захворювання. Вологість повітря в приміщеннях може підвищуватися внаслідок несправності систем тепло- і водопостачання, прання білизни чи нерегулярного провітрювання кімнат. В домах з центральним опаленням відносна вологість повітря зимою різко падає. Дихати таким сухим повітрям не є корисним дія здоров'я. Сухість
слизових оболонок часто призводить до появи мікротріщин або носових кровотеч. В зимовий період в квартирах (бетонних) з підвищеною сухістю повітря рекомендується встановлювати біля батарей відкриті посудини з водою. Підвищенню вологості сприяють кімнатні квіти, вологе прибирання та побутові зволожувачі повітря.
В умовах побуту велике значення має рівень та якість освітлення, що створює добре самопочуття та знімає зорову напругу і втому. Недостатнє природне та штучне освітлення житла сприяє 'виникненню зорової патології (економія електроенергії, використання лампочок малої потужності і ін). Недостатнє освітлення житла знижує увагу, погіршує координацію руху, якість хатньої роботи та може стати причиною побутового травматизму. Низький рівень освітлення призводить до розвитку короткозорості, розладнання нервової системи та інших захворювань. Для більшості видів робіт найбільш оптимальним є природне освітлення, максимальному його використанню сприяє чистота віконного скла.
Сонячне світло необхідне для нормальної життєдіяльності, розвигку організму людини, для збереження здоров'я і високої працездатності. Недостатня кількість сонячного світла часто проявляється в порушенні фізіологічної рівноваги в організмі і розвитку патологічних явищ ("ультрафіолетове голодання").
Особливо страждають від нехватки сонячного світла діти, в організмі яких не виробляється вітамін В, що призводить до рахіту. Для житлових приміщень інсоляція є чинником, що виявляє сприятливу емоційну, психофізичну, антирахітну, імунологічну дію, підвищує опірність організму до несприятливих умов середовища проживання. Інсоляція виявляє також високу сануючу дію, прискорює процеси самоочищення, що відбуваються в повітрі.
Для штучного освітлення в умовах житла найбільш придатними є лампи розжарювання бо мікропульсація світлового потоку люмінесцентних ламп впливає на зорову функцію людини, викликає головний біль та підвищує серцебиття. Для штучного освітлення встановлені нормативи з розрахунку 10-12 Вт/м2 підлоги (для кімнати 15 м2 необхідно лампу 150 Вт, кухні 75-100 Вт,прихожої-40 Вт).
Одним з суттєвих чинників шкідливого впливу цивілізації на середовище проживання людини є шум. Під терміном "шум" розуміють будь-який несприятливий або небажаний звук, що заважає сприймати корисні сигнали, порушує тишу та чинить шкідливу і подразнюючу дію на організм людини.
Джерела шуму можна поділити на дві великі групи: внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх джерел шуму у житлових умовах відноситься інженерне, технічне, санітарно-технічне побутове обладнання (кондиціонери, сміттєпроводи, ліфти, трубопроводи, каналізаційні стоки), а також джерела
шуму, що створюються безпосередньо діяльністю людини. Дані про різні джерела шуму наведені в таблицях 16, 17.
Таблиця 16. Рівні звуку різних джерел шуму в житлових домах
Джерело звуку | Рівень звуку, дБА |
Радіомузика | |
Розмова людей | |
Пилосмок | |
Холодильник | |
Пральні машини | |
Гра на піаніно |
Таблиця 17. Шумові характеристики зовнішніх джерел шуму
Джерело звуку | Рівень звуку, | дБА |
Автомобіль |
| |
Робота мусорозбиральної машини |
| |
Розваги дітей | 74. |
|
Спортивні ігри: волейбол |
| |
футбол |
| |
теніс |
|
До зовнішніх джерел шуму відносяться різні види транспортних засобів, промислове устаткування, ігрові та спортивні площадки на прибудинкових територіях і т ій.
Найбільш розповсюдженим джерелом міського шуму є транспорт. Скарги жителів на шум від транспорту становлять 60% всіх скарг на міські шуми.
Дія шуму багатогранна і ще до кінця не вивчена. Шуми турбують, подразнюють людину, приносять шкоду здоров'ю. Реакція людини на шум визначається надмірними процесами збудження або гальмування в ЦНС. Більшість звукових сигналів, що надходять в кору головного мозку, викликають занепокоєння, стан страху, передчасну втому.
Дія шуму на людину проявляється у широкому діапазоні - від суб'єктивного подразнення до об'єггивних патологічних змін в ЦНС, органах слуху, серцево-судинній, ендокринній системах. Першим показником несприятливої діє шуму є скарги на подразнення, стурбованість, порушення сну.
За характером реакції населення на дію шуму немає однозначності. Встановлено, що дуже чутливих до шуму людей 30%. з нормальною чутливістю 60%. нечутливих 10%. Реакція людини на різноманітну шумову дію наведена в таблиці 18.
Таблиця 18. Реакція людини на різноманітну шумову дію
■.................................. -".......... "................ ~ "..................................... | Кількість | Кількість |
Показник впливу шуму | скарг, % при 72дБА | скарг, % при 56дБА |
Шум турбує | 97 ЗО | 37 63 |
Фізичний стан задовільний |
| |
Звертання до лікаря з психогенними | ЗО | |
скаргами | ||
Шум заважає читати | ||
|
|
|
І ~у-- —; -- ■ ■»
Поріг больової чутливості і иепереносимості шуму становить 140 децибел. При хронічних шумових навантаженнях людина спочатку стає туговухою, а потім глухою.
Шум є одним з найбільш непереносимих подразнювачів в нічний час, порушує сон і відпочинок людини. Дослідження характеру сну жителів, що проживають в будинках, розташованих на вулицях з різними рівнями шуму, показало, що сон різко порушується при рівнях звуку 40 дБА, а при 50 дБА період засипання триває понад І годину. Сон протікає нормально, якщо шум не перевищує 30-35 дБА (період засипання 15-20 хв.).
Відсутність нормального відпочинку приводить до накопичення втоми, хронічного захворювання ЦНС, може стати причиною виразки шлунку, гастриту за рахунок порушення обміну речовин і моторної функції шлунку. Встановлена пряма залежність між зростанням шуму у містах і збільшенням числа осіб з захворюванням нервової системи.
Захист щодо обмеження шумового навантаження на організм людини здійснюється шляхом зниження рівня шуму у джерелі його виникнення і шляхом влаштування шумозахисних екранів, що створюють акустичну тінь
всередині мікрорайонів.
Заходи захисту від шуму поділяються на дві категорії:
1. Захист від внутрішнього шуму приміщень: планування квартир для захисту від дії шуму (блоки ванної кімнати, туалети, шахти ліфту у багатоповерхових будинках не повинні примикати до житлових кімнат). В кондиціонерах і вентиляційних пристроях,, ходах ліфту необхідно використовувати акустичні глушники (трубочні, пластиночні. сотові,
циліндричні).
Між стінами різних квартир повинні знаходитися шумозахисні
прокладки з звукопоглинаючих матеріалів.
2. Захист від зовнішнього шуму: в житлових мікрорайонах не повинні проходити крупні транспортні магістраті. В стінах будівель, розташованих поряд з автомобільними магістратями, необхідні шумозахисні прокладки із звукопоглинаючих матеріалів, віконні звукоізольовані пакети і ін.
Для звукопоглинаючих екранів необхідно використовувати різноманітні зелені насадження, що одночасно будуть очищати атмосферне повітря. Серед різних порід дерев краще всього очищає повітря сосна. Крім того вона виділяє фітонциди, що сприятливо діють на організм людини. Тому доцільно створювати в жилих мікрорайонах соснові паркк. Відстань від автомобільної дороги до житлового дому повинна бути не менше 20 м. Між дорогою і домом потрібно створювати газони шириною 4-5 м з деревами і чагарниками.
В селітебній зоні доцільно створювати внутрішні озеленені двори за рахунок П-подібного або кругового розташування декількох домів. У дворі рівень шуму значно нижчий, тому що стіни будівель є екранами. У двір повинні виходити вікна більшої частини житлових кімнат. Відстань між деревами і стіною будівлі повинна бути не менше 5 м, щоб'вікна не були затінені і сонячне світло вільно проникало у кімнати.
3.5.5. Чинники електронебезпеки в умовах побуту
В наш час неможливо уявити цивілізованого життя людини без використання електричного струму, що є помічником людини при виконанні роботи в умовах побуту. Щорічне зростання травматизму в умовах побуту припадає на долю ураження електричним струмом. Дослідженнями проблем електротравматизму в Італії встановлено, що біля 5 тисяч домогосподарок щорічно смертельно травмуються внаслідок використання побутової техніки, несправних електроприладів.
Велика кількість побутових машин, приладів та апаратів приводиться в дію електричним струмом- під напругою 380/220В. Цей струм часто називають ""низьковольтним" і помилково вважають безпечним. Побутові електроприлади живляться струмом в 5-10А, що значно перевищує смертельну силу струму (100мА). Статистика свідчить про те, що саме в таких мережах трапляється найбільша кількість нещасних випадків.
Справний стан побутових електроприладів, дотримання правил використання електричного струму в сухих приміщеннях з дерев'яними підлогами практично виключає випадки ураження людини. Випадки ураження можливі тоді, коли порушуються правила експлуатації електроприладів, коли вони встановлюються біля заземлених труб опалення, водогонів та інших металевих конструкцій будівлі де людина одночасно може доторкнутися до цих комунікацій та електроустаткування, електричних шнурів чи розеток.
Особливу небезпеку становить використання електричного струму у вологих приміщеннях, у приміщеннях із земляними, цегляними або бетонними підлогами (підвали, ванні кімнати, вбиральні), що є добрими провідниками струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом зростає. Тому у ванних кімнатах та інших подібних приміщеннях забороняється встановлювати вимикачі та штепсельні розетки.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |