температурою.'
Для запобігання, венеричній хвороб розроблені державні заходи в
основі яких лежить:
1) обов'язковий облік хворих;
2) спеціалізована безкоштовна допомога;
3) обов'язкове.лікування;
4) карність за зараження, якщо хворий своєю поведінкою поставив іншу особу в небезпеку зараження;
5) єдність методів лікування та профілактики.
3.4.5. СНІД
В наш час, особливу, значимість серед інфекційних захворювань людини набув синдром імунодефіциту - СШД. Швидкі темпи розповсюдження інфекції і висока смертність серед хворих СШ'Дом дали назву цій хворобі - "чума XX століття".
Вперше медицина зіткнулася з синдромом Імунодефіциту людини і
його специфічним збудником - вірусом ВІЧ у 1981р (США). Спочатку
виявлена інфекція носила досить в'ялий характер. Однак, після того, як
імунний захист хворих почав давати збої, прийшло усвідомлення про велику
небезпеку СНІДу для людської цивілізації.
Збудником СНІДу є вірус ВІЧ, що призводить до ураження лімфатичної системи людини і руйнування її Імунітету. Людина уражена вірусом СНІДу стає беззахисною не тільки перед хвороботворними мікроорганізмами, аге і перед умовно-патогенними збудниками хвороб,
грибками та простішими.
Джерелом зараження інфекцією СНІДу є хвора людини. Основними шляхами передачі збудника хвороби є: статеві стосунки з хворою людиною; переливання крозі зараженої вірусом СНІДу; використання інфікованих шприців та голок. Останній випадок передачі інфекцій найбільш часто зустрічається серед наркоманів. Мали місце трагічні випадки зараження дітей вірусом ВІЧ при використанні інфікованих шприців при переливанні
крові в містах, Волгограді і Ростові-на-Дону. Серед шляхів передачі інфекції що досить рідко спостерігається це утробне зараження плоду і деякі інші.
Найбільшу групу хворих на СШД становлять: гомосексуалісти наркомани та повії, а також ті, що страждають захворюванням кров (гемофілія) і вимагають частого переливання донорської крові.
Першими ознаками прояву захворювання людини на. СШД може бути тривала (понад місяць) висока температура тіла без видимих причин збільшення пахових, підпахових та шийних лімфатичних вузлів, тривати понад три місяці розладнання шлунково- кишкового тракту, пк супроводжується прогресуючою втратою організмом ваги, анемія, стоматит часті загальні та гнійні ураження статевих органів і шкіри. З перебігом час; відмічається також ураження легенів (пневмонія нєвизначеної етіології) центральної нервової системи, злоякісні пухлини.
Внаслідок зниження опірності імунної системи організму останній часом постійно зростає число хворих з практично безсимптомними в'ялопротікаючими інфекціями. Деякі захворювання провокують схожу симпотоматику вірусами, що не мають відношення до ВІЧ. Тому не виключено, що існує багато носіїв вірусу СШД з низькою концентрацієк антитіл до ВІЧ, що знаходяться на межі чутливості сучасних методів діагностування. Тести у таких хворих можуть бути від'ємними.
В наш час самим розповсюдженим методом виявлення вірусоносіїв СНІДу є метод тестування. Цей метод базується на пошуках специфічних антитіл до вірусу ВІЧ, чи його білків у плазмі крові. Стовідсоткової надійності метод тестування не дає. Послаблена імунна система майже не реагує на інфекцію тому виробляє дуже мало антитіл.
Існує категорія людей, що входить в так звану групу підвищеного ризику. Ця категорія людей не охоче звертається у кабінети анонімного діагностування. Відслідковувати таких людей і їх зв'язки практично неможливо. Доля гомосексуалістів в різних країнах світу становить від 5 до 10 відсотків. Юридична легалізація гомосексуальних стосунків значне покращила б роботу саштарно-епідеміологічної служби.
Інша категорія людей, що викликає занепокоєння - це наркомани, як правило, вони також самостійно не попадають в кабінети анонімного діагностування.
Боротьба з інфекційні»! захворюванням. СШД ускладнюється тим. що вірус ВГЧ виявляє надзвичайну мінливість. Ситуація ускладнена тим, що вірус ВІЧ здатний змінюватись, навіть під час розмноження і розповсюдження в організмі однієї людини. Ймовірно, що існує цілий спектр штампів вірусу ВІЧ, що відрізняються вірулентністю (хвороботворністю). тривалістю латентного періоду та іншими характеристиками. Вже існує вірус ВІЧ-2 (США) і можливо найближчим часом людство зіткнеться з вірусом ВІЧ-3, ВІЧ-4, а також іншими вірусами (подібно до різних видів грипу), що можуть активізуватися, наприклад в районах з підвищеним радіаційним
Все, що людина зробила з навколишнім природним середовищем створює ідеальну можливість для появи нових, ще досі невідомих захворювань, до можливого спотворення фізичної природи людини на. генному рівні, що створює проблему для безпеки життєдіяльності вирішення якої суспільство не має права відкладати на майбутнє.
Медицині нині відомо багато так званих опортуністичних інфекцій, що в'яло і повільно протікають, практично без симптоматичних ознак захворювання. Майже всі вони переходять в гостру форму, коли послаблюеться імунна система організму. Є небезпека, що подібним чином можуть повести себе ВІЧ-подібні інфекції але, є також надія на те що з'являться найближчим часом високоефективні засоби боротьби з цим недугом людини.
Однак, щоб призупинити інфекційну загрозу СНІДу одних зусиль медичних працівників замало, необхідно змінити поведінку людини і не вирішувати справу лише підпискою про кримінальну відповідальність на випадок умисного зараження інших людей.
3.4.6. Соціально-техногенні небезпеки
Порушення життєдіяльності організму може відбуватися внаслідок
ФІЗІОЛОГІЧНИХ І СТруКТурНИХ ЗМІН, ЩО ВиНИКаЮТЬ ПІД ДІЄЮ ШКІДливИХ І
небезпечних чинників виробничого, побутового або зовнішнього оточуючого
середовища. Реакція організму людини, шо виникає у відповідь на дію
шкідливих і небезпечних чинників буває дуже різноманітною від байдужої
до патологічної. Відповідні зміни залежать як від опірності організму,
агресивності шкідливого або небезпечного чинника так і санітарно-
гігієнічних умов, в яких існує людина або відбувається предметна діяльність.
Причинами порушення життєдіяльності організму людини під дією
соціально-техногенних небезпек можуть бути:
1. Зовнішні чинники: фізичні - дія променевої енергії, тепла або холоду, зміна атмосферного тиску; хімічні - дія отруйних речовин; біологічні - живі збудники захворювань. І
2. Психогенні впливи - надзвичайний переляк, надмірна радість, що можуть викликати порушення функцій нервової системи, серцево-судинної, шлунково-кишкового тракту і ін.;
3. Механічні чинники - забиття, поранення, стиснення м'яких тканин або їх роздавлювання, струс мозку, переломи кінцівок, обмороження, дія електричного струму або інших матеріальних чинників, що призводять до раптового порушення анатомічної цілісності організм}'.
Дія згаданих шкідливих і небезпечних чинників в середовищі існування людини має активну або пасивну форму впливу на організм. При пасивній формі впливу в межах гранично допустимих концентрацій чи. рівні в людина впродовж життя виконує предметну діяльність без будь-яких змін у
стані здоров'я. Активна форма впливу на організм людини шкідливих або небезпечних виробничих чинників призводить до професійних захворювань та професійного травматизму.
У виникненні цих небажаних для людини наслідків важливе значення мають соціальні чинники: тяжкі умови праці, постійна втома та перевтома, виснаження, відсутність збалансованого харчування або належної охорони праці, нагляду та навчання. Незадовільні оздоровчі санітарно-гігієнічні заходи знижують опірність організму і сприяють розповсюдженню професійних захворювань та професійного травматизму.
Професійні захворювання
У виникненні професійних захворювань виключну або переважну роль відіграють так звані професійні шкідливості, що зустрічаються у працюючих на даному виробництві частіше, ніж у працюючих інших галузей виробництва
Розповсюдження професійних захворювань залежить від несприятливих санітарно-гігієнічних умов праці, ссяцалько-економічних умов і стану техніки безпеки на виробництві.
Професійне захворювання, згідно з визначенням офіційного стандарту, цс результат дії на працюючих шкідливих професійних чинників. Список кількості хвороб, що визнані в Україні професійними затверджений наказом Міністра охорони здоров'я.
ІІІкідливі професійні чинники необхідно враховувати при проектуванні і будівництві нових споруд і технологічних процесів, пов'язаних з никористанням речовин, що володіють вираженими токсичними властивостями, радіоактивних речовин, вібруючого обладнання і обладнання, що генерує шум і т.ін.
Професійні захворювання можуть виникати у зв'язку з дією фізичних чинників - метерологічні параметри, пил, променева енергія, підвищений або поніжений барометричний тиск, шум, струси, вібрація. Предметна діяльність в умовах високих температур або недостатнього введення в організм води і солі і не дотримування встановлених правіш організації праці може призвести до перегріву організму (теплового удару).а робота в умовах дуже низьких температур до явищ переохолодження (уповільнення пульсу, дихання, зниження температури тіла, кров'яного тиску, спазм судин).
Тривале вдихування пилу призводить до розвитку, залежно до його складу, різних видів пневмоконіозу. Контакт з радіоактивними речовинами і іншими видами іонізуючої радіації може викликати променеву хворобу і інші радіаційні ушкодження організму.
При роботі в умовах підвищеного атмосферного тиску (напр., кесонах). якщо перехід від підвищеного атмосферного тиску до нормально здійснюється. поза правилами не досить поступово, розвивається так звана
кесонна хвороба, а робота на висотах, в умовах пониженого атмосферного тиску, може призвести до гарної, або висотної хвороби.
Постійний високий рівень виробничого шуму викликає різні види захворювань, але переважно центральної нервової системи (має загальну біологічну дію) через яку уражуються всі органи організму. Однак, професійним захворюванням офіційно визнається тільки прогресуюче зниження слуху через ураження слухової системи.
Предметна діяльність з вібруючими інструментами а також з деякими хімічними сполуками, що входять у склад бетону можуть викликати ураження опорно-рухового апарату, церебральну вібраційну хворобу і невроз судин.
Дія хімічних шкідливих речовин і сполук іноді призводить до виникнення різних професійних захворювань. До таких професійних захворювань відносять отруєння різкими промисловими отрутами (свинець, ртуть, миш'як і його сполуки, удушливі і подразнюючі гази, фосфорні сполуки, оксид вуглецю, бензин, бензол та ін.) і деякі шкіряні хвороби -дерматите, екземи, що спричиняються різними подразнюючими речовинами (мінеральні масла, кам'яновугільна смола, дьоготь і ін).
Праця пов'язана з тривалим перебуванням на ногах (вантажники і ін.) у осіб з слабким м'язовс-опорним апаратом може призвести до плоскостопу, варикозного розширення вен і ін; тривалий механічний тиск на окремі нервовом'язові групи або виконання у швидкому темпі однотипних рухів, систематичне переохолодження можуть призвести до захворювань нервово-м'язовога апарату (професійні нервово-м'язові болі, артрити, бурсите тендовагиніти у мапшністок, доярок, скрипалів, піаністів, сортувальників і ін.).
Праця, що вимагає тривалого напруження органу зору (коректори, часовщики і ін.) може у осіб з вродженою близорукістю стати причиною прогресуючої втрати гостроти зору, а праця, що вимагає тривалої голосової напруги (у співаків, педагогів, дикторів) може визвати захворювання голосових зв'язок.
У осіб, що мають справу з хворими тваринами і зараженим ними матеріалом, можуть виникати захворювання, що передаються людині від хворах тварин: сибірська язва, ящур, сап, бруцельоз, туляремія і ін.
Особам, що страждають професійними захворюваннями необхідно визначити' правильніш діагноз бо від нього залежить надання пільг і компенсацій при ти:\гчасовій і стійкій втраті працездатності. На шкідливих виробництвах у законодавчому порядку регламентується тривалість робочого дня, тривалість відпусток, додаткові відпустки, вік виходу на пенсію і ін.
В комплекс основних заходів спрямованих на попередження професійних отруєнь і захворювань входить: вилучення токсичних речовин з виробництва, заміна токсичних речовин менш токсичними, розробка і дотримання санітарних правил, щодо шкідливих речовин і ін. Встановлення
гранично допустимих концентрація шкідливих речовин у повітрі робочих приміщень і контроль за їх дотриманням. Індивідуальні засоби захисту -спецодяг, захисні окуляри, протигази і ін. Дотримання заходів особистої
гігієни, навчання безпечним методам праці в умовах наявності шкідливих виробничих чинників.
Всі випадки виробничих захворювань і отруєнь підлягають реєстрації і розслідуванню протягом трьох діб, що дають можливість своєчасно здійснювати оздоровчі заходи, щодо профілактики професійних захворювань. З метою профілактики захворювань велике значення мають обов'язкові попередні і періодичні медичні огляди. Список осіб, що підлягають періодичним медичним оглядам затвердженні МОЗ України.
Велику профілактичну роль, щодо запобігання професійних захворювань відіграють заходи біологічного захисту. До них відноситься: використання лікувально-профілактичного харчування, профілактична вітамінізація., лікувальні гідропроцедури, гімнастика і ін.
Якщо людина внаслідок професійного захворювання не може працювати на своїй звичайній роботі адміністрація здійснює перевод на іншу. Якщо нова робота оплачується нижче попередньої, то видається доплата до 100% заробітку.
Професійний травматизм
Травма (грец. trauma - пошкодження, рана) - порушення цілісності тканин і органів тіла внаслідок зовнішньої дії, що супроводжується великими або незначними порушеннями їх функцій.
Професійний травматизм може спричинятися дією механічних, термічних, хімічних і специфічних (електричний струм, променева енергія) виробничих небезпечних чинників. Больові процеси, що розвиваються в організмі при травмах, обумовлюються з одного боку характером і ступенем ушкодження тканин і органів з іншого місцевою і загальною реакцією організму на травмуючий чинник.
Травма визвана механічними небезпечними чинниками, може бути гострою, що виникає раптово і хронічною, коли травмуючий чинник діє поступово, але тривало. В першому випадку відразу виникають різної тяжкості порушення в тканинах і органах, що викликають відповідну реакцію зі сторони організму (в тяжких випадках травматичний шок або навіть смерть).
Від сили і тривалості дії травмуючого моменту і локалізації травми залежить відповідна реакція організму, що може проявитися у місцевому приливі крові, запальному процесі, омертвінні (некрозі) і загибелі тканин або цілих органів.
При механічній травмі ураження можуть бути відкритими (рани) або закритими (забиття, струси, переломи, розриви внутрішніх органів, ураження серця, легенів, органів брюшини). При травмах у тій чи іншій мірі
уражуються кровоносні судини, що супроводжується крововиливами в тканини, порожнини тіла або кровотечею, що при пораненні крупних судин може виявитися смертельним.
Термічні ураження викликаються дією на тканини високих і низьких температур; перші викликають опіки, другі відмороження. Хімічні ураження виникають від дії на тканини організму кислот, лугів, трупних речовин, що призводять до хімічних опіків.
Психічна травма виникає під дією тяжких, частіше всього раптових, емоційних переживань (переляк, страх, нервове потрясіння). Психічна травма може вшивати, крім гострої реакції у вигляді втрати свідомості, шоку інші наслідки, що призводять до тривалого патологічного стану - неврозу, посіпування і ін.
При одночасній дії двох або більше травмуючих моментів може виникати змішана травма, наприклад: електротравма нерідко супроводжується термічними опіками. Сукупність травм носить назву травматизм.
Травматизм - це травматичне ураження, що повторюється у деяких контингентів населення в трудовій, побутовій, спортивній або воєнній обстановці.
Розрізняють травматизм виробничий (промисловий і сільськогосподарський), травматизм не зв'язаний з виробництвом (транспортний, побутовий і спортивний), травматизм воєнний, до якого відносять бойові травми. В особливу групу виділяють травматизм у дітей.
Промисловий травматизм. Умови і обставини виробничої діяльності, відсутність нагляду і контролю, недоліки техніки безпеки і охорони праці, неправильна організація праці являються або безпосередніми причинами, що викликають травму, або опосередкованими, що знижують працездатність (наприклад: недолік освітлення, тіснота і ін.).
Травматизм може бути зв'язаний з психофізіологічним станом людини (хвороба, втома). Промисловий травматизми виникає внаслідок ураження ручними інструментами, різними машинами, внаслідок обрушення конструкцій чи обвалів і засипання землею, падіння з висоти і ін. Травмування працюючих ручними інструментами складають майже половину всіх виробничих нещасних випадків.
Для одних галузей промисловості характерним є переважання травм з легкими наслідками, для інших з тяжкими. Серед виробничого травматизму найбільше розповсюдження мають рани, забиття, опіки, стиснення м'яких тканин, переломи і ін.
Сільськогосподарський травматизм. Травмуючими чинниками при цих видах робіт є: машини і інші механізми, відсутність огородження рухомих частин, причіпні агрегати, ручний інструмент, транспортування вантажів, хімічні і термічні чинники, догляд за тваринами і таке ін.
Більшість уражень понад 90% при сільськогосподарському травматизмі відноситься до легких травм, біля 10% мають тяжкі наслідки.
Недостатнє технічне знання роботи на складних машинах, порушення правил техніки безпеки, недосконалість деяких сільськогосподарських машин, порушення дисципліни, в окремих випадках неправильна організація пращ являються основними причинами травматизму.
У сільському господарстві є свої характерні особливості, що впливають на організацію праці, щодо дотримання вимог безпеки. Сюди можна віднести чинник розкиданості місць праці, значна віддаленість від основних ремонтних баз, бездоріжжя, виконання робіт на відкритому повітрі, неможливість своєчасного надання домедичної допомоги.
Дорожньо-транспортний травматизм. При цьому виді травматизму частіше всього зустрічаються травми зв'язані з міськими видами транспортних засобів. За даними статистики потерпілі від різних видів транспорту розподіляються слідуючим чином (%): від автомобілів - 66.55; трамваїв - 20.37; тролейбусів - 4.74; мотоциклів - 2.40; метро - 2.33; велосипедів - 1.53; автобусів - 1.49; кінного транспорту - 0.59.
Основними причинами дорожнього травматизму є недостатня щдготовка шоферів і водіїв рельсового транспорту, недотримання правил дорожнього руху, несправний етан доріг, дефекти сигналізації і т.ін. Однією з безперечних причин, що збільшують дорожній травматизм є алкоголізм.
Характерною особливістю травм від міських транспортних засобів є переважання тяжких уражень з високим рівнем смертності на місці події. Середній показник смертності транспортного травматизму значно переважає інші види травматизму. Транспортний травматизм частіше всього призводить до поранення черепу, тазу, хребта, нижніх кінцівок, розривів внутрішніх органів.
Основні заходи по боротьбі з дорожнім травматизмом - приведення у задовільний стан доріг, виділення спещалмгах доріжок для велосипедистів, контроль за дотриманням правил дорожнього руху, достатнє освітлення вулиць, перехресть, професійний відбір шоферів, роз'яснювальна робота.
Побутовий травматизм. На долю цього травматизму, що пов'язаний головним чином з умовами побуту приходиться значний відсоток (понад 60%) від загального числа травм. Понад 90% уражень внаслідок побутових травм відноситься до легких і біля 10% мають тяжкі наслідки. Більшість побутового травматизму виникає при виконанні різноманітної хатньої роботи (користування побутовими приладами, прибирання приміщень, приготування їжі і т.ін.).
Спортивний травматизм. Основні причини спортивного травматизму: недоліки організації і методики занять; відхилення в стані здоров'я (перевтома, хвороба); незадовільна поведінка (грубість в іграх, відсутність пильності і ін.); несприятливі метеорологічні умови. Серед недоліків в організації і методиці занять фізичною культурою суттєве значення має відсутність або ненадійність "страховки" і недоліки в обладнанні спортивних площадок, катків, водних станцій, бігових доріжок і
інших місць дня спортивних розваг. Дефекти спортивного інвентаря також призводять до різного виду уражень.
Характерними видами уражень при окремих видах спорту є: забиття, розтяжіння зв'язок, переломи, вивихи, розтяжіння м'язів, поранення, струси мозку, обмороження і т.ін. Найбільша кількість розтяжіння зв'язок і розривів м'язів та сухожилків спостерігається при заняттях спортивною гімнастикою, боксом, боротьбою і легкою атлетикою; забиття частіше всього спостерігається при зайняттях зимовими видами спорту; переломи і тріщини кісток мають місце при спортивній гімнастиці, зимовому спорті і спортивних іграх.
До основних заходів щодо профілактики спортивного травматизму відноситься: обов'язкове проведення занять і тренувань у присутності інструктора; забезпечення кваліфікованої "страховки"; контроль за зразковим станом матеріально-технічного забезпечення фізкультурних і спортивних заходів і т.ін.
Воєнний травматизм. Війна за образним виразом М.І.Пірогова являє собою "травматичну епідемію". Характер травматизму при бойових діях визначається видом зброї і умовами в яких отримана травма. Травматизм в армії буває також в мирний час. В цьому випадку він пов'язаний з учбовими і стройовими заняттями, фізичною і бойовою підготовкою з доглядом за машинами і т. ін. У всіх родах військ найбільший відсоток (від ЗО до 55) уражень здійснюється при вивченні і оволодінні матеріального частиною і тренуваннях (стройові навчання, фізична підготовка) солдат, що прийшли на дійсну службу. Більшість військових травм мають легкі наслідки (забиття, розтяжіння, опіки і т. ін.).
Дитячий травматизм. Дитячий травматизм має вікові анатомофізіологічні особливості. Висока активність дітей, відсутність відповідного досвіду, навичок і нагляду являється причиною того, що вони легко наражаються на небезпеку і травмуються.
3.5, Небезпеки сучасного урбанізованого середовища
3.5.1. Небажані наслідки урбанізації
Природне середовище життєдіяльності людини зазнало величезного негативного антропогенного впливу викликаного природними та штучними пожежами, вирубкою лісів, розорюванням степів, масовим знищенням окремих видів тварин та рослин, науково необгрунтованою меліорацією, перехімізацією сільськогосподарських угідь. Крім цих чинників величезна шкода середовищу існування людини завдається розростанням міст до багатомільйонних мегаполісів від зростаючої урбанізації.
Урбанізація в перекладі з латинської мови означає містоформування. В наш час, за даними ООН у містах більшості розвинутих країн світу мешкає
до 80 відсотків загальної кількості населення. Нині в світі існує вже понад 160 міст з мільйонним населенням, що дуже негативно впливають на середовище життєдіяльності. Біля таких міст в радіусі багатьох десятків кілометрів отруюється атмосфера величезною кількістю пило-газових забруднень від промислових об'єктів, транспортних засобів, а грунти і води -мільйонами тон токсичних і стічних вод, внаслідок чого вони виводяться з користування.
Тисячі гектарів навколишніх природних земель, лісів займаються під будівництво житлових масивів, промислових комплексів, доріг, аеродромів. Найбільш урбашзованими регіонами світу нині є: Мехіко, Філадельфійсько-Бостонсько-Йоркський, Токїйсько-Йокогамсько-Осакський, Кельнсько-Дюссельдорфський, Манчестер-Бірмінгемський та інші, що сконцентрували від 20 до 60 млн. чоловік.
В наш час проблема урбанізації ретельно вивчається в рамках ООН, США, Японії, країнах Європи. Велику увагу цій проблемі почали приділяти і в Україні. Це соціальне явище досліджується соціологами і іншими спеціалістами в рамках кількох інститутів НАНУ. Процес урбанізації в колишньому Радянському Союзі розвивався таким чином, що у 30 роки в містах проживало всього 18% населення, у 50 роки 48%, а у 1983 р. вже понад 65%. В Україні порівняно з довоєнним періодом кількість населення в обласних центрах збільшилася від двох до шести разів у Львові, Луцьку, Житомирі, Рівному та 7-10 разів, у Дніпропетровську, Кривому Розі та Києві.
Урбанізація це досить складний процес, що поділяється на кілька стадій, кожна з яких має свої характерні особливості. Деякі вчені вважають, що кульмінаційної точки зростання міського населення було досягнуто у 1970 р., що є типовим лише для розростання деяких мегаполісів на Заході. Незважаючи на загострення проблем життєдіяльності розвиток мегаполісів продовжується у наш час. Експерти ООН передбачають, що на зламі тисячоліть понад 80 відсотків населення розвинутих країн буде жити у містах. Площа земель що відводиться під забудову міст кожні п'ять років збільшується в середньому на 20 %.
Вплив урбанізації на біосферу - це об'єктивний складний природний процес, що історично склався і розвивається під дією цілого ряду чинників. В різних регіонах світу ці чинники різні бо залежать від характеру природних процесів та особливостей розвитку цивілізації. До найголовніших чинників, що сприяли урбанізації відноситься скупчення відповідних верств населення у певних географічних регіонах. Концентрацію населення у певних регіонах пояснюють спільними видами виробництва та способами реалізації виготовленої продукції. З певним часом збільшувався попит на продукти виробництва, що зумовило нарощування його обсягів та необхідність розвитку засобів виробництва. Інтеграція різних видів виробництва і діяльності призвела до розвитку науки і культури, регіональної і міжнародної торгівлі, що стило позитивним чинником підвищення добробуту, збільшення кількості населення та зростання мегаполісів.
В сучасних урбанізованих мегаполісах можна виділити декілька підсистем - природну, соціальну та технологічну, що визначають особливість життєдіяльності людини у великих містах.
Одночасно з розвитком міст почав збільшуватися їх негативний вплив на біосферу. Кожне місто - це штучне середовище проживання, що має антропогенне походження, свої специфічні умови, своє співвідношення природного середовища (клімат, рельєф, фауна, флора) та технічних чинників (особливості промисловості, інфраструктуру, спосіб життя і ін.)
Людина, що живе нині, у сучасних урбанізованих мегаполісах, досить сильна і в той же час досить вразлива. Вона має захист від жари і холоду, запас їжі і води, сучасне медичне забезпечення, але природна опірність людського організму до інфекційних захворювань щорічно знижується. Природна опірність людини в урбанізованих містах змінюється штучними засобами захисту такими як антибіотики, продукти біотехнології, синтетичні вакцини. Під впливом урбанізації створюється людина зі штучними реакціями які постійно необхідно підтримувати та коректувати.
Раніше все це розглядалося як неминучий чинник ризику, як епізод на шляху технічного прогресу. На сьогодні вже не можна розглядати і враховувати тільки чинник ризику, потрібно враховувати ту небезпеку, що чинять на здоров'я людини крупні урбанізовані райони. Дані статистики вказують на те, що в цілому світі зростає кількість спадкових, хронічних захворювань, збільшується кількість неповноцінних дітей в крупних містах. Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж в малих містах чи селах. Такі хвороби, як рак легенів, у великих містах нині реєструється в два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергічними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах втричі вищий ніж у селищах.
Населення крупних сучасних міст відчуває на собі постійну шкідливу дію від забруднення атмосфери, від надмірного шуму, а для міст майбутнього ці проблеми набудуть ще більшої гостроти. Шумові, вібраційні навантаження, перенаселення, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів у великих містах стали причиною масових захворювань нервової системи (шумова хвороба, неврози, психічні хвороби), підвищеної смертності.
Мегаполіси споживають велику кількість води, одночасно забруднюючи її. Населення великих міст вже давно використовує воду набагато гіршої якості, ніж жителі сіл Останнім часом виявлено, що в більшості міст України якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищати величезні об'єми за браком відповідних технологій та коштів). Мегаполіси створюють свій мікроклімат, під ними і над ними змінюється фізичний стан атмосфери і фунтів
Незважаючи на вищезгадане дивним є те, що у всьому світі самі перенаселені, самі забруднені пиловими, шумовими, вібраційними, енергетичними чинниками крупні мегаполіси є такими, що дуже ваблять до
себе людей, тому населення в них зростає значно швидше ніж в інших регіонах.
Однією з найбільших проблем усіх міст світу, яка з кожним роком загострюється, є ресурсна проблема. Різко зменшуються такі вида природних ресурсів, як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні. Нині головним завданням є визначення шляхів стабілізації зростання міст, вдосконалення господарств природної зони; збільшення площ "зеленої зони" міст (парки, сквери, насадження уздовж доріг).
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |