1. Соціокультурна зумовленість філософії. 5 страница

організаційно-регулятивний аспект людської дійсності. Субстанціональною основою цивілізації є суть людини.

Термін цивілізація від лати. civil — цивільний, державний зявився в XVIII віці. Він був вжитий Мірабо в роботі Друг людей або трактат про народонаселення 1757р..

Важливу думку відносно специфіки цивілізації висловив І.Кант. Він зазначив, що цивілізація безжалісна до окремої людини, але одночасно представляє безперечний прогрес по відношенню до всього людського роду.

Але цивілізація — це не тільки система організації і управління, це і показник міри забезпечення можливостей здійснення індивідом, групою, класом своїх прав і свобод, а також умов виконання ними своїх обовязків.

Цивілізація характеризується рівнем розвитку демократії, залучення індивідів, маси до участі в рішенні насущних задач суспільного розвитку.

Міра цивілізованості суспільства виявляється не тільки в рівні розвитку виробництва, суспільних відносин, духовного життя суспільства, але і в мірі шанобливого відношення людини до людини, до суспільства, суспільства до людини особливо до жінки, до дітей, стариків, в забезпеченні захисту і реалізації особистих прав і свобод громадян. З сказаного можна зробити висновок, що цивілізація виникає на певному рівні розвитку суспільства на основі розвитку виробництва, суспільного розподілу праці, ускладнення соціальної структури суспільства і взаємовідносин між соціальними субєктами, розширення і поглиблення обміну між індивідами,

соціальними групами, класами, між суспільством і особистістю, між людиною і природою, тобто на основі диференціації у всіх сферах життя суспільства.

88. Традиції і новаторство в культурі.

Реальністю культури є й те, що вона виявляє себе істо рично. Поза історією говорити про розгортання культури неможливо.

Спадкоємність культури — це процес передачі куль турно-історичного досвіду. І в цьому вимірі спадкоємність є відтворенням, збереженням вічних цінностей шляхом пере осмислення їх у процесі творчості. Саме в спадкоємності як органічному поєднанні традиції і новаторства реалізується історичність культури, її самозбереження й саморозвиток. Культура як процес і результат суспільно-історичної діяль ності людини функціонує через органічне поєднання мину лого, сучасного і майбутнього. Культурна традиція — це процес використання культурних надбань у незмінному вигляді, зав дяки якому відбуваються накопичення і передача людського досвіду в історії, і кожне нове покоління людей може викори стовувати цей досвід, спираючись у своїй діяльності на ство рене своїми попередниками. Традиції — елементи соціальної і культурної спад щини, що передаються з покоління в покоління й зберіга ються в суспільстві протягом тривалого часу.

Нехтування традиціями порушує наступність у розвитку культури, призводить до втрат цінних досягнень людства. Традиція в культурі виступає певним типом відношення між послідовними стадіями культурного розвитку, коли старе переходить у нове і продуктивно працює у ньому. Традиція, яка перешкоджає подальшому розвиткові культури, поступово відживає себе і відходить у минуле, у забуття.

Різне співвідношення традицій і оновлення, новаторства в культурі дає підстави для поділу суспільств на традиційні і сучасні.

Отже, культура, з одного боку, характеризується смисловою впорядкованістю, стабільністю завдяки традиціям та спадкоємності, а з іншого — смисловою динамікою, вільним самовиявом, що є новаторством. Для гармонійного функціонування та розвитку, уникнення руйнацій культура має зберігати міру в поєднанні двох протилежних тенденцій — традицій і нова торства через органічний взаємозвязок свободи і відповідальності на принципах вищих духовних цінностей людяності, гуманізму.

89. Співвідношення національного і загальнолюдського у культурі.

У процесі розвитку самосвідомості людства у сьогоденні можна побачити, зокрема, дві тенденції.
Перша містить ідею про те, що у світі спостерігається процес денаціоналізації людства; що національна культура втрачає своє значення і набуває сили загальнолюдська, світова культура що стосуєтьстя України, то українська мова і шароварна культура, начебто, не є перспективними; що людство у

своєму еволюційному розвитку спрямовується до користування кількома найбільш демографічно поширеними мовами, що домінують у світовому інформаційному просторі.

Інша тенденція визначається у тому, що загальнолюдська культура має складатися з барвистої мозаїки національних культур. Різноманітність — це життя; одноманітність — смерть.

90. Поняття міжкультурної комунікації.

Поняття міжкультурна комунікація є похідною від понять культура та комунікація. Комунікація — це обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які в стані приймати інформацію, накопичувати її та ін.. А. Урсул

Комунікація — в широкому розумінні соціальне обєднання індивідів за допомогою мови та знаків, встановлені загальнозначимим набором знань для різноманітної цілеспрямованої діяльності. К.Черрі

В свою чергу, культура розглядається як загальна, універсальна для суспільстваетносу, нації система ціннісних орієнтацій, стереотипів свідомості та поведінки, форм спілкування та організації сумісної діяльності людей, які передаються з покоління в покоління.

Міжкультурна комунікація характеризується тим, що при зустрічі представників різних культур кожен з них діє у відповідність з культурними нормами. Класичне визначення дано у книзі Верещагіна та Костомарова Язык и культура, де міжкультурна комунікація розуміється як адекватне взаєморозуміння двох учасників комунікативного акту, які належать до різних національних культур.

Рівні між культурної комунікації

Міжособистий межличностный рівень комунікації

Міжкультурна комунікація у малих групах

Міжкультурна комунікація у великих групах

Етнічний рівень між локальними етносами, етномовними,

Національний рівень при наявності національної єдності.

Форми між культурної комунікації

Аккультурація як форма міжкультурної комунікації одночасно процес та результат взаємного впливу різних культур.

Культурна експансія як форма між культурної комунікації розширення сфери впливу домінуючої культури за першочергові межі чи державні границі.
Культурна дифузія як форма міжкультурної комунікації представляє взаємопроникнення культурних рис і комплексів

Культурний конфлікт як форма міжкультурної комунікації зіткнення субєктів культури

Дата добавления: 2015-11-04