во-технічний і виробничий потенціал і входить до числа країн-
грандів, виробників газових турбін і газотрубної техніки. Українські
газові турбіни та їхні розробники й виробники відомі в усьому
світі. До них виявляють великий інтерес.
Проте, зверніть увагу, інтерес різний - одні країни будують
на українських турбінах свої плани зміцнення й розвитку, другі -
(**120) Див.: Марцинковський А. Літак із XXІ століття. Голос України, 1994, 20 груд-
ня.
(**121) Див.: Король С. Розробник НЛО живе у Києві. Вечірній Київ, 1995, 17
серпня.
(**122) Див.: Менжуліна Л. Скільки можна про сало з самогоном? Адже є в Україні
дещо істотніше. - Голос України, 1995, 7 вересня.
(**123) Див.: Краснодемський В. Титан - метал міцний і прибутковий. Голос Ук-
раїни, 1994, 8 жовтня.
-47-
спостерігають і чекають загибелі своїх конкурентів(*124). Ось тут і
пригодиться міф, що в Україні немає своєї національної еліти.
Україна має також потужний науково-технічний і виробничий
потенціал по виробленню військової зброї. Добре відомі ракети
дніпропетровського заводу <Південмаш>. На міжнародний ринок
виходить Україна із стрілецькою зброєю(*125). Недавно відбулася пре-
зентація нового ракетного комплексу С-300, який не має аналогів
у світі. За деякими параметрами він переважає відомий амери-
канський комплекс <Петріот>. Новий ракетний комплекс розроб-
лено українськими фахівцями за участю російських колег(*126). Цей
ракетний комплекс закуповується США(*127), а продала не Україна, а
Росія.
Проте, це не перший і не єдиний випадок, коли українські
розробки продає її старший брат. В 1993 р. в Росії конкурс на
видобуток нафти на шельфі Охотського моря виграла американсь-
ка фірма на українській технології підводного зварювання труб,
яку розробив Інститут електрозварювання ім. Патона. Яскравим
прикладом того, що наш потенціал не використовується, є ство-
рення програми автомобілебудування. Виявилося, що у нас багато
творчих рук, лабораторій, які працювали на замовлення різних
фірм: ВАЗ, КамАЗ, навіть<Мерседес>. Але жодна з цих лабора-
торій не працювала на замовлення наших відомих автомобільних
фірм, організацій. Зараз у нас керівники навіть високого рівня,
переконані що ми не маємо високих технологій, що треба їх купу-
вати за кордоном (*128).
Зараз в Україні є багато технічних ідей, які потребують роз-
робки і здатні принести не тільки казкові прибутки, а й підняти
науково-технічний престиж України в очах світу. Україна буквально
перенасичена різного роду ком'ютерами. Іноземні фірми не скуп-
ляться на рекламу і похвальбу своїх виробів. Проте, всі ці іно-
земці, щедрі на рекламу фірми могли б залишитися далеко поза-
ду, якби в Україні вдалося налагодити виробництво комп'ютерно-
го модуля <Ю-55>. Варто нагадати, що Україна була однією з трьох
країн світу, де було виготовлено перший персональний комп'ю-
тер(*129). Чи знає, крім фахівців, хто-небудь про це.
До такого рівня відноситься ідея про створення силового аг-
регату легкового автомобіля <Хорт-1>, який дає змогу прискорити
еру електромобільного транспорту. При швидкості 60 і більше кіло-
метрів на годину силовий агрегат може одержувати важливі, не
(**124) Див.: Сорочан В. Два підходи до однієї проблеми. Голос України, 1995, 19
вересня.
(**125) Див.: Матяш В. Україна виходить на міжнародний зброярський ринок. Час-
Tіrne. 1995, 30 травня.
(**126) Голос України, 1995, 2 вересня.
(**127) Див.: Пашков А. Россия вооружает Америку. Известия, 1995, 14 апреля.
(**128) Див.: Павловський М. Для виходу з кризи маємо все. Голос України, 1994, 7
червня.
(**129) Див.: Михайлюта О. Проект <Тризуб>. Вечірній Київ, 1995, 27 липня.
-48-
досліджувані досі ні в Америці, ні в Японії функціональні можли-
вості. Можна сказати, він їх розкриває(*130).
Третя ідея в проекті <Тризуб> - це найсвіжіша і найважливі-
ша ідея. Мова йде про Геліоелектростанції (ГелЕС). Ці станції -
альтернатива усім існуючим електростанціям(*131).
Цей далеко неповний перелік ідей і готових розробок укра-
їнських вчених, винахідників, дослідників тощо, які поки що не
знайшли раціонального використання, не навіває будь-якого оп-
тимізму. Проте, особливим песимізмом проникнуте інтерв'ю з та-
лановитим вченим Віктором Кулішем. Його розробки в сфері елек-
тромагнітних імпульсів (ЕМІ) виконані на такому рівні, якого світ
ще не знає. У своєму інтерв'ю. В. Куліш згадує ще одного талано-
витого, проте сумної долі, вченого Ігоря Олександровича Береж-
ного. Надзвичайно великої ваги розробки В. Куліша в Україні нікого
не зацікавили. Пригнічений холодною байдужістю чиновників,
Віктор Куліш змушений був заявити про свій відхід вад подальшої
розробки поза будь-яким сумнівом перспективної теми.
Наведений перелік ідей і розробок свідчить, з одного боку,
про невичерпність такого джерела державного багатства, як інте-
лектуальна діяльність, а з другого- про непробивну стіну холод-
ної чиновної байдужості до проблем, від розв'язання яких зале-
жить доля України. Поки не буде встановлена відповідальність
чиновників за долю тієї чи іншої справи, до тих пір в державі не
буде належного порядку. Зараз в Україні склалося таке становище
з проблемами науково-технічного прогресу, що буцімто ці про-
блеми нічого не варті і тому вони в державі нікого не цікавлять.
В державі багато органів, які мають нібито займатися пробле-
мами науково-технічного прогресу. Але жоден з них не несе най-
меншої відповідальності за стан справ. В Україні ніхто не знає, що
ми маємо в галузі науково-технічних та інших досягнень, як вони
використовуються і чи взагалі використовуються. Між тим Украї-
на від цього втрачає надзвичайно багато і не тільки у виразі гро-
шових сум чи інших прибутків. В людей наполегливо і цілеспря-
мовано убивають творче натхнення.
Як же використовується цей творчий потенціал в Україні?
Сказати, що він використовується недостатньо, не раціонально,
невміло, то нічого не сказати. Організацією використання твор-
чих здобутків в Україні ніхто не займається, ця робота пушена на
самоплив. Якогось спрямовуючого начала в ній не помітно. Саме
тому науково-технічний, духовний і творчий потенціал України
розвалюється, у здобутті науково-технічних досягнень ніхто не за-
цікавлений. Проте, це стосується не лише науково-технічної твор-
чості, а будь-якої іншої.
Автори літературних, наукових чи мистецьких творів мають
самі піклуватися за їх використання, якщо вони бажають, щоб їх
(**130) Див.: Там же.
(**131) Див.: Там же.
-49-
твори побачили світ. Про це писалося вже дуже багато і тому по-
вторюватися нема чого. Бо якщо для видання дешевої бульварної
літератури сумнівного змісту є папір, кошти і відповідна матері-
альна база, а для видання навчальної, художньої, наукової та іншої
необхідної літератури немає ні коштів, ні паперу, ні останнього
необхідного, то вочевидь в такій ситуації винні не творці, які буцім-
то створюють не те, що користується попитом. І це діється при
прямому потуранні нашої держави.
Ще складніш справа з науково-технічними досягненнями. Різко
падає творча активність винахідників, раціоналізаторів тощо(*132).
Держпатент України скромно замовчує результати винахідницької
діяльності за минулі роки. Офіційних повідомлень з цього при-
воду не публікує. Рада товариства винахідників, раціоналізато-
рів України опублікувала у своїй постанові деякі узагальнені дані.
В минулому 1994 році в Україні використано всього 1953 винахо-
ди. В технічній творчості взяли участь лише 80,7 тисяч чоловік,
що майже наполовину менше, ніж у 1993 р. Різко знизилась кількість
використаних винаходів. В порівнянні з 1993 р. їх кількість змен-
шилась в 3,1 рази(*133).
Постійно знижується продаж ліцензій за кордон. За станом на
1 січня 1994 р. за кордоном діяло всього 174 патенти на винаходи,
авторами яких були доктори наук України(*134). Це ще зовсім не оз-
начає, що зазначені винаходи будуть там використані і принесуть
прибуток. Ліцензії на право використання винаходів, куплені за
кордоном, використовуються не раціонально. Так, на придбання
таких ліцензій витрачено 383,8 мільйонів крб. за цінами до інфляції,
а прибуток віл їх використання всього лише 85,3 млн. крб(*135).
Лише один приклад використання іноземних ліцензій. За
міжнародною програмою <ТАСІС> із розвитку сільського госпо-
дарства на Луганщині до облплемоб'єднання надійшло три з по-
ловиною тисячі спермодоз елітних іспанських биків - щоб розво-
дити рогате потомство поліпшеної породи. Однак в управлінні
сільського господарства мають, схоже, тореадорський хист і успі-
шно перемагають биків. Безплатний іспанський дарунок вартістю
45 мільярдів карбованців пролежав без діла три місяці, потім зале-
жалий товар послали на експертизу, де забракували 560 доз, у тому
числі і від кращого бика Іспанії. В результаті тими дозами, що
залишилося, запліднено...три корови. Мабуть, тому, шо спермо-
дози дісталися безплатно.
Спад промислового виробництва, нестабільна фінансова по-
літика негативно вплинули на винахідницьку й раціоналізаторську
(**132) Див.: Арист Л. Подолаємо кризу з допомогою винахідників. Голос України,
1994, 5 липня.
(**133) Див.: Інновація, 1995, № 5-8. с. 11.
(**134) Див.: Прудка Н. У кого патент на наших вчених. Триває процес втрати нау-
кового потенціалу України. Вечірній Київ, 1995, 4 січня.
(**135) Див.: Андрощук Г. Україна на ринку ліцензій. Урядовий кур'єр, 1993, 9
вересня.
-50-
діяльність і, як наслідок, різко знизилась (на 20 відсотків) кількість
підприємств і організацій, що займалися впровадженням ново-
введень, значно скоротилася кількість підприємств та організацій,
які використовували раціоналізаторські пропозиції та винаходи.
Спостерігається спад творчої активності винахідників і раціоналі-
заторів(*136).
Між тим Японія, досягла таких відчутних успіхів у розвитку
своєї економіки тільки завдяки піднесенню активності творчої
діяльності свого народу. У кращі часи Радянського Союзу до тод-
ішнього Держкомвинаходів надходило біля 200 тисяч заявок на
винаходи, а в Японії приблизно у 2 рази більше. Сьогодні Японія
менше займається власним виробництвом, а головна увага зверну-
та на генерування і продаж нових ідей. Виробництво, власне ка-
жучи, винесено за межі власної території Японії(*137).
За радянських часів від України до Держкомвинаходів СРСР
надходило більше 30 тисяч заявок. В 1994 році Держпатент Украї-
ни розглянув лише 6 тисяч заявок на одержання патентів на вина-
ходи, в тому числі понад 1000 заявок від заявників-іноземців, а
також близько 10000 заявок на видачу свідоцтв на знаки для то-
варів і послуг, в тому числі понад 7000 від іноземних заявників. Не
важко порівняти ці дані і зробити висновок, який буде аж занадто
песимістичним. Навіть зараз кожний четвертий винахід реєструєть-
ся в Росії. До цього спонукають кращі економічні та фінансові
умови (*138).
Проте, узаконений грабунок промислової власності України
готує Держпатент України. За його поданням у Верховній Раді
України готується ратифікація угоди про створення євроазійсько-
го патентного простору. На думку незалежних експертів, це зав-
дасть непоправної шкоди національним інтересам України. Ця
шкода буде багатогранною. Вона почнеться з перерозподілу інве-
стицій, що будуть спрямовуватися на наукоємні виробництва у
Москву, а закінчиться повною втратою Україною своєї економіч-
ної незалежності. Бо хто не має інтелектуальної незалежності, той
не може мати економічної. Ратифікація зазначеної угоди саме на
це спрямована. Хоча Євразійська патентна конвенція претензійне
називається євразійською, в ній марно шукати розвинені євро-
пейські чи азіатські держави. Вона розрахована тільки на СНД, а
підписали її далеко не всі. Туркменія і Узбекістан поки що не
підписали. Проте Україна прикрасила цю Конвенцію своїм підпи-
сом. Чи принесе Україні ратифікація угоди про створення Євраз-
ійської патентної конвенції які-небудь вигоди, чи, навпаки, при-
веде до втрати своєї незалежності?
(**136) Див.: Яблонський В. Наука, закони і дійсність. Голос України, 1995, 22 бе-
резня.
(**137) Див.: Микитюк Л. Ми вибираємо, нас вибирають. Голос України, 1995, 7
квітня.
(**138) Див.: Нагорнюк С. Кожний четвертий - у Росію. Голос України, 1994, 24
червня.
-51-
На нашу переконаність, створення єдиного патентного про-
стору в рамках України - це втрата її політичної, економічної та
іншої незалежності. Як уже не раз підкреслювалось, держава, яка
не має своєї інтелектуальної незалежності, не може мати ніякої
іншої незалежності, вона не може бути по-справжньому суверен-
ною. Раніше наведеними прикладами ми намагалися довести цю
істину, яку стверджує світовий досвід.
Передусім, Україна втратить свої найкращі науково-технічні
досягнення, оскільки вони стануть надбанням Росії, а не України.
Отже, Україна втрачає значну частину свого інтелектуального ба-
гатства. Але це не просто багатство, це ще й втрачена вигода, ос-
кільки Україна позбавляється дуже цінного товару на міжнарод-
ному ринку - інтелектуального товару, а, отже, відчутних при-
бутків від реалізації цього товару.
Крім того, Україна втрачає значні суми віл втрати збору за
надання патентних послуг, оскільки ці послуги будуть надаватися
Москвою. А ці суми не такі вже й малі. За даними Держпатенту за
1994 рік збори за надання юридичне значимих послуг склали у
грошовому виразі понад 600 мільярдів карбованців. На утримання
ж самого Держпатенту держава витратила всього лише 8,6 мільяр-
да карбованців(*139). Різниця пішла до державного бюджету. При вход-
женні України до єдиного патентного простору це джерело попов-
нення бюджету буде також втрачено.
Безумовно, створення єдиного патентного простору має свої
безсумнівні переваги, про які не умовкають його прихильники(*140).
Але вони ніщо в порівнянні з утратою Україною своєї інтелекту-
альної незалежності. Треба відзначити й таке, що ратифікація
Конвенції призведе не тільки до руйнації власної патентної систе-
ми (з фінансових причин), а й до істотних збитків. Подання зая-
вок винахідникам з України безпосередньо до Європатенту без
санкції Держпатенту України веде до втрати на макроекономічно-
му рівні контролю за напрямами й тенденціями науково-техніч-
ного прогресу в країні, знизить можливості впливу на власну еко-
номіку, а також створить труднощі у сфері охорони державних
таємниць. Конвенція носить явно дискредитаційний характер(*141).
Продовжується пряме розкрадання нашого інтелектуального
багатства. Центр уваги іноземних розвідок переключився на про-
мислове шпигунство. Як тільки десь появились ознаки цінної ідеї,
вона майже офіційно закуповується на корню. Укладаються
<вигідні> як за наших мірок договори, за якими за мізерну плату
(до 100 дол. США) вимагають передачі їм усіх одержаних дослід-
ником результатів. Спеціальні центри, фінансовані спецслужба-
(**139) Див, Глухівський Л. Про ще один суспільний простір для України (До рати-
фікації Європейської патентної конвенції). Голос України, 1995, 6 червня.
(**140) Див.: Козлюк Г., Григорчук Ж. Захищаючи інтелект. Голос України, 1994,
29 вересня.
(**141) Див.: Глухівський Л. Згадувана праця.
-52-
ми, діють за добре продуманою тактикою і стратегією. За виснов-
ками одного із зарубіжних аналітиків, <вивезення> вчених з Украї-
ни буде справжнім крахом для неї і ніколи не дасть їй змоги на-
близитися до рівня західної Європи. Зазначені центри мають своїм
завданням визначення розробок, що можуть мати інтерес для іно-
земних фірм, встановлення контактів, спільних підприємств, екс-
пертну оцінку щодо можливості використання технологій на рин-
ку тієї чи іншої держави, отримання усієї документації, доопра-
цювання зазначених розробок і доведення їх до відповідних
кондицій і впровадження в промисловість, зрозуміло не України.
Україна фактично витісняється з міжнародного ринку сучасних
технологій, обладнання і техніки, шо уже набуває політичного ас-
пекту. Може, нарешті, пора зрозуміти, що нам є що втрачати(*142).
Парадокс полягає ще й в тому, що в Україні після усіх пер-
турбацій зараз ніхто не може сказати, який науковий чи науково-
технічний доробок ми маємо. Ніхто не розібрався, що потрібне
самій Україні, а що можна з вигодою продати в інтересах держави.
Проте, що ми маємо у цій сфері, добре знають іноземні гості.
Голова Верховної Ради України О. Мороз, виступаючи перед вче-
ними Харкова, сказав про два почуття: гордості за те, що створено
вченими, і провини - за те, що могутній потенціал не використо-
вується. <Потрібно зробити ревізію наукового заділу, визначити
напрями прориву, зробити все, щоб жила українська наука>(*143).
Президент України також визнав, що <наша Вітчизна має своїх
пророків, і нічого їх шукати у далекому чи близькому зарубіжжі>(*144).
Залишається не тільки констатувати те, що є, а й докласти, на-
решті, зусиль, щоб те, що маємо, запрацювало в інтересах народу
України. Поки що все залишається по-старому.
В пресі повідомлялось, що в Україні налагоджено монетне ви-
робництво. Проте, належна якість монет не може бути забезпече-
на через відсутність відпалювальних печей з регульованим газо-
вим середовищем, які не виробляються в Україні та країнах СНД.
Кабінет міністрів України вирішує питання про надання півтора
мільйона німецьких марок для придбання цього обладнання в
Німеччині(*145).
Група авторів на чолі з академіком НАН України А. К.
Шидловським повідомляє газету, що необхідне обладнання для
технологічного процесу відпалювання металевої стрічки вироб-
ляється в Україні. Спеціалісти Інституту електродинаміки НАН
(**142) Див.: Сафонова Л. Все на продаж. Голос України, 1994 р. 20 липня; Оніпко
О.) Кунцевич В., Сосенко П., Лановий В., <Інтелект України> - шанс для
держави.
(**143) Див.: Косий М., Правденко С. - Коли стає холодно - притуліться один до
одного. Голос України, 1995, 23 січня.
(**144) Див.: Абліцов В. Наша Вітчизна має своїх пророків. Голос України, 1995, 18
квітня.
(**145) Див.: Прудка Н. В Україні налагоджено монетне виробництво. Вечірній Київ,
1994, 12 травня.
-53-
України вже на протязі 15 (п'ятнадцяти) років виробляють індук-
тори для відпалювання металевої стрічки(*146).
Ще однією досить серйозною перепоною в активізації техніч-
ної творчості і у використанні її результатів є (дуже влучно назва-
ний журналістами) науково-технічний рекет. Він полягає в тому,
що особи, від яких в тій чи іншій мірі залежить доля винаходу чи
іншого технічного рішення, ставлять автору рішення умову - або
включай мене в співавтори, або пропозиція не піде. Таких при-
кладів можна навести досить багато - хвороба досить поширена.
Ці люди (якщо їх можна назвати людьми) керуються одним -
побільше здерти з самого винахідника у свою кишеню. Більше їх
нічого не цікавить - ні інтереси держави, ні науково-технічний
прогрес, ні то ні інше. Я - співавтор, або пропозиція твоя нікуди
не піде. Умовою може бути не тільки співавторство, а й інші осо-
бисті чи корпоративні інтереси. Ці людці знайдуть свій інтерес
скрізь.
Чинне законодавство про промислову власність не містить
досить ефективних норм, які б стояли на перепоні таким рекети-
рам. Вести з ними боротьбу дуже складно, але необхідно. Дуже
шкода, що прикладом такого науково-технічного рекетирства став
Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона(*147).
Як ставиться держава до негараздів в сфері інтелектуальної
творчості) в тому числі науково-технічної? Найкраще це ставлен-
ня висловив заступник директора Науково-дослідного центру па-
тентної експертизи пан С. Новіков. Він пише: <Майбутній патен-
товласник, тобто заявник, має чітко усвідомлювати, що одержан-
ня патенту - це насамперед його власна справа. І якщо всі права
і прибутки матиме він сам, то і весь клопіт і витрати, пов'язані з
одержанням патенту, також припадають на його долю. На якусь
окрему спеціальну допомогу з боку патентного відомства чи дер-
жави йому, як правило, розраховувати не слід>(*148). Отак, не більше,
і не менш. Державі в особі Держпатенту України немає ніякого
діла до справ винахідників і винахідництва. Це справа самих ви-
нахідників.
Чи можна визнати державу зацікавленою у розвитку винахід-
ництва при такому ставленні? Вочевидь, що ні. І справа не тільки
в тому, що якийсь там чиновник зробив таку заяву. Справа в тому,
що все чинне законодавство про промислову власність пронизане
саме цією ідеєю. Воно має своєю метою як можна більше обмежи-
ти надходження заявок до Держпатенту і якомога більше зідрати із
(**146) Див.: Шидловський А.К.., Ращепкін А.П., Ісаков В.М., Крутилін В.О., Плу-
гатор О.П. Не шукайте за кордоном те, що є у нас дома. Вечірній Київ, 1994,
26 травня.
(**147) Див.: Максимович Б.. Скачко Ю., Пустовіт Ю. Вовча зграя, або науково-
технічний рекет проти науково-технічної революції. Вечірній Київ, 1994, 22
січня,
(**148) Новіков С. Кому і навіщо потрібен патент на винахід. Інновація, 1995, №5-
8, с. 15.
-54-
заявників різного роду зборів. Слід відзначити, що в цьому Держ-
патент досяг неабияких успіхів.
Із викладеного напрошуються певні висновки:
1. Для того, щоб найскоріше вивести Україну із кризового ста-
ну, необхідно невідкладно проголосити пріоритетним напрямом
державної діяльності прискорення науково-технічного прогресу в
Україні. Це лозунг радянської влади. Але він не втратив своєї ак-
туальності і сьогодні, бо одним із самих головних факторів, які
можуть сприяти виведенню України із кризового стану, є розви-
ток науки і техніки та раціональне використання їх результатів га
інших науково-технічних досягнень. В програмних доповідях ке-
рівників нашої держави про необхідність прискореного розвитку
науки, техніки та інших видів інтелектуальної діяльності або зовсім
не згадується, або згадується як про щось другорядне. Тим більше,
ці проблеми не проголошуються пріоритетними, їм не приділяється
належна увага з боку держави. Між тим, науку в усьому світі уже
давно визнано за не лише важливу, а й високорентабельну галузь(*149).
Україна має не лише багаті природні ресурси, а й володіє вагомим
науково-технічним потенціалом, і саме він може вивести країну із
кризового стану(*150).
2. В Україні жоден державний орган не знає її науково-техніч-
ного потенціалу, із чого він складається і як його раціонально
використати. Тому передусім треба визначити такий орган дер-
жавного управління, який мав би опікуватися проблемами інте-
лектуальної, а перш за все, науково-технічної творчості. Таким
органом, на нашу думку мав би стати Державний комітет України
з науки, техніки, промислової політики.
3. Основним завданням згаданого Комітету має стати вироб-
лення чіткої державної політики у сфері науки, техніки і народно-
го господарства. Необхідно розробити і прийняти ефективну пра-
вову організацію виявлення, обліку та використання усіх наявних
науково-технічних досягнень. Державна реєстрація винаходів, ко-
рисних моделей, промислових зразків тощо, безумовно, доцільна,
і її треба зберегти. Але ця реєстрація далеко не повна і вона не
охоплює усіх науково-технічних досягнень. Науково-технічні роз-
робки на основі винаходів, корисних моделей, промислових зразків
тощо, власне кажучи, ніде не реєструються. Інформація про них
поставлена погано, і часто споживачі шукають за кордоном те, що
самі маємо, про що не раз повідомляла наша преса, говорили ке-
рівники держави. Патентна інформація не налагоджена.
4. Необхідна не просто державна реєстрація усіх науково-тех-
нічних досягнень, а й визначення найбільш цінних серед них,
шляхів і способів їх використання. Причому, це має бути не <впро-
вадження>, а саме пропозиції до використання фізичними і юри-
(**149) Див.; Семиноженко В., Бар'яхтар В. Наука: бути чи не бути?
(**150) Див.: Яблонський В. Наука, закони і дійсність. Голос України, 1995, 22 бе-
резня.
-55-
дичними особами незалежно від форм власності на комерційній
основі.
5. Чинне законодавство про інтелектуальну власність не містить
норм, які визначали б правові форми державного стимулювання
науково-технічної творчості. Держава й тут йде визначеним шля-
хом - ніяка творчість й не цікавить. Хто хоче творити, то хай собі
творить - державі до цього діла нема. Державні форми стимулю-
вання відомі усім розвинутим країнам, бо там розуміють значення
творчості для розвитку й держави. Мають бути розроблені матер-
іальні і моральні правові форми державного стимулювання, які
закликали 6 і надихали б трудящих на створення і використання
найновіших науково-технічних досягнень. Таке стимулювання має
поширюватися не тільки на авторів, творців будь-яких науково-
технічних досягнень, а й тих фізичних і юридичних осіб незалеж-
но від форм власності, які активно використовують або не менш
активно сприяють використанню зазначених результатів інтелек-
туальної творчості. Для авторів будь-якої науково-технічної про-
позиції має діяти відомий у всьому світі <принцип банана>, за
яким будь-яка пропозиція, незалежно від й цінності, має бути ви-
нагороджена.
6. Стимулювання інтелектуальної творчості може виражатися
також у вигляді звільнення заявників від встановлених зборів. Мова
йде не про всіх заявників, а лише про заявників-індивідуалів, які
не працюють або створили ту чи іншу пропозицію не у зв'язку з
працею по найму. Таких заявників небагато - відсотків 5-10 віл їх
загальної кількості. Із цього числа в усякому разі мають бути
звільнені ті заявники, які передають свої досягнення Фонду вина-
ходів України. Варто було б звільнити від сплати зборів також
деяких інших заявників. Взагалі стягнення зборів з заявників за
надані їм юридичне значимі послуги не варто розглядати як одно
із джерел поповнення державного бюджету. Коли держава прагне
поправити свої фінансові справи за рахунок стягнення зборів із
заявників, то це далеко не кращий стимул для розгортання інте-
лектуальної діяльності. Скоріше, навпаки.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |