Q - кількість товарів, пропонована на ринку.
20) Загалом причини інфляції можуть бути зовнішніми та внутрішніми.
Зовнішні причини інфляції такі: а) зростання цін на світових ринках; б) скорочення грошових надходжень від зовнішньої торгівлі; в) від’ємне сальдо зовнішньо-торговельного балансу. Внутрішні причини інфляції такі: а) запровадження нерозмінних на золото паперових (неповноцінних) грошей; б) розбалансованість економіки держави; в) монополія держави на грошову емісію; г) монопольне положення великих виробників та встановлення ними монопольно високих цін на ринку; д) запровадження непомірно високих податків та відсоткових ставок за кредит.
Причиною інфляції може бути також перевищення попиту над пропозицією та відставання попиту від пропозиції. Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту, а відставання попиту від пропозиції викликає інфляцію витрат або пропозиції.
До інших основних причин інфляції в Україні можна віднести:
— диспропорцію внутрішніх і світових цін; — високу монополізацію економіки;
— тиск зовнішнього боргу на державний бюджет. Останнє звужувало маневреність валютними ресурсами держави; — несприятливий інвестиційний клімат і спрямування вільного капіталу у спекулятивний бізнес; — слабка економічна компетентність керівників вищих органів влади.
Інфляція — знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми товарних цін, що виявляється у їх зростанні. Знецінення грошей відбувається стосовно товарів, іноземної валюти і золота. Але не завжди зростання цін є інфляцією, наприклад, якщо ціни зростають унаслідок збільшення вартості сировини, електроенергії, що призводить до збільшення витрат виробництва, вартості товарів.
Основними показниками інфляції є рівень зростання цін, який, у свою чергу, вимірюється індексом цін. Так, при зростанні цін у 100 разів в Україні в 1993 р. індекс цін становив 10 000%. Індекс цін визначається відношенням поточних цін до цін базисного рівня (за який беруть рівень цін у певному році попереднього періоду у відсотках (множиться на 100%).
Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету.
Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.
Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади.Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.
21) Сучасний ринок — сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами підприємств, фірм та компаній і державою з приводу купівлі товарів і послуг у сфері обміну та механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.. У промислово розвинутих країнах цивілізований характер ринку визнається перш за все широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформативністю керівників господарських структур на всіх рівнях та правовою свободою економічної діяльності людини.
Структура ринку — сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, а також світового ринку та його окремих регіонів і взаємодія між ними.
В сучасній економічній літературі структура ринку визначається як сукупність різних видів і типів ринкових утворень, які тісно взаємопов'язані і постійно взаємодіють між собою.
За об'єктами обміну розрізняють ринки товарів, послуг, капіталів, цінних паперів, праці, валютний, ринок інформації і науково-технічних розробок. В умовах все більшого залучення у виробничий процес науково-технічних досягнень зростає значення ринку інформації і науково-технічних розробок. Його складові -ринок інновацій, винаходів; ринок інформаційного продукту, ринок продукту творчої праці.
Деякі економісти залежно від об'єкта ринкових відносин виділяють наступні три групи ринків: товарні, фінансові і ринки праці. У кожній з них виділяють відповідні спеціалізовані ринки. До першої групи відносяться споживчий ринок, ринок матеріальних ресурсів, ринок виробничих товарів, інформаційний ринок та ринок науково-технічних розробок; до другої - інноваційний, короткострокових позик, цінних паперів і валютний ринки; до третьої - ринки робочої сили різного рівня кваліфікації і ринки по окремих спеціальностях.
У просторовому розрізі виділяються місцевий (локальний) ринок, який обмежується одним або декількома районами країни; національний ринок, що охоплює всю національну територію; регіональний по групі країн; всесвітній, або, світовий ринок, що включає всі країни світу.
За механізмом функціонування розрізняють:
- вільний ринок, що діє на основі вільної конкуренції незалежних товаровиробників;
- монополізований ринок, де умови виробництва та обігу визначає група монополій, між якими зберігається монополістична конкуренція;
- державно-регульований ринок, де важлива роль належить державі, яка використовує економічні інструменти дії.
Іноді виділяють планово-регульований ринок, де провідна роль в забезпеченні основних пропорцій виробництва та обміну належить плану, існує централізоване планування і регулювання ціноутворення, фінансово-кредитного і грошового обігу.
За механізмом функціонування розрізняють ринки досконалої та недосконалої конкуренції. Ринок досконалої конкуренції є саморегульованою системою ринкових відносин. До ринків недосконалої конкуренції відносяться монополізовані та регульовані ринки.
Відповідно до чинного законодавства розрізняють легальний, або офіційний ринок і нелегальний, тіньовий ринок.
За ступенем насичення виділяють рівноважний ринок, на якому попит та пропозиція приблизно співпадають, дефіцитний ринок, де попит перевищує пропозицію; надмірний ринок, коли пропозиція перевищує попит.
Кожний із перелічених складових елементів структури ринку здатний функціонувати в так званому автономному режимі, а всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні і розвитку. Порушення цього взаємозв'язку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринкового середовища.
22) Ри́нок — місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару.
Етапи формування: 1) класичний вільний ринок(до сер.ІХХ). 2) регульований ринок (сер. ІХХ – 50р ХХр). 2) соціально орієнтований ринок.
Cистемному визначенню сутності ринку сприяє з'ясування його функцій:
Ціноутворююча функція. Вона забезпечує остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізацію, перетворення продукту праці на товар.
Відтворювальна функція. Її виконання забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення (зокрема, зв'язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку. З допомогою цієї функції здійснюється оборот сукупного суспільного продукту та його складових частин.
Спонукаюча функція. Змістом функції є заохочення виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей.
Регулююча функція. Вона чинить регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, сприяє приведенню у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадження і споживання та інших пропорцій. Внаслідок цього ринок не знає дефіциту, товарного голоду та інших негативних явищ, властивих командно-адміністративній системі.
Контролююча функція. Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін є основним завданням функції.
Функція посилення конкуренції. Її виконання сприяє активній конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства.
Функція санації. Вона передбачає очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно послаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний характер економіки.
Інформаційна функція. Її основним змістом є забезпечення постійної наявності таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності.
23) У сучасній економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури". Розглянемо деякі з них. Під інфраструктурою товарного ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних організаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринкової економіки.
Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів. /////Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.
Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.
Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.
Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства.Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.
Отже, ринкова інфраструктура – це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому.
Рівень розвитку соціальної інфраструктури характеризує соціальну спрямованість сфер діяльності економіки, створює передумови для економії часу і таким чином сприяє підвищенню продуктивності праці. Соціальна інфраструктура має вплив на відтворення робочої сили через формування фізичних та інтелектуальних здібностей до праці, створюючи умови для підвищення рівня освіти, кваліфікації, культури, покращення умов праці побуту, організацією відпочинку.
Отже, рівень розвитку галузей соціальної інфраструктури стає одним з показників ефективності економічного розвитку. Чим він вищий, тим більше матеріальних, трудових і фінансових ресурсів виділяється на забезпечення соціальних потреб.
Соціальна інфраструктура також пов’язана з формами розподілу суспільного продукту. Розподіл, будучи передумовою споживання, і є визначальним у виробництві. Особливо зростає його роль у період трансформації економіки.
Ринкова інфраструктура виконує такі функції:
1) організаційне оформлення ринкових відносин; 2) полегшення реалізації інтересів учасників ринкових відносин; 3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їх роботи; 4) полегшення форм юридичного і економічного контролю державного і громадського регулювання ринкових відносин.
24) Попит – бажання покупця купити товар. Це представлена на ринку потреба в товарі при певній ціні за його одиницю.
Якщо всі ці фактори крім ціні даного товару зафіксувати на певному незмінному рівні то отримаємо таку ф-ціональну залежність: Qд=f(p). Qд – обсяг попиту на товар, мак.кількість товару що куплять. Р – Ціна одиниці товару. Чим більша Р тим менший Qд.
Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд,
розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори: 1)величина доходу покупців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за
необхідне мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилетита ін.), який можна використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари(дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібнихсорочок. До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування,зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема,допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).
Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні
економісти сформулювали закон попиту.
ЗАКОН ПОПИТУ – за незмінюваності всіх ішних параметрів зростання ціни на товар викликає зменшення величини попиту на нього і навпаки.
При зростання попиту на товар(вплив на цінових факторів) крива попиту переміщується праворуч(зростає), а при зниженні ліворуч(зменшення). Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію
цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають
споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу
знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше
задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції),
споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.
На переміщення кривої попиту впливають: 1) ціни інших товарів, якщо вони є замінниками даного товару(субститути) або доповнюють його(компоненти). 2) доходи споживачів, 3) смаки і вподобання. 4) очікування покупців.
25) Пропозиція – бажання продати товар. Це кі-сть товару яка може бути виготовлена і запропонована до продажу в певний час і при певній ціні за його одиницю.
Фактори які впливають на пропозицію:
1) ціна товару, 2) ціни інших товарів які є ресурсами для виготовлення даного товару. 3)застосування технології. 4) податки і дотації виробникові.
Якщо всі фактори зафіксувати на одному рівні то отримаємо таку залежність: Qs=f(p)
QS – обсяг пропозиції(кі-сть товару яка може бути продана при певній ціні.) (менша ціна, менша пропозиція на даний товар)
Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний згідно з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.
Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості (див. Крива виробничих можливостей), стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.
Закон пропозиції – між рівнем ціни і обсягом пропозиції існує прямо пропорційна залежність за незмінюваність всіх інших параметрів.
26) При наявності конкуренції на ринку існує велика кількість як покупців, так і продавців, і кожен з них планує свою діяльність незалежно від інших суб'єктів ринку. Коли ж вони зустрічаються для купівлі-продажу, то може виявитися, що багато з них не в стані реалізувати свої бажання. Наприклад, якщо кількість благ, які споживачі планують купити, перевищує кількість благ, котрі виробники бажають продати за існуючою ціною, то частина покупців' змушена буде змінювати свої плани.
Звичайно, можлива така ситуація, коли при певній ціні кількість благ, запропонованих виробниками для продажу, дорівнює тій кількості благ, яку споживачі бажають купити за певною ціною, тобто плани виробників та споживачів співпадають і їх не потрібно змінювати. В цьому випадку економісти кажуть, що ринок перебуває в стані рівноваги. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги.Qd=Qs
У результаті взаємодії попиту, пропозиції та конкуренції встановлюється ринкова ціна, яка урівноважує обсяг пропозиції і обсяг попиту. Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.
Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців.
Автором теорії загальної рівноваги є відомий щвейцарський економіст Леон Вальрас, професор Лозанського університету.Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Л.Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції та попиту.
27) Згідно закону попиту споживачі при зниженні ціни будуть більше кі-сть товару, однак зміна попиту на різні товари при однаковій змінні ціни буде різною.
Ступінь зміни попиту під впливом зміни ціни наз. ЦІНОВОЮ ЕЛАСТИЧНІСТЮ ПОПИТУ. Всі товари умовно ділять на: еластична- товари зміна ціни на які викликає більш відносні(більші) зміни попиту на них(предмети розкоші). Нееластичні – ті попит на які мало реагує на зміну ціни.
Ступінь цінової еластичності попиту визнач. коеф. еластичності ціни: Ed=(% ∆D (%зміни попиту))/(%∆P(%зміни ціни)) Ед= (Зміна величини попиту)/(початковий попит) ∶ (зміна ціни)/(початкова ціна)= (Д1-Д2)/Д1 ∶ (Р1-Р2)/Р1
Ед > 1 (попит еластичний), <1 (нееластичний), =1 (одиничний)
Еластичність попиту за ціною визнач.такими чинниками: 1) замінність товару(чим бульше замінників має товар тим вища еласт.на нього) 2) питома вага доходів споживача 3) життєва потрібність товару. 4) час реалізації і використання товару.
ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПРОПОЗИЦІЇ – ступінь реагування продавців на зміну ціни.
Коеф.цінової еластичності: Es= (% ∆S)/(%∆P)
Фактори що впривають на цю еластичність: 1) час ___миттєвий(пропозиція абсолютно нееластична) ___короткостроковий(пропозиція має назьку еластичність) ___довгостроковий(достатньо еластична) 2) вартість розшир.вироб-ва. 3) можливості і вартість зберіг продукту 4) взаємозамінність ресурсів на вир-ві.
Взаємозв*язак між еластичністю попиту і пропозиції розкриває. Закон попиту і пропозиції: згідно з ним пропозиція формує попит через асортимент виготов. товарів і запропонованих послуг та їх ціни, а попит визначає обсяг і структури пропозиції впливаючи при цьому на вир-ві.
28) Монополія - це окремі крупні підприємства, обєднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і займають монопольне становище на ринку.
Причини виникненні монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.
1) Централізація виробництва – це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).
2) Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Наприклад: утворення акціонерних компаній.
3) Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).
4) Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил.
5) Кризові явища в економіці.
Спираючись на різні причини виникнення монополії, можна звести її до трьох основних форм: природна, адміністративна, економічна.
Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин.
По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана (скажімо, у енергозабезпеченні, метрополітені). По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості.
Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного роду діяльності.
Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.
У наукових працях і підручниках визначають такі основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни.
Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.
Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.
Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.
Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.
29) Конкуренція - органічний елемент ринку. Поза ринком практично неможлива здорова економічна конкуренція, а без використання й розвитку механізму конкуренції неможливі ринкова рівновага і повноцінний ринок. Конкуренте господарювання є ефективним організатором виробництва, найбільш дійовим механізмом відтворення рівноваги. Конкуренція являє собою відносини між товаровиробниками з приводу одержання максимальних прибутків на основі розумного ризику та підприємливості.
Формами вияву економічного закону конкуренції є боротьба за виживання, одержання місця на ринку, привернення уваги споживачів до своєї продукції. Формами цієї боротьби є удосконалення виробництва завдяки досягненням науково - технічного прогресу, зниженню витрат виробництва і досягненню високої норми прибутку.
Методи конкурентної боротьби - це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі "мирні" методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.
Методи цінової конкуренції. Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби конкурентів є ціна. ЇЇ використання грунтується на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба зе скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково - технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.
У ринковій економіці існує ще нецінова конкуренція. Вона застосовує такі способи.
1. Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна продукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології виробництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.
2. Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару.
3. Умови, що пов'язані з продажем товару. Фірма зоборв'язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, проводити безоплатні консультації щодо використання свого товару.
Категорії потенційних конкурентів, зокрема стратегіях (методах) їхіньої конкурентної боротьби. Згідно з теорією Портера існують три типи стратегій конкурентної боротьби:
" лідерство у знижуванні: намагання будь - що знизити витрати, в тому числі за рахунок розширення виробництва (ефект масштабності);
" диференціація: намагання досягти неповторності в якомусь аспекті, котрий видається важливим великій кількості споживачів;
" фокусування: концентрація уваги на якомусь сегменті ринку і обслуговування його краще і ефективніше, ніж це роблять конкуренти.
30) Підприє́мство — самостійний суб'єкт господарювання. Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, повинно за результатами своєї діяльності отримувати прибуток. Для цього воно має діяти на засадах господарського (або комерційного) розрахунку.
Такими основними принципами є: самоокупність, самофінансування л самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавства і контроль державних органів за його дотриманням.
Ці принципи різною мірою стосуються крупних, середніх і малих підприємств різних галузей господарств. Так, у сільському господарстві розвинутих країн світу переважна більшість фірм дотується державою, всебічну допомогу вона надає дрібним фірмам.
Види: Залежно від форми власності — приватної, колективної, державної — розрізняють такі організаційні види підприємств: одноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація, державне підприємство.
Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємство може бути унітарним або корпоративним. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд. Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором).
Залежно від кількості працюючих та обсягу від реалізації продукції за рік підприємства відносять до малих, середніх і великих. Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує п’ятдесяти осіб. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік перевищує тисячу осіб. Усі інші підприємства визнаються середніми.
Функції підприємства
Соціальна функція. Підприємство є основним місцем працевлаштування громадян і таким чином є джерелом їхніх основнх доходів. У багатьох країнах підприємство (фірма) забезпечує своїх: працівників не лише роботою, а й іншими суспільними пільгами, а подекуди — й надає певні соціальні блага членам сім' ї працівника.
Економічна функція. Підприємство — один з основних елементів господарства держави. Саме на підприємствах поєднуються продуктивні сили суспільства з його виробничими ресурсами. Тут жива праця втілюється в товарі чи послугах.
Зовнішньоекономічна функція. Представляючи країну на міжнародному ринкові, підприємство безпосередньо бере участь у міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці, у свою чергу, так чи інакше впливає на економіку всієї країни, отже, й на кожне підприємство.
Екологічні: — Вдосконалення технологічних процесів; — Створення і розвиток екологічної інфраструктури; — Наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування.
Головна мета підприємства - це виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт для задоволення потреб ринку чи споживача і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.
31) У західній економічній літературі за критерієм власності виокремлюють лише приватні та державні (або публічні) підприємства.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 21 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |