44. Міжнародна ек інтеграція, перспективи вступу У до ЄС: а) форми та перспективи співпраці між Україною та ЄС; У 2007 році ЄС запровадив Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП), який замінив програму TACIS та сформулював нові пріоритети діяльності ЄС. Починаючи з 1 січня 2007 року ЄІСП став основним джерелом фінансування для 17 країн-партнерів ЄС, включаючи Україну. З сучасних форм інноваційних напрямків та механізмів Європейського інструменту сусідства і партнерства (ЄІСП) можна виділити: транскордонне співробітництво; механізм сприяння реформам управління; програми Twinning та TAIEX; бюджетна підтримка; східне партнерство. б) реалізація програми TACIS в Україні; Однієї з найбільш відомих програм ЄС, створених для надання допомоги країнам колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну, є програма технічної допомоги TACIS. Програма TACIS була започаткована Європейським Союзом у 1991 році для надання технічної допомоги 12 країнам Східної Європи та Центральної Азії. Основною метою програми було прискорення процесу економічних та політичних змін у цих країнах. До 2006 року програма TACIS була одним з головних практичних інструментів співпраці ЄС та У, спрямованого на підтримку виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством, його країнами – членами та Україною. Однією із загальних цілей програми TACIS була підтримка переходу до ринкової ек. У як ключовий стратегічний партнер для транзиту нафти та газу до країн Європейського Союзу має на меті зміцнити свою роль транзитної держави та посилити свої енергетичні зв’язки з ЄС. в) реалізація програми – Східне партнерство; Цей механізм передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощення перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки на користь усіх зацікавлених сторін, а також зростання фінансової допомоги. Східне партнерство надасть можливості значно посилити спільну роботу на рівні У-ЄС, зокрема, у напрямку наближення законодавства У та європейських стандартів.
45. Взаємодія природи і суспільства: еколого-економічні протиріччя а) система «суспільство – природа Взаємодія суспільства і природи - міжсистемний комплекс, де не в повній мірі додержується цілісність. Системи "суспільство" і "природа" також розвиваються відносно самостійно. Але подальший розвиток людства можливий тільки в межах системи "суспільство-природа" і можливий лише за умови загальної спільності людства що охоплює як сучасні, так і майбутні покоління. Взаємодія суспільства і природи в наш час повинна йти в напрямку формування системи "людство-природа", де розвиток суспільного виробництва буде ґрунтуватися на екологізованому типі технологічного засобу виробництва. Мета: забезпечення її екологічно сталого розвитку і в подальшому формуванні ноосфери, яка характеризує найвищу ступінь плину процесів у взаємодії суспільства і природи. б) основні поняття та визначення (екологія, ек природокористування, раціональне природокористування, еколог безпека тощо); Екологія – наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою. Природокористування - це сук усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження. Раціональне – це така діяльність людини, метою якої є не лише задоволення своїх потреб, але й збереження природних систем в якісному стані. Нераціональне – це такий спосіб використання тіл і властивостей природи, який приводить до руйнування природно-ресурсного потенціалу, порушення закономірних природних процесів, забруднення природного середовища. Екологбезпека - стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екосистема - це сук організмів, які мешкають разом та умов їх існування, закономірно взаємозв'язаних між собою, які утворюють систему взаємозумовлених біотичних, абіотичних явищ і процесів; під час взаємодії останніх відбувається абіотичний колообіг за участю продуцентів, консунентів, редуцентів. Єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і їхнім життєвим середовищем, у якому всі компоненти зв'язані обміном речовин і енергії. в) еколого-економічні потреби Ек-ек потреби – синтез екологічних та екологізованих економічних інтересів.Важливе значення має проблема задоволення ек-ек потреб. Показником задоволення абсолютних ек-ек потреб є досягнення самовідновлювального потенціалу екосистеми. Наступний рівень – дійсні потреби. Визначити задоволення дійсних потреб можливе через граничнодопустимі концентрації, граничнодопустимі скиди і викиди, а також тимчасово-погоджені викиди. Ек-ек інтереси виникають на основі тісної взаємозалежності між суспільством і природою, і є складним поняттям. Ек-ек інтереси - це свідомі потреби, які перетворились у внутрішні потреби людей. Регіональні інтереси, виробництво-споживання, трансграничні переноси забруднюючих речовин.Економічний прогрес+охорона навколишнього середовища.
46. Процес, основні види і напрямки природокористування:а) особливості нераціонального природокористування; Природокористування - це сук усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження. Нераціональне природокористування – це такий спосіб використання тіл і властивостей природи, який приводить до руйнування природно-ресурсного потенціалу, порушення закономірних природних процесів, забруднення природного середовища. б) особливості раціонального природокористування; б) Раціональне природокористування – це така діяльність людини, метою якої є не лише задоволення своїх потреб, але й збереження природних систем в якісному стані. Це таке природокористування, яке не приводить до якісних змін природної системи, але до якого людство ще не готове. Раціональне природокористування передбачає органічне, гармонійне поєднання антропогенних та природних процесів, завдяки чому досягається своєрідний компроміс «інтересів» всіх частин цих процесів. Раціональне природокористування - це оптимальний стан еколого-економічної системи. Воно здійснюється на основі науково обґрунтованих цілей та принципів. Загальною метою раціонального природокористування є задоволення зростаючих потреб людини в природних ресурсах за умов збереження компонентів природного середовища. в) компоненти природокористування в) Залежно від сфери господарської діяльності природокористування можна поділити на виробниче (промислове, сільськогосподарське тощо) і обслуговуване (рекреаційне, житлово- комунальне тощо). Компоненти природокористування: Ресурсоспоживання (добування, виявлення, вивчення, підготовка, вилучення, використання, розміщення відходів), перетворення і покращення (перетворення, покращення, захист, ліквідація наслідків), відновлення (відтворення, створення умов, відновлення), охоронасередовища (запобігання негативних впливів, охорона, консервація ландшафтів, збереження різноманітності), управління та моніторинг (регулювання стану, управління, інвентаризація, облік, контроль).
47. Забруднення природного середовища: Забруднення - все те, що виводить природну систему із стану рівноваги, норми - надходження до середовища або виникнення в ньому нових, не властивих йому хімічних, фізичних, інформаційніх чи біологічних речовин або перевищення названих речовин в середовищі, що приводить до негативних наслідків. а) основні види забруднення довкілля; Природне - зумовлене певними природними, катастрофічними причинами(виверження вулканів, селі, зливи). Антропогенне виникає у результаті господарської діяльності людини, в тому числі її прямого або опосередкованого впливу на склад та інтенсивність природного забруднення наприклад шляхом містобудівництва, створення шляхових покриттів. Фізичне пов'язане із зміною фізичних параметрів середовища температурно-енергетичних, хвильових, радіаційних і т.п. Теплове відбувається в результаті підвищення температури у зв'язку з промисловими викидамі гарячого повітря, води, газів. Шумове - це перевищення природного рівня шуму та ненормальні зміни звукових характеристик на робочих місцях, в населених пунктах внаслідок роботи транспорту, промислових пристроїв, поведінки людей. (+вібраційне) Світлове характеризується порушенням природної освітленості місцевості в результаті дії штучних джерел світла, що може призводити де виникнення аномалій в стані живих організмів. Електромагнітне виникає в результаті зміни електромагнітних властивостей середовища, призводить до порушення роботи електронних систем в клітинних біологічних структурах живих організмів. Радіоактивне пов'язане з перевищенням природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин, що є джерелом тонізуючого випромінювання. Біологічне розглядається як проникнення в екосистеми та техногенні пристрої організмів, що не властиві їм і, як правило, відсутні в них в нормальному стані. Біогенне - це поширення небажаних з точки зору людини біогенних речовин на території, де вони раніше не спостерігались. Мікробне пов'язане з появою незвичайно великої кількості мікроорганізмів, що пов'язане з масовим їх розмноженням на антропогенних субстратах або середовищах, що змінені господарською діяльністю людини. Аерозольне, як основний вид фізико-хімічного забруднення атмосфери, являє собою забруднення повітря дрібнодисперсними рідкими та твердими речовинами у вигляді туману та диму. Хімічне відбувається в результаті зміни природних властивостей середовища, що перевищують середньобагатоорічні коливання кількості певних речовин або ж в результаті проникнення в середовище хімічних речовин, що були відсутні раніше чи таких, що змінюють природну концентрацію до рівня, який перевищує звичайну норму. (сірчистий ангідрид, оксиди азоту, аміак, сполуки фтору, злору, сірководень, окис вуглецю, свинець.) б) основні джерела забруднення; Транспорт - хімічне забруднення атмосфери та гідросфери, а також шумове забруднення. Газоподібні та рідкі відходи промислового виробництва, зокрема таких його галузей як чорна та кольорова металургія, хімічна, нафтохімічна, целюлозно-паперова та деякі підприємства харчової промисловості, найбільше забруднюють атмосферу та гідросферу. Тверді та рідкі комунально-побутові відходи, зокрема сміття, яке важко утилізувати через відсутність в нашій країні організаційно-господарських умов та відповідних технологій очистки та переробки відходів. Ці відходи найбільше забруднюють ґрунти та водоймища і ріки. Втрати сировини та готової продукції в процесі видобування, транспортування та переробки в найбільшій мірі негативно впливають на гідросферу та ґрунти. в) типи забруднень за масштабами. За територіальним масштабом впливу на природу розрізняють: Забруднення глобальне - коли забруднюючі речовини знаходять повсюдно на планеті незалежно від місця знаходження його джерела; регіональне забруднення, при якому забруднюючі речовини знаходяться в межах значних територій (материків, країн, регіонів), але не охоплюють всю планету; локальне забруднення - забруднення невеликої, як правило цілісної в природно-господарському відношенні території (навколо промислового підприємства, населеного пункту, великого водоймища); точкове забруднення - від одиничних джерел (труби, неорганізованого одиничного викиду).
48. Основні правила і принципи раціонального природокористування:а) правила природокористування; а) Правило внутрішнього узгодження полягає в тому, що діяльність живих організмів в екосистемах спрямована на підтримку цих екосистем як середовища власного існування. Правило обов'язкового заповнення екологічних ніш, які заповнюється природним шляхом. Правила оптимальної компонентної доповнюваності - ніяка екосистема не може існувати самостійно при штучно створеному значному надлишку або нестачі одного з екологічних компонентів. Правило харчової кореляції - в ході еволюції зберігаються лише ті популяції, швидкість і розмноження яких зкорегована з кількістю харчових ресурсів середовища. Правило максимального «тискужиття» - організми розмножуються з такою інтенсивністю, що забезпечують максимально можливу їх кількість. Правило інтегральногоресурсу - конкуруючі в сфері використання конкретних природних систем галузі господарства неминуче завдають шкоди одна одній тим сильніше, чим більше вони здійснюють спільно використовуваний компонент або всю екосистему в цілому. Правило міри перетворення природних систем - в процесі їх експлуатації не можна переходити певні межі, які дозволяють цим системам зберігати властивості самопідтримання. Правило прискореннярозвитку - зі збільшенням змін природного середовища під впливом людини відповідно, за принципом зворотного зв'язку, відбуваються зміни соціально-екологічних властивостей людини, економічного та технічного розвитку суспільства. Правило неминучих ланцюгових реакцій «жорсткого» управління - «жорстке», технічне (технократичне) управління природними процесами небезпечне ланцюговими природними реакціями, переважна частина яких є екологічно, соціально та економічно негативними на тривалому проміжку часу. б) наслідки раціонального природокористування; 1.Одиниця відновлюваного ресурсу може бути одержана лише в певний відрізок часу, що визначається швидкістю функціонування систем. 2. Здійснення господарських заходів раціонально лише в межах деяких оптимальних параметрів, вихід за які знижує їх господарську ефективність. 3. Перетворююча діяльність не повинна виводити природні системи зі стану рівноваги шляхом надлишку чи нестачі будь-якого екологічного компоненту. 4. Перетворення природи дає локальний або регіональний виграш за рахунок погіршення певних властивостей в суміжних місцевостях або в біосфері в цілому. 5. Господарський вплив зачіпає не тільки ту систему, на яку він спрямований, але також і на її надсистеми, що прагнуть нівелювати зміни. 6.Природні ланцюгові реакції ніколи не обмежуються змінами речовини та енергії, але зачіпають і динамічні якості природних систем. 7. Вторинна еколог рівновага, яка склалась в умовах антропогенного впливу на природу, як правило більш стійка, ніж первинна. 8. Невідповідність цілей природної системної регуляції та цілей господарського розвитку, як правило, проводить до деструкції природного утворення. 9. Технічні системи впливу в кінцевому підсумку завжди менш ефективні, ніж природні. 10. Технічний вплив, якщо він має тенденцію до посилення та перетворення в перманентний, впритул до повної заміни саморегуляції природних систем техногенним регулюванням в кінцевому підсумку економічно абсурдна. в) принципи природокористування Принципи раціонального природокористування: Принцип взаємозалежності суспільства і природи розглядає їх як складним біоекономічної системи. Спочатку людина просто брала у природи, потім вона почала активно втручатися в перебії природних процесів. Але, попри свою могутність, здобуту завдякі використанню досягнень науки і техніки людина лишається частиною біосфери підпорядковується законам природи Успіх дій людини в перетворенні природи в потрібному напрямі залежить від ступеня їх узгодженості із законами природи. Принцип екологізації виробничої діяльності у сфері природокористуванню вимагає узгодженості просторових часових вимог соціально-економічного розвитку з просторово-часовими закономірностями у функціонуванні екосистеми, дотримання принципу збереження просторової цілісності природних систем у процесі господарського їх використання Принцип зумовленого природою різноманіття в регіональній комбінаториці галузей передбачає можливість рівномірного використання елементів рег природної системи, що допомагає уникнути порушень природної рівноваги через встановлення збалансованого циклу використання і відновлення.
49. Характеристика основних екологічних понять:а) «екологія» як наука про взаємини людини і біосфери; Екологія це наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою. Екологія є одночасно природничою і гуманітарною наукою. В розвитку екології розрізняють такі етапи: вивчення середовища проживання окремих видів і їх взаємовідносини, вивчення екологічної системи; вивчення взаємовідносин та взаємовпливу екологічних систем; вивчення біосфери та людини в біосфері. б) «екосистема» та її специфіка; Екосистема - це сук організмів, які мешкають разом та умов їх існування, закономірно взаємозв'язаних між собою, які утворюють систему взаємозумовлених біотичних, абіотичних явищ і процесів; під час взаємодії останніх відбувається абіотичний колообіг за участю продуцентів, консунентів, редуцентів. Інакше кажучи екосистема - це єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і їхнім життєвим середовищем, у якому всі компоненти зв'язані обміном речовин і енергії. Реальні екосистеми - це відкриті нерівноважні термодинамічні системи. Вони можуть існувати тільки за умови надходження з навколишнього середовища як енергії, так і більшої чи меншої кількості речовини. Екосистема характеризується насамперед видовим складом і чисельністю організмів у ній, тобто популяційними особливостями, трофічних груп, інтенсивністю процесів продукування і деструкції органічних речовин. в) «екологічні фактори» та їх сутність. Елементи середовища, які впливають на організм називаються екологічними факторами. Виділяють три групи екологічних факторів: абіотичні фактори - це сук неорганічних умов життєвого середовища. Серед абіотичних факторів розрізняють хімічні і фізичні. Біотичні фактори - це форми взаємодії та взаємовідносин живих організмів. Наприклад одні організми є для інших їжею, життєвим середовищем (як хазяїн для паразита), можуть сприяти розмноженню (як запильні комахи) тощо;антропогенні фактори – форми діяльності людини, які впливають на життєдіяльність організмів або безпосередньо, наприклад через уживання в їжу, або опосередковано, через зміну життєвого середовища.
50. Моніторинг навколишнього середовища та його основні завдання:а) визначення та основні завдання моніторингу; Важливе місце в організації контролю за станом навколишньогосередовища, природокористування і екологізації виробництва займає автоматизована інформаційна система нагляду за станом та зміною навколишнього середовища - моніторинг. За допомогою такої системи забезпечується реєстрація змін, що відбуваються в навколишньому середовищі, формується уявлення про розповсюдження в ній різних забруднювачів і, зрештою, стає можливою оцінка ефективності існуючих метів боротьби з тим чи іншим видом забруднення. Стан біосфери, як відомо, змінюється під впливом природних та антропогенних чинів. Природні зміни стану навколишнього середовища спостерігаються і вивчаються існуючими у багатьох країнах геофізичними службами (гідрометеорологічною, сейсмічною, іоносферною, гравіметричною, магнітометричною, радіаційною тощо). Для того, щоб виділити антропогенні зміни на фоні природних, виникла необхідність в організації спеціальних спостережень за змінами біосфери під впливом людської діяльності. б) екологічний моніторинг на суходолі і на морі; Найважливіші завдання виконує фоновий моніторинг - систематичні стаціонари заміри, що проводяться за єдиною програмою, стану атмосфери, ґрунту, природних вод та особливостей земної поверхні. Екологічний моніторинг суходолу проводиться за такими розділами: моніторинг забруднення природного середовища та інших чинів антропогенного впливу; - моніторинг відгуків біоти на антропогенний вплив, у першу чергу фонових рівнів забруднення; спостереження за змінами функціональних та структурних характеристик недоторканних (еталонних) природних екосистем та їх антропогенних модифікацій. в) система екологічного моніторингу в Україні. Моніторинг (спостереження, оцінка, прогноз, елементирегулювання) здійснюється в Україні різними відомчими мережами, центрами, органами управління міністерств і відомств. Усі вони об'єднані інформаційними зв'язками в систему екологічного моніторингу. Служби екологічного моніторингу збирають інформацію про природній стан навколишнього природного середовища, зміни цього стану за рахунок природних і антропогенних причин, вивчають закономірності цих змін, прогнозують зміни стану в майбутньому та надають інформацію усім зацікавленим організаціям для обов'язкового використання в інтересах здоров'я та добробуту людини, в інтересах збереження природи і розвитку ек.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |