34. Міжгалузевий машинобудівний комплекс У: Машинобудівний комплексохоплює спеціалізовані галузі. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль в створенні матеріально-технічної бази. Складається з металообробки, машинобудування, малої металургії. Загальне – виробляє устаткування, металомістке, орієнтується на споживача і чорну металургію: важке, сільгосп, тракторо, вестато, устаткування для легкої та харчової. Транспортне – праце містке: залізничне, судно, автомобіле, авіаракетне. Точне – виробляє складну техніку, наукомістке: приладо, інструментальне, електротехніка, електроніка. а) галузева структура машинобудування; 1. Важкого машинобудування: металургійне, гірничорудне, енергетичне. 2. Середнього машинобудування: транспортне, сільськогосподарське і тракторне, верстатобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості. 3. Точного машинобудування: приладомашинобудування, електротехнічне машинобудування. 4.Транспортного машинобудування: залізничне машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, суднобудування (морське та річне). б) структура важкого машинобудування, принципи розміщення; Виробляє енергетичне, металургійне, гірничошахтне, хімічне, нафтохімічне, будівниче, портове. Центри: Донецький (Краматорськ, Горлівка), Харківський, Придніпровський (Дніпропетровськ, Кривий Ріг), Прикарпатський (Львів, Дрогобич, Борислав)Найбільше підприємство важкого МБ -Новокраматорський завод, який випускає устаткування для доменних печей, ковальсько-пресове устаткування та екскаватори. Устаткування для металургійної промисловості виробляється також в: Маріуполі, Дебальцевому (Луганська обл.), Кривому Розі, Дніпропетровську. Підприємства, що виробляють гірничорудне устаткування, розташовані в Донбасі і Придніпров'ї. Заводи з виробництва шахтного устаткування функціонують в Донецьку, Харкові та Луганську. Центрами виробництва енергетичного устаткування є Харків та Полтава. Виробництво устаткування для нафтової і газової промисловостей зосереджено в Харкові, Конотопі (Сумська обл.) та Дрогобичі (Львівська обл.). Орієнтується на споживача та чорну мет. в) галузева структура та принципи розміщення транспортного машинобудування. Залізничне машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, суднобудування (морське та річне). Працемісткість, до великих міст з кваліфікованими кадрами.Великі заводи, що спеціалізуються на виробництві устаткування для залізниць розташовані в Луганську, Харкові та Дніпропетровську, а головними центрами вагонобудування є Дніпродзержинськ, Кременчук і Кадіївка. Залізничні цистерни виробляють в Маріуполі, а в великих транспортних центрах і вузлах працюють локомотивно-ремонтні заводи. Центрами морського суднобудування(споживач – порти) є Миколаїв та Херсон, а річного - Київ. Судноремонт морського транспорту здійснюється в Одесі, Маріуполі, Керчі та Севастополі, а річного - Запоріжжі, Ізмаїлі, Кілії. Автомобільні заводи У випускають автобуси (Львів, Бориспіль, Черкаси), великовантажні автомашини (Кременчук), легкові автомобілі (Запоріжжя, Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь). В останні роки в Україні отримала розвиток збірка автомобілів іноземних марок з комплектуючих вузлів і деталей. Мотоцикли, мопеди та велосипеди виготовляють у Львові, Києві, Харкові та Чернігові. Центрами літакобудування є Київ та Харків. Найважливішим центром тракторобудування є Харків. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати у Вінниці. Ряд великих підприємств для виробництва деталей і запасних частин для тракторів працюють у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій Церкві, Луганську, Одесі.
35. Структурний аналіз агропромислового комплексу У в нових економічних умовах: З а своїм складом та структурою значно відрізняється від інших міжгалузевих комплексів, - передусім тому, що в ньому як головний засіб виробництва викться земля, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання. Власне, сільськогосподарське виробництво, яке базується на використанні сільськогосподарських угідь, є основою розвитку переробних галузей промисловості. а) структура (сфери) АПК, сучасний стан та особливості розміщення; Сфери: промисловість, що виробляє засоби виробництва, сільське господарство, галузі, зайняті транспортуванням, переробкою та збутом кінцевої продукції сільськогосподарської сировини й продовольстваНе повністю реалізує свої можливості через неефективні форми господарювання, несформована база села, слабо розвинена індустрія переробки, зберігання та збуту. Диспропорції: низький рівень механізації, висока частка малопродуктивної ручної праці, монополія держави, втрати продукції. б) чини розвитку ринку продовольчих товарів; До економічних чинів - рівень розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва і промислової переробки сільськогосподарської сировини, рівень розвитку "господарських зв'язків між підприємствами продовольчого комплексу, міжрегіональних зв'язків з забезпечення товарообміну, рівень і структура цін на продовольчі товари. До науково-технічних чинів - рівень розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства, харчової промисловості та інфраструктури, рівень механізації і автоматизації транспортно-складських процесів та впровадження досягнень науково-технічногогірогресу. До соціальних чинів, - кількісний і якісний рівень забезпечення підприємств продовольчого комплексу трудовими ресурсами, чисельність і соціально-демографічна структура населення та його розміщення по території, в) суб’єкти взаємодії на ринку продовольчих товарів. Необхідною передумовою ефективності суб'єктів сільського господарства на регіональному ринку продовольчих товарів є утворення багатоукладної аграрної ек і рівноправність господарських формувань різних форм власності, включаючи приватну. Без радикального реформування відносин власності на землю і становлення багатоукладної аграрної ек ефективний розвиток виробництва продовольства в регіоні неможливий. До складу суб'єктів сільського господарства повинні входити акціонери, орендні, кооперативні, селянські (фермерські), особисті підсобні господарства, а також виробничі, постачально-збутові, торгівельно-посередиицькі підприємства та їх асоціації різних форм власності.
36. Сільське господарство У: а) земельні ресурси сільського господарства; Основу сільськогосподарського виробництва складають земельні ресурси країни, придатні для ведення сільського господарства, які одержали назву сільськогосподарських угідь 70%. Угіддя складаються з ріллі 57%, перелогів, сінокосів+пасовищ 12%, насаджень сади і виноградники 2%. На жаль сьогодні понад 30 млн. га сільськогосподарських угідь визнані деградованими і біля 15 млн. земель в Україні - ерозійно небезпечні. Лісовий фонд – 16,6%, водний фонд – 4%. б) диференціація сільського господарства за природними зонами; Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських та лісових угідь. Так, Полісся вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєнністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібноконтурність, подрібненість землекористування. Тут переважають дерново-підзолисті. Обробляється близько 35% земельної площі. Лісостеп - найбільша природна зона: близько 30% загальної площі країни. Враховуючи високу освоєність та розораність, значну частину земель складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та зсуви, що розділяють орні масиви. Ґрунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного введення сільського господарства. Переважають типові чорноземи та сірі опідзолені ґрунти. Степова зона розділяється на дві підзони: Північну та Південну. Південний Степ має освоєність та розораність земель дещо нижчу, ніж у Північному Степу. Гірський Крим займає невелику територію, що вирізняється підвищеною лісистістю. Українські Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою сільськогосподарською освоєнністю земель. На Прикарпатті переважають кислі, дерново-підзолисті, глеєві та суглинкові ґрунти. Ці фактори несприятливо впливають на розвиток сільського господарства. в) галузі сільського господарства У. Традиційне сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво і тваринництво. У рослинництві переважають зернові культури (пшениця, ячмінь,кукурудза, зернобобові,овес,жито, просо, гречка) У є відомим виробником технічних культур, цукрового буряка та соняшника. Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі. Овочеві культури вирощують у Лісостепу та Степу. Сади найбільш поширені у приміських зонах півдня великих міст. Високоякісні сорти винограду вирощують у південній частині Криму, Закарпатті Одеській, Миколаївській, Запорізькій областях. Провідне місце у структурі тваринництва займає скотарство, яке має молочно-мясне і м'ясо- молочне направлення. Далі йде свинарсто, вівчарство, птахівництво і кролівництво.
37. Сільське господарство У: а) рослинництво (склад та ступінь розвитку); В останні роки домінує рослинництво над тваринництвом. У рослинництві переважають зернові культури. Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони. Середня врожайність зернових значно поступається аналогічним показникам західноєвропейських та північноамериканських країн, що за наявних природних умов У неприпустимо. У структурі посівів зернових переважає озима пшениця, яровий ячмінь, кукурудза, зернобобові, овес, озиме, просо, озимий ячмінь, гречка. Найбільш сприятливі для кукурудзи ґрунти та клімат - у районах Лісостепу та Степу. Значне місце серед зернових культур займають круп'яні культури: просо, гречка, рис. Гречка має короткий вегетаційний період — тому її використовують для пересівання загиблих від морозів озимих культур. Найвищі врожаї збирають у лісостепу, північному та центральному Степу. Рис вирощується у Криму, Одеській та Херсонській областях. З зернобобових розповсюджені горох, віка, люпин, соя, квасоля. У є відомим виробником технічних культур, цукрового буряка та соняшника. Найбільша концентрація цієї культури у Вінницькій, Полтавській. Хмельницькій, Тернопільській обл. Соняшник основна олійна культура. Зосереджений на півдні країни. Найбільші площі під соняшником у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській обл. Найвища врожайність соняшнику у північних та центральних районах Степу. Важливою технічною культурою є також льон-довгунець. Значне місце серед технічних культур займають ефіроолійні культури: коріандр, м'ята, лаванда, троянда та ін. Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі. Овочеві культури вирощують у Лісостепу та Степу. Сади найбільш поширені у приміських зонах півдня великих міст. Високоякісні сорти винограду вирощують у південній частині Криму, Закарпатті Одеській, Миколаївській, Запорізькій обл.. б) тваринництво (склад та ступінь розвитку); Багатогалузеве: скотарство, свинарство, вівчарство і птахівництво. Їх частка у виробництві м’яса неоднакова. Провідне місце у структурі тваринництва займає скотарство, яке має молочно-мясне і м'ясо- молочне направлення. Поблизу великих споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока. Найважливіший напрям у структурі скотарства - виробництво яловичини. Найбільша питома вага у територіальній структурі виробництва м'яса належить карпатським районам, а також територіям інтенсивного бурякосіяння. Свинарство - друга за значенням галузь тваринництва у країні. Найпоширенішою породою є велика біла. У забезпеченості населення м'ясом частка свинини, особливо її беконних сортів має зростати. Найбільше валове виробництво свинини - у Лісостепу та Степу. Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва невелика - лише 2%. В Україні розводять тонкорунних, напівтонкорунних та грубововняних овець. Птахівництво забезпечує потреби населення у м'ясі птиці та яйцях. Воно зосереджене у Лісостепу та Степу. На другому місці у птахівництві качки. Виробництво качиного м'яса має тенденцію до зростання: собівартість його значно нижче, ніж курячого. Збільшенню м'ясних ресурсів та сировини для хутрообробної промисло-вості сприяє розвиток кролівництва. Ця галузь зосереджена в особистих господарствах. в) рибне господарство (особливості розвитку та розміщення). Розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, озер, лиманів та багатьох річок. Розвиток ставкового рибництва стримується низкою факторів. Серед них - обмежені водні ресурси, слабке використання наявних ставкових ресурсів, недостатній агротехнічний та зоотехнічний рівень, погане утримання водосховищ. Теперішнє виробництво товарної риби в Україні не задовольняє потреб її населення.
38. Харчова промисловість: Харчова промисловість за кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції належить до найважливіших в АПК. У харчовій промисловості функціонує понад 20 тисяч підприємств, їх розміщення тісно пов’язане з сільським господарством. а) структура харчової промисловості; Цій галузі властива вельми складна структура: понад 20 підгалузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикат(цукрова, мясопереробна,молокопереробна, олійно-жирова, плодоовочеконсервна, млинарсько-круп'яна, хлібопекарна, виноробна, пиво-безалкогольна, тютюнова,спиртова й лікеро-горілчана, рибна,кондитерська та інші) Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. На сировину орієнтуються цукрова, плодовоовочеконсервна. рибна, маслобійна, а на споживача — хлібопекарна, кондитерська, молочна та броварна підгалузь.Для розміщення харчової промисловості характерною рисою є спеціалізація за стадіями технологічного циклу, коли перші стадії наближені до сировини, а подальші — до споживача. б) цукрова, олійно-жирова, плодоовочеконсервна галузі (розвиток та розміщення); Цукрова промисловість У розміщена переважно у лісостеповій зоні, в районах де сіють буряки. Найбільша концентрація цукрової промисловості у Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях. Цукрова промисловість знаходиться у кризовому стані. У втратила позиції одного зі світових лідерів з виробництва цукрового буряку і цукру. Олійно-жирова промисловість - це переробка насіння соняшника, сої, ріпаку, льону з метою виробництва олії, маргарину, мила та інших похідних від насіння та олії продуктів: оліфи, соняшникового та соєвого борошна, харчового білку, мильної пасти, емульсору, кулінарних жирів тощо. Найбільші підприємства галузі розміщені у Запоріжжі, Одесі. Вінниці. Чернівцях, Слов'янську, Ніжині. Дніпропетровську, Кіровограді, Харкові, Києві, Львові, Донецьку, Ужгороді. Плодовоовочеконсервна промисловість зосереджена у Степовій та Лісостеповій зонах. З розвитком та поглибленням районної спеціалізації сільського господарства. Ця галузь може набути базу для перетворення її на галузь експортного призначення. Сировина для овочеконсервної промисловості мало транспортабельна, тому переробка її здійснюється біля місць вирощування. Найбільші підприємства цієї галузі діють у Криму, Одеській, Херсонській, Миколаївській обл. в) молокопереробна, м’ясо переробна галузі (розвиток та розміщення); Молокопереробна промисловість включає маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі. В Україні є понад 500 підприємств молочної промисловості, у тому числі 10 виробляють високоякісні молочні консерви. Найбільші комбінати та заводи розміщені у Києві, Харкові. Дніпропетровську. Одесі. Львові, Запоріжжі, Первомайську, Лубнах. М'ясна промисловість забезпечує населення свіжим та мороженим м'ясом, ковбасними виробами та м'ясними напівфабрикатами. У структурі цих продуктів провідне місце займає свинина та яловичина; викться також м'ясо птиці, баранина. Найбільші м'ясокомбінати розміщені у Києві, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі. Харкові. Запоріжжі, Вінниці, Черкасах. Великі птахокомбінати, орієнтовані на виробництво м'яса, розміщені поблизу найбільших міст У, а також у курортних зонах.
39. Будівельний комплекс: Будівельний комплекс охоплює систему підприємств і галузей, продукція яких призначається для капітального будівництва у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального господарства та всіх інших сфер людської діяльності. Сьогодні на виробництво будівельних матеріалів припадає більше половини витрат, пов'язаних з будівельно-монтажними роботами в Україні. а) склад і структура комплексу; До складу будівельного комплексу входять три основні групи галузей: видобуток і обробка мінерально-будівельної сировини (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь та ін.);виробництво в'яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс); виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій (бетонні, залізобетонні та інші конструкції і блоки). Всі розвиваються на території У. Найбільш розвинуто збірний залізобетон, стінові вироби, віконне скло, цемент. Тяжіє до індустріального виробництва. Комбінування з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою, мінеральною сировиною.Розміщення – сировинний фактор(цемент, азбест, шифер, скло, керамічні труби, вапно), споживач (бетон, залізобетон, мяка покрівля, санітарно-технічні засоби). Перспективи – реконструкція технічної бази. б) цементна і цегельна промисловість (розвиток та розміщення); Основна галузь будівельних комплексів - цементна промисловість. Розміщення до сировини (глини, мергелі, вапняки) + мінеральне паливо або залягає вздовж основних напрямків його транспортування. В ряді районів цементні заводи працюють на відходах чорної і кольорової металургії (Донбас). Цементна промисловість характеризується високим рівнем виробничої концентрації, й сучасні підприємства мають потужність понад 1 млн. т. на рік. Донбас 1 місце – Амвросіївка, Краматорськ, Єнакіїв. Дніпропетровськ, Харків, Львів, Рівне, Хмельницьк, Бахчисарай, Миколаїв, Одеса, Івано-Франківськ.Одна з найстарших – цегельна промисловість – глиняна та силікатна, матеріаломістка, орієнтується на споживача,Головні центри – великі міста. в) виробництво віконного і технічного скла (розвиток та розміщення). Важливою галуззю є виробництво віконного і технічного скла. Віконне скло виробляється на заводах Донецької і Луганської областей, на Запорізькому та Львівському склоробних підприємствах. Завод технічного скла працює у Костянтинівні - «Автоскло».
40. Характеристика хіміко-лісового міжгалузевого комплексу: Хіміко-лісовий комплекс охоплює галузі хімічної та лісової промисловості. а) основна хімія та гірничо-хімічна промисловість (склад, розвиток та розміщення); Основна хімічна промисловість виробляє соду (Слов'янськ, Лисичанськ і Красноперекопськ), хлор (Слов’янськ, Лисичанськ, Дніпродзержинськ, Первомайськ), сірчану кислоту (Одеса, Суми, Вінниця) й мінеральні добрива: азотні, фосфорні та калійні добрива. В азотнодобривній промисловості за сировину править природний та коксовий газ, нафта, буре вугілля. Розміщення підприємств пов'язане з розташуванням сировини:підприємства, що використовують коксовий газ, споруджуються поблизу коксохімічної промисловості, нафтову сировину – у центрах нафтопереробки У. Основні центри – Горлівка, Запоріжжя, Черкаси, Рівне. Фосфорні добрива на базі привізних апатитів Кольського півострова виробляють на Вінницькому й Костянтинівському хімічних заводах, Сумському ВО "Хімпром" та Одеському суперфосфатному заводі. Калійні добрива – Калуш та Стебник, на родовища калійних солей.Продукцією гірничо-хімічної промисловості є калійні солі Калуша і Стебника, сірка Роздолу та Яворова, кам'яна сіль Артемівська і Слов'янська, вапняки Донецької області та Автономної Республіки Крим. Галузь в основному сконцентрована у Карпатському, Донецькому і Придніпровському економічних районах. б) хімія органічного синтезу(склад, розвиток та розміщення); До органічної хімії входять виробництва вуглеводневої сировини, органічних напівфабрикатів, синтетичних матеріалів. Сировина - нафта та газ. Підприємства тяжіють до районів нафтовидобутку, масового споживання нафтопродуктів та магістральних нафтопроводів. Нафтопереробна промисловість зосереджена в районах видобування нафти, в портових містах У, у Донбасі, Придніпров'ї, Прикарпатті та центральній частині У. Фармацевтична промисловість посідає одне з найважливіших місць у хімічній індустрії світу. Важливими факторами розміщення цієї галузі є наявність наукової бази та сировини. Волокна – Київ, Чернігів, Черкаси. Житомир. Пластмаси – Запоріжжя, Сєверодонецьк, Дніпропетровськ. Каучук – Київ, Дніпропетровськ. Фотохімія – Шостка, Київ, Львів. Лакитафарби – Київ, Львів, Одеса. Парфуми – Миколаїв, Харків, Львів. Мило – Вінниця, Київ, Одеса, Харків, Слов’янськ. Фармацевтика – Київ, Харків, Тернопіль, Умань. Гумотехнічнівироби – Київ, Харків, Біла Церква, Дніпропетровськ. в) лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість (розвиток та розміщення). Лісова промисловість включає заготівлю, механічну обробку й хімічну переробку деревини. Механічна обробка - лісопиляння, виробництво фанери, будівельних деталей, стандартних будинків, меблів, деревоволокнистих та деревостружкових плит, сірників. До складу лісової промисловості входить лісохімія, де переважає хімічна технологія, а також целюлозно-паперова промисловість, де поєднуються механічна та хімічна технології. Ліс заготовляють у Карпатах, у Лісостепу й на Поліссі. Підприємства деревообробного підкомплексу розміщені як в районах лісозаготівлі, так і в районах споживання. Однією з найважливіших галузей підкомплексу є лісопильна, 80 % підприємств цієї галузі зосереджені в Карпатському економічному районі. Серед деревообробних галузей виділяється меблева промисловість, на яку припадає понад половина товарної продукції. Вона є в усіх великих містах: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Мукачеве, Житомир, Чернігів. На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Понінка. Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%.
41. Господарський комплекс У: його структура сфери і трансформація в ринкових умовах: Національна ек розглядається як складний господарський комплекс з певною логікою побудови та функціонування, який характеризується як динамічна, цілісна система виробництва, обміну, розподілу та споживання. а) сутність господарського комплексу і структура суспільного виробництва; Головна характеристика ГК - це розвиток у історичній динаміці галузевої та територіальної структури суспільного виробництва. Суспільне виробництво - об'ємна проекція інноваційних технологічних і соціальних циклів на території країни, або будь-якого з її регіонів. Кожний етап розвитку національної ек відзначається появою групи лідируючих галузей ек, яка у майбутньому створювали навколо себе специфічну сферу. Динаміка ГК У, як складової частини світової ек, поділяється на низку великих соціально-економіко-технологічних періодів: доаграрний, аграрний, індустріальний, постіндустріальний. На цих етапах принципово змінюються взаємовідносини між людьми та природою, між економікою та природою, між людьми поміж собою. Змінюються також галузеві пропорції господарства та стан суспільного і територіального поділу праці. б) галузева та територіальна структура господарського комплексу; Традиційно ГК розглядають, як систему галузей і як систему територіально-виробничих комплексів. Галузі мають різні функції і за цією ознакою поділяються на основні (районоутворюючі галузі спеціалізації, які мають високу питому вагу у виробництві району та найбільший економічний ефект, є визначальними у функціональній характеристиці регіону) та обслуговуючі (забезпечують потреби основних галузей та населення регіонів у електроенергії, теплі, воді, будівельних матеріалах, перевезеннях, послугах зв'язку, торгівлі, фінансах, послугах науки, культури, житлово-комунального обслуговуванні тощо.). Існують також л окальні галузі промисловості та сільського господарства, які для регіонів мають місцеве значення і задовольняють їх потреби у певній кількості. Супутні – пов’язані технологічно, доповнюють одна одну (гірничодобувні, легка та важка). Паралельні – розвиваються ізольовано але використовують спільні ресурси – земля, вода тощо. в) територіально-виробничий комплекс та його типи. Є однією з найбільш прод сфер організації виробництва і соціально-економічного розвитку взагалі. Існує багато видів комплексів. Простий комплекс - це сполука паралельних галузей спеціалізації, які майже не пов'язані між собою та галузей, що обслуговують цю сполуку. Складний комплекс - це безпосередні виробничі зв'язки між галузями. Ці зв'язки здійснюються як по вертикалі, тобто від сировини до готової продукції, так і по горизонталі, тобто поміж вертикальними гілками. Комплекси виступають основою формування різноманітних типів ТВК – об'єднань підприємств певної спеціалізації на певній території з метою отримання найкращого єфекту завдяки комплексному використанню природних, економічних умов та трудових ресурсів. (ек районів, областей, промислові (центри, вузли, райони), сільгосп, пром.-транспортні, агропромислові, портово-промислові, рекреаційні, спеціалізовані(моно-, суб-, полі продуктові).Міжгалузеві комплекси – сист ек взаємопов’язаних галузей виробничої або невиробничої сфер, який сформовано внаслідок кооперації та інтеграції. (паливно-енергетичний тощо) Виробничо-технологічні комплекси на основі НТП – кластери, технополіси і технопарки.
42. Характеристика міжгалузевих господарських комплексів, соціальний комплекс: Міжгалузеві комплекси - це система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої або невиробничої сфер, який сформовано внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей. соціальний комплекс а) соціальний комплекс: сутність поняття; До соціального комплексу входить комплекс галузей легкої промисловості, до складу якого включають текстильну, взуттєву і швейну галузь, які тісно пов'язані з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. б) регіональні особливості розвитку та галузева структура легкої промисловості У; Легка промисловість У представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою галузями. За випуском продукції, за вартістю основних виробничих фондів перше місце займає текстильна промисловість. Головною галуззю текстильної промисловості в Україні, як і в усьому світі, є бавовняна галузь. Трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача. Ця спеціалізована галузь продукує в'язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. Друге місце займає швейна промисловість, їй потрібні кадри високого рівня. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є їх територіальне сполучення з важкою індустрією, наприклад, металургією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Легка промисловість найчастіше присутня в тому або іншому територіальному комплексі як додаткова галузь, або обслуговуюча, але іноді вона відіграє ще й районоутворюючу роль. Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами. в) сутність рекреаційного комплексу; Рекреаційний комплекс отримав назву від слова рекреація - відновлення компенсація здоров'я, працездатності людини. Рекреаційний комплекс можна поділити на 3 групи: 1) лікувально-оздоровчий (санаторно-курортне лікування та оздоровлення); 2) пізнавальний (туризм) 3) економічний (регенерація робочої силі сфера господарчої діяльності). У мас всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. В Україні є лікувально-оздоровчі, спортивні (туристичні), пізнавальні системи комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей), кліматичних, ландшафтних пляжних, пізнавальних. На території країни є мінеральні води майже усіх основних бальнеологічних груп, величезні запаси лікувальної грязі. В Україні експлуатується сім торфових і десять сульфідних родовищ лікувальних грязей.
43. Міжнародні економічні зв’язки У та її інтеграція в міжнародні структури:а) аналіз експортного потенціалу У; У має значний експортний потенціал. Експортний потенціал країни - це здатність суспільного виробництва даної країни виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів і послуг для зовнішнього ринку. За 2008р. експорт товарів склав 67002,5 млн.дол. США, імпорт – 85534,4 млн.дол. США. У виробляє 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Експортує: прокат чорних металів, продукція хімічної та харчової промисловості, мінеральна сировина, авіаційна та військова техніка. б) зв’язки У з країнами Балтії та СНД; Пріоритетним завданням для У є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу. Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн мають розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торгівельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на: поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією; забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. в) перспективи вступу У до ЄС. Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус У, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики У. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин У з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства У у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та тимчасової угоди про торгівлю, безумовно, вже сьогодні, країни ЄС перетворились на важливого партнера У у розвитку економічних зв'язків. У зовнішній торгівлі між Україною та країнами-членами ЄС спостерігалося збільшення обсягів як експорту товарів, послуг та прямих іноземних інвестицій в У, так і їх імпорту. Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина, Польща та Італія.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |