23. Працересурсний потенціал У: Працересурсний характеризує рівень забезпечення національної ек ресурсами праці. До ресурсів праці ми відносимо в цілому населення У, його чисельність, територіальне розміщення, процеси відтворення, міграції. а) чисельність, народжуваність, смертність, природний приріст, статево-вікова структура населення; Чисельність населення – число людей в їх певній сукупності (регіон,місто, и т. п.). Постійно змінюється внаслідок народження, смерті, міграції, вимірюється на певний момент часу. У РЕ для характеристики трудового потенціалу суттєвими показниками є чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення, людський фактор, тобто якісний вимір трудового потенціалу, а це освіта, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан, адаптивність до сучасних інноваційних змін. У цьому ж контексті важливими є статевовікова структура, частка працездатного населення у його загальній чисельності, рівень зайнятості, міграції. Народжуваність - це відношення кількості народжень за період на 1000 мешканців. Падіння народжуванністі є проблемою для У. Зниження частки працездатного населення може привести до гострих політичних і економічних проблем. Смертність - кількість смертей, відношення числа померлих до загальної чисельності населення. Кількість померлих в Україні зростає і становить 16 осіб на кожну 1000 населення. У відноситься до країн з від'ємним природним приростом населення. У віковій структурі населення У частка осіб працездатного віку становить 56%. В Укр переважає чисельність жінок, що пояснюється нижчою смертністю, війнами, більш інтенсивною міграцією чоловіків за межі держави. б) освіта, рівень кваліфікації; Рівень кваліфікації трудових ресурсів У досить високий. Це випливає з рівня освіти працівників: питома вага фахівців з вищою та середньою освітою у народному господарстві становить 28,7%. Практично всі особи працездатного віку письменні, що властиво лише високо розвинутим країнам світу. в) система заходів щодо вирівнювання демографічної ситуації. Неврівноваженість кон'юнктури українського ринку праці блокує формування регіональних конкурентоспроможних виробничих структур, поглиблює дефіцит праці і призводить у близькій перспективі до широкого залучення іноземної праці на український ринок. Така заміщуюча міграція буде необхідним заходом для забезпечення конкурентоспроможності країни у глобалізованому світі та для підтримки чисельності населення, особливо його економічно активної частини. У, таким чином, набуває ознак цілком європейської країни, де така компенсаторна нетто-міграція, зокрема легалізація тіньових мігрантів є вже звичною практикою. В цілому поточний стан ринку праці вимагає зваженої комплексної та збалансованої міграційної політики держави.
24. Роль людського капіталу у регіональному розвитку:а) поняття „людський капітал”, „економічно активне населення” та „зайняте населення”, „безробіття”, „приховане безробіття”; Людський капітал – це сформований і розвинутий у результаті інвестицій та накопичений людиною певний запас здоров’я, знань, звичок, здібностей, мотивацій із метою підвищення продуктивності. Теоретично можлива повна зайнятість усього працездатного населення. Однак важливою умовою зайнятості є наявність робочих місць та економічні потреби у збільшенні чи зменшенні їх кількості. Економічно активне населення - населення чоловічої та жіночої статей у віці від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Категорія економічно неактивне населення - особи, які не можуть бути кваліфіковані як «зайняті» або «безробітні». До цієї категорії відносяться: учні, студенти, пенсіонери; особи, які зайняті в домашньому господарстві; особи працездатного віку, які не можуть знайти собі роботу; інші особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні або не можуть працювати через хворобу. Зайняте населення - активна частина працездатного населення, що задіяна в суспільному виробництві. Відносяться: працюючі за наймом, підприємці, учні що отримують платню, частково заняті студенти і домогосподарки, особи вільних професій, воєнослужбовці. Безробіття - ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодилися б працювати за наявну заробітну плату, не можуть знайти роботу. Основні види Б: фрикційне; структурне; циклічне. В останні роки однією з найважливіших проблем зайнятості в Україні стало приховане безробіття. Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Приховане Б - це внутрішньо фірмове безробіття, тобто така кількість працівників, яка стала зайвою у зв’язку зі структурними, технологічними, організаційними змінами виробництва, але формально продовжує перебувати у складі підприємства. б) міграції та їх види; На стан трудового потенціалу в регіонах впливають міграційні процеси. З початку 90-х років поняття «мігрант» отримало нове звучання. В сучасній літературі мігрантів розподіляють на внутрішніх та зовнішніх. В Україні сформувалося принаймні три центри де осідає 90% внутрішніх трудових мігрантів: Київська область, Крим і Севастополь, Харків і Харківська область. їх обслуговує п'ять областей - донорів: Кіровоградська, Херсонська, Сумська, Луганська, Хмельницька. Особливою зоною є м. Київ, куди їдуть трудові ресурси з усієї У, але найінтенсивніше - з Київської, Черкаської, Чернігівської та Житомирської областей. Через це до постійного населення м. Києва слід додавати 1,5-2 млн. трудящих, які приїздять до столиці на роботу, головним чином, у сферу обслуговування. в) регіональні проблеми праце ресурсного потенціалу; Важливою якісною характеристикою працезабеспеченості є питома вага працездатного населення у працездатному віці (від 16 до 60 років чоловіки, від 16 до 55 років жінки) в складі трудових ресурсів. У 2005р. в цілому по Україні цей показник становив 91,5%. Найвищі значення цього показника були у Волинській, Луганській, Черкаській областях; найнижчими - в Івано- Франківській Львівській, Хмельницькій, Чернігівській областях.
25. Рег ек політика:а) принципи; В Україні будується демократичне суспільство, отже основними принципами її рег політики мають бути: принцип соціальної справедливості в регіональному аспекті полягає в тому, що громадяни і соціальні групи повинні мати рівні можливості одержання роботи, доходів і суспільних благ незалежно від місця проживання. Реалізація цього принципу вимагає перерозподілу фінансових ресурсів від більш благополучних до менш благополучних; - принцип демократизму - реальна участь громадян, територіальних громад, регіональних співтовариств у здійсненні управління місцевими та регіональними справами, у вирішенні питань загальнодержавного значення; у принципі консенсусу функціонування постійного механізму пошуку компромісів та згоди між різними рівнями влади, що забезпечить легітимність; - принципи субсідарності - всі питання управління вирішуються на тому рівні, на якому вони виникають, соціальні та управлінські послуги населенню мають надаватися на максимально низькому рівні, на якому можна забезпечити їх належний об'єм та якість; принцип збалансованості повноважень і відповідальності - органи управління, які ухвалюють рішення, мають відповідати за ці рішення і перед державою, і перед регіональним співробітництвом, територіальною громадою. б) мет; В арсеналі реалізації рег політики є адміністративні та економічні мет. Ці мет можуть безпосередньо впливати на регіональний розвиток через державне розпорядження, або опосередковано, через державне інвестування, субсидування, ціноутворення, програмування тощо. В залежності від складу та напрямку використання різних видів ресурсів мет регулювання регіонального розвитку поділяються на зовнішні та внутрішні мет розвитку. Так, мет зовнішнього розвитку регіонів передбачають значне державне втручання з боку державних органів влади у вигляді великих державних інвестицій, субсидій, кредитів. Мет внутрішнього розвитку регіонів ґрунтуються на державному втручанні у вигляді податкових пільг, послабленні адміністративного контролю, скороченні частки державної власності. Мета такого державного втручання - надати імпульс внутрішнім факторам розвитку, викликати кумулятивний процес, оскільки спонтанний ендогенний розвиток є нетиповим явищем у світовій практиці. Ці мет здійснюються за таким напрямом: стимулювання сектора послуг; активізація малого і середнього підприємництва; створення зон підприємництва. в) механізми реалізації рег політики. Механізми реалізації рег політики присутні в кожній країні, але в різних формах. Усе залежить від механізму реалізації рег політики і рівня активності запровадження його в дію. Такий механізм містить у собі різноманітні мет, інструменти, важелі, інститути. Пріоритетне значення в створенні ефективного механізму реалізації рег політики належить впорядкуванню бюджетних відносин, формуванню стабільності дохідної бази, розмежуванню повноважень між центром та регіонами, а також державою і місцевим самоврядуванням, функціональною градацією регіональних видатків, преференціями в сфері економічного регулювання щодо розміщення місцевих замовлень та бюджетного підряду, розвитку малого та середнього бізнесу, організацією ринкової інфраструктури та ін. Ставиться за мету мінімізація негативного впливу ринкових перетворень, створення ефективних механізмів функціонування рег ек, захист найбільш нужденних соціальних верств населення.
26. Рег ек політика:а) сутність рег політики;) Сутність - це дії, направлені на вирівнювання умов діяльності регіонів та їх результатів, ефективне використання регіональних ресурсів і можливостей, створення умов підвищення ефективності діяльності регіональних економік. В РЕ полягає у зниженні міжрегіональних диспропорцій у добробуті і доходах населення, підвищенні якості життя. Включає бюджетну та податкову політику; планування, прогнозування та програмування в регіоні; використання природних ресурсів та розпорядження власністю регіону; РПС та здійснення структурних перетворень в регіоні; політику розвитку регіональних комплексів (аграрно-промислового, будівельного, транспортного); контрольно-аналітичну діяльність та інформаційне забезпечення. б) промислова політика: кластери Кластер - група розміщених у регіоні взаємозалежних і таких що, доповнюють одна одну, промислових компаній і організацій, які діють у певній сфері та характеризуються тим, що вироблений ними продукт однієї галузі викться для потреб декількох інших. Регіони, на території яких складаються кластери, стають лідерами ек держави. Вони починають визначати конкурентоспроможність національної ек. А регіони, де кластерів немає часто переживають соціальні кризи. Успіхи галузевого кластеру конвертуються в стійку репутацію країни-виробника. Кластерний підхід здатний змінити зміст державної промислової та технологічної політики. Кластери краще, ніж галузі, охоплюють важливі зв'язки, взаємодоповнюваність між галузями, поширення технологій, навичок, інформації, маркетингу і усвідомлення вимог замовників до продукції фірм і галузей. Такі зв'язки виявляються провідними в конкурентній боротьбі, у підвищенні продуктивності праці і, особливо, у визначенні напрямків і місць організації нового бізнесу та впровадженні інновацій. Більшість учасників кластера не конкурують між собою безпосередньо, вони обслуговують різні сегменти галузі. в) інституціональні основи РП. Інституціоналізм - певний звичай, порядок, прийнятий у суспільстві, а також характеристики звичаїв у вигляді закону або установи. У період трансформаційних перетворень в економіці підхід до інституціональних змін має принципове значення. Зараз в економіці У спостерігається руйнування старих інституціональних структур і формування нових - ринкових. Найважливішим при цьому є підвищення дієздатності регіонів та держави: створення сприятливих інституціональних передумов реалізації завдань європейської інтеграції; максимальна реалізація конкурентних переваг, національних пріоритетів, економічної безпеки; подолання корупції та тінізації ек; формування ефективного конкурентного середовища;створення сучасних правових та організаційних механізмів захисту прав на інтелектуальну власність;інноваційна діяльність. Одним із основних інститутів РП є агентство розвитку. В Європі існує Європейська асоціація регіонального агентства розвитку. В Україні створена Координаційна рада з формування регіональних агентств розвитку.
27. Структурний аналіз транспортного комплексу У:а) структура транспортного комплексу, значення транспорту в економіці країни; Транспорт - це комплекс, що складається з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. У них свої особливості, переваги, вади та сфера застосування. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему, що розвивається під впливом господарства в цілому та окремих його галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспортний фактор є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств. б) трубопровідний транспорт; 46% сформувався на базі українських родовищ нафти та газу і отримав розвиток в 70-80-ті роки завдяки спорудженню трубопроводів для транспортування російської та туркменської вуглеводневої сировини. Трубопровідна система, має потужну та розгалужену мережу магістральних нафто- та газопроводів (понад 3 тис. км.) нафтопродуктопроводів, 120 компресорних станцій, 13 підземних сховищ. У є одним з найпотужніших у світі транспортувальників нафти та газу (з Росії та Туркменії) до Європи. Нафтопроводи – «Дружба», Поволжя-Лисичанськ-Кременчук-Херсон-Одеса – сира нафта з Росії. Одеса-Броди – нафта з Азербайджану та Ірану. «Союз», «Прогрес» - російський газ. Найбільша щільність газопроводів на заході та сході. Газопровід Грозний-Донбас, етиленопровід Угорщина-Калуш, аміакопровод Тольятті-Одеса. в) водний транспорт У. Разом річковий та морський транспорт складають систему під назвою водний транспорт. Водний транспорт У інтегрований до системи міжнародних транспортних коридорів:- українська частина Дунаю від порту Рені до гирла Дунаю є частиною сьомого (дунайського) транспортного коридору;- поромна переправа Іллічівськ-Поті (Батумі) +Варна входить до транспортного коридору ТК.АСЕСА; -на морські торговельні порти зорієнтовані транспортний коридор "Балтійське море - Чорне море"', критський транспортний коридор №9 та ТЯАСЕСА. На українській дільниці дельти Дунаю, загальною протяжністю більше 150 км. розташовані три крупні торговельні порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ. порто-пункт Кілія та судноремонтні бази. Найбільші порти: Одеса, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Керч, Феодосія, Маріуполь, Бердянськ. Дніпр(Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Каховка, Херсон), Дунай (Ізмаїл, Кілія, Рені), Південний Буг (Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ), Дністер (Білгород-Дністровськ) – ліс, будівельні матеріали.
28. Роль паливно-енергетичного комплексу в економіці У: ПЕК У складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торфова), електроенергетики та відповідних ринків. а) вугільна промисловість У: сировина база, особливості розташування; Представлена видобутком кам'яного та бурого вугілля. Вугільні шахти зосереджені переважно в центральній і північній частинах Донецької, південній частині Луганської та на сході Дніпропетровської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодарському та Кадіївському районах Луганської області. В районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Видобуток вугілля в Україні ведуть майже 300 шахт. В Донбасі розташовано 275 шахт, решта у Львівсько-Волинському та Дніпровському басейнах. Щорічно в Україні споживається більше 85 млн. т вугілля. Більше 90% вугілля використовують галузі промисловості. Вугілля, яке добувається в шахтах У має високу собівартість, що пов'язано з глибоким заляганням шарів вугілля та невеликою їх потужністю. Буре вугілля має низьку теплотворну здатність і його невигідно перевозити на далекі відстані. І все ж вугільна промисловість У має перспективи для розвитку. Для ефективнішої роботи вугільної промисловості потрібна модернізація шахт. б) нафтова промисловість У: сировина база, особливості розташування; Не має високих показників розвитку. Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині У, де працюють підприємства компанії „Нафто-газ" в Чернігівській області. Тут видобувають понад половину всієї нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні підприємства тієї ж компанії в районі міст Борислав і Долина. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи. В середньому У видобуває щорічно понад 3 млн. тонн нафти при потребі її ек у 12 -14 млн.т. Нафтопереробні заводи разом можуть переробляти 51 мільйон тонн сирої нафти на рік. Обсяг перероблення нафти в Україні складає біля 22 млн.т. в) газова промисловість У: сировина база, особливості розташування. Обумовлені заляганням природного газу в надрах землі та системою газопроводів. Наявність потужної мережі газопроводів в тому числі магістральних газопроводів „Союз" та Уренгой -Помари - Ужгород, дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу з Росії і країн Середньої Азії в держави Західної Європи.. Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного й ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. Перспективними щодо газу є ділянки Чорного моря на глибинах 700-750м. На глибині 300-350м існують умови для утворення сумішей вуглеводневих газів. Про можливість їх добування свідчить досвід інших країн.
29. Принципи та чини розміщення транспортного комплексу У:а) залізничний транспорт; займає 4-е місце у світі (після США, Росії, Канади). 40% вантажообігу. У Європі залізнична мережа У є однією з найпотужніших і на початку 90-х років за вантажонапруженістю (обсяг перевезень/км шляху) посідала перше місце. Електрифіковано 8.7 тис. км залізничних шляхів, по яких здійснюється більш ніж 75% перевезень. Найщільніша мережа залізниць - у Донбасі, Придніпров’ї, а також у західних областях. Найбільш забезпечені залізничною колією області: Донецька, Львівська, Чернівецька. Територіально залізничний транспорт поділено на 6 залізниць: Південно-Західну (Центр-Київ), Львівську, Південну (Харків). Донецьку, Придніпровську (Дніпропетровськ), Одеську. б) автомобільний транспорт; За вантажообігом поступається залізничному та морському. Він перевозить 90% пасажирів країни. Мережа автошляхів досить розвинена. Кращі дороги розміщені у Донецько-Придніпровському районі та в центральних областях. Найважливіші автомагістралі: Одеса - Київ -Чернігів, Харків -Донбас, Дніпропетровськ - Запоріжжя -Сімферополь, Львів -Київ, Харків -Київ, Полтава — Кишинів. Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську автомобільну комунікаційну систему. До цієї системи державний транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс'європейської автостради «Київ-Мадрид». Паромною переправою Іллічівськ - Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, автомобільні вантажі разом з автомобілями транспортуються в країни Закавказзя, а далі переправою Баку - Туркмен-Баші в країни Центральної і Південної Азії. в) основні транспортні вузли У Найважливіші внутрішні лінії: Донбас-Кривий Ріг, Харків-Севастополь, Київ - Львів, Львів - Одеса. Харків - Нижньодніпровськ - Херсон. Для оптимізації відстаней та вантажообігу введені з'єднувальні лінії: Нижньодніпровськ - Павлоград - Червоноармійська, Червоний Лиман - Куттянськ, Фастів - Новоград - Волинський, Чернігів - Овруч - Білокоровичі. Вихід до європейських країн здійснюється по лініях: Володимир-Волинський - Катовіце, Львів - Краків, Чоп - Прага, Чоп - Будапешт. Поромні лінії із Іллічівська дають вихід на Балкани, та Кавказ.
30. Особливості розміщення і розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості:а) розміщення нафтовидобувної промисловості в Україні; Донецько-Придніпровська – 80%, Передкарпатська, Прочорноморсько-Кримська.Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині У „Нафто-газ" в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській - на основі Охтирського і Качанівського родовищ, і в Полтавській - на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають понад половину всієї нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція в районі міст Борислав і Долина. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи. В середньому У видобуває щорічно понад 3 млн. тонн нафти при потребі її ек у 12 -14 млн.т. б) особливості розміщення нафтопереробної промисловості Бензин, дизпальне, мазут, бітум. НПЗ на сировину (Борислав, Львів, Дрогобич, Надвірна, Долина), на транспорт (Кременчук, Лисичанськ, Одеса, Херсон, Бердянськ). Інтегрована до паливно-енергетичного комплексу Росії. Виробничо-технологічне та сервісне середовище ринків нафти та нафтопродуктів У становлять підприємства нафтопереробної галузі; АЗС усіх форм власності; потужності підприємств зберігання, переробки і відвантаження нафти та нафтопродуктів, включаючи бази, окремі дільниці та пристосовані термінали; транспортні мережі, інша інфраструктура комунікаційних систем. 80-90 млн. т сирої нафти щороку. в) проблеми та перспективи розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості У. Недоліки: застарілі технології, обладнання, неповна переробка,Посилення впливу транснаціональних нафтових компаній, переважно російських, поетапне витискання з ринків незалежних вітчизняних операторів. Зараз увага приділяється регіонам чорноморського та азовського узбережжя У. У уклала договір на 30 років з американською компанією «Венко» щодо видобування нафти на континентальному шельфі Чорного моря. Реалізація договору почнеться з розробки шельфа навколо Керчі, де запаси енергоносіїв складають 10.8 трлн. куб. м газу та 200 млн. тонн нафти. Група «Альянс», що контролює Херсонський НПЗ та Укрнафто-продукт, спільно зі швейцарською компанією має наміри реконструювати термінали та резервуарний парк у Камишовій бухті Севастополя, розробити проект будівництва у Херсоні нового терміналу з перевалювання нафти та нафтопродуктів. Компанія ЮКОС вельми активно відвантажує нафту та нафтопродукти транзитом через портові та термінальні споруди Феодосії, розглядає пропозицію щодо будівництва у Донузлаві комплексу з перевалювання нафти та нафтопродуктів потужністю понад 20 млн тонн.
31. Особливості розміщення газовидобувної промисловості У:а) динаміка розвитку газової промисловості У; Задовольняє 20-25%, імпорт з Росії та Туркменістану. Газова промисловість У не має високих показників розвитку. Інтенсивний розвиток газової промисловостей пов'язаний з відкриттями 50-60р.р. XX ст. та інтенсивною розробкою низки великих родовищ нафти та газу в Західній (Перед-карпатський прогин), Східній (Дніпровсько-Донецька западина) та Південній газоносній областях. б) характеристика особливостей розвитку та розміщення мережі; Необхідна розвинута транспортна мережа. Особливості обумовлені заляганням природного газу в надрах землі та системою газопроводів. Дружба, Прогрес. Наявність потужної мережі газопроводів в тому числі магістральних газопроводів «Союз» та Уренгой -Помари - Ужгород, дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу з Росії і країн Середньої Азії в держави Західної Європи. «Одеса-Броди» транзит у Польщу, Плоцьк, Гданськ. в) екологічні проблеми газовидобутку та газотранспортування. Необхідним є розвиток екологічного контролю в індустрії використання природного газу. Запровадження системи екологічного моніторингу в галузі видобування і використання природного газу і, організація постійного екологічного аудиту на об'єктах видобування, транспорту і використання газу. Внаслідок експлуатації більше 25 років значної частини газопроводів У зростає ризик аварійно-небезпечних дефектів, таких як ерозія та можливість вибуху на газопроводах. Як наслідок, надходження до атмосферного повітря, ґрунту та водойм складових природного газу. Накопичення цих речовин в атмосфері є причиною порушення газового балансу, що значною мірою може зумовити глобальну зміну клімату. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки й окиси азоту, що спричиняють кислотні дощі, які здатні випадати на відстані багатьох сотень і тисяч кілометрів від джерела первісного викиду речовин. Під впливом кислотних дощів відбувається закислення озер і ґрунтів, змінюється їх хімічний склад. Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного й ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. Здійснюється російсько-український проект, внесений до переліку проектів ЄС у газовій сфері: розширення пропускної спроможності газопроводів з Росії до Балканських країн та Туреччини. Безпосередньо У стосується та частина спільної роботи, що пов'язана з розширенням пропускної спроможності транзитного газопроводу Ананіїв – Ізмаїл
32. Електроенергетика – провідна галузь ек комплексу У: Електроенергетика є складовою частиною ПЕК, впливає на розвиток народного господарства, територіальну організацію прод сил. а) структура виробництва електроенергетики; Включає в себе всі типи електростанцій (4), теплоенергоцентралі, електромережне господарство. Промисловість (65%), транспорт і сільське господарство (по 10%), будівництво, побут.АЕС, ГЕС. Найбільша частка в виробництві належить ТЕС (49,6%), гідравлічні: гідроелектростанції (5,2%), гідростимуляційні і припливні; Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпровька, Каховська, Дністровська. Теребле-Ріцька. Атомні (44%), які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи; Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька. – 45,2%Електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії - вітрові, сонячні. б) сировинна база теплових електростанцій та принципи їх розміщення; Працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі: камяне вугілля(25.5%), природний газ(23%), мазут(1,5%). Паротурбінні, газотурбінні, дизельні, парогазові. Розміщуються біля споживача і паливних ресурсів, враховується екологічний чин, концентрація виробництва. ДРЕС – Донбас (Вуглегірська, Слов’янська, Луганська), Придніпров’я (Запорізька, Криворізька, Придніпровська), Прикарпаття (Бурштинська, Добротвірська), Трипільска, Зміївська, Ладижинська. 15 ТЕС – 85% електроенергії.Залежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі електроенергії різні. Район розміщення ТЕС і її потужність повинні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наявності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. Тверде паливо - можливість збільшення вантажопотоків по залізницях та водних шляхах сполучень. Рідке чи газоподібне - розвиток трубопровідного транспорту. Уточнюється можлива остаточна потужність електростанції щодо водопостачання, паливопостачання та генерального плану розміщення об’єкта. ТЕС розміщуються, як правило, з орієнтацією на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ресурсів та потужного споживача. Площадки для розміщення ТЕС необхідно вибирати з урахуванням таких вимог: - електростанції повинні бути максимально наближені до джерел палива і водопостачання, споживача енерії і підїзних шляхів; - рівень грунтових вод має бути нижче глибини підвалів, останні не повинні затоплюватися паводковими водами; - не можна розташовувати станції над заляганням корисних копалин, а також на зсувних ділянках; - ухил площадки розміщеня не повинен перевищувати 0,5-1; - електростанції повинні розміщатися поблизу населеного пункту з урахуванням санітарної зони; - шлако- і золовідвали повинні розміщатися на негожих земельних ділянках, якомога ближче до площадки електростанції. Враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних обєктів. в) екологічні проблеми енергетики. Викиди становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того, енергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду і понад 53 % оксидів азоту, що надходять в повітря від стаціонарних джерел забруднення. Оксиди сірки і азоту є основними джерелами кислотних дощів, складовою частиною смогів в Україні. Вони потрапляють у воду річок, озер і ставків та в грунт у вигляді сірчаної та азотної кислот. У зв'язку з необхідністю збільшення використання в енергетиці вугілля еколог ситуація може погіршитися.
33. Сучасний стан розвитку і регіональні особливості розміщення металургійного комплексу: Видобуток, виплавка, прокат. Гірничодобувна, чорна і кольорова металургія. а) сировинна база чорної металургії; Придніпров’я, Донбас, Приазов’я. До складу чорної металургії належить: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, метвиробів, випуску концентратів залізної та марганцевої руд, електроферосплавів, флюсових вапняків, вогнетривів, коксу, як основного виду палива, феросплавів, вторинна переробка чорних металів та ін. Видобуток залізної руди здійснюється в п'яти басейнах: Криворізькому, Білозерському, Керченському, Кременчуцькому, Приазовському. Загальні запаси марганцевих руд складають 3.5 млрд. т, з них 2,5 млрд. т. - промислові. За їх запасами У посідає 2 місце в світі, після ПАР, забезпечуючи 32% світового виробництва марганцевих сплавів. Марганцеворудною базою чорної металургії У є Придніпровський Марганцеворудний басейн. Він склався з 3 великих районів: Нікопольського, Інгулецько-Дніпровського та Великотокмацького б) головні райони та центри чорної металургії; 3 основні металургійні райони: Придніпров’я (профільна галузь, Днапропетровські, Дніпродзержинскі, Новомосковська, Запорізький вузол, Кріворозький, Нікополь, Еременчук), Донецьк(Макіівка, Алчевськ, Харцизк, Єнакіїв, Краматорськ, Констянтинівка, Луганськ, Алмазний), Приазов’я (Маріуполь, Керч)Орієнтується на сировину, паливо, воду. в) галузева структура та принципи розміщення галузей кольорової металургії. Галузі: алюмінієва, ртутна, нікелева, титано-магнієва, свинцево-цинкова, мідна, електродна. Включає видобуток, збагачення, металургійну переробку, виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння. Провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему та алюмінію. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості. Принципи розміщення на сировину: ртуть (Микитівка, Вишкове), нікель (Побузьке), поліметалеві (Констянтинівка), мідь (Артемівськ).На електроенергію: алюміній (Миколаїв, Запоріжжя, Свердловськ), магній (Запоріжжя. Калуш)
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |