Пріоритети розвитку Збройних Сил України з урахуванням сучасних викликів та загроз.

Останнє десятиліття ХХ і початок ХХІ століття позначені визначними й навіть поворотними подіями в міжнародних відносинах. На зміну біполярній системі прийшла більш складна структура міжнародної системи, і така складність призвела до того, що вже з кінця 90-х – початку 2000-х років світ став на порозі фундаментальних змін[11]. Так, за останні двадцять років на Європейському континенті виникла нова об’єднана Європа зі спільними цінностями, спільним економічним, політичним і безпековим простором. Світова спільнота здійснює активний пошук оптимального моделювання ймовірного світоустрою, яке привело б до якісно нових міжнародних відносин.

Зміни в характері збройної боротьби, які відбулися протягом останніх десятиріч, розвиток системи колективної безпеки та сучасні економічні реалії спонукали більшість держав до глибокої трансформації національних збройних сил. При цьому, загальною тенденцією стала відмова від підготовки до масштабних війн та утримання численних армій мобілізаційного типу. Натомість перевага надається набуттю спроможностей щодо швидкого реагування на загрози у воєнній сфері, їх ліквідації на ранній стадії виникнення та недопущення переростання в регіональну або глобальну війну.

У цих умовах особливого значення набуває співпраця в безпековій та воєнній сферах на базі спільних ціннісних орієнтирів. Досягнення сумісності для спільних дій по забезпеченню миру і безпеки вимагає координації планів розвитку національних збройних сил, більш тісної кооперації у реалізації проектів створення складних систем озброєння та удосконалення оборонних технологій.

Активну участь у цих процесах бере й Україна, пріоритетом зовнішньої політики якої є забезпечення національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із членами міжнародного співтовариства, у тому числі країнами-членами та країнами-партнерами Північноатлантичного Альянсу.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 серпня 2014 року № 1639-VII «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Обороноздатність України у XXI столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання» вищим законодавчим органом держави схвалено зазначені рекомендації та визначено що військова агресія, розв’язана проти України, виявила комплекс загроз, які матимуть тривалий характер. Україна опинилась у досить небезпечному геополітичному трикутнику як «буферна зона».

Основною формою реалізації воєнно-політичних інтересів Російської Федерації стосовно України, як показали останні місяці, є «гібридна» війна, яка поєднує в собі елементи інформаційної, торгівельної, газової війн, воєнної агресії, окупації, тероризму, активізації криміналітету, партизанської, диверсійної та громадянської війн.

Ці дії призвели до серйозних геополітичних втрат України, дестабілізації суспільно-політичної обстановки у східних та південних областях України і загрожують гуманітарною катастрофою та економічним колапсом найбільшого експортно орієнтованого регіону України, дезінтеграцією держави, аж до її розпаду[43].

За багатьма ознаками та масштабами операція, яка проводиться на сході України, не підпадає під визначення "антитерористична". Насправді вона є операцією по боротьбі з масштабною агресією з використанням розвідувально-диверсійних груп і найманців, направлених та озброєних сучасною зброєю Російською Федерацією, наслідком довготермінової роботи її представників із значною кількістю громадян з організації дестабілізації ситуації в Україні. Антитерористична операція за формою та по суті не дозволяє проводити координацію масштабних заходів з бойового застосування частин і підрозділів органів сектору безпеки і оборони. Це вимагає щонайменше законодавчого розширення рамок АТО, повноважень частин та підрозділів органів сектору безпеки і оборони, військовослужбовців при виконанні цих завдань або запровадження воєнного стану в районі проведення операції.

Значною проблемою є відсутність на рівні держави скоординованої роботи по боротьбі з інформаційною агресією та інформування суспільства і міжнародної спільноти щодо завдань та результатів проведення АТО.

Сектор безпеки і оборони держави запізнюється з адекватним реагуванням на сучасні виклики, виявленням загроз національній безпеці та їх упередженням, що створює небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Відсутність достатнього рівня внутрішньої колективної ідентичності України, політичної волі національної еліти та ігнорування владою політико-економічних результатів аналізу з питань забезпечення безпеки держави, зокрема, щодо пріоритетних напрямів її розвитку, матеріально-фінансових потреб на розвиток Збройних Сил України та інших складових сектору безпеки і оборони, а також корупція і кадровий безлад, безвідповідальність та відсутність правонаступництва в оборонному будівництві призвели до критичного ослаблення обороноздатності держави, створили умови для посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, зокрема територіальних претензій з боку Російської Федерації.

Прийняті Верховною Радою України рішення щодо зазначених вище питань виконуються дуже мляво, а частина з них взагалі не виконується. Це особливо стосується Постанови Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» від 6 травня 2014 року № 1238-VII та схвалених Верховною Радою України Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України» від 5 липня 2012 року № 5086-VI.

Згідно цих рекомендацій невідкладними завданнями державної ваги є: вжиття системних заходів щодо радикального поліпшення стану справ у сферах оборони і національної безпеки, налагодження діяльності оборонно-промислового комплексу держави, першочергове забезпечення потреб органів сектору безпеки і оборони в матеріально-технічних, фінансових ресурсах, озброєнні та військовій техніці, посилення соціального захисту учасників АТО та членів сімей тих із них, хто віддав своє життя, відстоюючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України, проведення зрозумілої для суспільства, відкритої і чесної кадрової політики[34].

З цією метою вважається за доцільне з урахуванням викликів і загроз національній безпеці держави, її обороноздатності у нинішньому столітті у найкоротший строк забезпечити вирішення питань щодо:

-прискорення проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України, за результатами якого, зокрема:

здійснити системну оцінку стану воєнної безпеки і воєнної загрози для держави та їх прогнозування на коротко-, середньо-, довгострокову перспективу і посилити координацію діяльності державних органів щодо реалізації заходів за результатами такої оцінки та прогнозу;

визначити пріоритети та напрями подальшого розвитку органів сектору безпеки і оборони України;

уточнити функції і завдання органів сектору безпеки і оборони України щодо їх застосування у мирний час та особливий період, зокрема під час захисту конституційного ладу, територіальної цілісності, проведення АТО і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану;

уточнити чисельність, структуру органів сектору безпеки і оборони України, узгоджені з фінансовими можливостями держави;

виробити образ оновлених органів сектору безпеки і оборони України, який відповідатиме умовам і викликам XXI століття;

-розроблення нової редакції Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини України, нових державних програм реформування і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння і військової техніки Збройних Сил України, розвитку оборонно-промислового комплексу держави, інших основоположних документів оборонного планування;

-участі України в системах колективної безпеки або укладення двосторонніх договорів з провідними державами світової спільноти про взаємний захист з метою зняття (істотного зниження) загроз і територіальних домагань до держави;

-оновлення засад, формування та реалізації нової воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики, а також політики військово-технічного співробітництва з іншими державами;

-уточнення мобілізаційних планів з урахуванням розвитку геостратегічної ситуації, особливостей сучасних воєнних конфліктів, реалій ринкової економіки та можливостей економіки держави;

-створення сиcтеми забезпечення інформаційної безпеки держави;

-проведення системного аналізу щодо з’ясування причин неготовності органів сектору безпеки і оборони, Збройних Сил України, інших військових та спеціальних формувань до забезпечення територіальної цілісності України під час подій на території Автономної Республіки Крим;

-опрацювання перспективної схеми дислокації частин та підрозділів органів сектору безпеки і оборони, передусім на сході та півдні України, після завершення операції з наведення конституційного ладу;

-посилення ролі Ради національної безпеки і оборони України у здійсненні контролю за реалізацією визначених завдань.

-утворити Державну комісію з питань воєнно-промислового комплексу під керівництвом Першого віце-прем’єр-міністра України для підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері забезпечення обороноздатності держави;

-утворити Державне агентство оборонної промисловості як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого буде спрямовуватися Міністром економічного розвитку, промисловості та торгівлі України і направлена на забезпечення розвитку оборонного сектору економіки, забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань сучасним озброєнням і військовою технікою, створення та організацію виробництва наукоємної конкурентоздатної продукції цивільного призначення, адаптацію національного законодавства з питань оборонної промисловості та військово-промислової політики до законодавства Європейського Союзу[32];

-створити умови для нарощування оборонного потенціалу держави, у тому числі через налагодження ефективного державно-приватного партнерства, та підготовки національної економіки до діяльності в умовах особливого періоду;

-забезпечити раціональне використання бюджетних коштів та посилити фінансову дисципліну з метою недопущення накопичення залишків невикористаних коштів на рахунках, зростання кредиторської заборгованості, відволікання з цією метою коштів, виділених для потреб оборони;

-вжити невідкладних заходів щодо налагодження міжвідомчої взаємодії, співпраці з громадськими організаціями в частині, організації та забезпечення надання медичної допомоги військовослужбовцям, іншим громадянам, які постраждали під час проведення заходів АТО;

-доручити органам сектору безпеки і оборони налагодити вивчення та узагальнення досвіду участі їх підрозділів та частин в АТО, його використання під час їх підготовки та виконання покладених завдань;

-вжити заходів щодо прискореного формування та відповідного оснащення засобами озброєння і військовою технікою Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;

-розробити техніко-економічне обґрунтування створення в Україні системи захищеного мобільного зв’язку для органів державної влади та військового управління;

-реформувати грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу через збільшення у його структурі питомої ваги посадових окладів та окладів за військовим званням, скасування виплат, які не мають стимулюючого характеру;

-вирівняти рівень грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в різних органах сектору безпеки і оборони держави;

-забезпечити безумовне виконання вимог законів України у сфері національної безпеки і оборони, а також соціального і правового захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей.

Місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування невідкладно вжити заходів щодо обліку сімей осіб, які беруть участь в АТО, надання зазначеним сім’ям соціальної, матеріальної допомоги та допомоги у веденні домогосподарств в осінньо-зимовий період.

Учасники парламентських слухань звертаються до Президента України і Кабінету Міністрів України з пропозицією врахувати, що Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України", які відбулися 23 травня 2012 року (Постанова Верховної Ради України від 5 липня 2012 року № 5086-VI) в частині проведення практичних заходів не виконані, хоча ці заходи не втратили актуальності і сьогодні. За це ніхто з посадових осіб не поніс відповідальності.

Учасники парламентських слухань вважають також за необхідне:

при оновленні Конституції України передбачити суттєве розширення, з урахуванням досвіду зарубіжних країн, повноважень Верховної Ради України і комітетів у здійсненні парламентського контролю у сфері безпеки і оборони;

розглянути питання радикального поліпшення підготовки суспільства, молоді, насамперед майбутніх фахівців, до виконання конституційного обов’язку із захисту Вітчизни, підвищення ролі військової науки і військових навчальних закладів.

Учасники парламентських слухань висловлюють упевненість у тому, що в цей трагічний для держави час усі громадяни України, командний та особовий склад військових формувань і правоохоронних формувань, керівний склад органів державної влади докладуть усіх зусиль для захисту територіальної цілісності держави та подальшого економічного розвитку України.

Не є таємницею, що Збройні Сили України для всіх без винятку керівників держави, всіх її урядів з дня проголошення незалежності України і до сьогоднішнього дня не були пріоритетним напрямком прикладання зусиль.

Будівництво та розвиток ЗС України на сучасному етапі буде націлено на здійснення їх реформування та оновлення, які реалізуються в умовах складної воєнно-політичної та економічної ситуації[37].

Таким чином,можна зробити висновок,що характер новітніх викликів і загроз істотно зменшує можливості України самостійно протистояти таким загрозам. У цьому зв’язку для України як позаблокової держави у середньостроковій перспективі реалізація курсу на інтеграцію в ЄС, посилення взаємодії з країнами-членами Євросоюзу та поглиблення партнерства з НАТО в рамках наявних форматів і механізмів видається найбільш оптимальною стратегією. Слід усвідомити, що ніхто крім нас самих не захистить нашу державність та суверенітет. Тільки активна державницька позиція військово-політичного керівництва дозволить надати гарантії безпечному існуванню держави.

Дата добавления: 2015-08-17