Особливості комплектування армії США

Комплектування збройних сил на добровільній основі-стара американська традиція, що бере початок ще з xviii століття. У післявоєнний період у структурі спеціальностей військовослужбовців рядового й сержантського складу відбулися істотні зрушення. Частка фахівців з електроніки зросла більш ніж в 3 рази, технічних-в 2 рази, військовослужбовців із загальним вишколом, включаючи бойові спеціальності, знизилася на 8 %.

Поряд з ростом числа спеціальностей, що вимагають професійних знань, збільшилися витрати на навчання і його строки. Якщо в 50-х роках на підготовку пілота винищувача f-84 було потрібно більше 69 тис. доларів, то в 80-х тільки первинна літна підготовка одного військовослужбовця обходилася вже в 370 тис. доларів, а льотчика-винищувача – 1, 8-1,9 млн. доларів. Строки навчання класних фахівців виміряються тепер не тижнями й місяцями, як раніше, а роками[50].

Очевидно, що дані фактори роблять сильний вплив і на систему комплектування збройних сил особовим складом. Заклична система в силу деяких важливих характеристик (короткі терміни служби, психологічна мотивація призовників і т.д.) мало пристосована до нинішнього рівня професійних вимог. Добровільний принцип наймання на строк від 3-х до 6-і років з можливістю його продовження краще задовольняє цим вимогам.

У числі позитивних моментів, у добровільних збройних силах більше частка рядових і сержантів, що уклав контракти на другий строк, у результаті чого знизився рівень їхньої змінюваності. Це привело до зменшення потреби в прийомі новобранців, скоротило витрати на їхнє навчання й переміщення військовослужбовців. Однак більші побоювання викликала ймовірність падіння інтелектуального рівня новобранців і військовослужбовців у цілому.

Гладкому й безболісному переходу до найманої системи комплектування Збройних Сил сприяли загальна ситуація в країні: вивід військ з В’єтнаму дозволив скоротити численність Збройних Сил, крім того, особливий вплив зробили падіння престижу військової служби й широкі антивоєнні настрої серед американської громадськості, обумовлені непопулярністю війни в Індокитаї.

Невід’ємним елементом переходу до найманої системи комплектування було вдосконалювання структури Збройних Сил. Зменшення їхньої чисельності проводилося в основному за рахунок допоміжних і сил, що забезпечують. З метою підвищення ефективності використання людських ресурсів була скорочена частка високооплачуваних категорій військовослужбовців, деякі військові посади були замінені цивільними.

Завдяки повністю добровільному принципу комплектування значно скоротився щорічний набір рекрутів у регулярні сили.

У США при оцінці якості новобранців використовуються два критерії: частка имеющих середню освіту й частка тих, хто по інтелектуальному рівні потрапив у перші 3 групи (усього 5) при проведенні спеціального кваліфікаційного тесту. Перевірці піддаються всі кандидати: особи з 4-ї групи приймаються обмежено й тільки на певні посади, з 5-ї групи в Збройні Сили не приймаються.

Рівень освіченості новобранців має велике значення, тому що втрати протягом першого терміну служби новобранців із середньою освітою в 2 рази нижче, ніж в інших групах. У зв’язку із цим конгрес прийняв закон про те, що як мінімум 65 % новобранців-чоловіків повинні бути з дипломами про середню освіту[51].

Таким чином, у результаті переходу до добровільного принципу комплектування чисельність регулярних Збройних Сил США зменшилася на 213 тис. чоловік, знизився рівень змінюваності військовослужбовців першого терміну служби, збільшилася частка рядових і сержантів, а також підвищився інтелектуальний рівень новобранців.

Витрати по статті «утримання військовослужбовців» за перші 3 роки в поточних цінах виросли на 5,6 %, а в постійних цінах скоротилися на 19 %.

Військово-політичне керівництво США вважає найману систему набору досить ефективною. По оцінках закордонних фахівців утримання Збройних Сил такої ж ефективності щорічно обходилося б США на 2,5 млрд. доларів дорожче.

Військові засоби масової інформації США являють собою розгалужену й досить гнучку систему, що виконує інформаційну, виховну й освітню функції, об’єднує особовий склад навколо ідей відданості американському способу життя, формує певні орієнтири в процесі рішення завдань повсякденної діяльності військ. Через них здійснюється постійний ідейно-психологічний вплив на конкретні аудиторії військовослужбовців як у США, так і за рубежем.

У сухопутних військах і ВВС питання діяльності засобів масової інформації вирішуються спеціально створеними службами по зв’язку із громадськістю, а у вмс службою інформації. Загальна чисельність фахівців зі зв’язку із громадськістю становить приблизно 7-7,5 тис. Чоловік. Крім того, для роботи в цій сфері активно залучаються цивільні службовці.

Комплектування служби вироблятися в основному військовослужбовцями, що пройшли підготовку в спеціальних навчальних закладах, насамперед у школі інформації збройних сил сша. Вона перебувати у форт-бенджамин харисон (штат індіана). Строк навчання 10 тижнів.

Однак на сьогодні у США все ще відчувається нестача добровольців, через що командування ЗС країни особливу увагу приділяє рекламним заходам в інтересах комплектування армії. Головним об'єктом військово-рекламного впливу є молодь, у роботі з якою діє принцип: що раніше вдасться встановити «довірчі, партнерські» стосунки з юнаком, то більше шансів залучити його на добровільну військову службу. У Пентагоні питаннями реклами займаються підрозділи військової інформації та зв'язків із громадськістю під керівництвом одного з помічників міністра оборони. їм сприяють асоціації ветеранів ЗС, сформовані у видах збройних сил і родах військ, асоціація ветеранів національної гвардії, асоціація офіцерів резерву та спеціалізовані музеї.

Під керівництвом служб по зв’язку інформаційні центри покликані забезпечувати потреби міністерств видів збройних сил у пропагандистських матеріалах для печатки, радіо, телемовлення.

Друковані періодичні видання.

Особливістю військових періодичних видань є те, що практично всі їхні співробітники-колишні військовослужбовці (відставники). Вони професійні журналісти, фахівці зі зв’язку із громадськістю, мають вище утворення й наукові стипендії. Засоби йдуть від передплатників (передплатна ціна на рік 20 доларів, для членів асоціації – 10). Крім того, видання одержують не малий прибуток від реклами: річний дохід становить до 5 млн. доларів. Одна четирьохкольорова сторінка реклами в «армії» коштує понад 4 тис. доларів. Гроші йдуть до фонду асоціації.

Радіомовлення й телебачення.

Радіо- і телевізійна система Пентагона є найбільшою у світі по міці й охопленню аудиторії. Вона володіє майже 300 наземними радіо- і теле станціями (крім того 70 установлені на кораблях), основна їхня частина за межами США. Аудиторія тільки служби радіомовлення й телебачення ВВС становить 250 млн. чоловік.

Всі відомості, що надходять із районів бойових дій, повинні бути пропущені через військову цензуру й фахівців зі зв’язку із громадськістю. Це викликано негативним впливом засобів масової інформації на суспільну думку при висвітленні бойових дій у період війни в індокитаї. Із цією метою під час подій у перській затоці був створений національний центр новин міністерства оборони. Це дозволило сконцентрувати увагу американської й світової суспільної думки на тих моментах проведення операції «буря в пустелі», які військове керівництво США вважало найбільш важливими. Сам хід війни в Перській затоці і його висвітлення американською пресою ґрунтувалися насамперед на пропаганді позитивних елементів участі Збройних Сил США в бойових діях за межами країни[47].

Дата добавления: 2015-08-17