Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

ВИСНОВКИ. Здійснене дослідження сучасного стану та перспектив комплектування Збройних Сил

РОЗДІЛ 1. ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ | Етапи розвитку Збройних Сил України в роки незалежності. | Основні напрями реформування Збройних сил України | РОЗДІЛ 2. РЕФОРМУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ВИХОДЯЧИ ІЗ РЕАЛІЙ СУЧАСНОСТІ | Пріоритети розвитку Збройних Сил України з урахуванням сучасних викликів та загроз. | Професійна армія та загальний призов: недоліки та переваги. | Роль і місце жінок-військовослужбовців у системі життєдіяльності Збройних Сил України. | Особливості комплектування армії США | Особливості комплектування Збройних Сил провідних країн Західної Європи |


Читайте также:
  1. Висновки
  2. Висновки
  3. Висновки
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. Висновки
  7. Висновки

Здійснене дослідження сучасного стану та перспектив комплектування Збройних Сил України особовим складом дозволяє зробити такі висновки:

1. Як зазначалося в першому розділі, Українська армія пройшла дуже складний шлях формування від розвалу Радянського Союзу до сьогодення. Умовно цей період можна поділити на чотири етапи, в кожен з яких відбувалося реформування певної сфери життєдіяльності військ.

Мета і задум реформування ЗСУ полягають в створенні високо оснащених, таких, що володіють достатнім потенціалом стримування, відповідають сучасним вимогам професійної і морально-психологічної підготовки, боєздатних, компактних і мобільних збройних сил оптимального складу, структури і чисельності, приведенні їх у відповідність з сучасними військово-політичними реаліями і економічними можливостями держави.

Основним недоліком існуючого підходу до питань будівництва армії є суб'єктивний, волюнтаристський підхід до питань її будівництва, а точніше «реформування», яке здійснювалося відповідно до об'єктивних і скоріше ідеальних критеріїв, ніж відповідно до суб'єктивних, притаманних нашій державі, її функціонування та розвитку.

2. Під впливом еволюції поглядів на засоби і способи забезпечення національної безпеки росте розуміння необхідності кардинального переосмислення підходів до формування системи забезпечення воєнної безпеки, переконання в тому, що без її вдосконалення неможливо добитися головної мети-забезпечити національну безпеку (стабільне міжнародне і внутрішньополітичне положення країни, її суверенітет і територіальну цілісність, захист і реалізацію національних інтересів) як невоєнних заходів, так і воєнної сили.

Відсутність достатнього рівня внутрішньої колективної ідентичності України, політичної волі національної еліти та ігнорування владою політико-економічних результатів аналізу з питань забезпечення безпеки держави, зокрема, щодо пріоритетних напрямів її розвитку, матеріально-фінансових потреб на розвиток Збройних Сил України та інших складових сектору безпеки і оборони, а також корупція і кадровий безлад, безвідповідальність та відсутність правонаступництва в оборонному будівництві призвели до критичного ослаблення обороноздатності держави, створили умови для посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, зокрема територіальних претензій з боку Російської Федерації.

На сучасному етапі будівництва Збройних Сил України дуже гостро стало питання їх оптимізації та максимального професіоналізму. Ведуться активні дискусії щодо подальшого способу комплектування армії особовим складом. За всю історію Збройних Сил України неодноразово підіймалося питання створення професіональної мобільної армії, комплектування якої проводилося б на добровільній основі шляхом укладання контракту кандидатом на військову службу, але існує ціла низка проблем, вказаних вище, що пов’язані із цим цим питанням. Перш за все це фінансова та матеріально технічна складова. Виходячи із цих факторів можна зазначити, що Українська держава на невідомий термін залишиться країною із змішаним способом комплектування Збройних Сил.

Також необхідно вказати і про роль військовослужбовців – жінок в Збройних Силах України. Вони складають значну частку військовослужбовців служби за контрактом, відіграють позитивну роль у підтриманні морально – психологічного стану військ на високому рівні.

3. В питання щодо досвіду комплектування Збройних Сил провідних держав світу, було розглянуто країни Європи, Сполучені Штати Америки і, звісно ж, Російську Федерацію.

Можна зробити висновки, що зміна системи комплектування збройних сил зарубіжних країн змусила їх військово-політичне керівництво особливу увагу приділити людському фактору, адже перехід на військову службу за контрактом передбачає формування та реалізацію відповідної стратегії управління особовим складом.

Безумовно, ідеальної системи комплектування збройних сил за контрактним принципом, яка б підходила для всіх країн і в різний час, немає і бути не може. Адже багато в чому це залежить від спрямованості воєнної політики держави, її економічних можливостей, геополітичного положення, військових традицій тощо. При цьому важливо не вдаватися до крайнощів і спокійно оцінювати реалії.

 

 

Виконав курсант 412 пл навчальної групи

солдат І.Л.Гордієнко

«__»_________________2015р.

 

 


Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Досвід комплектування Збройних Сил Російської Федерації.| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)