Читайте также:
|
Словотворення — процес, механізм, система і результат творення вторинних (похідних слів). Дериватологія або Словотвір – це розділ мовознавства, який вивчає процес творення слів, його словотвірну структуру. Словотворення ще називають деривацією. Термін «Дериватологія» запропонував Іван Ковалик.
Об’єктом словотвору є похідні слова. Завдання: вивчення структури похідних слів, їх складових та їх зв’язків; вивчення формальних і семантичних ознак похідних слів, способів словотворення, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворення тощо.
Ковалик започаткував в Україні дослідження словотвірної системи методом словотвірних гнізд.
Дериватологія тісно пов’язана із такими мовознавчими науками:
Морфемікою, морфологією, лексикологією, стилістикою, синтаксисом.
Для дериватології є важливими такі поняття: твірне слово - це первинне слово, яке існувало в мові до словотворчого акту – вода, ходити, синій.
Похідне слово – це вторинне слово, яке є результатом словотворчого акту – водний, приходити, синіти. край (твірне слово) - краянин (похідне слово); троянда (твірне слово) - трояндовий (похідне слово).
Відповідно до поняття похідне слово у словотворі існує поняття похідна основа. Похідна основа — це основа, яка за допомогою словотворчих засобів утворена від іншої основи: телятник (від телята). Непохідна основа — основа, яка не походить від іншої (не виводиться від іншої), яка дорівнює кореню: звук, плід, листя, зелений.
Похідна основа протиставляється ще твірній основі. Твірна основа — частина похідного слова, яка залишається в ньому після відкидання закінчення: флейт-а — флейт-ист. Твірну основу виявляємо шляхом «накладання» твірного слова на похідне. Частини, які збігаються, і будуть становити твірну основу: груп-а – груп-ов-ий, бід-а – бід-ува-ти, багат-ий – багат-ств-о.Поняття словотвірна система мови визначається як сукупність взаємопов’язаних одиниць словотвору даної мови, які функціонують на певному етапі її розвитку.
Словотвірними одиницями є похідні слова різної словотвірної структури, словотвірні пари, словотвірні гнізда, словотвірні типи, моделі, парадигми тощо. Основною словотвірною одиницею вважається похідне слово.
Словотвірний тип – це схема побудови слів певної частини мови. Так, слова гітарист, флейтист, бандурист становлять один словотвірний тип, бо всі вони іменники, утворюються від іменника, мають спільний формант -ист зі значенням особи, мають спільне словотвірне значення – особи за назвою музичного інструмента.
Словотвірний ланцюжок – це ряд спільнокореневих слів, які перебувають у відношеннях послідовної мотивації від вихідної ланки до кінцевої.
Кожне наступне слово в ланцюжку має вищий ступінь мотивованості; і семантикою, і структурою залежить від попереднього слова. Вихідне слово – немотивоване, всі інші – похідні, мотивовані.
Наприклад, білий → біліти → побіліти → побіління.
Словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, що утворюються від одного і того ж вихідного слова і перебувають одне з одним в ієрархічній залежності.
У сучасній лінгвістичній літературі існує кілька визначень поняття “способу словотворення”. Найадекватнішим є визначення І.І.Ковалика: “Під лінгвістичним поняттям “ способи словотвору” розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у даній мові словотворчих ресурсів”.
Найвідомішою класифікацією способів словотворення є класифікація за наявністю чи відсутністю афіксів у складі словотворчого форманту. За цією ознакою ми виділяємо 3 групи:
1) Афіксальні (морфологічні)
2) Безафіксні(неморфологічні)
3) змішані
До афіксального способу творення нових слів відносять слова, які утворюються за участю словотворчих афіксів.Є такі види:
Ø суфіксальний (в тому числі і нульова афіксація)
Суфіксальний спосіб словотвору – це творення нових слів за допомогою суфіксів, наприклад: низьк-ий → низьк-о; ясн-ий → ясн-і-ти.
Способом суфіксації творяться іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови має свою систему суфіксів, особливо розвинена вона в іменниках і прикметниках.
Нульова суфіксація: задум ←задумати, синь←синіти
Ø префіксальний спосіб словотвору, або префіксація – це творення похідних слів шляхом приєднання префікса до твірної бази. Цим способом творяться іменники: день → перед-день; прикметники: мудр-ий → пре-мудрий; дієслова: пекти → с-пекти; прислівники: нині → до-нині.
Ø Постфіксальний спосіб словотворення, або постфіксація – це творення нових слів за допомогою постфіксів. Останнім часом мовознавці виділяють цей спосіб як самостійний і називають п’ять постфіксів: -ся, -сь, -будь, -небудь, -то.
При постфіксації формантом є постфікс, що приєднується до цілого слова, тому постфікси, змінюючи лексичне значення похідного слова, не змінюють його частиномовну належність, наприклад: знати (дієсл.) → знати-ся (дієсл.); де (присл.) → де-сь (присл.), де-небудь (присл.).
Цей спосіб функціонує у сфері дієслова, рідше – займенника, прислівника.
Ø Флексійний спосіб – це творення похідних слів за допомогою флексії. Своєрідність цього способу полягає в тому, що флексія виконує не свою основну формотворчу роль, а словотворчу. Цим способом утворюються, наприклад, іменники – назви осіб жіночої статі: кум → кум-а; Мирослав → Мирослав-а, онук→онука, Іванишин→Іванишина, п’ять→п’ятий
Ø Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, наприклад: ног-а → об-ніж-ок; сніг → за-сніж-и-ти.
Формантом виступає суфікс із префіксом.
Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.
Ø Суфіксально-постфіксальний спосіб словотворення полягає в тому, що до твірної основи одночасно приєднуються суфікс і постфікс -ся, наприклад:гнізд-о → гнізд-и-ти-ся; горд-ий → горд-и-ти-ся.
Ø Префіксально-постфіксальний спосіб словотворення – це творення похідних, при якому до твірної бази одночасно приєднуються префікс і постфікс -ся, наприклад: кричати → роз-кричати-ся; працювати → на-працювати-ся.
Ø Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – це утворення похідного слова шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса, суфікса і постфікса -ся, наприклад: милосерд-я → з-милосерд-и-ти-ся; щедр-ий → роз-щедр-и-ти-ся.
Цим способом утворюються тільки дієслова від іменникових, прикметникових і дієслівних основ.
Ø Префіксально –флексійний – префікс+ словотворча флексія:без-крил-ий
До безафіксних способів ми відносимо:
Ø Чисте основоскладання – різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово утворюється шляхом об’єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів: лісотундра, світловодолікарня, українсько-англійський, жовтоцвіт, рукоплескати
Ø Спосіб абревіації полягає в утворенні похідних шляхом скорочення твірних слів, наприклад: педучилище ← педагогічне училище, ВНЗ ← вищий навчальний заклад.
Розрізняють такі типи абревіатур:
1. Ініціальні:
А) Буквенні- тобто слова, утворені з початкових букв слів твірної бази: НРУ-народний рух України
Б) Звукові – утворені з початкових звуків слів твірної бази:ДАІ-державна автоінспекція
2. Поскладові: утворені з початкових частин слів твірної бази:філфак- філологічний факультет:
Ø Телескопічний – нове слово утворене шляхом поєднання початкової частини одного слова із кінцевою частиною іншого слова. Твірна база співвідносна із сурядним зв’язком: мо-пед←мотоцикл і велосипед, пірамеїн←пірамідон і кофеїн(продуктивний цей спосіб у медичній термінології)
При абревіаційному способі словосполучення поєднані підрядним зв’язком- філфак (факультет філологічний)
Ø Контамінаційний (лише Ковалик виділяє)- це схрещення 2 співзвучних і близькозначних слів: хилитати← хили ти і хи тати, дудлити← лити і дуд ніти.
Серед безафіксних виділяють неморфологічні способи словотворення, які не виявляють зв’язку з морфологічними засобами, а є наслідком тривалих процесів, які змінюють семантику і граматичну природу мотивуючого слова чи словосполучення.
Розрізняють три неморфологічні способи:
Ø Лексико-семантичний * – переосмислення значення слів, суть в тому, що відбувається розщеплення багатозначного слова на омоніми, між якими втрачається живий семантичний зв’язок: корінь (у рослин) корінь (у математиці); супутник (людина) супутник (літальний апарат);
Ø Лексико синтаксичний (зрощеннєвий)* –творення нових слів шляхом лексикалізації синтаксичного чи фразеологічного словосполучення (словосполучення з’єднані між собою підрядним зв’язком), тобто це злиття слів (цього дня сьогодні, добра нічдобраніч); вічнозелений, добридень←добрий день, спасибі, паливода, вернидуб, натщесерце
Ø Морфолого-синтаксичний * – перехід слів з однієї частини мову в іншу: завідуючий, операційна, кругом, відпочиваючий.
1. Субстантивація – перехід різних частин мови в іменник: Мене, вороного, зовсім забуваєш
2. Адвербіалізація – це перехід інших частин мови в прислівник: додолу ←до долу (Р.В.), збоку←з боку, бігом (О.В.), замолоду←за молоду.
До змішаних способів словотворення складних слів належать:
Ø Складно-префіксальним способом творення нових слів складанням з одночасним приєднанням префіксів: у-мир-о-творити, о-дух-о-творити
Ø Суфіксально-складний – це складання основи і одночасне приєднання префіксів:
Книг-о-люб+Ø← любити книги, Орден-о-нос-ець← носити орден, Пар-о-тяг+Ø←тягнути пару
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 249 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Класифікація сполучників | | | Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр.дерив. |