Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Актуальні процеси словотворення в сучасній масовій комунікації: екстра- й інтралінгвальні зумовленості.

Перспектива аналізу функціонування націомовної картини світу в літературних формах мови. | Авторське словотворення як рефлексія на світ інтелектуальної та процес розвитку мови | Активні процеси в сучасній українській мові: вектори інтелектуалізації та дезінтелектуалізації | Лінгвістична оцінка можливостей контамінації біблійної та народнопоетичної фразеології у контексті історичного та психологічного часу. | Фразеологія з погляду лінгвістичної палеонтології культури: вербалізована свідомість homo sapiens | Історико-культурні взаємозалежності функціональних стилів і літературної мови | Особливості стильової семантики староукраїнської літературної мови як інтелектуальний зріз культурної свідомості історичного періоду. | Стильова рефлексія на світ у новому часі: становлення та еволюція нової стильової парадигми | Стиль масової інформації як функціональна система: логіко-класифікаційні, комунікативні, лінгвістичні критерії | Розвиток стилю масової інформації в контексті зміни світоглядних парадигм соціуму: лінгвістичне доведення |


Читайте также:
  1. I. Актуальність теми
  2. Авторське словотворення як рефлексія на світ інтелектуальної та процес розвитку мови
  3. Активні процеси в розмовному стилі сучасної української мови: їх характеристика з погляду інтелектуалізму
  4. Активні процеси в сучасній українській мові: вектори інтелектуалізації та дезінтелектуалізації
  5. Актуальні напрями мовознавства
  6. Актуальність використання логістики в удосконаленні виробничо-господарської діяльності підприємств України

Осново-, словоскладання та абревіація – це одні з найпродуктивніших способів творення слів у мові друкованих ЗМІ. Величезну роль наразі грає семантичний спосіб словотвору. Досить поширене калькування – якщо влучніше буде сказати іноземне слово (особливо російське), його залишать, надавши саркастично-іронічного відтінку.

 

Інтралінгвальні чинники, що зумовлюють активне словотворення:

 

- потреба в сконденсованій, економній номінації нових понять та реалій за допомогою вже наявних у мові слів;

- надання їм певної оцінки, набуття ними образності, влучності, емоційності та експресивності.

 

Екстралінгвальні фактори тлумачимо як ті, що лежать за межами мови, у зовнішньому середовищі. Серед них виділяємо:

1.соціальні: суспільно-політичні процеси в суспільстві, зміна правлячих еліт (Ющенко-Янукович и донецькі), зміни політичного курсу (Європа-Росія і навпаки), зміна настроїв населення;

Янукісти,

титушка, євромайдан, майдан

донєцкіє, йолка, проффесор

 

2.економічні: ріст-падіння виробництва і відповідно цін-зарплат у певних галузях економіки, наприклад, особливості життя наших лікарів, вчителів та інших бюджетників проти особливостей життя держслужбовців;

юліна тисяча

 

3.історичні: оцінка та переоцінка суспільством теперішнього і минулого, спроби прогнозувати майбутнє (епопея з переписуванням підручників з історії; зміна конотації прізвища Мазепа + значення мазепинець, бандерівець тощо);

бандерлоги (негат. про українських націоналістів; семант.)

 

4.культурні: зміни в культурній сфері (у нас зараз - протистояння маскульт. та елітарної - різного штибу, але переважно національнозабарвленої на відміну від глобалізованої маск-ри)

азірівка (суфікс)

пающіє труси (калькування)

олені, лосі (семант)

печаль-біда

 

5. виробничі, тобто ті, що визначають специфіку розвитку науки, техніки (у нас – печаль-біда, навіть прикладів, крім калькування+афікс, не наведу)

рекавернути, проапгрейдити, заінстаграмити, зіскайпитися

 

Часто не можна чітко класифікувати тип причини появи того чи іншого слова, навіть виділити саму причину складно – екстралінгвальні чинники переплітаються між собою. Наприклад, повернення до влади проросійського політичного клану (соціал. чинник) призвело до зростання в мовленні вживань блатного жаргону зразка 90-х (культурний та історичний) і його частіше проникнення на сторінки ЗМІ. Більшість неологізмів мають свою історію, внутрішня форма деяких пов’язана з двома-трьома явищами (бандерлоги – сірі мавпи без вожака з «Мауглі» та від імені Бандери; олень як евфемізм до слова «козел» та «кацап»). Величезна кількість перифразів (заслужений бджоляр, головний заєць країни).

44. Проблеми естетики офіційно-ділового стилю в сучасній україномовній комунікації. (Лисенко)

Мова офіційно-ділових документів, хоч і насичена юридичною термінологією, ускладненими синтаксичними конструкціями з відокремленням, підрядністю, повинна бути доступною і зрозумілою кожному громадянинові держави (на практиці взаємовиключні речі).

Офіційно-діловий стиль - засіб: системний, кодовий, схематичний. З художнім стилем офіційно-діловий перебуває в повній опозицій і за сферою дії, і за призначенням та функціями (в офіційно-діловому стилі — повідомлення і волевиявлення, у художньому — образне відтворення дійсності та естетичний вплив), і за добором виражальних засобів (в офіційно-діловому стилі—однозначний термінологічний лексикон, стійкі словосполучення, у художньому — полісемія, синонімія, експресивний синтаксис) - сухість офіційно-ділового мовлення.

З художнім стилем офіційно-діловий перебуває в повній опозицій і за сферою дії, і за призначенням та функціями (в офіційно-діловому стилі — повідомлення і волевиявлення, у художньому — образне відтворення дійсності та естетичний вплив), і за добором виражальних засобів (в офіційно-діловому стилі однозначний термінологічний лексикон, стійкі словосполучення, у художньому — полісемія, синонімія, експресивний синтаксис) – зведення до мінімуму емоційного впливу, «нудність».

Стандартизація породжує усталені мовні формули і блоки текстів, які за синтаксичною будовою нагадують словосполучення чи моделі речень: вид на проживання, вірча грамота, грошова компенсація, запис актів громадянського стану, засоби до існування, одноразова допомога, особа без певного місця – немилозвучність і тавтологія.

Часто неможлива інверсія, що звужує спектр засобів актуального членування речення, не дає виділити тему і рему.

Суворість норми зумовлює те, що дуже легко її порушити. Часто норма офіційно-ділового стилю суперечить естетичним нормам української мови (як приклади відсутність варіантів прийменників-сполучників, синонімів, як наслідок повтори і т. д.)

На морфологічному рівні офіційно-ділового стилю помітна висока частотність іменників. У текстах багато назв, іменники і прикметники майже не замінюються займенниками, дії і процеси передаються опредмечено, через віддієслівні іменники (виконання, засідання, опис, розподіл). Тому існує небезпека нанизування, нагромадження великої кількості однакових граматичних форм.

Особливістю мовних формул офіційно-ділового стилю є те, що вони нерозчленовано виражають поняття і водночас мають виразну норму синтаксичного словосполучення, ніби перебувають на межі між фразеологією і синтаксисом. В стильових рисах і композиційно-мовних формах, системі номінування, способах вираження інтенції, лексико-фраземному арсеналі дипломатичного мовлення багато умовного, традиційного аж до конвенційності, усталеного і формального. За відсутності новизни у способах вираження думки знижується до критичного мінімуму психологічний (в тому числі й естетичний) вплив на людську свідомість. Тому незначний грамотний вихід за норму в окремих сферах офіційно-ділового стилю особливо в усному мовленні вже справляє певне враження. Наприклад, адвокати з образним мовленням мають більше шансів виграти справу.

+ Головні ознаки офіційно-ділового стилю: регулювально-імперативний характер, документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини висловів, сувора регламентація тексту. Офіційно-діловий стиль має свою офіційно-ділову лексику, але вона не є особливо чисельною, такою, як терміни у науковому стилі. Колорит офіційності, діловитості формується не так лексикою, як стабільною композицією тексту, який складається загалом із загальновживаної лексики, і тільки окремі лексеми є стилістемами офіційно-ділового стилю.

Основні мовні засоби: на нейтральному тлі загальновживаних мовних елементів широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології {відрядження, протокол, наказ, вищезазначений, вищезгаданий, нижчепідписаний, пред’явник, пред’явлений, заява, заявник, сторони, показання, ухвала, угода, розпорядження, резолюція, інструкція, план, звіт, документ, декларація, кредит); специфічна термінологія на зразок порушити питання, подати пропозицію; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти.

Обов’язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі (та їх жанри):

законодавчий (закони, укази, статути, постанови);

дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення —

комюніке, звернення — ноти, протоколи);

адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

 

 


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 107 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Особливості стильової норми в масовій комунікації: штамп, кліше, стандарт як комунікативна характеристика деперсоналізації мовної свідомості| Вплив структурованої культурної свідомості соціуму на нормативні характеристики стилю.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)