Читайте также:
|
Мова існує і еволюціонує поруч з розвитком людини, вона реагує на зміну умов та явищ навколишнього життя, так як і на розвиток пізнавальних можливостей людини. Очевидно, що психологічний, біологічний, соціальний і т.д. прогрес людини як виду можна спостерігати за його відбитком/відображенням у мові, що виражається у ускладненні структур, вищій мірі метафоризації та абстрагування. Власне цивілізаційність мислення, рівень і критерії національного як характеристики homo sapiens з культурної точки зору набувають свого відображення у текстах продукованих індивідумами. Мова за такого підходу стає механічним фіксатором універсальних змістів, конгломератом хаотичних, немотивованих із погляду національного генезису запозичених слів і словотворчих компонентів, автоматичного творення серій, позбавлених внутрішнього змісту та логіки фразеологічних одиниць, серійної уніфікації, елементаризації синтаксису. Саме поєднання понять на позначення базових концептів розуміння навколишнього середовища у стійкі, нерозривні сполуки, тобто фразеологічний пласт, є не тільки вербалізацією зовнішніх явищ, але й чітко відображає спосіб їх взаємодії у когнітивній діяльності людини. Більше того, зважаючи на частоту вживання таких сполук, можемо зробити висновки про аксіологічний аспект тих чи інших реалій для людини на її історичному шляху. Підтвердження вищесказаного знаходимо ще у староукраїнській мові, де часто зустрічаються фразеологічні сполуки. Власне, на прикладі староукраїнської мови можемо також спостерігати вплив вірувань/релігії на розвиток світогляду, а отже, і вербалізації. Цікавими для лінгво-культурологічних досліджень часто є не самі фразеологічні одиниці, але способи їх трансформації та переосмислення як у контексті розгляду окремих індивідів, так і у діахронії культурної спільноти. Фразеологічна система у цьому ключі виступає маркером національної специфіки мови адже комбінує у собі елементи книжного і розмовного походження, переплітає їх між собою, актуалізує ціннісні концепти і нівелює елементи, які не відповідають вербалізаційним потребам членів культурної спільноти. Отже, у порівнянні з лексичною системою, система фразеологічна більш глибоко відображає свідомість homo sapiens, оскільки є засобом вербалізації не тільки концептів, але й мисленнєвих процесів, відображених у метафоризації та сполучуваності вербалізованих понять.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Лінгвістична оцінка можливостей контамінації біблійної та народнопоетичної фразеології у контексті історичного та психологічного часу. | | | Історико-культурні взаємозалежності функціональних стилів і літературної мови |