Про розважливість у ділах любови до ближніх задля душевного миру

Господь сказав у Євангелії, що Він прийшов кинути вогонь лю­бови на землю нашого серця і що Йому дуже хочеться, аби вогонь цей швидше розгорівся (Лк. 12,49). Любов до Бога не має міри, як Бог — не має меж і міри. Але любов до ближніх повинна мати свою межу. Якщо ти не будеш її тримати в належних рамках, то вона може завдати тобі великої шкодиу кинути тебе в згубу. Воістину ти повинен любити ближнього, але так, щоб не завдати шкоди своїй душі. Роби всі діла свої просто й свято, не маючи на меті нічого иншого, крім вгодження Богові, й це захоронить тебе від хибних кроків у ділах любови до ближніх.

У цих ділах найважливішим є сприяти спасінню ближніх. Але тут нерідко втручається нерозумна ревність, яка нічого не прино­сить, крім шкоди, і ближнім, і собі. Показуй приклад щирої віри й святого життя, і будеш, подібно до апостолів, ароматом Христовим, що приваблює всіх наслідувати Його. Але не набридай усім своїм словом: ти тільки зруйнуєш цим мир і з иншими, й сам у собі. Будь ревним і сильно бажай, щоб усі пізнали істину тією мірою, якою пізнав її ти, аж до сп'яніння цим вином, яке Бог обіцяв і сьогодні всім подає даром (Іс. 55,1) — така спрага спасіння ближнього хай буде в тебе завжди; але треба, щоб вона виходила від любови до Бога, а не від нерозумної ревности. Бог сам посадить таку любов до братів у твоїй душі після відречення її від всього, й у свій час прийде зібрати плід. Сам ти не сій нічого, лиш підноси Богові зем­лю серця твого, чисту від бур'янів і тернин, а Він посіє на ній насін­ня, як і яке хоче. Це насіння і принесе плід у свій час.

Завжди пам'ятай, що Бог хоче бачити твою душу, аби з'єднати її з собою, відреченою від усього. Дай Йому діяти в тобі й не зава­жай втручаннями своєї волі. Сиди без усякого задуму щодо себе, крім одного — завжди догоджати Богові, покірно приймаючи Його волю. Ось уже вийшов господар і шукає працівників у свій виноградник, згідно з Євангельською притчею. Відклади всяку турботу та всякий помисл, звільнись від турботи про себе й від пристрасти до будь-чого дочасного, й Бог зодягне тебе собою і дасть тобі те, про що ти й не мріяв. Забудь, наскільки можеш, про себе, та нехай живе в твоїй душі одна любов до Бога.

Водночас маєш бути поміркованим у ревністі про инших, щоб зберіг тебе Господь у мирі й душевному спокої. Пильнуй, аби не зазнала твоя душа шкоди в своєму головному добрі: миру серця та нерозумних турбот про користь инших. Те, звідки можеш черпати збагачення цим благом, є повна, з відреченням від усього покора твоєї душі Богові. І чини це не задля віддачі тобі: навіть гадки не май, що ти робиш щось гідне цього. Бог діє у всьому, й від тебе Він не бажає нічого, крім того, щоб ти смирився перед Ним і віддавав Йому свою душу вільною від усього земного, тримаючи в глибині серця одне бажання, аби сповнилося на тобі у всьому й через усе Божа воля.

ГЛАВА 20

Дата добавления: 2015-09-06