Душі треба перебувати усамітненою в собі, аби Бог осінив її своїм миром

Оскільки Бог і Господь для того зволив створити твою душу, щоб вона була житлом і храмом власне для Нього самого, то тобі треба тримати її у великій пошані і не допускати, аби вона прини­жувалася нахилом до будь-чого, що є нижче від неї. Все твоє ба­жання й очікування нехай буде завжди звернено до цих невидимих Божих відвідин. Однак пам'ятай, що Бог не відвідає твою душу, якщо не знайде її усамітненою в собі.

Бог хоче, щоб вона була усамітнена в собі, тобто щоб була без усяких бажань, а найбільше - без власної волі. Щодо останнього тобі не слід самому, не обдумавши, приймати рішення про будь-які строгі подвиги й невмотивовані злигодні, або шукати нагод постраждати з любови до Бога, йдучи за своєю волею. На це тобі треба мати дозвіл духовного отця, який керує тобою як Божий намісник. Його у всьому слухай і Бог за його посередництвом спрямує твою волю на те, що сам хоче й вважає корисним для тебе. Ніколи нічого не роби за своєю волею, але нехай робить в тобі сам Бог те, чого бажає від тебе. Твоє бажання нехай буде завжди вільне від тебе самого. Тобто сам собою нічого не бажай, а якщо чогось і забажа­єш, то нехай буде твоє бажання таке, щоб, чи станеться за твоїм бажанням чи ні, ти не журився, а був спокійний духом, ніби й нічо­го не бажав.

Такий настрій і є істинна свобода серця та усамітненість, тобто, коли воно не є зв'язане ні умом, ні волею до будь-чого. Якщо так покажеш Богові свою душу, настільки вільною й усамітненою в собі, то побачиш, які дивні діла зводить Він зробити в ній; голов­не - Він осінить тебе божественним миром, який є даром, що може стати в тобі кивотом для всіх инших дарів, як говорить великий Григорій Солунський. «О, дивне з'єднання, таємна скарбниця Все­вишнього, в якій одній Він зволив слухати звернені до Нього твої слова, і сам говорити до серця твоєї душі! О, пустине та усамітнення, в якому збудувався рай! Бо тільки в ньому одному Бог дає мож­ливість бачити Його й говорити до Нього». «Підійду лишень ближче та подивлюся на це велике диво, чому то не згоряє кущ», — говорить Мойсей у Синайській пустелі, багатій на умові споглядання. Але якщо й ти хочеш удостоїтися цього ж, то ступи босими ногами на це місце, бо ця земля — свята. Оголи спочатку свої ноги, тобто наміри душі своєї, і нехай будуть вони оголені й вільні від усякої земної речі. Не бери ні сумки, ні палиці в цю дорогу, як заповідав Господь своїм учням (Лк. 10,4). Тобі не треба вже бажати нічого від цього світу, й нікого не вітай на цій дорозі, як наказував отроку своєму Єлисей і Господь заповідав своїм учням, весь свій помисл, всі наміри й всю любов звертаючи до єдиного Бога, а не до яких-небудь створінь. «Зостав мертвим ховати своїх померлих» (Мт. 8,22), а ти йди один землею живих, і смерть нехай не має в тобі частки.

ГЛАВА 19

Дата добавления: 2015-09-06