Проблема використання досвіду старшого покоління в соціалізації молоді

Соціальна спадкоємність молоді завжди селективна. Одні цінності, норми, установки засвоюються нею швидко, інші – або змінюються, або взагалі відкидаються. Причому саме сфера соціокультурних орієнтацій та поглядів й відношення до соціально-історичного досвіду зазнають найбільшої розбіжності поколінь. Це пояснюється не лише темпами оновлення і сприйняття цінностей минулого, а й віковими взаємозв’язками. Прагнення молоді до новизни так чи інакше контрастує з орієнтацією на стабільність старшого покоління. І таке явище закономірне, ним не можна нехтувати.

Соціалізація, яка опирається на соціально-історичний досвід поколінь, базується на досить стійких міжособистісних зв’язках і є більш стабільною властивістю особи порівняно з іншими статусними позиціями. З огляду на це виникає запитання, чому ж усе таки порушуються механізми трансформації ціннісних орієнтацій, поглядів, відношення до свого національного історичного минулого. Не останню роль у цьому процесі відіграє руйнування сімейних міжпоколінних зв’язків, унаслідок чого втрачається повноцінне залучення молоді до тих чи інших соціальних і культурних цінностей історичного минулого, прагнення використовувати позитивний соціально-історичний досвід своїх пращурів. Однак тут є свої проблеми. Зокрема, в етнографії склалася думка, що сім’я, будучи мікроосередком соціальних, культурних, суспільних процесів, має всі можливості здійснювати повноцінно міжпоколінну трансмісію етнокультурних і соціальних цінностей. Практика свідчить, що окрема сім’я як соціальний інститут сама по собі не здатна до збереження культурних цінностей та соціального досвіду, які б передавалися від покоління до покоління. Окремі сім’ї можуть зберігати притаманні їм фрагменти культури і відношення до явищ і подій історичного минулого лише завдяки взаємного обміну в рамках певної спільноти, однією з функцій якої є відтворення й передача своєї культури, свого досвіду через систему соціального контролю, що регулює відповідність зразків поведінки й оцінки соціально-історичного досвіду на сучасному етапі.

Темпи соціального життя призводять до зростання дистанції між поколіннями в способі

життя, цінностях, поглядах і т. ін. Це призводить до того, що соціалізація, особливо молодих

людей, не завжди може бути успішною. Соціально-історичний досвід поколінь, його передача і правильне використання сприяють соціалізації студентської молоді. Соціалізація призначена забезпечувати постійний особистісний ріст.

Суспільство неспроможне існувати без певного рівня між поколінної наступності. Перетворення породжують проблему протиріччя спадкоємності і стабільності нових віянь у прийдешніх поколінь. Це спричиняє зіткнення поглядів молодого покоління і старшого, яке має багатий культурний та соціальний досвідом.

Дата добавления: 2015-08-21