Сім’я, освіта, релігія і культура як основні інститути соціалізації дитини

Соціальні інститути беруть участь у виховному процесі, забезпечують стійкість і цілісність соціальної системи, а також її саморозвиток.

Роль різних соціальних інститутів у соціалізації людини не однакова. Одні з них стихійно впливають на індивіда в процесі його розвитку та соціального становлення, інші ж виконують функцію цілеспрямованого впливу на формування його особистості. До таких соціальних інститутів, які можна з повним правом назвати інститутами соціалізації, відносяться: родина, освіта, культура, релігія.

Сім'я є головним інститутом соціалізації, через який людина засвоює основні соціальні знання, набуває моральні вміння і навички, сприймає певні цінності та ідеали, необхідні йому для майбутнього життя в даному суспільстві.

Роль сім'ї як інституту соціалізації залежить від типу суспільства, від його традицій і культурних норм. Незважаючи на те, що сучасна сім'я не може претендувати на ту роль, яку вона відігравала в традиційних суспільствах (збільшення числа розлучень, ослаблення традиційної позиції батька, трудова зайнятість жінки), її роль в процесі соціалізації усе ще залишається надто значущою.

Іншим соціальним інститутом, що має таке ж, важливе, значення для успішної соціалізації людини, як і сім'я, є освіта. Через освіту особистість також долучається до цінностей, які панують у суспільстві. На думку П.О. Кенкмана освіта формує у підростаючого покоління ідейну спрямованість, життєву позицію. Набуваючи в процесі освіти знання, вона не тільки розвивається, але й адаптується до життя в суспільстві.

Предметне поле культури як ще один соціальний інститут вбирає в себе всі створені людством матеріальні і духовні цінності. Важко переоцінити той вплив, який чинить на індивіда в процесі її становлення і розвитку культура: література, музика, живопис, засоби масової інформації та багато іншого.

Релігія як соціальний інститут являє собою складне суспільне явище, цілісну систему особливих уявлень, почуттів, установ і різних об'єднань віруючих. Вічні духовні цінності такі як любов і турбота про ближнього, чесність, терпіння, милосердя, співчуття в духовному вихованні не замінні. Релігійні свята, традиції, релігійна музика мають великий вплив на засвоєння дитиною моральних суспільних норм і правил поведінки.

Процес придбання людиною певного соціального досвіду у вигляді знань, цінностей, правил поведінки, установок і називаються соціалізацією. У процесі соціалізації людини, її інтеграції в суспільство, в різні типи соціальних груп та структур відбувається засвоєння цінностей, установок, соціальних норм, зразків поведінки, на основі яких формуються соціально значущі якості особистості.

У результаті виховання, самовиховання і позитивного впливу інших соціальних факторів: культурно-історичних і релігійних традицій, засобів масової інформації відбувається природний процес інтеграції особистості в суспільство, а саме, її соціалізація.

Суспільство впливає на людину, висуває йому свої вимоги, але і людина вносить до нього щось своє, в певній мірі впливає на нього, змінюючи його. Суспільство може приймати людину, якісь її вчинки, прояви, а може і відкидати; може ставитися до нього доброзичливо, а може і неприязно. Ставлення суспільства до людини визначається тим, наскільки її поведінка відповідає очікуванням суспільства. Поведінка ж людини багато в чому визначається тим, яку позицію вона займає в суспільстві. Кожна позиція висуває людині певні вимоги і в той же час дає їй якісь права. Така позиція людини в суспільстві, що характеризується певними правами і обов'язками є соціальним статусом. Статус визначає поведінку людини в суспільстві в тому сенсі, що в певних ситуаціях особистість веде себе у відповідності зі своїм статусом. При цьому оточуючі очікують від людини в цих ситуаціях певної поведінки. Така очікувана поведінка, обумовлена статусом людини, визначає її соціальну роль. Засвоєння різних соціальних ролей є найважливішою складовою процесу соціалізації особистості.

Дата добавления: 2015-08-21