Поняття про piвeнь актуального та зону найближчого розвитку .

Навчання не с тотожним розвитку. ВOHO створює «зону наближеного розвuтку», тобто пробуджус ВНУТРIшні процеси розвитку, яК1 поступово, через спiвробiтницто та взасмодiю з оточуючими, стають надбанням самої дитини.

Виготський вказував, що дитина не справляється з запропонованим їй завданням, сам по собi ще нiчого не ГОВОРИТи про психологiчнi можливостi цiєї дитини. В одних випадках нездатність розв' язати запропоноване завдання дiйсно е результатом дефектi в в У. розумовому розвитку, ознакою розумово! затримки, в iншому випадку вона с результатом того, що дитина не мае достатнiх знань та умiш, i са мостiйно не може знайти правильне рiшення. Це означае, що подаЛЫЛllii психiчний розвиток цих дiтей буде протiкати по-рiзному.

Психiчний розвиток, говорить Л.С. Виготський, проходить у процесi спiлкування дитини з дорослим, який il навчас, передас досвiд. У цьому процесi створюються нові форми психiчного життя, нові уміння.

Зона найближчого розвuтку - це вiдстань мiж рівнем актуального (що дитина може зробuти сама) i потенцiйного (що дитина може зробuтu за допомогою дорослого) розвuтку дитини. Зона найближчого розвитку, як писав Л.С. Виготський, «ви'та, чае функцi!, якi ще не дозрiли, але знаходятъся в процесi дозрiваllllSl, функцi!, якi можна назвати не плодами розвитку, а бруньками РОЗВИТкУ, квiтками розвитку... Рiвень актуального розвитку характеризуе успіхи розвитку на вчорашнiй день, а зона найближчого розвитку характерпзує розумовий розвиток на завтрашнiй день...».

Виходячи з такого уявлення про сутнiсть психiчного роз витку ДИТИ­ни, Л.с. Виготський запропонував новuй прuйом дослiдження особлu­востей її розумовоi: дiяльностi.

lдея «зони найближчого розвитку» i запропонованi прийоми iI вивчен­нядозволили Л.С. Виготському ввести динамічний принцип у вивченнi розумового розвитку дитини i оцiнюваннi можливостей її розвитку, а це дозволило ВИрIШИТИ ще одне важливе завдания - дати наукові основи для раціонального педагогiчного впливу на дитину. Усвiдомлюючи, якi операції дитина може виконувати за допомогою дорослого, тобто, якi МОЖЛИВОСТI знаходяться в «зонi найближчого розвитку», вчитель може не лише передбачати подальший психiчний розвиток свого учия, але й впливати на цеи розв~!ок, керувати ним. «Педагогiка повинна opieHTY­ватися не на вчорашнш ~дeHЬ, а на завтрашнiй день дитячого розвитку», - писав Л.с. Виготськии. НавЧafтя З орiентацiею на зону наiiближчого р?зв~тку д~зволяе вести розвuток вперед та враховувати iндuвiдуальнi вlдМlfIностl дитuни.

Навчания перебудовуе всю систему свiдомостi дитини, осt<iльки во­H~. не е сумою окремих проц~сiв, функцiй, якi розвиваються iзольовано, а lX структурою, системою, 1 р~зщпок КОЖНОl залежить вiд того, в яку CTPYКТY~y' вона входить тa яке Мlсце в ній займає.

Костюк розглядае розвиток i навчания згiдно свое! концепцil, в дlалектuч~ому взаемозв 'тку. При всьому важливому значеннi навчан­ия. в ПСИXIчному розвитку особистостi розвuток н.gмож;..лuво звестu доУЧlНня, тобто засвоеI;IНЯ знань, YMiHb T~ на~ичок, ДОСВiду.

В результатi цих «переворотiв>~ i вини~ають новi якостi, новi структури пCUXi'lHoi' дiяльностi, Розвиток иде даш TOJ'O, ЩО засвоюеться в той чи iнший момент навчания з того чи iншого пред" мета. BiH являе собою цiлiснi прогресивн] змiнu особuстостi, i1" поглядiа на довкiлля, ii' почуттiв, здiбностеii. Зрушення в розвитку рОЗШИрЮЮIЪ можливостi подальшого учiння, засвоения нового, бiльш складного матерiалу, створюють HOBi резерви навчания.

Таким чином, мiж навчанням. i розвитКОм існуе взаемний зв'ЯЗОК. Активно сприяючи розвитку учнiв, навчання саме користуеться його плодами для досягнення СВОIХ нових цiлей. Тут причина i наслiдок мiняються мiсцями. Характер i дuнамiка цього взаелю:ю '" 1 ку зале;жаmь вiд того, як будуеться i npomiKae навчання, чому i ЯК навчаються школярi, наскiльки навчання спрям.оване на розвит~ок.

Навчання розвивае учнiв, перш за все, CBOlM змiстом. Иого розвиваючий ефект пiдвищуеться, якщо в процесi навчалЬНОl роботи видiляються OCHOBHi поняття, прuнципи, iдеi; навколо яких основний змiст вибудовується, органiзовуеться в певну систему, структуру. Навчання, яке мало придiляе уваги системній організації знань i надмiру завантажуе пам'ять учнiв розрiзненими знаниями, мало сприяе розвитку.

Засвоення системи знань вимагае формування в учюв ВlДПОВlДlШХ їй систем дiй i операцiЙ, оптuмальнoi' ix структури. ЯКЩО ця СТрУктура збiднена (зводиться, наприклад, до запам'ятовування i вiдтвореllНЯ словесних формулювань), то знания повноцiнно не засвоюються i не впливають належним чином на розвиток учнiв. При одному i тому ж змісті навчання вирiшальним е його метод, який визначае способu i характер дiй учпiв З навчальнuм матерiалом. Вiд методу навчання залежИ'lЪ те, якою мiрою воно сприяе роз витку учнiв. Вiдомо, ЩО погано органiЗОване навчання може гальмувати розвиток учнiв. Тому проблема пiдвищсння ефективностi навчания е надзвичайно актуальною.

Білет 35.

Дата добавления: 2015-08-21